Постанова

від 07.01.2025 по справі 739/1654/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 739/1654/19

Головуючий у першій інстанції Смага С. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/248/25

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

із секретарем Піцан В.М.,

учасники справи:

стягувач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

боржник ОСОБА_3 ,

заінтересована особа Новгород-Сіверський відділ державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2024 року (місце ухвалення м. Семенівка, повний текст складено - 11.11.2024) у справі за заявою ОСОБА_3 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року представник ОСОБА_3 адвокат Блохіна Н.В. звернулась до суду з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування посилалася на те, що 06.01.2023 Семенівським районним судом Чернігівської області було ухвалено рішення за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою, яке за результатами апеляційного перегляду Чернігівським апеляційним судом внаслідок ухвалення постанови суду апеляційної інстанції від 24.05.2023 набрало законної сили.

На підставі вказаного рішення 12.06.2023 Семенівським районним судом Чернігівської області був виданий виконавчий лист, згідно з яким суд постановив:

встановити порядок користування земельною ділянкою площею 800 кв. м. між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 згідно з варіантом, запропонованим висновком експерта за результатами проведення додаткової земельно-технічної експертизи від 24 березня 2017 року № 35-16, яка призначалася Апеляційним судом Чернігівської області у цивільній справі № 739/1105/15-ц, а саме:

визнати за ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою площею 0,0400 га (на плані в додатку № 1 показано жовтим кольором), в тому числі: під житловим будинком 0,0110 га; під господарською будівлею 0,0049 га; під прибудинковою територією 0,0241 га; всього 0,0400 га; земельна ділянка розташована в межах: від т. Г до т. Д - 23,75 м, від т. Д до т. А - 4,37 м, від т. А до т. Е - 5,79 м, 1,20 м, 6,62 м, від т. Е до т. Ж - 11,4 м, від т. Ж до т. З - лінія розподілу будинку, від т. З до т. В - 3,0 м, від т. В до т. Г - 15,87 м;

визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівному обсязі право користування земельною ділянкою площею 0,0400 га (на плані в додатку № 1 показано зеленим кольором), в тому числі: під житловим будинком 0,0111 га; під господарською будівлею 0,0001 га; під прибудинковою територією 0,0288 га; всього 0,0400 га; земельна ділянка розташована в межах: від т. В до т. З - 3,0 м, від т. З до т. Ж - лінія розподілу будинку, від т. Ж до т. Е - 11,41 м, від т. Е до т. К - 0,48 м, 2,19 м, 2,22 м, 9,87 м, від т. К до т. Б - 25,11 м, від т. Б до т. В - 16,74 м.

Заявниця посилається, що виконавчий лист було видано помилково та він не підлягає виконанню, оскільки вказане рішення суду визначає порядок користування земельною ділянкою та є правовстановлюючим, оскільки визначає порядок користування земельною ділянкою домоволодіння сторін, при цьому воно не передбачає застосування заходів для його примусового виконання, не передбачає обов`язку інших осіб вчинити певні дії на його виконання чи утриматися від їх вчинення. Тобто не передбачає примусового виконання, не містить зобов`язань матеріального обов`язку.

В заяві ОСОБА_3 просила визнати виконавчий лист по справі № 2/744/26/2023 за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою, виданий 12.06.2023 Семенівським районним судом Чернігівської області таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 06.11.2024 заяву ОСОБА_3 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист виданий 12.06.2023 Семенівським районним судом Чернігівської області у цивільній справі № 739/1654/19 (провадження № 2/744/26/2023) за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області.

У задоволенні клопотання представника заявника адвоката Блохіної Н.В. про стягнення судових витрат з відповідача відмовлено повністю.

В обґрунтування суд прийшов до висновку, що у даному випадку виконання рішення суду про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, та вказаним рішенням лише встановлено порядок користування сторонами земельною ділянкою, визначено площу та межі земельних ділянок, які знаходяться у користуванні сторін, проте у ньому не міститься зобов`язання ОСОБА_4 знести або перенести споруди, розташовані на земельній ділянці, яка знаходится у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прибрати з цієї ділянки якісь предмети або сміття. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виконавчий лист було видано судом стягувачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рішенням, яке за своїм змістом не передбачає застосування заходів примусового виконання.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 06.11.2024, та відмовити у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В апеляційній скарзі заявниця посилається, що встановлення порядку користування земельною ділянкою по суті зобов`язує користуватися лише тією частиною земельної ділянки, право на користування якою визнав суд, і утримуватися від використання в будь-який спосіб ділянки, право користування якою визнане за іншою стороною. При цьому посилається, що хоча ці обов`язки сторін прямо не прописані в рішенні, вони вбачаються з його суті, оскільки предметом позову було саме встановлення порядку користування земельною ділянкою, встановлення порядку само по собі є покладенням на сторони певних обов`язків. Отже, рішення суду про встановлення порядку користування земельною ділянкою має не правовстановлюючий, а зобов`язальний для сторін характер.

За доводами скарги, якщо одна зі сторін відмовляється звільняти частину земельної ділянки, або продовжує перешкоджати іншій стороні користуватися ділянкою, яка передана останній в користування згідно з судовим рішенням, рішення підлягає примусовому виконанню. При цьому конкретні дії, які має вчинити боржник з метою виконання рішення, має визначити державний виконавець під час виконання судового рішення в залежності від встановлених під час примусового виконання обставин.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 адвокат Блохіна Н.В. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість судового рішення та безпідставність апеляційної скарги. У відзиві заявниця посилається, що рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 12.06.2023, на підставі якого був виданий виконавчий лист, не є рішенням зобов`язального характеру. При цьому зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до виконавчої служби та суду із виконавчим листом з наміром примусово виконати рішення суду. Її доводи фактично зводилися до того, що земельна ділянка останній необхідна для обслуговування житла, проведення ремонту й подальшого зберігання від руйнувань конструкцій будинку. ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_3 самовільно захопила її, вчиняє всілякі перешкоди для унеможливлення нею користування. Завалила земельну ділянку всяким непотребом, а саме будівельним мотлохом, старими гнилими віконними рамами, дошками, шинами. Також вказувала багато іншого, що свідчать про перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки, виділеної у користування ОСОБА_1 , а не порушення допущені державним виконавцем. Суди розглядаючи неодноразові скарги відмовляли в їх задоволенні. Таким чином, через постійні звернення ОСОБА_1 до суду, постала необхідність вирішити питання про помилковість видачі виконавчого листа. Заявниця у відзиві вважає, що мотиви, викладені в апеляційній скарзі, не узгоджуються із нормами чинного законодавства та судовою практикою у даній категорії справ. При цьому посилається на те, що ОСОБА_1 намагалась оскаржити одне з рішень про відмову в задоволенні її скарги до Верховного Суду, проте скаргу судом не було прийнято з мотивів того, що рішення суду не має зобов`язального характеру та в даних правовідносинах вбачається спір про незгоду із порядком використання земельної ділянки.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та заінтересована особа Новгород-Сіверський ВДВС у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 239, 254, 255, 257 т. 1). Від заінтересованої особи мається клопотання про розгляд справи без участі представника відділу (а.с. 246 т. 1). Від представника ОСОБА_3 адвоката Блохіної Н.В. до початку розгляду справи надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з проходженням нею медичного обстеження в одній з німецьких клінік, проте у підтвердження даного клопотання жодного доказу не надано (а.с. 241), тому суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника ОСОБА_3 адвоката Блохіної Н.В. при цьому враховано про належне повідомлення ОСОБА_3 та наданий відзив на апеляційну скаргу.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 06.01.2023 в об`єднаній цивільній справі № 739/1654/19 (провадження № 2/744/26/2023) за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області, та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області, суд вирішив встановити порядок користування земельною ділянкою площею 800 кв. м. між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 згідно з варіантом, запропонованим висновком експерта за результатами проведення додаткової земельно-технічної експертизи від 24.03.2017 року № 35-16, яка призначалася Апеляційним судом Чернігівської області у цивільній справі № 739/1105/15-ц, а саме:

визнати за ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою площею 0,0400 га (на плані в додатку № 1 показано жовтим кольором), в тому числі: під житловим будинком 0,0110 га; під господарською будівлею 0,0049 га; під прибудинковою територією 0,0241 га; всього 0,0400 га; земельна ділянка розташована в межах: від т. Г до т. Д - 23,75 м, від т. Д до т. А - 4,37 м, від т. А до т. Е - 5,79 м, 1,20 м, 6,62 м, від т. Е до т. Ж - 11,4 м, від т. Ж до т. З - лінія розподілу будинку, від т. З до т. В - 3,0 м, від т. В до т. Г - 15,87 м;

визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівному обсязі право користування земельною ділянкою площею 0,0400 га (на плані в додатку № 1 показано зеленим кольором), в тому числі: під житловим будинком 0,0111 га; під господарською будівлею 0,0001 га; під прибудинковою територією 0,0288 га; всього 0,0400 га; земельна ділянка розташована в межах: від т. В до т. З - 3,0 м, від т. З до т. Ж - лінія розподілу будинку, від т. Ж до т. Е - 11,41 м, від т. Е до т. К - 0,48 м, 2,19 м, 2,22 м, 9,87 м, від т. К до т. Б - 25,11 м, від т. Б до т. В - 16,74 м.

Як вбчається з матеріалів справи на підставі вказаного рішення суду стягувачам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Семенівським районним судом Чернігівської області 12.06.2023 було видано виконавчий лист, який стягувач ОСОБА_1 неодноразово подавала до Новгород-Сіверського відділу державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та у зв`язку з поверненням органом державної виконавчої служби виконавчого документу стягувачу на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» з обґрунтуванням, що виконання рішення не передбачає заходів примусового виконання рішення, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду з заявами про визнання дій органу державної виконавчої служби незаконними та зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 19-46 т. 1).

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню суд першої інстанції прийшов до висновку, що у даному випадку виконання рішення суду про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, та вказаним рішенням лише встановлено порядок користування сторонами земельною ділянкою, визначено площу та межі земельних ділянок, які знаходяться у користуванні сторін, проте у ньому не міститься зобов`язання ОСОБА_4 знести або перенести споруди, розташовані на земельній ділянці, яка знаходится у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прибрати з цієї ділянки якісь предмети або сміття. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виконавчий лист було видано судом стягувачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рішенням, яке за своїм змістом не передбачає застосування заходів примусового виконання.

З висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Звертаючись до суду з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню ОСОБА_3 посилалась на те, що виконавчий лист було видано помилково та він не підлягає виконанню, оскільки рішення суду, на підставі якого його видано, визначає порядок користування земельною ділянкою та є правовстановлюючим, при цьому воно не передбачає застосування заходів для його примусового виконання, не передбачає обов`язку інших осіб вчинити певні дії на його виконання чи утриматися від їх вчинення. Тобто не передбачає примусового виконання, не містить зобов`язань матеріального обов`язку.

Розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження» передбачене виконання рішень немайнового характеру.

Так відповідно до вимог ст. 63 цього Закону передбачений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням суду у справі № 739/1654/19 встановлено порядок користування сторонами земельною ділянкою, визначено площу та межі земельних ділянок, які знаходяться у користуванні сторін, разом з тим, як вважає заявниця, у рішенні суду не міститься зобов`язання ОСОБА_4 знести або перенести споруди, розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , або прибрати з цієї ділянки якісь предмети або сміття.

З урахуванням встановлених обставин справи суд прийшов до правильного висновку, що спірний виконавчий лист видано судом стягувачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рішенням, яке за своїм змістом не передбачає застосування заходів примусового виконання, таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що рішення суду про встановлення порядку користування земельною ділянкою має не правовстановлюючий, а зобов`язальний для сторін характер, є помилковими, та не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що виконавчий лист виданий 12.06.2023 Семенівським районним судом Чернігівської області у цивільній справі № 739/1654/19 (провадження № 2/744/26/2023) виданий не у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки не містив заходів примусового виконання.

Крім того, як вбачається ОСОБА_1 неодноразово зверталась до суду зі скаргами на бездіяльність Новгород-Сіверського відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскільки отримала повідомлення від 06.12.2023 про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання у цивільній справі № 739/1654/19 (провадження № 2/744/26/2023).

Ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 02.02.2024, яка залишена без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.04.2024 (справа № 739/1654/19, провадження № 22-ц/4823/568/24), у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Новгород-Сіверського відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено повністю.

В обґрунтування відмови суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки за виконавчим листом 06.12.2023 державним виконавцем Новгород-Сіверського ВДВС у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Муцьким Д.Ю. 06.12.2023 було винесене повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, яке умотивоване тим, що наведеним вище виконавчим листом не передбачено жодного заходу примусового виконання, тому місцевий суд пославшись на ч. 1 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» та зазначивши, що з судових рішень, на які посилається скаржник, вбачається, що як рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 06.01.2023, так і постанова Чернігівського апеляційного суду від 24.05.2023, не містять вимог зобов`язального характеру, ці рішення є правовстановлюючими (ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України), тому місцевий суд не вбачає підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 (а.с. 154-159 т. 1).

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07.08.2024 року у задоволенні скарги на рішення заступника начальника Новгород-Сіверського відділу державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ляшок О.Б. від 29.05.2024 про повернення їй виконавчого листа у справі №739/1654/19, виданого Семенівським районним судом Чернігівської області 12.06.2023, без прийняття до виконання та зобов`язання відкрити виконавче провадження за вказаним виконавчим листом було відмовлено, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист №2/744/26/2023 від 12.06.2023 визначає порядок користування вказаною вище земельною ділянкою, є правовстановлюючим, оскільки визначає порядок користування земельною ділянкою домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при цьому воно не передбачає застосування заходів для його примусового виконання.

Зазначена ухвала залишена без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 18.11.2024 (справа № 739/1654/19, провадження № 22-ц/4823/1363/24) (а.с. 2-4 т. 2).

Доводи апеляційної скарги про те, що якщо одна зі сторін відмовляється звільняти частину земельної ділянки, або продовжує перешкоджати іншій стороні користуватися ділянкою, яка передана останній в користування згідно з судовим рішенням, тому рішення підлягає примусовому виконанню не спростовують правильних висновків місцевого суду, оскільки, як було зазначено судом першої інстанції, у випадку перешкоджання особі у праві користування земельною ділянкою, вона має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 09.01.2025.

Головуючий Судді: