Постанова

від 11.12.2024 по справі 753/2535/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 753/2535/22

провадження № 61-12969 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Карсервіс-24/7», товариство з обмеженою відповідальністю «Аргамак», товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Трейдинг»,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Каргоніс Груп», товариство з обмеженою відповідальністю «ЛКО», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Григорівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлія Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карсервіс-24/7» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року у складі судді Заставенко М. О. та постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Карсервіс-24/7» (далі - ТОВ «Карсервіс-24/7»), товариства з обмеженою відповідальністю «Аргамак» (далі - ТОВ «Аргамак»), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Каргоніс Груп» (далі - ТОВ «Каргоніс Груп»), товариство з обмеженою відповідальністю «ЛКО» (далі - ТОВ «ЛКО»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка І. Г., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю. В., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява обґрунтована тим, що він є власником нежитлової будівлі - автомийки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , виданим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 24 листопада 2009 року.

У 2014 році він випадково дізнався, що невстановлені особи за підробленими документами незаконно заволоділи зазначеною нежитловою будівлею, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом про витребування майна від незаконного власника ТОВ «Аргамак».

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року у справі № 753/17546/17, яке набрало законної сили, витребувано у ТОВ «Аргамак» на його, ОСОБА_1 , користь нежитлову будівлю - автомийку (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ним право власності на вказане нерухоме майно та припинено право власності ТОВ «Аргамак» на вказану нежитлову будівлю-автомийку.

Зазначав, що під час розгляду справи № 753/17546/17 було накладено арешт на вказане нерухоме майно, однак 02 лютого 2017 року обтяження було знято постановою Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Центральний ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області). Водночас згідно листа від 22 лютого 2017 року запис про зняття арешту службовими особами Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області не вчинювався.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2018 року повторно був накладений арешт на вказане нерухоме майно. Крім того, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року в рамках кримінального провадження у справі № 761/25379/17 було накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:009:0043, за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначав, що за наявності накладених арештів, приватним нотаріусом Кузьменко Ю. В. 02 березня 2021 року було здійснено нотаріальне посвідчення двох договорів купівлі-продажу 1/2 частки нежитлової будівлі - автомийки (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що загалом становить 100 %, та здійснено державну реєстрацію права власності на це майно за ТОВ «Макс Трейдинг». Тобто, ТОВ «Аргамак», достеменно знаючи про існування судового рішення у справі щодо визнання власником спірного нерухомого майна ОСОБА_1 , накладені арешти, здійснило відчуження спірного нерухомого майна на користь ТОВ «Макс Трейдинг». 12 березня 2021 року приватним нотаріусом Кузьменко Ю. В. було здійснено нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу спірного майна та здійснено державну реєстрацію прав на те майно за ТОВ «Каргоніс груп».

31 січня 2022 року згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що власником нежитлової будівлі-автомийки стало ТОВ «ЛКО», запис про що зроблено державним реєстратором - приватним нотаріусом Чайкою І. Г., а 01 лютого 2022 року приватним нотаріусом Чайкою І. Г. посвідчено договір купівлі-продажу цього майна, укладений між ТОВ «ЛКО» і ТОВ «Карсервіс-24/7».

Стверджував, що оскільки він є власником спірного нерухомого майна, яке вибуло з його володіння поза його волею, що встановлено рішенням суду, він має право на витребування вказаного майна та визнання права власності на спірний об`єкт нерухомості з одночасним припиненням права власності на нього у ТОВ «Карсервіс-24/7».

Також зазначав, що оскільки договори купівлі-продажу спірної нежитлової будівлі укладалися без наміру отримання економічної вигоди від відчуження майна, без наміру використання його у господарській діяльності та без здійснення розрахунків за нерухоме майно, а лише виключно з метою надання законності перереєстрації майна на підставних юридичних осіб, вказані договори є недійсними.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- витребувати у ТОВ «Карсервіс-24/7» на свою користь нежитлову будівлю - автомийку (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності ТОВ «Карсервіс-24/7» на нежитлову будівлю - автомийку (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29126780000;

- визнати за собою право власності на нежитлову будівлю - автомийку (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі -автомийки (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 02 березня 2021 року між ТОВ «Аграмак» та ТОВ «Макс Трейдинг», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю. В., зареєстрований в реєстрі за № 105;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі -автомийки (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 02 березня 2021 року між ТОВ «Аграмак» та ТОВ «Макс Трейдинг», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 104.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Витребувано у ТОВ «Карсервіс-24/7» на користь ОСОБА_1 нежитлову будівлю - автомийку (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, що яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, мотивовано тим, що нежитлова будівля - автомийка, яка знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, вибула з власності позивача поза його волею та у період наявності запису про обтяження цього майна, а тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин статті 388 ЦК України та витребування спірної нежитлової будівлі на користь позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання правочинів недійсними, суди зазначили, що для витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі статті 388 ЦК України оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності на майно за позивачем, суди вказали, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2023 року ТОВ «Карсервіс-24/7» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнених вимог, просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 638/5388/14, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідження зібраних у справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/2535/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У травні 2024 року матеріали цивільної справи № 753/2535/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Карсервіс-24/7» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам сторони відповідача стосовно того, що ТОВ «Карсервіс-24/7» набуло право власності на спірну будівлю автомийки на підставі договору купівлі-продажу від 01 лютого 2022 року, укладеного із ТОВ «ЛКО» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чайкою І. Г.; ТОВ «ЛКО», у свою чергу, набуло право власності на спірне майно за результатами аукціону з продажу майна в процедурі банкрутства ТОВ «Каргоніс Груп», при цьому результати аукціону ОСОБА_1 не оскаржувалися, у судовому порядку недійсними не визнавались; у межах справи про банкрутство ТОВ «Каргоніс Груп» жодних вимог щодо спірного майна позивач не заявляв, жодних судових рішень у справі про банкрутство не оскаржував.

Звертає увагу на те, що позов власника про витребування майна в особи, яка прибрала його в результаті електронних (публічних) торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнанні недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

Водночас за правилами частини другої статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскільки ТОВ «ЛКО», як набувач майна на аукціоні, так і ТОВ «Карсервіс-24/7», як титульний власний майна, у розумінні частини другої статті 388 ЦК України є добросовісними набувачами спірного нерухомого майна, воно не може бути витребувано.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Виграненко С. П. подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах; судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Вважає, що відчуження майна в результаті банкрутства ТОВ «Каргоніс Груп» є одним з етапів для створення штучних підстав переходу права власності на спірне майно на ТОВ «ЛКО», а в подальшому - на ТОВ «Карсервіс-24/7» за договором купівлі-продажу. Водночас судовим рішенням у справі № 753/17546/17, яке набрало законної сили, встановлено, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею внаслідок протиправних дій за безоплатним правочином, а отже подальші переходи права власності на це майно є поза законом, навіть якщо формально цим діям надана законна форма у вигляді відповідної процедури (укладання нотаріальних договорів та реєстрації права власності). Просила касаційну скаргу ТОВ «Карсервіс-24/7» залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу в простій письмовій формі, за яким ОСОБА_1 , як покупець придбав, а ОСОБА_2 - продав нежитлове приміщення - автомийку, площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 10).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 серпня 2009 року визнано дійсним договір купівлі-продажу автомийки, площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 23 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; зобов`язано комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - автомийку, площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» зареєструвало право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю - автомийку, площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 21 листопада 2009 року.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у справі

№ 753/17546/17, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Аргамак» про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково. Витребувано у ТОВ «Аргамак» на користь власника ОСОБА_1 нежитлову будівлю - автомийку (літ. «А»), загальною площею 452,74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю - автомийку (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29126780000; припинено право власності ТОВ «Аргамак» на нежитлову будівлю - автомийку (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29126780000.

Місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на момент оформлення права власності на спірну нежитлову будівлю за ОСОБА_3 та в подальшому за ТОВ «Аргамак», правом власності на неї володів ОСОБА_1 , який волю на відчуження належного йому майна не виявляв. Спірна нежитлова будівля вибула з володіння власника неправомірно та поза його волею, а прилюдні торги, як і документи, складені на оформлення правового результату прилюдних торгів, в силу їх нікчемності не можуть породжувати правових наслідків у вигляді переходу прав володіння, користування і розпорядження нежитловою будівлею до ОСОБА_3 . В подальшому ОСОБА_3 за відплатним договором купівлі-продажу відчужив майно ОСОБА_4 , який, в свою чергу, продав його ТОВ «Інтеракс22», яке, в свою чергу, продало його ОСОБА_5 , який, будучи учасником ТОВ «Аргамак», передав його останньому, однак таке відчуження також не є законним, адже ОСОБА_3 не володів необхідним обсягом повноважень щодо такого майна і не мав прав на його відчуження.

Постановою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю - автомийку (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29126780000, та припинення права власності ТОВ «Аргамак» на нежитлову будівлю - автомийку (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29126780000, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у їх задоволенні з наведених у мотивувальній частині постанови касаційного суду підстав.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року в частині вирішення питання розподілу судових витрат скасовано.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про витребування у ТОВ «Аргамак» на користь власника

ОСОБА_1 нежитлової будівлі - автомийки (літ. «А»), загальною площею 452,74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аргамак» 2 395,27 грн у відшкодування судових витрат.

Установлено, що під час розгляду справи № 753/17546/17 ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нежитлову будівлю-автомийку (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

05 лютого 2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, у якій посилався на те, що арешт, накладений ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2015 року в порядку забезпечення позову на спірне нерухоме майно, судом не скасовано, однак із повної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 травня 2017 року йому стало відомо, що постановою Центрального ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області № 47786834 від 02 лютого 2017 року спірне нерухоме майно було звільнено з-під арешту. Водночас у відповіді від 29 червня 2017 року на адвокатський запит від 12 червня 2017 року Центральний ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області повідомив, що постанова про звільнення майна з-під арешту № 47786834 не виносилася.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року у задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2018 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Накладено арешт на нежитлову будівлю - автомийку (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Під час вирішення питання про накладення арешту, апеляційним судом встановлено, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30 листопада 2016 року державним реєстратором Пастуховською Н. В. 19 лютого 2015 року зареєстровано обтяження вказаного нерухомого майна у виді арешту на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30 травня 2017 року вказане обтяження було припинено 02 лютого 2017 року о 08 год. 50 хв. 29 сек.; підстава: постанова про звільнення майна з арешту, серія та номер 47786834, видавник: Центральний ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області; відомості внесено до реєстру 22 лютого 2017 року о 17 год. 00 хв. 49 сек. Продун А. А. , Центральний ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області, індексний номер рішення 33671620.

Згідно відповіді заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Кашнікович А. Г. від 29 червня 2017 року № 2-16/2-1-556, на виконання наказу Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 12 червня 2017 року за № 326/05 проведено службову перевірку з метою підтвердження або спростування інформації викладеної в адвокатському запиті Дікусара І. Л. від 30 травня 2017 року щодо зняття арешту з нерухомого майна (будівлі-автомийки (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі постанови Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області про звільнення майна з арешту від 02 лютого 2017 року за № 47786834, що накладено для забезпечення позову на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року.

За результатами перевірки комісією встановлено, що заступником начальника Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Продун А. А. постанова про звільнення майна з арешту № 47786834 не виносилася та підстав для здійснення реєстраційних дій, спрямованих на виключення запису про звільнення майна з арешту не встановлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року в рамках кримінального провадження у справі № 761/25379/17 накладено арешт на земельну ділянку, площею 1 403, 31 кв. м, кадастровий номер 8000000000:90:009:0043, за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2018 року у забезпечення позову ОСОБА_1 накладено арешт на нежитлову будівлю - автомийку (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

02 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю. В. здійснено нотаріальне посвідчення двох договорів купівлі-продажу, зареєстрованих в реєстрі за № 104 та № 105, укладенихміж ТОВ «Аргамак» і ТОВ Макс Трейдинг» щодо 1/2 частки нежитлової будівлі - автомийки (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що загалом становить 100 %, та здійснено державну реєстрацію права власності на це майно за ТОВ «Макс Трейдинг».

12 березня 2021 року між ТОВ Макс Трейдінг» та ТОВ «Каргоніс груп» укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - автомийки (літ. «А»), загальною площею 452, 74 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю. В.

31 січня 2022 року власником спірного нежитлового приміщення було зареєстровано ТОВ «ЛКО», яке 01 лютого 2022 року уклало договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з ТОВ «Карсервіс-24/7».

Встановлено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу від 02 березня 2021 року, договорів купівлі-продажу від 12 березня 2021 року, відбулося при наявності накладених арештів, які скасовувались на період укладення цих правочинів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Касаційна скарга ТОВ «Карсервіс-24/7» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Таким чином, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74).

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне нерухоме майно належало на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , виданим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 24 листопада 2009 року.

Крім того, право власності ОСОБА_1 на спірну нежитлову будівлю було підтверджено рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року у справі № 753/17546/17, яким спірну нежитлову будівлю - автомийку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , витребувано у ТОВ «Аргамак» на користь ОСОБА_1 .

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17).

Встановивши на підставі преюдиційних фактів незаконність вибуття з власності ОСОБА_1 спірного нерухомого майна, яке неодноразово відчужувалось на користь інших осіб, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для його витребування на користь позивача від кінцевого набувача.

Суди правильно вказали про те, що визнання договорів відчуження спірної будівлі автомийки недійсними та визнання права власності на спірне нерухоме майно, яке неправомірно зареєстроване за іншою особою, з якою позивач не перебуває у договірних відносинах, не є необхідним та не є ефективним способом захисту прав.

В аспекті доводів касаційної скарги заявника щодо неможливості витребування майна від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України), колегія суддів зауважує, що ТОВ «Карсервіс-24/7» набуло спірне нерухоме майно у власність за договором купівлі-продажу, а тому вказана норма до спірних правовідносин не застосовується.

Судовим рішенням у справі № 753/17546/17, яке набрало законної сили, встановлено, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза його волею внаслідок протиправних дій за безоплатним правочином, а тому подальші переходи права власності на це майно є неправомірними.

В контексті оцінки добросовісності набувача спірного майна, а також доводів позовних вимог ТОВ «Карсервіс-24/7» про захист його права власності на спірне майно в порядку статті 392 ЦК України колегія суддів враховує наступне.

Правовий аналіз положень статей 387, 388 ЦК України свідчить про те, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягарю, покладеному на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Саме при вирішенні питання про витребування майна здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна, у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або чи міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, пункт 52).

Враховуючи наявність законної підстави для витребування на користь ОСОБА_1 належного йому нерухомого майна, яке вибуло з його володіння поза його волею, наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про витребування на його користь такого майна з власності попереднього реєстраційного власника, яке не було виконано через перепродаж майна, з огляду на дії реєстраційних власників спірного майна щодо продажу майна, за наявності накладених арештів на це майно, а також беручи до уваги придбання ТОВ «Карсервіс-24/7» спірного майна на підставі оплатного цивільно-правового договору, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що витребування майна на користь його законного власника є пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету, необхідним у демократичному суспільстві та не порушує гарантії, передбачені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Натомість ТОВ «Карсервіс-24/7» не позбавлено можливості на захист своїх прав відповідно до статей 22, 390, 661 ЦК України.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 638/5388/14, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.

Доводи касаційної скарги загалом зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карсервіс-24/7» залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

' Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович