Постанова

від 05.12.2019 по справі 367/2717/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 367/2717/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14872/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Добровольської Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 07 липня 2017 року, постановлену під головуванням судді Пархоменко О.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного підприємства Сетам Міністерства юстиції України, приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Іщук Інни Василівни про скасування прилюдних електронних торгів, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсними електронні торги, проведені 01 лютого 2017 року, з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (лот №194378), результат яких оформлено протоколом проведення електронних торгів від 01 лютого 2017 року; визнати недійсним Акт державного виконавця про проведення електронних торгів (аукціону) з реалізації вказаної квартири; визнати недійсним Свідоцтво про придбання нерухомого майна (однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ) з прилюдних торгів №194 від 13 березня 2017 року, видане приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області та скасувати державну реєстрацію права власності на майно (а.с. 1-4).

В обґрунтування позову зазначав, що 26 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ Регіональні будівні інвестиції було укладено договір бронювання об`єкта нерухомості №G342-Б2 щодо бронювання житлового приміщення: квартири за будівельним номером АДРЕСА_1 . Одночасно було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів з ЗАТ Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів Наші інвестиції , що діє в інтересах та за рахунок Пайового венчурного фонду Житло та інвестиції . Позивачем виконано умови Договору бронювання та Договору купівлі-продажу цінних паперів - здійснено повне погашення пакету цінних паперів.

15 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ Надра було укладено Кредитний договір №160/п/рп/2006-840, надано 47 700 дол. США з цільовим призначенням на придбання цінних паперів - облігацій у без документальній формі випуску у кількості 5057 шт., емітованих ТОВ Регіональні будівельні інвестиції з номінальною вартістю кожної облігації 20,20 грн. з метою фінансування будівництва житлової нерухомості згідно Договору купівлі-продажу цінних паперів № G342-K2-K-49-28 від 26 жовтня 2006 року, та Договору бронювання об`єкта нерухомості № G342-Б2, а саме: квартири за номером АДРЕСА_1 . Також було укладено додаткову угоду №1 до Договору бронювання об`єкта нерухомості №G342-Б2, відповідно до якої стороною договору став банк, визначено, що за рахунок кредитних коштів було придбано цінні папері. Позивачем в повному обсязі виплачено кредит.

30 червня 2009 року Господарським судом Київської області прийнято рішення, згідно якого до ЗАТ КУА АПФ Наші інвестиції перейшло право власності на об`єкт нерухомості, у якому знаходиться квартира. 17 серпня 2009 року рішенням Господарського суду Київської області було визнано право власності на зазначений об`єкт за TOB Аверс-Сіті .

Таким чином, всі зобов`язання ТОВ Регіональні будівні інвестиції , в тому числі за Договором бронювання та Договором купівлі-продажу, перейшли ТОВ Аверс-сіті .

29 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ Аверс-Сіті укладено Договір відступлення права вимоги №G-342/AC, відповідно до умов якого ОСОБА_2 відступив ТОВ Аверс-Сіті право вимоги квартири за номером АДРЕСА_1 до ТОВ Регіональні будівні інвестиції .

29 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ Аверс-сіті укладено Попередній договір №G-342, за яким ТОВ Аверс-сіті зобов`язалось в майбутньому, в обумовлений п. 6.1 цього Договору строк, укласти з ОСОБА_2 і належним чином оформити договір купівлі-продажу квартири під будівельним номером АДРЕСА_1 .

31 березня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ Аверс-сіті укладено Додаткову угоду №1 до Договору про відступлення права вимоги, яким змінено п. 2.2, ТОВ Аверс-сіті зобов`язалось сплатити ціну права вимоги не пізніше 30 грудня 2011 року.

При проведенні технічної інвентаризації квартири НОМЕР_1 було змінено на номер НОМЕР_2, про що було повідомлено Позивача листом.

Отже, позивач є інвестором однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , за яку він сплатив повну її вартість, і щодо якої у ТОВ Аверс-сіті перед позивачем є зобов`язання щодо передання цієї квартири у власність Позивача.

Однак, позивачу стало відомо, що вказану квартиру було відчужено на електронних торгах 01 лютого 2017 року (лот №194378) в рамках виконавчого провадження по виконанню рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 травня 2016 р. у справі № 367/7827/14-ц за заявою ОСОБА_3 до ТОВ Аверс-Сіті .

Результат електронних торгів було оформлено протоколом від 01 лютого 2017 року, складено Акт державного виконавця про проведення електронних торгів (аукціону).

13 березня 2017 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Іщук І.В. на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №194 зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , який на момент проведення прилюдних торгів та реєстрації права власності знав про те, що позивач є інвестором даної квартири і що відносно даної квартири укладено попередній договір.

У червні 2017 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які реєстраційні дії, що стосуються відчуження та реєстрації прав на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 39-43).

Зазначав, що існує реальна загроза того, що вказана квартира, яка є предметом попереднього договору, може бути відчужена ОСОБА_1 третім особам. Незаконне відчуження квартири НОМЕР_2 на користь третіх осіб зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі і порушить права та законні інтереси позивача, як інвестора і як сторони попереднього договору. Невжиття заходів до забезпечення позову надає можливість ОСОБА_1 відчужити майно, що в разі задоволення позовних вимог унеможливить виконання рішення суду.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 07 липня 2017 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які реєстраційні дії, що стосуються відчуження та реєстрації прав на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 66-69).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 09 жовтня 2019 року представник особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 - адвокат Яковенко А.О. направив до суду апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити (а.с. 75-79).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_1 є власником квартири, щодо якої встановлено заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження та реєстрації прав на неї, проте, його не залучено до участі у справі як відповідача. Вважає, що вид забезпечення позову не відповідає позовним вимогам та суб`єктивному складу учасників судового розгляду. Отже, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки постановлена внаслідок неповного з`ясування обставин справи та з порушенням ст. 149 ЦПК України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , його представник - адвокат Яковенко А.О. підтримали апеляційну скаргу. Представник ОСОБА_2 - адвокат Грищенко І.В. заперечувала проти скарги і просила її відхилити, зазначила, що з квітня 2018 року районний суд прийняв, проте не вирішив подане нею клопотання із уточненою позовною заявою саме до відповідача ОСОБА_1

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. (а.с. 101-112).

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом заявлених позовних вимог у даній справі є скасування прилюдних електронних торгів.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що передбачено пунктом 8 розділу ІХ Тимчасового порядку, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

З аналізу частини 1 статті 650, частини 1 статті 655 та частини 4 статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

З урахуванням наведеного, набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Виходячи з наведеного сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.

Саме такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №910/856/17.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).

За роз`ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів перевірила доводи заяви про забезпечення позову, доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник зазначав, що між сторонами виник спір, існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду, оскільки майно може бути реалізовано, та що заходи забезпечення позову повністю відповідають позовним вимогам.

Задовольнивши заяву про забезпечення позову суд першої інстанції, керуючись статтями 151-154 ЦПК України, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погодилась з такими висновками суду, оскільки позивач звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ДП Сетам , приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Іщук І.В. про скасування прилюдних електронних торгів. Тобто предметом спору є право власності на квартиру та його перехід до ОСОБА_1 внаслідок проведених електронних торгів.

А отже до вирішення справи по суті, захід забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які реєстраційні дії, що стосуються відчуження та реєстрації прав на квартиру АДРЕСА_1 є співмірним із заявленими позовними вимогами. Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення вказаного позову.

Доводи апелянта ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції про те, що про вжиті заходи забезпечення позову він дізнався напередодні подання апеляційної скарги, коли мав намір укласти договір дарування спірної квартири, а оскаржувана ухвала обмежує його право власника цієї квартири, не можуть бути визнані підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Крім того, за змістом цих пояснень апелянт мав намір здійснити відчуження спірної квартири, але перешкодою цьому стала оскаржувана ним ухвала (а.с. 118-121).

При цьому, застосована районним судом заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії, що стосуються відчуження та реєстрації прав на спірну квартиру є тимчасовим заходом на час розгляду цієї справи, який обмежує лише відчуження вказаної квартири і не перешкоджає ОСОБА_1 у реалізації права володіння і користування квартирою.

Доводи апелянта цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 07 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 06 грудня 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова