Ухвала

від 12.12.2024 по справі 739/1654/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 739/1654/19

провадження № 61-15755ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Костюченко Владислав Костянтинович, на ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення заступника начальника Новгород-Сіверського відділу державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції Ляшок Олени Борисівни про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язання відкрити виконавче провадження,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення заступника начальника Новгород-Сіверського відділу ДВС у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Ляшок О. Б. від 29 травня 2024 року про повернення їй виконавчого листа у справі № 739/1654/19, виданого Семенівським районним судом Чернігівської області 12 червня 2023 року, без прийняття до виконання та просила зобов`язати відкрити виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.

Свої вимоги заявниця мотивувала тим, що рішенням Семенівського районного суду від 06 січня 2023 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою та зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено, встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 800 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками домоволодіння, зокрема й нею особисто, право користування відповідними частинами цієї земельної ділянки. Згідно з судовим рішенням ОСОБА_2 повинна поступитися земельною ділянкою на її користь та на користь ОСОБА_3 . Отже вона отримала виконавчий лист, який підлягає до примусового виконання.

Зазначала, що 31 травня 2024 року вона отримала повідомлення заступника начальника Новгород-Сіверського відділу ДВС у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Ляшок О. Б. про повернення виконавчого листа без прийняття до виконання у зв`язку з тим, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень на підставі статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

З таким рішенням вона не погоджується, оскільки визначення порядку користування земельною ділянкою є поділом земельної ділянки між сторонами, під час якого сторони зобов`язані звільнити відповідні частини земельної ділянки та утримуватися від дій, що перешкоджають іншій стороні користуватися нею.

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення заступника начальника Новгород-Сіверського відділу ДВС у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Ляшок О. Б. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язання відкрити виконавче провадження відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2024 року залишено без змін.

26 листопада 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Костюченко В. К., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про правовстановлюючий характер судового рішення у справі про визначення порядку користування земельною ділянкою. Вважає, що рішення у справі № 739/1654/19 підлягає примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця має відбуватися згідно із статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом. Приватний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

У виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Законом України «Про виконавче провадження» встановлено основні заходи примусового виконання судових рішень:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені Законом.

Згідно пункту 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 січня 2023 року Семенівським районним судом Чернігівської області ухвалено рішення у справі № 739/1654/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 800 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками домоволодіння, яке постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2023 року залишено без змін.

12 червня 2023 року Семенівським районним судом Чернігівської області видано виконавчий лист № 2/744/26/2023, згідно з яким встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 800 м. кв. між співвласниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з варіантом, запропонованим висновком експерта за результатами проведення додаткової земельно-технічної експертизи від 24 березня 2017 року № 35-16, яка призначалася апеляційним судом у цивільній справі № 739/1105/15-ц, а саме:визнано за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою площею 0,0400 га (на плані в додатку № 1 показано жовтим кольором), в тому числі: під житловим будинком 0,0110 га; під господарською будівлею 0,0049 га; під прибудинковою територією 0,0241 га; всього 0,0400 га; земельна ділянка розташована в межах: від т. Г до т. Д - 23,75 м, від т. Д до т. А - 4,37 м, від т. А до т. Е - 5,79 м, 1,20 м, 6,62 м, від т. Е до т. Ж - 1,4 м, від т. Ж до т. З - лінія розподілу будинку, від т. З до т. В - 3,0 м, від т. В до т. Г - 15,87 м; визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в рівному обсязі право користування земельною ділянкою площею 0,0400 га (на плані в додатку № 1 показано зеленим кольором), в тому числі: під житловим будинком 0,0111 га; під господарською будівлею 0,0001 га; під прибудинковою територією 0,0288 га; всього 0,0400 га; земельна ділянка розташована в межах: від т. В до т. З - 3,0 м, від т. З до т. Ж - лінія розподілу будинку, від т. Ж до т. Е - 11,41 м, від т. Е до т. К - 0,48 м, 2,19 м, 2,22 м, 9,87 м, від т. К до т. Б - 25,11 м, від т. Б до т. В - 16,74 м.

29 травня 2024 року заступником начальника Новгород-Сіверського відділу ДВС у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Ляшок О. Б. прийнято рішення про повернення виконавчого листа від 12 червня 2023 року № 2/744/26/2023 стягувачу ОСОБА_1 без прийняття до виконання на підставі статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли достатньо обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на рішення заступника начальника Новгород-Сіверського відділу ДВС у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Ляшок О. Б. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язання відкрити виконавче провадження, оскільки рішення у цивільній справі № 739/1654/19 (провадження № 2/744/26/2023), на підставі якого видано виконавчий лист від 12 червня 2023 року № 2/744/26/2023, визначає порядок користування земельною ділянкою у межах домоволодіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і не передбачає застосування заходів примусового виконання.

Водночас, необхідно звернути увагу на те, що ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2024 року виконавчий лист виданий 12 червня 2023 року Семенівським районним судом Чернігівської області у цивільній справі № 739/1654/19 визнано таким, що не підлягає виконанню. У цій ухвалі вказано, що у випадку перешкоджання особі у праві користування земельною ділянкою, зацікавлена особа має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Проте заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_1 та її представник - адвокат Костюченко В. К. у судовому засіданні повідомили про відсутність у них намірів пред`явлення такого позову.

Зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення не виявлено порушення судами норм ЦК України, ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження». Правильність застосування судами вказаних вище норм права не викликає розумних сумнівів.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Костюченко В. К., на ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2024 року (не відноситься до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи) та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада 2024 рокує необґрунтованою.

Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Костюченко Владислав Костянтинович, на ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення заступника начальника Новгород-Сіверського відділу державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління юстиції Ляшок Олени Борисівни про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язання відкрити виконавче провадження - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович