ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/21/23
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.,
суддів: Кучми А.Ю., Сорочка Є.О.,
за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті та Кабінету Міністрів України про скасування висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності, визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, викладений в додатку 3 до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1089-р, у частині оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1092-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті";
скасувати наказ Державної служби України з етнополітики та свободи совісті № 94-К від 08.12.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 ";
поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті з 10.12.2022;
стягнути з Державної служби України з етнополітики та свободи совісті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2022 по день ухвалення рішення суду в цій справі;
допустити негайне виконання рішення Суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті та стягнення з Державної служби України з етнополітики та свободи совісті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 167 902,09 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року задоволено частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року - скасовано.
Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті та Кабінету Міністрів України про скасування висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності, визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, викладений в додатку 3 до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1089-р, у частині оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1092-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті".
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з етнополітики та свободи совісті № 94-К від 08.12.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті з 10.12.2022.
Стягнуто з Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ЄДРПОУ 43571959) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.12.2022 по 20.11.2024 в сумі 1 791 650 грн (один мільйон сімсот дев`яносто одна тисяча шістсот п`ятдесят).
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті з 10.12.2022.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ЄДРПОУ 43571959) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 77 591 грн 14 коп. (сімдесят сім тисяч п`ятсот дев`яності одна гривня чотирнадцять копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
02 грудня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду, у якій позивач просить стягнути з відповідачів: Кабінету Міністрів України та Державної служби України з етнополітики та свободи совісті на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9364,83 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 140000,00 гривень.
У свою чергу, Кабінету Міністрів України подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить відмовити у задоволенні вказаної заяви, посилаючись на те, що заявлений розмір витрат на оплату правничої допомоги (140 000,00 грн) є неспівмірним із складністю справи та виконаними представником позивача роботами (наданими послугами), часом, витраченим представником на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих представником послуг та виконаних робіт.
Державна служба України з етнополітики та свободи совісті також подала заяву, в якій просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, з тих підстав, що гонорари адвоката за представництво інтересів позивача в судах у розмірі 140 000 (сто сорок тисяч) гривень є завищеними та необґрунтованими, оскільки ця справа не є надзвичайно складною. Також відповідач вказує, що адвокатом не було витрачено багато часу на участь у судових засіданнях для захисту інтересів позивача, тому розміри гонорарів адвоката є неспівмірними з наданими послугами.
09 грудня 2024 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 - Романченка О.М. надійшли додаткові пояснення, у яких останній зазначає, що станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 вже сплатила 120000,00 гривень на рахунок Адвокатського бюро «Олексія Романченко», у якості гонорару за ведення цієї справи.
У судовому засіданні представник Кабінету Міністрів України просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Інші учасники судового процесу у судове засідання не з`явились, хоча були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника Кабінету Міністрів України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 5 ст. 145 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Щодо судових витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 понесено витрати зі сплати судового збору на загальну суму 5720,74 гривень, з яких: 3036,74 гривень - судовий збір за подання позову (квитанція від 17.01.2023 - а.с. 92,т.1); 2684,00 гривень - судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 у справі № 320/21/23 про повернення позовної заяви (платіжна інструкція від 26.02.2023 - а.с. 121,т.1).
Під час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 понесено витрати зі сплати судового збору на загальну суму 3644,09 гривень (платіжна інструкція від 11.09.2024 - а.с.15, т.3).
З огляду на те, що питання розподілу вказаних судових витрат постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 не вирішено, колегія суддів, керуючись положеннями статті 252 КАС України, дійшла висновку про відшкодування позивачу судового збору на загальну суму 9364,83 грн шляхом постановлення додаткового судового рішення.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).
Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у суді першої інстанції (заява вих. № 023/01-2024 від 10.01.2024) просив відшкодувати 80000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу. У суді апеляційної інстанції - 60000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу (вих. № 594/09-2024 від 11.09.2024).
Загальна сума витрат на правничу допомогу заявлена позивачем до відшкодування становить 140000,00 грн.
На підтвердження факту понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанції позивач подав:
копію Договору № 42/12-2022 від 17.12.2022;
копію Додаткової угоди № 1 від 17.12.2022;
копію Акту виконаних робіт № 1 від 13.08.2024;
копію Акту виконаних робіт № 2 від 22.11.2024 до Договору № 44/12-2022 від 19.12.2022;
копії платіжних інструкцій від 03.05.2024 та 16.10.2024.
З наданих доказів вбачається, що 17 грудня 2022 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 укладено Договір № 42/12-2022.
На виконання п. 6.2. даного договору 17 грудня 2022 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 42/12-2022 від 17.12.2022.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 до Договору № 42/12-2022 від 17.12.2022 Адвокатське бюро «Олексія Романченко» приймає на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу в рамках адміністративної справи про скасування висновку щодо оцінювання службової діяльності, скасування розпорядження КМУ № 1092-р від 06.12.2022, наказу Державної служби з етнополітики та свободи совісті № 94-к від 09.12.2022, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 до Договору №42/12-2022 від 17.12.2022 сторони погодили, що гонорар Адвокатського бюро за ведення справи, визначеної у п. 1 даної додаткової угоди, у суді першої інстанції становить 80000,00 (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь Клієнта.
Відповідно до п. 8 Додаткової угоди № 1 до Договору № 42/12-2022 від 17.12.2022 надання Адвокатським бюро правничої допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції включає (за необхідності): підготовку позовної заяви, підготовку відповіді на відзив на позовну заяву, підготовка клопотань про долучення доказів, надання суду відповідних доказів, підготовку заяв та клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, надання пояснень суду, підготовку та подання до суду інших документів, передбачених КАС України, які необхідні для розгляду справи.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1 до Договору № 42/12-2022 від 17.12.2022 сторони погодили, що гонорар Адвокатського бюро за ведення справи, визначеної у п. 1 даної додаткової угоди, у суді апеляційної інстанції становить 60000,00 (шістдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь Клієнта.
Відповідно до п. 9 Додаткової угоди № 1 до Договору № 42/12-2022 від 17.12.2022 надання Адвокатським бюро правничої допомоги при розгляді справи у суді апеляційної інстанції включає (за необхідності): вивчення документів та матеріалів справи, вивчення рішення суду першої інстанції, підготовку апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, за необхідності підготовку заяв та клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, надання пояснень суду, підготовку інших документів, передбачених КАС України, які необхідні для розгляду справи.
13 серпня 2024 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 підписано Акт виконаних робіт № 1 до Договору № 42/12-2022 від 17.12.2022, відповідно до якого сторони погодили, що відповідно до п. 1, 8 Додаткової угоди № 1 від 17.12.2024 до Договору № 42/12-2022 від 17.12.2022 Адвокатське бюро надало Клієнту правничу допомогу у Київському окружному адміністративному суді та Шостому апеляційному адміністративному суді при розгляді справи № 320/21/23, а саме: підготовлено:
позовну заяву від 28.12.2022;
нову редакцію позовної заяви від 18.01.2023 на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у справі № 320/21/23;
апеляційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 у справі № 320/21/23 про повернення позовної заяви;
клопотання про витребування доказів від 10.01.2024;
заяву про судові витрати від 10.01.2024;
клопотання про витребування доказів від 03.04.2024;
клопотання про долучення доказів від 03.04.2024;
письмові пояснення від 05.06.2024;
Взято участь у трьох судових засіданнях у справі.
22 листопада 2024 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 підписано Акт виконаних робіт № 2 до Договору № 42/12-2022 від 17.12.2022, відповідно до якого сторони погодили, що відповідно до п. 1, 9 Додаткової угоди № 1 від 17.12.2024 до Договору № 42/12-2022 від 17.12.2022 Адвокатське бюро надало Клієнту професійну правничу допомогу у Шостому апеляційному адміністративному суді при розгляді справи № 320/21/23, а саме:
вивчено рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 та
підготовлено апеляційну скаргу від 11.09.2024;
підготовлено письмові пояснення від 21.10.2024;
взято участь у двох судових засіданнях у справі.
Адвокатським бюро витрачено 13 годин при наданні професійної правничої допомоги Клієнту у суді апеляційної інстанції.
Згідно із п. 3 Додаткової угоди № 1 від 17.12.2022 до Договору № 42/12-2022 від 17.12.2022 гонорар Адвокатського бюро за надання правничої допомоги Клієнту у суді першої інстанції становить 60000,00 (шістдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень, які мають бути сплачені Клієнтом у строк до 20 грудня 2024 року.
Гонорар адвокатського бюро сплачено Клієнтом частково у сумі 93000,00 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями від 03.05.2024 та 16.10.2024.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Дослідивши Акти прийому-передачі надання правничої допомоги №1, №2 від 13 серпня 2024 року та від 22 листопада 2024 року, колегія суддів дійшла висновку, що гонорар адвоката за представництво інтересів позивача в судах першої та апеляційної інстанції у розмірі 140 000.00 грн. є завищеним та необґрунтованим.
Так, аналіз предмета спору свідчить, що у цій справі розглядалися питання пов`язані із проходженням та звільненням з публічної служби, які не потребують значного часу чи спеціальних знань поза межами компетенції адвоката.
У поданих документах зазначено участь у п`яти судових засіданнях, однак такі засідання не тривали значний проміжок часу та не вимагали надмірного адвокатського часу.
З переліку послуг вбачається, що частина підготовлених процесуальних документів, зокрема повторна редакція позовної заяви та подальше оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення позову стало наслідком недоліків вперше поданого адміністративного позову. Витрати, пов`язані з недоліками роботи не можуть покладатися на іншу сторону.
Згідно з вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати можуть бути відшкодовані, якщо вони є необхідними і пов`язаними з розглядом справи.
Отже, витрати на підготовку нової редакції позовної заяви та подальші оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення позову є необґрунтованими для відшкодування.
Так само і підготовка клопотань про витребування та долучення до матеріалів справи доказів та підготовка заяви про судові витрати не є підставою для відшкодування витрат, оскільки такі дії охоплюють надання правничої допомоги в цілому під час супроводження учасника справи у судовому процесі.
З огляду на викладене, заявником у відповідній частині правничої допомоги не надано обґрунтувань реальної необхідності вказаного обсягу роботи, тому заявлений розмір гонорару не відповідає складності та значенню справи.
Колегія суддів, проаналізувавши предмет позову, складність спору, об`єм виконаної адвокатом роботи, дійшла висновку про те, що сума 140000,00 грн не є співмірною, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу 70000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним.
Кабінет Міністрів України, обґрунтовуючи підстави для відмови у стягнення витрат на правничу допомогу, послався також на те, що Уряд не є розпорядником бюджетних коштів, в розумінні норм бюджетного законодавства, а тому стягнення коштів у спосіб, передбачений ст. 139 КАС України, є неможливим.
Слід зазначити, що розподіл судових витрат є процесуальним питанням, яке підлягає обов`язковому вирішенню судом за наслідками розгляду справи. Позивач має беззаперечне право на відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок задоволення позовної заяви. Витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат і підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, і це не ставиться в залежність від бюджетного законодавства.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 320/17067/23.
Отже, колегія суддів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції та які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмету позову, доходить висновку про необхідність зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, визначивши останню у розмірі 70000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність ухвалення додаткової постанови.
Керуючись ст. ст. 132, 139, 229, 241, 242, 252, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
П О С Т АН О В И В:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.
Стягнути з Кабінету Міністрів України та Державної служби України з етнополітики та свободи совісті на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9364,83 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70000,00 (сімдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень солідарно.
Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Повний текст додаткової постанови виготовлено 12.12.2024.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді А.Ю. Кучма,
Є.О. Сорочко
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.12.2024 |
Оприлюднено | 16.12.2024 |
Номер документу | 123732316 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Бєлова Людмила Василівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Бєлова Людмила Василівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Бєлова Людмила Василівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Бєлова Людмила Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні