Ухвала

від 11.12.2024 по справі 128/4409/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

11 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 128/4409/23

Провадження № 61-7315ск24

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - позивач)

на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року

у справі за його позовом до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними і незаконними діями, і

в с т а н о в и в :

1. 16 травня 2024 року заявник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, зокрема, просив скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду та скерувати справу до цього суду «для вирішення питання про відкриття провадження».

2. 20 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Заявник повинен був: (1) подати до суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, в якій обґрунтувати підстави для такого поновлення та надати докази поважності причин пропуску цього строку; (2) зазначити номери засобів зв`язку позивача; (3) зазначити повне найменування та місцезнаходження інших учасників справи, яких він не зазначив раніше; (4) надати копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

3. 25 липня 2024 року заявник подав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги. Просив поновити строк на касаційне оскарження. Зазначив про те, що копію ухвали Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року отримав 10 квітня 2024 року, а також що не має номерів засобів зв`язку. До заяви додав одну копію касаційної скарги та поштовий конверт від 8 квітня 2024 року, адресантом на якому зазначений Вінницький апеляційний суд, а адресатом - заявник (далі - поштовий конверт).

4. 11 листопада 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив заявнику на п`ять днів із дня вручення тієї ухвали строк на усунення недоліків касаційної скарги. Мотивував так:

- копія поштового конверта не підтверджує дату отримання заявником оскарженого судового рішення. Також неможливо встановити, що у тому конверті була саме копія оскарженої ухвали. Крім того, заявник не підтвердив, що цю ухвалу апеляційний суд не надав йому у день виготовлення її повного тексту, не надіслав ухвалу поштою, а заявник її не отримав раніше, ніж 10 квітня 2024 року;

- заявник не зазначив повне найменування та місцезнаходження Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та Державної казначейської служби України, які за змістом оскарженої ухвали є відповідачами у справі;

- заявник не надав копій заяви про усунення недоліків, доданого до неї конверта та копій касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

З огляду на вказане заявник мав: додатково обґрунтувати поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, зазначити повне найменування інших учасників справи та їхнє місцезнаходження, а також надати копії заяви про усунення недоліків від 25 липня 2024 року, доданого до неї конверта, та касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

5. 3 грудня 2024 року заявник подав до Верховного Суду заяву про виконання ухвали Верховного Суду від 11 листопада 2024 року, до якої додав 5 примірників касаційної скарги. Обґрунтував заяву так:

- Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) не зобов`язує заявника надавати докази, що підтверджують дату отримання копії оскарженого рішення суду. Надання таких доказів є правом заявника, а не його обов`язком;

- «примхи та забаганки для працівника суду не можуть бути виконанні оскільки ЦПК України не передбачає такого поняття як надавати докази що саме находилося в конверті чи надавати докази що таке рішення саме надсилалося поштою чи докази що апеляційний суд мені дав його у день проголошення такої ухвали». «А від так у цій частині варто відмовити у виконанні примхів працівника суду».

6. Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційну скаргу слід повернути заявнику.

6.1. Відповідно до пунктів 1, 4 - 7, частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

6.2. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

6.3. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

6.4. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

6.5. За змістом частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами будь-які дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.

6.6. За змістом заяви про виконання ухвали Верховного Суду від 11 листопада 2024 року заявникне виконав обов`язок надати суду повні пояснення з питання, яке суд поставив у тій ухвалі (щодо додаткового обґрунтування поважності причини пропуску строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду від 15 лютого 2024 року), не надав доказ, який би підтверджував, що заявник отримав копію оскарженого судового рішення 10 квітня 2024 року.

6.7. Замість того, щоб належно виконати цей обов`язок, заявник:

- «надав ухвалі високу оцінку»,

- назвав вимоги суду в ухвалі від 11 листопада 2024 року «видумками», «примхами та забаганками для працівника суду», а саму ухвалу - безглуздою;

- вирішив, що «таку ухвалу варто частково задовільнити…, все інше залишити без задоволення»;

- відмовився виконати у повному обсязі («відмовив у виконанні примхів працівника суду»);

- задекларував, що має право підтвердити дату отримання оскарженого судового рішення (але це право у визначений судом спосіб не реалізував);

- вказав суду на те, що «не потрібно перекручувати та трактувати норму права на своє бачення з метою відмовити у поневоленні терміну на касаційне оскарження або чинити опір щодо доступу до правосуддя»;

- згадав, що «деякі працівники Верховного суду… намагалися нав`язати свою хибну думку щодо розміщення… підпису»;

- заявив, що «змушений звернутися до ВРП України зі скаргою щодо свідомого відтягування розгляду касаційної скарги».

6.8. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).

6.9. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

6.10. Заявник у повному обсязі не усунув недоліки касаційної скарги. У заяві від 3 грудня 2024 року протиставив власне уявлення про зміст норм процесуального права обов`язку, який для заявника визначив суд. Крім того, у спілкуванні із судом використав висловлювання, які засвідчують неповагу до Верховного Суду та до його остаточних судових рішень. Такі дії заявника не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства, є недобросовісною поведінкою, яку суд кваліфікує як зловживання процесуальними правами. Тому касаційну скаргу слід повернути.

6.11. За змістом пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами.

6.12. Верховний Суд вважає за потрібне попередити заявника про те, що у разі повторних дій, які визнані зловживанням процесуальними правами, зокрема використання у процесуальних документах висловлювань, які засвідчують неповагу до Верховного Суду, на заявника буде накладений штраф. Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає (абзац другий частини четвертої статті 148 ЦПК України).

Керуючись статтями 2, 43, 44, 260, 261 ЦПК України,

у х в а л и в :

1. Повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними і незаконними діями.

2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, а ОСОБА_1 - також додані до скарги матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Д. А. Гудима