Постанова

від 06.12.2024 по справі 385/308/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 385/308/22

провадження № 61-14883св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Гайворонської міської ради,

відповідачі: Фермерське господарство «Коломієць та сім`я», ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства «Коломієць та сім`я» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2022 року під головуванням судді Гришака А. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Дуковський О. Л., Карпенко О. Л., у справі за позовом керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Гайворонської міської ради до Фермерського господарства «Коломієць та сім`я», ОСОБА_1 про розірвання договору оренди з одночасним припиненням речових прав, припинення речового права суборенди та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2022 року керівник Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Гайворонської міської ради, звернувся до суду з позовом, в якому просив: розірвати договір оренди землі з одночасним припиненням речового права оренди та припинення речового права суборенди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011, площею 16,3 га; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 16,3 га з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011 власнику - Гайворонській міській раді, яка знаходиться за межами с. Хащувате Голованівського району Кіровоградської області в межах Гайворонської міської територіальної громади.

В обґрунтування вимог вказував, що між Гайворонською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Коломієць та сім`я» (далі - ФГ «Коломієць та сім`я») в особі Коломійця В. А. укладений договір оренди земельної ділянки від 14 листопада 2017 року (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору ФГ «Коломієць та сім`я» строком на 10 років передано у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011 загальною площею 16,3 га - пасовище. Речове право (оренда) цієї земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 листопада 2017 року за № 23520863.

Згідно з пунктом 1 Договору орендодавець на підставі розпорядження Гайворонської районної державної адміністрації від 08 жовтня 2010 року № 403-р «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Фермерському господарству «Коломієць та сім`я» (зі змінами від 02 жовтня 2017 року № 272-р) (Хащуватська сільська рада)» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Хащуватської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 3521186800:02:000:9011.

Пунктом 2 Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 16,3 га - пасовище.

24 вересня 2019 року між ФГ «Коломієць і сім`я» та ОСОБА_1 укладений договір суборенди зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до статей 15-1, 117, 122 ЗК України, Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», наказу Держгеокадастру від 17 листопада 2020 року № 485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності» наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» земельну ділянку з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011 передано Гайворонській міській раді Гайворонського району Кіровоградської області у комунальну власність.

18 лютого 2021 року державним реєстратором зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий № 3521186800:02:000:9011 за Гайворонською міською радою (номер запису про право: 40684919).

Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області 15 липня 2021 року проведено обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011 площею 16,3 га комунальної форми власності та на час перевірки встановлено факт використання ОСОБА_1 земельної ділянки з відхиленням від затвердженого в установленому порядку проєкту землеустрою, чим порушено статтю 96 та пункт 1 статті 211 ЗК України.

На момент обстеження на площі земельної ділянки знаходились посіви кукурудзи, про що складено акт обстеження від 15 липня 2021 року № 428-ДК/522/АО/10/01/-21. Порушення зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 15 липня 2021 року № 428-ДК/522/АО/10/01/-21.

15 липня 2021 року складено протокол про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 55 КУпАП та застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340 грн.

Цього ж дня винесено припис № 428-ДК/0163Пр/03/01/-21 про усунення порушень земельного законодавства шляхом використання земельної ділянки відповідно до затвердженого в установленому порядку проєкту землеустрою.

Таким чином, ФГ «Коломієць і сім`я» та ОСОБА_1 використовують земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, тобто як ріллю, що є підставою для розірвання договору оренди з наслідками, що стосуються суборенди.

В обґрунтування порушення інтересів держави та підстав представництва вказано: Гайворонською міською радою за наявного порушення інтересів держави жодних заходів не вжито, не повернуто земельної ділянки, що свідчить про неналежне виконання вказаним органом покладених на нього повноважень та виникнення підстави для звернення до суду прокуратури.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Гайворонський районний суд Кіровоградської області рішенням від 14 липня 2022 року позов задовольнив.

Розірвав договір оренди земельної ділянки укладений між Гайворонською районною державною адміністрацією та ФГ «Коломієць та сім`я» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011 площею 16,3 га, з одночасним припиненням речового права оренди, зареєстрованого 20 листопада 2017 року із вчиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису: 23520863.

Припинив речове право суборенди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011 площею 16,3 га, зареєстрованого 27 січня 2020 року Гайворонською районною державною адміністрацією на підставі договору суборенди землі від 24 вересня 2019 року між ФГ «Коломієць та сім`я» та ОСОБА_1 із вчиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису: 35246265.

Зобов`язав ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011, площею 16,3 га, власнику - Гайворонській міській раді, яка знаходиться за межами с. Хащувате Голованівського району Кіровоградської області в межах Гайворонської міської територіальної громади.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що ФГ «Коломієць та сім`я» та ОСОБА_1 порушені умов законодавства про оренду землі та договору щодо її використання. Встановлені порушення по використанню землі, суперечать вимогам земельного законодавства і є підставою для розірвання договору оренди землі, з відповідними наслідками дії суборенди.

Кропивницький апеляційний суд постановою від 09 серпня 2023 року апеляційну скаргу ФГ «Коломієць та сім`я» залишив без задоволення, а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2022 року - без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що відповідачами орендована земельна ділянка мала використовуватись виключно як пасовище, а не як рілля, не розорюватись з метою вирощування сільськогосподарських культур. До ділянок ріллі не належать сіножаті й пасовища, що розорані з метою їхнього докорінного поліпшення й використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння й випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовують під посіви. Мету пасовищ, використання земельної ділянки, що є пасовищем, з метою розорювання та засівання, суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь.

Використання земельної ділянки не за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку, є нецільове використання земельної ділянки в розумінні земельного законодавства. Такий факт належним чином встановлений достатнім доказом, адміністративним провадженням, з яким погодився порушник і сплатив штраф.

Договором суборенди визначено право орендаря вимагати від суборендаря використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням; вимагати від суборендаря дотримуватися норм, правил, режиму використання землі. Суборендар зобов`язався використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням.

Тому дії суборендаря на пряму впливають на належне виконання зобов`язання орендарем.

Протокол Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15 липня 2021 року про здійснене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказує на заподіяння матеріальної шкоди (збитків) порушником, з яким він погодився, про що свідчить проставлений підпис та прописом «з протоколом згідний». Постановою про накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статями 96, 211 ЗК України та статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель. Тому, факт заподіяння шкоди від дій відповідачів, встановлений належним та достовірним доказом.

Обраний спосіб захисту шляхом припинення речового права оренди є ефективним, за наслідком розірвання договору оренди та є офіційним підтвердженням факту припинення речових прав на майно, задоволення позову в цій частині забезпечить відновлення порушеного права, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17.

Рішення суду першої інстанції оскаржувалось в частині задоволених вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Гайворонською районною державною адміністрацією та ФГ «Коломієць та сім`я» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011 площею 16,3 га, з одночасним припиненням речового права оренди, зареєстрованого 20 листопада 2017 року із вчиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 23520863.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2023 року ФГ «Коломієць та сім`я» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник зазначає, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 357/4277/17, від 31 липня 2017 року у справі № 806/5308/15, від 14 листопада 2019 року у справі № 344/10412/16-а, від 24 березня 2020 року у справі № 640/13670/19. Крім того, є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

ФГ «Коломієць та сім`я» передало в суборенду земельну ділянку ОСОБА_1 у відповідності до договору оренди земельної ділянки, не змінюючи та не рорушуючи істотні умови договору оренди, а тому у діях ФГ «Коломієць та сім`я» відсутні будь-які правопорушення щодо порядку користування земельною ділянкою та ФГ «Коломієць та сім`я» не може нести відповідальність за одноразові протиправні дії чи бездіяльність, які вчинено ОСОБА_1 .

Крім того, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення. Тому наявність на земельній ділянці пагонів кукурудзи який просіяний не розорюючи ґрунту, не може вважатися нецільовим використанням ділянки.

Суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки, а позивач не довів та не надав належного доказу того, що земельна ділянка піддавалась розорюванню і внаслідок цього на ній з`явились паростки кукурудзи, та чи є ця кукурудза товарною продукцією, чи отримав суборендар прибуток за реалізацією вирощеної кукурудзи, чи ці паростки кукурудзи є саме той вид який вирощується для корму худоби.

Відзив на касаційну скаргу

У лютому 2024 року від керівника Голованівської окружної прокуратури до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, який Верховний Суд ухвалою від 19 лютого 2024 року залишив без розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 06 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Гайворонського районного суду Кіровоградської області.

01 лютого 2024 року цивільна справа та копії матеріалів апеляційного провадження № 385/308/22 надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

Згідно з договором оренди земельної ділянки від 14 листопада 2017 року, укладеного між Гайворонською районною державною адміністрацією та ФГ «Коломієць та сім`я», орендодавець на підставі розпорядження Гайворонської районної державної адміністрації від 08 жовтня 2010 року № 403-р «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Фермерському господарству «Коломієць та сім`я» (із змінами від 02 жовтня 2017 року № 272-р) (Хащуватська сільська рада)» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Хащуватської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 3521186800:02:000:9011 (пункт 1 Договору).

Пунктом 2 Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 16,3 га - пасовище.

Відповідно до пункту 7 Договору строк дії 10 років.

За змістом пункту 15 Договору умови збереження стану об`єкта оренди використовувати за цільовим призначенням.

Згідно з пунктом 24 Договору зазначено, що на орендовану земельну ділянку встановлено такі обмеження (обтяження): недопустимість зміни цільового призначення; здійснювати заходи щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища. Права «Орендодавця» - використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів. Обов`язки орендаря: виконувати встановлені, щодо об`єкта оренди, обмеження (обтяження) в обсязі передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватись режиму використання земель.

Листом від 31 січня 2018 року № 01-33/1/3 «Про надання згоди» Гайворонська районна державна адміністрація Кіровоградської області надала згоду ФГ «Коломієць та сім`я» на передачу в суборенду земельної ділянки розміром 16,3 га розташованої на території Хащуватської сільської ради з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011. Крім іншого, в листі зазначено, що умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

24 вересня 2019 року між ФГ «Коломієць і сім`я» та ОСОБА_1 укладений договір суборенди земельної ділянки.

Згідно з пунктами 1, 2 договору суборенди земельної ділянки від 24 вересня 2019 року, укладеного між ФГ «Коломієць і сім`я» та ОСОБА_1 , орендар передає суборендареві в строкове платне володіння та користування земельну ділянку належну йому на праві оренди (підстава договір оренди земельної ділянки від 14 листопада 2017 року) право оренди зареєстроване у ДРПП 20 листопада 2017 року реєстраційний номер об`єкта 1415946635211, а суборендар приймає її для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за неї орендну плату, в порядку та на умовах визначених даним договором. В оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011, яка розташована на території Хащуватської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, загальною площею 16,3 га пасовище.

Пунктом 16 договору суборенди визначено право орендаря: вимагати від суборендаря використання об`єкта оренди за цільовим призначенням; вимагати від суборендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються. Пунктом 19 на суборендаря покладено обов`язок використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням.

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08 лютого 2022 року - кадастровий номер земельної ділянки 3521186800:02:000:9011; цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; форма власності - комунальна; площа земельної ділянки - 16,3 га; місце розташування - Кіровоградська область, Гайворонський район, Хащуватська сільська рада; Відомості про суб`єкта права власності на земельну ділянку - Гайворонська міська рада, Код ЄДРПОУ 04055297, номер запису про право 40684919. Відомості про суб`єкта речового права на земельну ділянку: вид речового права - право оренди земельної ділянки, найменування юридичної особи ФГ «Коломієць та сім`я», Код ЄДРПОУ 34085841, дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 20 листопада 2017 рік, номер запису про право 23520863. Відомості про суб`єкта речового права на земельну ділянку: вид речового права - право оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 , дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) - 27 січня 2020 року, номер запису про право 35246265.

Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області 15 липня 2021 року проведено обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011 площею 16,3 га, комунальної форми власності, про що складено акт обстеження земельної ділянки від 15 липня 2021 року № 428-ДК/522/АО/10/01/-21. Результати обстеження земельної ділянки: земельна ділянка площею 16,3 га пасовище (кадастровий номер 3521186800:02:000:9011), із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають на території Гайворонської міської ради (Хащуватська сільська рада) Голованівського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, використовується громадянином ОСОБА_1 з відхиленням від затвердженого в установленому порядку проєкту землеустрою, чим порушено статтю 96, пункт 1 статті 211 ЗК України. На момент обстеження на вищевказаній площі земельної ділянки знаходяться посіви кукурудзи.

Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області 15 липня 2021 року вказані порушення зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 15 липня 2021 року № 428-ДК/338/АП/09/01/-21.

15 липня 2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області винесено припис № 428-ДК/0163Пр/03/01/-21 про усунення порушень земельного законодавства шляхом використання земельної ділянки відповідно до затвердженого в установленому порядку проєкту землеустрою.

15 липня 2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області складено протокол про адміністративне правопорушення № 428-ДК/0125П/07/01/-21 та постанову про накладення адміністративного стягнення № 428-ДК/0125По/08/01/-21, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 55 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340 грн.

Згідно з копією квитанції від 20 липня 2021 року ОСОБА_1 сплатив штраф за вищезазначене адміністративне правопорушення.

Відповідно до статей 15-1, 117, 122 ЗК України, Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», наказу Держгеокадастру від 17 листопада 2020 року № 485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності», наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» земельну ділянку з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011 передано Гайворонській міській раді Гайворонського району Кіровоградської області у комунальну власність.

18 лютого 2021 року державним реєстратором зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий № 3521186800:02:000:9011 за Гайворонською міською радою (номер запису про право: 40684919).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскільки апеляційний суд переглядав рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Гайворонською районною державною адміністрацією та ФГ «Коломієць та сім`я», щодо земельної ділянки площею 16,3 га з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011 з одночасним припиненням речового права оренди, тому Верховний Суд в іншій частині рішення суду не переглядає.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Положення статті 525 ЦК України встановлює загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

У частині другій статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» від 17 червня 2020 року № 711-IX, зокрема, статтю 19 ЗК України доповнено частиною третьою такого змісту: земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

За змістом частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33- 37 ЗК України (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19).

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 у справі № 925/929/19).

Земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17-ц, від 21 червня 2022 року у справі № 912/1520/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 914/291/22.

Разом з тим, визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано статтею 22 ЗК України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2).

Згідно з частиною третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 зроблено висновок, що «У статтях 31, 33- 37 ЗК України визначено види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33- 37 ЗК України для такого виду використання».

За змістом статті 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

У постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 473/4413/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 904/1054/19, від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17-ц зазначено, що «Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель. Проте, за приписами частини п`ятої статті 20, статті 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до сінокосіння і випасання худоби, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно для сінокосіння і випасання худоби, тобто в межах виду користування». Підстав для відступлення від вказаних висновків Верховний Суд не вбачає.

У постанові від 30 липня 2024 року у справі № 917/14/22 Верховний Суд вказав, що «Суди попередніх інстанцій обмежившись посиланням на недоведеність прокурором обставин використання відповідачем спірних земельних ділянок з порушенням їх цільового призначення та наголосивши при цьому на тому, що спірні земельні ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення із визначеним видом цільового призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не надали належної правової оцінки умовам договорів № 1007 та № 1008 (пункти 2 вказаних договорів) та додаткових угод до них, у тому числі, щодо визначного виду використання спірних земельних ділянок, помилково ототожнивши вид цільового призначення із певним видом використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначених у статтях 31, 33- 37 ЗК України, з урахуванням поданих сторонами доказів на підтвердження обставин та їх заперечення. Отже, пославшись на те, що доводи прокурора є безпідставними, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на положення частини п`ятої статті 20, статей 31, 33- 37 ЗК України, у відповідній редакції та не врахували правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19».

Судами встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області 15 липня 2021 року за наслідком проведеного обстеження земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011 площею 16,3 га, комунальної форми власності складено акт обстеження земельної ділянки від 15 липня 2021 року № 428-ДК/522/АО/10/01/-21 та встановлено, що земельна ділянка площею 16,3 га пасовище (кадастровий номер 3521186800:02:000:9011), із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають на території Гайворонської міської ради (Хащуватська сільська рада) Голованівського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, використовується громадянином ОСОБА_1 з відхиленням від затвердженого в установленому порядку проєкту землеустрою. На момент обстеження на вищевказаній площі земельної ділянки знаходяться посіви кукурудзи.

Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області складено протокол про адміністративне правопорушення від 15 липня 2021 року № 428-ДК/0125П/07/01/-21 та постанову про накладення адміністративного стягнення № 428-ДК/0125По/08/01/-21, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 55 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340 грн, який відповідач сплатив.

Таким чином відповідачем порушені умови договору, так як земельна ділянка використовувалася не за цільовим призначенням, тобто не як пасовище, а як рілля, з відхиленням від затвердженого проєкту землеустрою та всупереч договору.

Виходячи з того, що передана в оренду земельна ділянка за видом використання належить до сінокосіння і випасання худоби (пасовище), орендар був зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно для сінокосіння і випасання худоби, тобто в межах виду користування, визначених у статях 31, 33-37 ЗК України, а не вирощування кукурудзи, чим відповідач істотно порушив умови договору оренди землі, та враховуючи, що стосовно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення, винесений припис відповідними посадовими особами, сплату ОСОБА_1 штрафу за вищезазначене адміністративне правопорушення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що встановлені обставини в сукупності є підставою для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що обраний спосіб захисту шляхом припинення речового права оренди є ефективним, за наслідком розірвання договору оренди та є належним підтвердженням факту припинення речових прав на майно, задоволення позову в цій частині забезпечить відновлення порушеного права, що узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом, у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки, а позивач не довів та не надав належного доказу того, що земельна ділянка піддавалась розорюванню і внаслідок цього на ній з`явились паростки кукурудзи, та чи є ця кукурудза товарною продукцією, чи отримав суборендар прибуток за реалізацією вирощеної кукурудзи, чи ці паростки кукурудзи є саме той вид який вирощується для корму худоби, є необґрунтованими, оскільки при істотному порушені умов договору оренди землі (а саме нецільовому використанню земельної ділянки), для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення, що і було встановлено судами під час розгляду цієї справи.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 357/4277/17, від 31 липня 2017 року у справі № 806/5308/15, від 14 листопада 2019 року у справі № 344/10412/16-а, від 24 березня 2020 року у справі № 640/13670/19 колегія судів відхиляє, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Так, у справі № 183/262/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У справі № 357/4277/17 предметом спору є правомірність винесення припису, яким позивача зобов`язано змінити цільове призначення земельної ділянки та винесення постанови про накладення штрафу за будівництво культової споруди на земельній ділянці не відведеній для цієї мети.

У справі № 806/5308/15 позивач звернувся з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області та просив визнати протиправними та скасувати припис Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та скасувати наказ Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області «Про скасування реєстрації декларації».

При перегляді судових рішень у справі № 344/10412/16-а Верховний Суд зазначив, що оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 про зміну цільового призначення земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 передбачає зміну цільового призначення, яке не відповідає категорії землі рекреаційного призначення, тобто зміна виходить за її межі, суд приходить до переконання, що Івано-Франківська міська рада мала законні підстави для відмови в затвердженні наданого позивачем проєкту. Порядок зміни категорії земель відбувається в іншому порядку. При цьому значення має правовий статус земельної ділянки, в даному разі землі рекреації.

У справі № 640/13670/19 предметом позову є визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі дозволу відповідачем на виконання будівельних робіт; зобов`язання відповідача видати дозвіл на виконання будівельних робіт на підставі поданої заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт.

Разом з тим, у справі, яка є предметом касаційного перегляду, стосовно ОСОБА_1 щодо використання ним вказаної земельної ділянки для вирощування зернових культур, замість сінокосіння і випасання худоби, був складений протокол про адміністративне правопорушення, прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення та винесений припис відповідними посадовими особами. При цьому, ОСОБА_1 сплатив штраф за вищезазначене адміністративне правопорушення.

Аргументи касаційної скарги про те, що ФГ «Коломієць та сім`я» передало в суборенду земельну ділянку ОСОБА_1 у відповідності до договору оренди земельної ділянки не змінюючи та не суперечачи істотним умовам договору оренди, а тому у діях ФГ «Коломієць та сім`я» відсутні будь-які правопорушення щодо порядку користування земельною ділянкою та ФГ «Коломієць та сім`я» не може нести відповідальність за одноразові протиправні дії чи бездіяльність, які вчинено ОСОБА_1 є безпідставними з огляду на наступне.

Дії суборендаря не є автономними від договору оренди землі в сенсі відповідності умовам останнього, його порушення прямо впливають на виконання зобов`язання ФГ «Коломієць та сім`я» перед власником землі.

Відповідно до листа Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 31 січня 2018 року № 01-33/1/3 «Про надання згоди», яким надана згода ФГ «Коломієць та сім`я» на передачу в суборенду земельної ділянки розміром 16,3 га розташованої на території Хащуватської сільської ради з кадастровим номером 3521186800:02:000:9011, за умови, що договір суборенди земельної ділянки обмежується положеннями договору оренди земельної ділянки і не суперечитиме йому.

Договором суборенди визначено право орендаря вимагати від суборендаря використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням; вимагати від суборендаря дотримуватися норм, правил, режиму використання землі. Суборендар зобов`язався використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням.

Тому дії суборендаря на пряму впливають на належне виконання зобов`язання орендарем.

Протокол Головного управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15 липня 2021 року про здійснене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказує на заподіяння матеріальної шкоди (збитків) порушником, з яким він погодився, про що свідчить проставлений підпис та прописом «з протоколом згідний». Постановою про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтями 96, 211 ЗК України та статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Отже судами попередніх інстанцій правильно встановлено факт заподіяння шкоди від дій відповідачів, який підтверджується належними та достовірними доказами.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди з одночасним припиненням речових прав та постанову апеляційного суду без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Коломієць та сім`я» залишити без задоволення.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2022 року в частині задоволення позовних вимог керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Гайворонської міської ради до Фермерського господарства «Коломієць та сім`я», ОСОБА_1 про розірвання договору оренди з одночасним припиненням речових прав та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров