Рішення

від 26.11.2024 по справі 367/2717/17

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2717/17

Провадження №2/367/145/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

26 листопада 2024 рокуІрпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі Пронченко О.С.,

за участі:

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Васюка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ДП «Сетам» Міністерства Юстиції України, Приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Іщук І.В., третя особа ТОВ «Аверс Сіті» про скасування прилюдних електронних торгів,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ДП "Сетам" Міністерства Юстиції України, Приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Іщук І.В., третя особа ТОВ "Аверс Сіті" про скасування прилюдних електронних торгів.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на те, що відповідно до договорів бронювання нерухомостівід 26.10.2006№ G-342 Б2,укладеного міжпозивачем таТОВ «Регіональнібудівельні інвестиції»,попереднього договорувід 29.12.2010№ G-342,укладеному міжТОВ «Аверс-сіті»та позивачем,позивач набувправа власностіна спірнуквартиру.Однак, позивачу стало відомо про те, що квартира АДРЕСА_1 , інвестором якої він є, і за яку сплатив повну вартість на підставі вищевказаних договорів, була відчуджена на електронних торгах в рамках виконавчого провадження по виконанню Рішення Ірпінського міського суду від 08.05.2016 р. у справі № 367/7827/14-ц за заявою ОСОБА_4 до ТОВ «Аверс-Сіті». На підставі викладеного, позивач, з врахуванням останньої заяви уточнення позовних вимог, просить суд визнати недійсним електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_2 , скасувати протокол про проведені електронні торги, визнати недійсним та скасувати акт державного виконавця про проведення електронних торгів, застосувати наслідки недійсності правочину та визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів.

15.01.2018 року представником відповідача ДП «СЕТАМ» М.В. Козмінською направлено відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнають в повному обсязі. Вказали, що державний виконавець правомірно передав на реалізацію однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Вважають, що позивачем не доведено, що Державним підприємством "СЕТАМ" при проведенні торгів за лотом № 194378 3 реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , було порушено норми Порядку реалізації арештованого майна та права й інтереси Позивача. Таким чином, законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 відсутні.

21.08.2020 року від в.о. начальника Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Цетрального міжрегіонального управління Мінісрества юстиції (м.Київ) Прямова Павла надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнають в повному обсязі. Вважають, що державний виконавець в рамках ВП № 50162314 діяв в рамках чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

14.09.2020 року від представника позивача Лисенко Г.О. надійшла відповідь на відзив, у якому наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

19.03.2021 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Яковенко А.О. надійшов відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги не визнають в повному обсязі. Вказали, що право власності на житлові будинки, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення підлягає державній реєстрації, а тому в силу ст. 331 ЦК України право власності на них виникає саме з моменту державної реєстрації такого права у Державному реєстрі прав. Разом з тим, доказів державної реєстрації права власності Позивача на спірну квартиру суду не надано, а, отже позивач ніколи не був власником спірної квартири. Отже, посилання позивача на ті обставини, що у зв?язку із зміною нумерації квартири з 342 на 345 він є власником саме квартири АДРЕСА_4 с безпідставним, поскільки суду не було надано жодного доказу на підтвердження того, що у зв?язку із зміною нумерації було внесено відповідні зміни у попередній договір купівлі-продажу квартири, чи було укладено інший договір між позивачем та ТОВ«АВЕРС CITI» на вказану квартиру. Крім того, квартира АДРЕСА_5 мають різні площі, що дає підстави вважати, що це дві зовсім різні квартири. Поскільки у зазначений п 6.1 договору строк сторони не уклали основний договір купівлі-продажу квартири, то новий Попередній договір взагалі на момент продажу квартири з прилюдних торгів в 2017 році був припиненим.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

У судовому засіданні представник представник третьої особи ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 та відповідачі Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ДП «Сетам» Міністерства Юстиції України, Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Іщук І.В. не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223ЦПК Українинеявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 5 вказаної статті у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору..

Враховуючи, що позивачем уточнено позовні вимоги, подано до суду всі докази, відповідь на відзиви відповідачів, то неявка в судове засідання позивача та його представника не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26.10.2006 року між ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції» та ОСОБА_2 був укладений договір бронювання об`єкта нерухомості № G-342 Б2.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного Договору бронювання Позивач як Замовник обрав та замовив ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції» як Виконавцю, а Виконавець за таким замовленням закріпив (здійснив бронювання) Об`єкта, технічні характеристики якого зазначені в п. 1.4. Договору.

Відповідно до п. 1.4. Договору бронювання Виконавець бронює за Замовником квартиру з будівельним номером АДРЕСА_6 .

Пунктом 2.6. Договору бронювання передбачено, що придбання об`єкта Замовником відбувається шляхом укладання у письмовій формі договору купівлі-продажу нерухомості, який підлягає нотаріальному посвідченню.

З одночасним укладанням Договору бронювання об`єкту нерухомості № G342- Б2 Позивачем було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № G342-К2 від 26.10.2006 року з ЗАТ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Наші інвестиції» (надалі - КУА АПФ «Наші інвестиції»), що діє в інтересах та за рахунок Пайового венчурного фонду «Житло та інвестиції».

15.11.2006 року між ОСОБА_2 та ВАТ Комерційний Банк «Надра» було укладено Кредитний договір № 160/п/рп/2006-840, відповідно до якого надано Позивачу надано кредит в сумі 47 700 дол. США з цільовим призначенням на придбання цінних паперів - облігацій у без документальній формі випуску у кількості 5057 шт емітованих ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції» з номінальною вартістю кожної облігації 20,20 грн., з метою фінансування будівництва житлової нерухомості згідно Договору купівлі-продажу цінних паперів № G342-K2-K-49-28 від 26.10.2006 р та Договору бронювання об єкта нерухомості № G342 - Б2, а саме: квартири за номером АДРЕСА_7 .

15 листопада 2006 року між ОСОБА_2 , ТОВ «Регіональні будівні інвестиції» та ВАТ Комерційний Банк «Надра» укладено додаткову угоду № 1 до Договору бронювання Об`єкта нерухомості № G342 - Б2, відповідно до якої стороною договору став банк та визначено, що за рахунок кредитних коштів було придбано цінні папері.

30 червня 2009 р. Господарським судом Київської області прийнято рішення по справі № 13/133-09, згідно якого до ЗАТ «КУА АПФ «Наші інвестиції» перейшло право власності на об`єкт нерухомості, у якому знаходиться квартира.

17 серпня 2009 року рішенням Господарського суду Київської обласні по справі 219/205-09 було визнано право власності на зазначений об`єкт за ТОВ «Аверс-сіті.

Таким чином всі зобов`язання ТОВ « Регіональні будівні інвестиції», в тому числі і Договором бронювання та Договором купівлі-продажу, перейшли ТОВ «Аверс-сіті».

29.12.2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Аверс-Сіті» укладено Договір відступлення зава вимоги № G-342/AC, відповідно до умов якого Позивач відступив ТОВ «Аверс-сіті» право вимоги на спірну квартиру.

У зв`язку банкрутством ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції» та із переходом права власності на об`єкт будівництва до ТОВ «Аверс-сіті», між Позивачем та ТОВ «Аверс-сіті» укладено новий попередній договір від 29.12.2010 № G-342 (далі новий Попередній договір).

Відповідно до умов нового попереднього договору сторони зобов`язались в майбутньому, в обумовлений п. 6.1. цього Договору строк, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу квартири на умовах і в порядку, визначених у Договорі.

В подальшому, при проведенні технічної інвентаризації номер квартири АДРЕСА_8 про що було повідомлено позивача листом.

В подальшому, позивачу стало відомо про те, що квартира АДРЕСА_1 була відчуджена на електронних торгах в рамках виконавчого провадження по виконанню рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08.05.2016 р. у справі № 367/7827/14-ц за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Аверс-Сіті» про стягнення грошових коштів, що і стало підставою звернення Позивача до суду з даним позовом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до цієї статті, набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державної реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 5 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Отже, право власності на житлові будинки, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення підлягає державній реєстрації, а тому в силу ст. 331 ЦК України право власності на них виникає саме з моменту державної реєстрації такого права у Державному реєстрі прав.

Разом з тим, доказів державної реєстрації права власності позивача на спірну квартиру суду не надано, а, отже не доведено наявності права власності на спірну квартиру.

Що ж до посилань позивача на договір бронювання нерухомості від 26.10.2006 року № G-342 Б2, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції» та попередній договір від 29.12.2010 № G-342, укладений між Позивачем та ТОВ «Аверс-сіті», як підставу набуття права власності на спірну квартиру, то варто зазначити наступне.

Відповідно до норм ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Отже, враховуючи визначення попереднього договору, вказане в ст. 635 ЦК України, договір бронювання об`єкту нерухомості від 26.10.2006 № G-342 Б2, укладений між Позивачем та ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції» є саме попереднім договором, адже його умовами передбачено зобов`язання сторін у майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу нерухомості, відповідно до умов якого право власності на об`єкт і буде передано від Виконавця до Замовника.

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Згідно з ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

18.10.2012 до ЄДРПОУ внесено запис № 13571170022000108 про державну реєстрацію припинення ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції».

Таким чином, договір бронювання від 26.10.2006 року № G-342 Б2 взагалі припинено на підставі ст. 609 ЦК України, у зв`язку із ліквідацією юридичної особи сторони договору.

Крім того, як вказує сам позивач, всі права позивача за цим договором відповідно до договору відступлення права вимоги від 29.12.2010 № G-342/AC, було відступлено ТОВ «Аверс-сіті».

Що ж до посилань позивача на попередній договір від 29.12.2010 № G-342, як на підставу набуття права власності на квартиру то варто відмітити наступне.

Відповідно до норм ст. 635 ЦК України суть попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов`язуються в майбутньому укласти основний договір.

При цьому попередній договір визначає лише умови, на яких сторони зобов`язуються в певний строк укласти основний договір, тобто, за попереднім договором виникає лише двостороннє зобов`язання сторін укласти основний договір у майбутньому, позаяк, укладенням попереднього договору лише обумовлюються наступні дії його сторін, а не відбувається фактичне вибуття із власності продавця предмету продажу, а покупець не набуває право власності на це майно з укладенням попереднього договору.

Наслідки ж невиконання попереднього договору встановлено ч. 2. ст. 635 ЦК України, відповідно до якої сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Верховним Судом України у постанові від 02.09.15 у справі № 6-226цс14 була сформована правова позиція, відповідно до якої припинення зобов`язання з попереднього договору внаслідок неукладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно. Положеннями ЦК України й інших актів цивільного законодавства, прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу.

Крім того, відповідно до ст..635 ч 3 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладання».

Поскільки у зазначений п 6.1 Договору строк сторони не уклали основний договір купівлі-продажу квартири, то попередній договір взагалі на момент продажу квартири з прилюдних торгів станом на дату звернення Позивача з позовом до суду вже був припиненим.

Таким чином, попередній договір не може вважатися самостійною підставою для переходу права власності на майно від ТОВ «Аверс сіті» до позивача, адже такою підставою є укладений на обумовлених в попередньому договорі умовах договір купівлі-продажу, а позивач, який внаслідок ухилення ТОВ «Аверс-сіті» від укладання основного договору не набув права власності на річ, має право на відшкодування збитків, а не визнання за ним права власності на річ.

Отже, враховуючи, що основний договір між сторонами так укладено і не було, то позивач ніколи і не був власником спірної кватири. Таким власником відповідно до витягу з державного реєстру прав, який міститься в матеріалах виконавчого провадження та надавався суду як позивачем так і ВДВС, було ТОВ «Аверс-сіті».

Також варто відмітити, що відповідно до п. 1.1. Попереднього договору № G-342/ACвід 29.12.2010 року нерухомим майном є двокімнатна квартира під будівельним АДРЕСА_9 загальною площею 50,57 квадратних метрів, на 18 поверсі у житловому будинку під будівельним АДРЕСА_10 . Разом з тим, в той час позивач в позовній заяві вказує, що є власником квартири з зовсім іншим будівельним номером 345 та іншою площею 43,2 кв. метрів.

Відповідно до п 8.3 нового Попереднього договору зміни та доповнення до цього договору оформляються нотаріально посвідченими додатковими договорами, що є невід`ємною частиною цього договору».

Отже, посилання позивача на ті обставини, що у зв`язку із зміною нумерації квартири з 342 на 345 він є власником саме квартири АДРЕСА_4 є безпідставним, поскільки суду не було надано жодного доказу на підтвердження того, що у зв`язку із зміною нумерації було внесено відповідні зміни у попередній договір купівлі-продажу квартири, чи було укладено інший договір між позивачем та ТОВ«АВЕРС СІТІ» на вказану квартиру. Крім того, квартира АДРЕСА_5 мають різні площі, що дає підстави вважати, що це дві зовсім різні квартири.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Наведене визначення містить вказівку на істотні ознаки цього позову: 1) він може бути поданий власником (або уповноваженою ним особою); 2) зміст позову становить вимога повернення речі; 3) річ, що належить позивачеві, перебуває у володінні іншої особи (у чужому володінні); 4) річ знаходиться у чужому володінні незаконно (без достатніх правових підстав для цього).

Умови задоволення віндикаційного позову залежать від того, є незаконне володіння добросовісним чи недобросовісним.

Володілець (набувач речі) вважається добросовісним, якщо він не знав і не міг знати про те, що відчужувач речі не мав права на її відчуження.

При цьому в діях набувача не повинно бути необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь яких несприятливих наслідків для власника.

До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Володілець вважається недобросовісним, якщо знав чи повинен був знати, що придбав річ у особи, яка не мала права на її відчуження.

При цьому діє презумпція правомірності правочину, за яким річ була передана від відчужувача до набувача (ст.204 ЦК України). Для її спростування має бути доведено, що набувач умисно чи з грубої необережності не врахував обставин правочину, які свідчили про те, що річ відчужується неправомірно.

Отже, однієї лише необережності набувача недостатньо для визнання його недобросовісним, повинні мати місце його умисел або груба необережність.

Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження).

У незаконного недобросовісного володільця (набувача) річ вилучається у всіх випадках.

Питання про витребування речі у незаконного добросовісного володільця вирішується залежно від того, оплатно чи безоплатно він придбав річ.

Так, при безвідплатному набутті майна від особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати майно у всіх випадках (ч.3 ст.388 ЦК України).

Таке рішення цілком логічне. Безвідплатний набувач у разі відібрання у нього речі нічого не втрачає: річ не його і на її придбання він нічого не витратив.

Якщо майно придбане добросовісним володільцем за відплатним договором, можливість його витребування залежить від характеру вибуття майна з володіння власника або особи, якій воно було передане власником.

Зокрема власник може витребувати таке майно лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їх волі іншим шляхом.

Разом з тим, ч. 2 ст. 388 ЦК України встановлено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Винятків із цього правила ст. 388 ЦК України не передбачено.

Таким чином, право власника на витребування речі з чужого незаконного володіння обмежується випадками витребування такого майна у добросовісного відплатного набувача, який придбав річ за вказаних у ч.2 ст.388 ЦК України обставин, тобто якщо воно продане в порядку, встановленому для виконання рішення суду.

Отже, можливість витребування майна у добросовісного набувача в разі визнання недійними прилюдних торгів з продажу майна не відповідає ч. 2 ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи, що позивач ніколи не був власником спірної квартири, то і продаж квартири з прилюдних торгів жодним чином не порушує прав позивача.

За таких обставин, оцінюючи зібрані докази по справі в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на позивача.

Крім того, Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від від 07 липня 2017 року було заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії, що стосуються відчуження та реєстрації прав на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Відповідно до роз`яснень, даних у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Підставою до скасування є зміна умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову скасовуються судом який їх застосовував, якщо відпали підстави з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заборона органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії, що стосуються відчуження та реєстрації прав на квартиру АДРЕСА_2 , накладена ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 07 липня 2017 року по справі № 367/2717/17 підлягає скасуванню.

На підставі ст.ст. 4, 12, 81, 141,158, 223, 263-268 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ДП «Сетам» Міністерства Юстиції України, Приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Іщук І.В., третя особа ТОВ «Аверс Сіті» про скасування прилюдних електронних торгів - відмовити в повному обсязі.

Скасувати заборону органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії, що стосуються відчуження та реєстрації прав на квартиру АДРЕСА_2 , накладену ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 07 липня 2017 року по справі № 367/2717/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ДП «Сетам» Міністерства Юстиції України, Приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Іщук І.В., третя особа ТОВ «Аверс Сіті» про скасування прилюдних електронних торгів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.В. Шестопалова