Рішення

від 11.12.2024 по справі 990/185/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа №990/185/24

адміністративне провадження № П/990/185/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, -

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду, як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03 червня 2024 року, просить:

- визнати протиправною та скасувати ухвалу члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 від 30 квітня 2024 року №995/0/18-24 «Про залишення без розгляду та повернення заяви ОСОБА_1 про порушення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 вимог щодо несумісності».

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 22 квітня 2024 року йому стало відомо, що судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) у 2006 році Закарпатською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/513.

Проте Єдиний реєстр адвокатів України не містив та не містить запису про зупинення ОСОБА_3 права на заняття адвокатською діяльністю у зв`язку з несумісністю адвокатської діяльності з одночасним перебуванням особи на посаді судді.

Вважаючи, що ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 6 статті 45 та пункту 3 Розділу X «Перехідні положення» Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI щодо несумісності, ОСОБА_1 22 квітня 2024 року звернувся до ВРП із заявою про порушення вимог щодо несумісності суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 .

Ухвалою члена ВРП від 30 квітня 2024 року № 995/0/18-24 вказану заяву позивача залишено без розгляду та повернуто йому, на підставі статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон України № 1798-VIII) та пункту 12.5 Регламенту Вищої ради правосуддя, яке затверджене рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, у зв`язку із звільненням ОСОБА_3 з посади судді.

На думку позивача, оскаржувана ухвала члена ВРП прийнята з порушенням норм чинного законодавства, оскільки ВРП зобов`язана була відкрити справу щодо несумісності стосовно судді у відставці ОСОБА_3 на підставі Конституції України та статті 39 Закону України № 1798-VIII. Зазначені норми не передбачають можливості ВРП не відкривати провадження щодо порушень несумісності суддями.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Стрелець Т.Г., судді: Тацій Л.В., Єзеров А.А., Коваленко Н.В., Стеценко С.Г.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліку позовної заяви шляхом надання до Верховного Суду уточненої позовної заяви з конкретизацією вимог і викладом обставин, передбачених статтею 160 КАС України, з підтвердженням обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги; надання доказів порушення його прав та свобод з боку відповідача саме при здійсненні ним функцій органу державної влади відповідно до норм чинного законодавства; навести підстави для залучення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

03 червня 2024 року до Верховного Суду, на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, надійшла заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, в якій він просить визнати протиправною та скасувати ухвалу члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 від 30 квітня 2024 року №995/0/18-24 «Про залишення без розгляду та повернення заяви ОСОБА_1 про порушення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 вимог щодо несумісності».

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

19 червня 2024 року до Верховного Суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ВРП просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на його безпідставність.

Правомірність оскаржуваної ухвали обґрунтована тим, що ОСОБА_3 є суддею у відставці, що відповідно до положень пункту 12.5 чинного Регламенту ВРП є підставою для залишення без розгляду та повернення заяви про порушення вимог щодо несумісності.

Також у відзиві зазначено, що позивач не довів обставин, які би свідчили про порушення оскаржуваним рішенням його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

21 червня 2024 від позивача до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив, у якій він наполягає на наявності підстав для відкриття ВРП провадження щодо несумісності за його заявою від 22 квітня 2024 року з підстав, тотожних тим, що зазначені й в заяві про уточнення позовних вимог.

10 серпня 2024 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення по справі стосовно того, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області не може бути органом адвокатського самоврядування у розумінні прав та повноважень Закону України № 5076-VI.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши наявні у справі докази, Верховний Суд встановив наступні фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи

23 квітня 2024 року до ВРП надійшла заява ОСОБА_1 про порушення вимог щодо несумісності екс-суддею (2006-2016 роки) Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 у зв`язку з не зупиненням з 2012 року дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/513 (2006 р).

Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 23 квітня 2024 року зазначена заява розподілена на члена ВРП ОСОБА_2 для попередньої перевірки.

Під час проведення попередньої перевірки заяви встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII ОСОБА_3 звільнено з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Ухвалою члена ВРП від 30 квітня 2024 року № 995/0/18-24 заяву ОСОБА_1 про порушення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 вимог щодо несумісності залишено без розгляду, на підставі статті 39 Закону України № 1798-VIII та пункту 12.5 Регламенту ВРП.

В обґрунтування спірної ухвали зазначено, що оскільки ОСОБА_3 звільнений з посади судді це є підставою для залишення без розгляду заяви про порушення ним вимог щодо несумісності.

Не погодившись з правомірністю ухвали члена ВРП від 30 квітня 2024 року № 995/0/18-24, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина друга статті 2 КАС України встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні цієї справи суду необхідно надати оцінку висновкам члена ВРП, викладених в оскаржуваній ухвалі, щодо наявності підстав для залишення без розгляду та повернення заяви ОСОБА_1 про порушення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 вимог щодо несумісності.

Так, відповідно до статті першої Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон України № 1402-VIII) судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Стаття 52 Закону України № 1402-VIII визначає, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Згідно із частиною другою статті 52 Закону України № 1402-VIII суддя не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Відповідно до норм статті 126 Конституції України, які кореспондуються з нормами статті 114 Закон України № 1402-VIII суддя звільняється з посади у разі порушення вимог щодо несумісності.

За нормами статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка зокрема: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади, та інше.

Аналогічні повноваження ВРП визначені в статті 3 Закону України № 1798-VIII.

Так, відповідно до норм статті 39 вказаного Закону України ВРП відкриває та розглядає справи про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із діяльністю або статусом, визначеними Конституцією та законами України (справи щодо несумісності).

Справа щодо несумісності може бути відкрита за заявою будь-якої особи, якій відомі відповідні факти.

Заява подається у письмовій формі та повинна містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, адресу його місця проживання (перебування) або місцезнаходження, номери засобів зв`язку; 2) прізвище, ім`я, по батькові та посаду судді (суддів), прокурора (прокурорів), щодо якого (яких) подано заяву; 3) конкретні відомості про порушення вимог щодо несумісності; 4) посилання на фактичні дані (свідчення, пояснення, інші докази), що підтверджують зазначені заявником відомості.

Член Вищої ради правосуддя залишає без розгляду та повертає заявнику заяву щодо несумісності, якщо вона не відповідає вимогам, встановленим цим Законом, зазначаючи про мотиви такого повернення.

Ухвалення рішення про відкриття справи щодо несумісності здійснюється членом Вищої ради правосуддя, визначеним для розгляду відповідної заяви.

Частина друга статті другої Закону України № 1798-VIII визначає, що ВРП затверджує регламент Вищої ради правосуддя, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень.

24 січня 2017 року ВРП прийняла рішення № 52/0/15-17 «Про затвердження Регламенту Вищої ради правосуддя»

Відповідно до преамбули Регламенту ВРП він регулює процедурні питання здійснення ВРП повноважень, визначених Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів», іншими законами України, порядок підготовки, розгляду і ухвалення Радою та її органами рішень.

Пунктами 12.4, 12.5 Регламенту ВРП передбачено, що перевірка заяви щодо несумісності на відповідність вимогам частини третьої статті 39 Закону здійснюється членом ВРП, визначеним для розгляду відповідної заяви за результатами автоматизованого розподілу матеріалів між членами Ради, у розумні строки.

За результатами перевірки член ВРП постановляє ухвалу про залишення без розгляду та повернення заявнику заяви щодо несумісності, якщо вона не відповідає вимогам Закону або якщо суддя, стосовно якого надійшла заява, звільнений чи його повноваження припинені, або постановляє ухвалу про відкриття справи щодо несумісності. Копія відповідної ухвали надсилається заявнику.

Зміст наведених норм права дає підстави виснувати, що будь-яка особа, якій відомі відповідні факти, може звернутись до ВРП із заявою про несумісність. Член ВРП, визначений для розгляду заяви перевіряє її на відповідність вимогам частини третьої Закону України № 1798-VIII. У разі невідповідності заяви вимогам вказаної статті Закону України № 1798-VIII або якщо суддя, стосовно якого надійшла заява, звільнений чи його повноваження припинені, член ВРП постановляє ухвалу про залишення без розгляду та повернення заявнику заяви щодо несумісності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 був звільнений з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII.

Враховуючи обставини справи та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що ВРП обґрунтовано залишила без розгляду та повернула заяву ОСОБА_1 про порушення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 вимог щодо несумісності.

Надаючи оцінку доводам позовної заяви щодо безумовного обов`язку члена ВРП відкрити справу щодо несумісності на підставі прямої норми Конституції та Закону України № 1798-VIII, незважаючи на те, що ОСОБА_3 є суддею у відставці, колегія суддів КАС ВС зазначає про таке.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 116 Закону України № 1402-VIII заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Згідно із нормами статті 41 Закону України № 1798-VIII, за результатами розгляду справи щодо несумісності, Вища рада правосуддя може ухвалити рішення, зокрема: 1) про визнання порушення суддею вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом і звільнення його з посади; 3) про визнання відсутності порушень суддею або прокурором вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом.

Так, відповідно до змісту наведених норм статей 126, 131 Конституції України, статті 114 Закону України № 1402-VIII та статті 41 Закону України № 1798-VIII, у разі порушення суддею вимог щодо несумісності він звільняється з посади за рішенням, ухваленим Вищою радою правосуддя.

Тобто, звільнення з посади судді, може бути застосовано лише до особи, яка є суддею в розумінні статті 52 Закону України № 1402-VIII, а саме займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Разом з цим, незважаючи на те, що за суддею звільненим у відставку і зберігається звання судді, він вже не є суддею у розумінні статті 52 Закону України № 1402-VIII, оскільки не займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і не здійснює правосуддя на професійній основі.

Враховуючи те, що суддя у відставці вже є звільненим, до нього не може бути застосована така відповідальність, як звільнення з посади, у разі визнання порушення ним вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом.

Порушення вимог щодо несумісності не є підставою для припинення відставки судді в розумінні статті 145 Закону України № 1402-VIII.

Отже, в розумінні наведених норм, відкриттю підлягають лише справи про порушення вимог щодо несумісності суддями, які відповідають ознакам статті 52 Закону України № 1402-VIII, тобто діючими суддями.

З огляду на викладене, доводи позовної заяви щодо безумовного обов`язку члена ВРП відкрити провадження за заявою ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді.

Ураховуючи наведене, дії відповідача щодо прийняття оскаржуваної ухвали не були свавільними, оскільки ґрунтувались на вимогах законодавства, були підтверджені доказами та не були помилковими. Судова колегія вважає обґрунтованими підстави для прийняття ухвали «Про залишення без розгляду та повернення заяви ОСОБА_1 про порушення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 вимог щодо несумісності».

Оскаржуване рішення член ВРП прийняв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також вимогам, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України. Доводи і аргументи ОСОБА_1 законності висновків відповідача не спростовують.

Таким чином, ураховуючи межі заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Керуючись статтями 2, 241- 246, 255, 266, 295 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, про визнання протиправною та скасування ухвали члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 від 30 квітня 2024 року № 995/0/18-24 «Про залишення без розгляду та повернення заяви ОСОБА_1 про порушення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 вимог щодо несумісності» - відмовити повністю.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Стрелець Т.Г.

Судді Тацій Л.В.

Єзеров А.А.

Коваленко Н.В.

Стеценко С.Г.