Рішення

від 12.12.2024 по справі 727/4364/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/4364/24

Провадження № 2/727/1081/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі Аниськовій К.В.

за участю:

представника позивача за первісним позовом Пономаренко Д.Ю.

представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Поляк Марія Володими-рівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», Товариство з об-меженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», про визнання договору неукладеним,-

встановив:

Представник позивача за первісним позовом звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 05.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 було укла-дено договір про надання фінансових послуг №2109483246654 «Стандартний».

На виконання умов вказаного договору позикодавцем було перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5800 грн., при цьому, відповідач здійснила дії, спрямовані на укладення вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, введенням коду підтверд-ження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подаль-шому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.

Також вказує, що 01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» пра-во вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2109483246654 від 05.04.2021 року.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2109 483246654 від 05.04.2021 року.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відпо-відача.

Зазначає, що станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відпові-дачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

У зв`язку з вищевикладеним, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №2109483246654 від 05.04.2021 року у розмірі 58 386,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 17 000,00 гривень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15.05.2024 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін.

22.07.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача, адвокат Поляк М.В., просила в задоволенні позову відмовити через недоведеність укладення кредитного договору та відсутності належних та допу-стимих доказів отримання відповідачкою ОСОБА_2 кредитних коштів.

Того ж дня, представником відповідача було подано через канцелярію суду зу-стрічну позовну заяву, яку ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.07.2024 року було прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первіс-ним позовом.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що позивачка за зустрічним позовом, ОСОБА_2 , вважає, що кредитний договір №2109483246654 від 05.04.2021 року є неукладеним, оскільки жодні кредитні кошти, передбачені вказаним договором, не над-ходили на рахунки ОСОБА_2 .

При цьому, позивачка за зустрічним позовом заперечує також факт підписання нею будь-якими одноразовими ідентифікаторами вказаний позивачем кредитний дого-вір.

Окремо вказує на факт несправедливості умов договору, що суперечить положен-ням ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

У зв`язку з викладеним, просила визнати неукладеним кредитний договір №21094 83246654 від 05.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.08.2024 року по справі в якості співвідповідача за зустрічним позовом залучено Товариство з обмеже-ною відповідальністю «Служба миттєвого кредитування».

Представник позивача за первісним позовом, Пономаренко Д.Ю., в судовому засіданні позовні вимоги первісного позову підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у первісному позові та письмових поясненнях. Заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог через неналежне обрання способу захисту.

Відповідач за первісним позовом, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилась, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена у встановленому законом по-рядку.

Представник відповідача за первісним позовом, адвокат Поляк М.В., в судовому засіданні заперечувала проти задоволення первісних позовних вимог. Вказала, що наяв-ними у справі доказами не підтверджується факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів та укладення останньою кредитного договору з ТОВ «Служба миттєвого креди-тування». У зв`язку з викладеним також просила задовольнити зустрічні позовні вимоги з підстав, наведених у зустрічній позовній заяві.

Представник відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Служба миттєвого креди-тування» в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрун-туються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що у задоволенні первісного та зустрічного позову необхідно відмовити, у зв`язку з наступним.

З матеріалів справи встановлено, що 05.04.2021року між ОСОБА_2 та ТОВ"Службамиттєвого кредитування"укладено договірпро наданняфінансових послуг№2109483246654,відповідно доумов якоготовариство зобов`язалося надати Позичаль-нику позику у сумі 5 800, 00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом згідно умов договору.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичаль-ника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки На-ціонального банку України.

Згідно ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фік-сована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позико-давцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими оз-наками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були пе-редані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пунк-ти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відпо-відно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальни-кові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується по-вернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за до-помогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у пись-мовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII визначає ор-ганізаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встанов-лює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телеко-мунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері елек-тронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» елек-тронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електрон-ний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими на-слідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо від-повідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний пра-вочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону Укра-їни «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпи-су (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електрон-ний документ.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають ви-користання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за до-помогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути заміне-ний іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (від-ступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кре-дитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та ін-формацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступ-лення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується пере-дати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який пе-редбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факто-рові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

01.12.2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування"та ТОВ"ВердиктКа-пітал"було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором позики № 2109483246654 від 05.04.2021 року, що уклали ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_3

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укла-дено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, відпо-відно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до Борж-ників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛ-ЛЕКТ ЦЕНТР» у т.ч. за Договором позики № 2109483246654 від 05.04.2021 року, що уклали ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_4 .

Відповідно до Реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (ку-півлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023року,ТОВ «КОЛЛЕКТЦЕНТР» набулопра-вагрошової вимоги до відповідача в сумі 102 239,50 грн.

Разом з тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кредитні кошти були отримані відповідачем.

Так, у договорі не зазначені банківські реквізити, за якими ОСОБА_2 мають бу-ти перераховані кредитні кошти.

Також в матеріалах справи відсутні первинні документи, які повинні бути скла-дені під час надання кредитних коштів ОСОБА_2 .

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні до-кументи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів мо-жуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтер-ського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який від-повідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує ви-сновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/ 180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.

Судом досліджена відповідь на запит, надана ТОВ Фінансова компанія «Вей Фор Пей», згідно якої останніми були здійснено переказ грошових коштів на карту № НОМЕР_1 у розмірі 5800,00 грн.

При цьому, як випливає з інформації, наданої АТ «Укрсиббанк» на виконання ухвали суду від 14.08.2024 року, відповідно до наданої сторонами інформації, користу-вача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 в облікових системах Банку не знайдено. Також, інформація щодо карткового рахунку, надана позивачем є не до-статньою для надання витребуваної інформації щодо її користувача.

Відповідно до інформації, наданої ПрАТ «ВФ Україна» у відповідь на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31.10.2024 року, абонентський номер НОМЕР_3 станом на 05.04.2021 року обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ «ВФ Україна», тому визначити абонента в ко-ристуванні якого знаходився вказаний номер телефону немає можливості. Також по-відомили, що з 25.01.2024 року абонентський номер НОМЕР_3 заблоковано та до 31.10.2024 року не обслуговувався.

Таким чином, матеріали справи не містять і доказів того, що кредитодавцем ви-конані умови договору пронадання фінансовихпослуг №2109483246654та надано по-зичальнику ОСОБА_2 позику, оскільки відсутні докази належності рахунків, зазна-чених позивачем за первісним позовом, саме позичальнику, а також докази того,що ціреквізити вказанівідповідачем за первісним позовом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування пра-ктики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою Укра-їни та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диферен-ціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів проце-суальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактич-ного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З огляду на викладене суд позбавлений можливості в повній мірі встановити умови укладених договорів факторингу, обсяг прав та обов`язків сторін договору, строк набрання чинності цими договорами, порядок передачі та перелік документації, інші умови, яких досягли сторони при укладенні договорів, та встановлення яких є необхід-ним для правильного вирішення цієї справи.

Інших доказів по суті спору матеріали справи не містять та позивач не вказує об-ставин, які унеможливили йому подати інші докази на підтвердження заявлених вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на при-пущеннях.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Ураховуючи вищенаведений аналіз поданих сторонамидоказів, приписів чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду, які є обов`язковими до застосу-вання, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердженнятого,що ТОВ«Служба миттєвогокредитування» накористь ОСОБА_2 були перераховані кошти.

З оглядуна викладенесуд вважаєбезпідставними вимогипозивача запервісним позовомпро стягненняз ОСОБА_2 заборгованостіза договором кредиту,у зв`язкуз чиму задоволенніпозовних вимог запервісним позовомслід відмовити.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання договору неукладеним, суд вважає необхідним відмовити в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. З цього випливає, що недосягнення сторонами у належній формі згоди хоча б по одній з істотних умов договору може стати наслідком визнання такого договору неукладеним.

У відзиві на первісний позов та у зустрічній позовній заяві представник ОСОБА_2 , адвокат Поляк М.В., вказує на відсутність домовленостей між її клієнткою та ТОВ «Служба миттєвого кредитування», оскільки не визнає як факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів, так і факту згоди відповідачки за первісним позовом на укладення вказаного договору.

Ст.16 ЦК України не передбачено такий спосіб захисту як визнання договору не-укладеним. Вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав, така вимога не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі. Вимога про визнання договору неукладеним є нічим ін-шим як встановленням факту, що має юридичне значення. Пункт 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про ви-знання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 з цього приводу роз`яснює: «Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є не-додержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на мо-мент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчи-нено.

У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення право-чину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (від-сутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчи-неним також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Варто зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц прийшла до наступного висновку: «Відпо-відно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не від-булися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення».

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 жовтня 2022 року по справі №727/3760/19-ц зробила наступні висновки:

«Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захи-сту прав та інтересів, установленим законом»…«У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шля-хом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним,шляхом викладення відповідного ви-сновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, зайняттям та використанням іншою особою приміщення позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав). Проти-лежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено на-лежним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за від-сутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових на-слідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли право-чин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.»

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога про визнання пра-вочину (договору) неукладеним - не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом, оскільки у даному випадку можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК України.

При цьому, суд вважає необхідним констатувати, що договір про надання фінан-сових послуг №2109483246654 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 - є неукладеним.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргу-ментів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає прин-цип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших орга-нів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рі-шення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказу-вання в межах спірних правовідносин.

Узагальнюючи досліджені обставини справи, керуючись нормами чинного законо-давства а також правовими позиціями Верховного Суду, які є обов`язковими до засто-сування, суд дійшов висновку, що заявлені сторонами позовні вимоги не є обґрунтова-ними, а тому в задоволенні первісного та зустрічного позовів необхідно відмовити.

На підставі статей 525, 627-629, 1054 ЦК України та керуючись статтями 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України,-

ухвалив:

В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кол-лект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Поляк Марія Володимирівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кре-дитування», про визнання договору неукладеним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеля-ційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його про-голошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апе-ляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вру-чення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 12 грудня 2024 року.

Суддя: Терещенко О.Є.