Ухвала

від 24.10.2024 по справі 2а-1624/11

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2а-1624/11

провадження № 6-а/753/3/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Цимбал І.К., при секретарі Козін В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання виданого 25.07.2012 на підставі постанови Дарницького районного суду м. Києва від 10.05.2011, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання виданого 25.07.2012 на підставі постанови Дарницького районного суду м. Києва від 10.05.2011, посилаючись на те, що на її користь ухвалено рішення, про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 50, ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 17.07.2010 з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що остання вчасно пред`явила виконавчий лист до виконання, проте рішення суду в частині вимог до Управління пенсійного фонду не виконано оскільки. Заявник зверталася до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження з Управління пенсійного фонду в Дарницькому районі м. Києва на Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі, оскільки на той час остання перебувала там на обліку. Проте, ухвалою суду в задоволенні заяви було відмовлено. Зазначає, що пропустила строк пред`явлення виконавчого листа з поважних причин, оскільки вважала, що використала всі засоби для виконання рішення суду. Враховуючи зазначене, заявник вважає причини пропуску пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними та просить заяву задовольнити.

В судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлялися, проте їх неявка не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

10.05.2011 Дарницьким районним судом м. Києва винесено постанову по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації, про перерахунок та виплати пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до якого позовні вимоги задоволено частково.

Відповідно до рішення від 10.05.2011 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 50, ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 17.07.2010 року з урахуванням проведених виплат. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації забезпечити виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру п`яти мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати, з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні іншої частини вимог позову відмовлено.

На виконання рішення суду 25.07.2012 було видано виконавчі листи.

Згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пред`явила їх до виконання.

28.08.2012 старшим державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в частині вимог щодо Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, згідно з якою рішення суду в цій частині виконано.

В 2015 році ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в задоволенні якої судом відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, оскільки заявник просила замінити не вибулого боржника, що пов`язано з реорганізацією пенсійного фонду, а в зв`язку зі зміною стягувача свого місця проживання.

В подальшому жодних дій щодо виконання рішення суду, зокрема заяви про заміну боржника ОСОБА_1 не подавала та не вчиняла жодних дій для реалізації захисту своїх порушених прав.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст. 370 КАС України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 26.06.2013 по справі№ 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень остання полягає у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) («Шмалько проти України», заява № 60750/00, п. 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу («Бурдов проти Росії», заява № 589498/00, п. 34).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Hornsby v. Greece» (заява № 18357/91, п. 40), «Деркач та Палек проти України» (заяви № 34297/02 та № 39574/02, п. 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок («ImmobiliareSaffi v. Italy», заява № 22774/93, п. 74).

Відповідно до п. 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії» (заява № 589498/00), п. 52 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено п. 1 ст. 1 Першого протоколу.

У п. 33 рішення Європейського суду з прав людини «Сокур проти України»

(№ 29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст. 376 КАС України, стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Ухвалу суду за результатами розгляду заяви про поновлення пропущеного строку може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини в рішеннях у справі «Пономарьов проти України», та «Трух проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» визначено, що вирішення поновленого строку на оскарження перебуває в межах дискреційний повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від суддів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад неповідомлення сторін органами влади про прийняття рішення у їх справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Отже, практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.

Як вбачається із матеріалів справи, заявник був обізнаний із тим, що у справі за його позовом ухвалена постанова суду на його користь, що свідчить з копій виконавчого листа та поставно державного виконавця. Крім того,заявник неодноразово оскардувала рішення та ухвали суду першої інстанції. Разом з тим, на підтвердження обставин щодо поважності пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, заявник не надала жодного доказу, зокрема причиною на яку посилається заявник щодо пропуску строку є те, що остання вважала, що вичерпала всі можливі методи виконання рішення та з 2015 року не вчиняла жодних дій щодо виконання рішення суду.

Суд вважає, що такий значний проміжок часу, протягом якого заявник не виявив належної зацікавленості щодо відновлення свого порушеного права, свідчать про власну бездіяльність заявника, оскільки заявником не надано доказів про наявність будь яких поважних причин для не вчинення відповідних процесуальних дій щодо яких заявник просить суд поновити строк, у зв`язку з чим заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. п. 18 ч.1 ст. 294,376 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання виданого 25.07.2012 на підставі постанови Дарницького районного суду м. Києва від 10.05.2011 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з моменту її оголошення.

Головуючий: