Окрема думка

від 21.11.2024 по справі 9901/424/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа №9901/424/21

адміністративне провадження №П/9901/424/21

судді Верховного Суду Уханенка С.А. на рішення Верховного Суду від 21.11.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Вищої ради правосуддя, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

Користуючись цією нормою, висловлюю незгоду з рішенням колегії суддів у цій справі в частині обраного способу захисту/відновлення порушеного права позивачки.

Предметом спору у цій справі є бездіяльність Президента України, яка полягає у невидачі Указу про призначення ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на посаду судді Свалявського районного суду Закарпатської області

На обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що Вища рада правосуддя (далі - ВРП) прийняла рішення, яким рекомендувала призначити її на посаду судді Свалявського районного суду Закарпатської області, у зв`язку з чим внесла відповідне подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді до Президента України. Водночас упродовж тридцяти днів після надходження до Офісу Президента України відповідного подання Президент України не виконав вимог статті 128 Конституції України, статті 80 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) щодо видання відповідного указу про її призначення.

Рішенням Верховного Суду від 21.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду подання Вищої ради правосуддя від 24.12.2020 №508/0/12-20 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Свалявського районного суду Закарпатської області.

Зобов`язано Президента України, відповідно до статті 80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розглянути подання Вищої ради правосуддя від 24.12.2020 №508/0/12-20 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Свалявського районного суду Закарпатської області.

У задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання Президента України видати Указ про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Свалявського районного суду Закарпатської області відмовлено.

Задовольняючи позов частково, Cуд у рішенні від 24.11.2024 зазначив, що належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання Президента України, відповідно до статті 80 Закону №1402-VIII, розглянути подання ВРП від 24.12.2020 № 508/0/12-20 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Свалявського районного суду Закарпатської області.

Суд мотивував це тим, що не втручається та не може втручатися в конституційні повноваження щодо видання указів відповідачем, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані йому Конституцією України. Також, керуючись принципом розподілу влад, Суд зазначив, що втручання судової влади в реалізацію главою держави своїх повноважень обмежене законом.

Однак я не можу погодитися з висновком Суду щодо обраного способу захисту прав позивачки з огляду як нормативного регулювання спірних правовідносин, так і наведених Судом обґрунтувань щодо протиправної бездіяльності відповідача.

Положеннями частини першої, другої статті 128 Конституції України визначено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП у порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України подання Президенту України про призначення судді на посаду вносить ВРП.

Відповідно до частини першої та другої статті 80 Закону № 1402-VIII призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання ВРП, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів. Будь-які звернення стосовно кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки таких фактів.

Отже, у випадку надходження подання ВРП про призначення судді у Президента України виникає єдиний чітко визначений обов`язок - видати указ про призначення на посаду судді не пізніше 30 днів з дня отримання відповідного подання, і жодної дискреції (свободи розсуду) Президента України закон не передбачає.

У цій справі позивачка просила застосувати спосіб захисту у вигляді зобов`язання Президента України видати указ про призначення її на посаду судді Свалявського районного суду Закарпатської області, а представник відповідача у своїх поясненнях зазначив, що відповідний проект указу Президента України вже підготовлений.

Водночас рішення Суду від 24.11.2024 в частині зобов`язання відповідача розглянути подання ВРП не є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, оскільки процедура розгляду Президентом України подання ВРП щодо призначення судді законом не передбачена, водночас її вираз чітко окреслений в статті 128 Конституції України - видання відповідного указу.

При цьому обраний судом спосіб захисту порушеного права є абстрактним та не містить кінцевого результату, належність виконання якого уможливлює його перевірку судом.

Варто наголосити, що в мотивувальній частині рішення Суд згадав про Висновок Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) щодо проєкту змін до Конституції України в частині правосуддя від 24.07.2015 № 803/2015 (CDL-PI(2015)016) про те, що «призначення суддів главою держави, який діє відповідно до пропозиції ВРП, має за мету обмежити політичний вплив та партійний тиск на суддів (...) та [має]... схвалюватися». Отже, підтримана «церемоніальна роль» (формальна) Президента України у процедурі призначення суддів на посади за поданням (обов`язковим) ВРП.

Таким чином, Суд визнав виключну дискрецію ВРП у вирішенні питання щодо призначення суддів та виключно церемоніальну роль Президента України в їх призначенні, що вказує на відсутність у Президента України дискреції у вирішенні питання про призначення судді.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може, зокрема, визнати дії чи бездіяльність Президента України протиправними, зобов`язати Президента України вчинити певні дії.

Отже, за умови визнання протиправною бездіяльності Президента України процесуальний закон указує на належний спосіб захисту порушеного права - зобов`язання Президента України вчинити певні дії.

За таких обставин вважаю, що єдиним можливим способом захисту/відновлення порушеного права позивачки є зобов`язання Президента України видати Указ про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Свалявського районного суду Закарпатської області, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі необхідно задовольнити повністю.

Суддя С.А. Уханенко