Постанова

від 12.12.2024 по справі 283/298/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №283/298/24 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В. В.

Категорія 70 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу №283/298/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Малинський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Міхненка Сергія Сергійовича на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ярмоленко В.В. у місті Малині,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Міхненко С.С. звернувся з даним позовом, в якому просив припинити стягнення аліментів з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також просив звільнити позивача від сплати заборгованості по аліментам перед відповідачкою на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 130113,14 грн, що утворилася за період з 07 вересня 2021 року по 31 березня 2023 року.

Крім цього, просив звільнити позивача від сплати заборгованості по аліментам перед ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 19448,79 грн, що утворилася за період з 01 квітня 2023 року по 30 листопада 2023 року.

В обґрунтування позову зазначав, що 17 липня 2009 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб. В період шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2018 року шлюб між сторонами розірвано. Дітей залишено проживати разом з відповідачкою. Стягнуто із позивача на користь ОСОБА_2 на утримання дітей аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 вересня 2018 року та досягнення ними повноліття.

Після ухвалення судом цього рішення, сторони разом із дітьми продовжили спільно проживати по АДРЕСА_1 .

07 вересня 2021 року відповідачка припинила спільне проживання з позивачем, але неповнолітні діти залишилися проживати разом з батьком, який здійснював за ними догляд та утримував.

Починаючи із квітня 2023 року, син сторін - ОСОБА_4 перейшов проживати до матері, яка мешкає у будинку АДРЕСА_2 .

Донька ОСОБА_3 із 07 вересня 2021 року та поданий час проживає з батьком та повністю знаходиться на його утриманні.

Тому наявні всі підстави для припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам на утримання дітей.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2024 року позов задоволено частково. Припинено стягнення аліментів із позивача на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за виконавчим листом №283/2135/18, виданим Малинським районним судом Житомирської області, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Міхненко С. С. подав апеляційну скаргу, вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного з`ясування усіх обставин справи.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не надав належної оцінки та не зазначив у своєму рішенні з яких підстав він не прийняв, як належний доказ довідки виконавчого комітету Недашківського старостинського округу від 25 грудня 2023 року № 579 та від 25 грудня 2023 року № 580, якими підтверджується той факт, що дочка - ОСОБА_3 яка проживає з моменту народження та по даний час з батьком, а також син - ОСОБА_4 , який також проживав з моменту народження по квітень 2023 року разом з батьком.

Зазначає, що обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею, чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти. При цьому, факт зміни місця проживання дитини від одного з батьків до іншого, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання аліментів з боку того з батьків, з ким стала проживати дитина на користь того з батьків з ким вона проживала.

Стверджує, що проживання дітей разом з батьком є тією істотною обставиною, яка припиняє його обов`язок сплачувати аліменти на користь відповідачки на утримання дітей.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

25 листопада 2024 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Карасьова О.С., в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено та досліджено матеріалами справи, що сторони перебували шлюбі. В період шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 10, 11).

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2018 року по справі №283/2135/18 шлюб між сторонами розірвано. Дітей залишено проживати разом з матір`ю. Стягнуто із позивача на користь ОСОБА_2 на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 вересня 2018 року та досягнення ними повноліття (а.с.12-13).

Відповідно до копії довідки Недашківського старостинського округу виконкому Малинської міської ради Житомирської області №580 від 25 грудня 2023 року, сім`я ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 складається із: дружина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14).

Згідно змісту копії довідки цього старостинського округу №579 від 25 грудня 2023 року, на утриманні у ОСОБА_1 перебувають та проживають за адресою: АДРЕСА_1 його діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Донька проживає за вище вказаною адресою з моменту народження та по даний час, а син проживав з моменту народження та по квітень 2023 року. З квітня 2023 року ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . Дана довідка видана видана органом місцевого самоврядування зі слів сусідів (а.с.15).

Як вбачається, з копії довідки Недашківського старостинського округу виконкому Малинської міської ради Житомирської області №3 від 10 січня 2024 року, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 . Разом з ним зареєстрована та проживала по 07 вересня 2021 року його колишня дружина ОСОБА_2 , яка на даний час зареєстрована за вищевказаною адресою, яка фактично не проживає з 07 вересня 2021 року. ОСОБА_2 проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 . Дана довідка видана видана органом місцевого самоврядування зі слів сусідів (а.с.16).

Відповідно до змісту копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП №57873905, виданого Малинським ВДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрального МУ МЮ (м. Київ) №46637/23 від 25 грудня 2023 року, станом на 01 грудня 2023 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей у розмірі 281166,73 грн (а.с.17).

Згідно довідки Недашківського старостинського округу №242 від 07 червня 2024 року, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.65).

Із копії витягу з реєстру територіальної громади від 14 червня 2024 року вбачається, що місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 з 25 січня 2000 року (а.с.92).

На підтвердження обставин щодо отримання сталих та офіційних доходів відповідачем долучено до матеріалів справи довідку з ПФУ (форма ОК-5) (а.с.93-94).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що дитина ОСОБА_3 на даний час проживає з батьком ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. А також місцевий суд виходив з того, що позивач не встановлював в судовому порядку факт, що має юридичне значення відносно дати, з якої донька проживає із ним. А відтак, суд першої інстанції вважав, що саме з дати набрання судовим рішенням законної сили слід припинити стягнення аліментів із позивача. Вирішуючи питання щодо звільнення сплати заборгованості зі сплати аліментів, місцевий суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів для остаточного визначення сторони, з якою проживали діти, в тому числі, із врахуванням показів свідків, які містять суперечливий характер.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, мотивуючи таким.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У справі, яка переглядається встановлено, щона підставі рішення Малинського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2018 року позивачем сплачуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в розмірі 1/3 частки всіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також досліджено на встановлено, що дочка ОСОБА_7 проживає з батьком.

Статтею 197 СК України визначено, що з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц зроблено висновок, що: «сімейне законодавство України не містить підстав для припинення аліментів за рішенням суду, яке набрало законної сили, однак за аналогією права для врегулювання такого роду правовідносин можуть бути застосовані норми частини четвертої статті 273 ЦПК України. При зміні обставин батько, з якого стягуються аліменти за рішенням суду, має право звернутись до суду з позовом про припинення стягнення аліментів, якщо дитина проживає з ним».

Відповідно до Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.

З урахуванням предмета спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Згідно змісту постанови Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача».

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що донька ОСОБА_7 після розірвання шлюбу з відповідачкою залишилася проживати з ним і на даний час проживає разом з ним.

Суд першої інстанції установивши зміну обставин, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідачки, а саме те, що дочка ОСОБА_7 проживає з батьком позивачем по справі та знаходиться на його утриманні, ураховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин та способи захисту сімейних прав, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються на підставі рішення Малинського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2018 року, тобто з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Доводи представника позивача ОСОБА_1 адвоката Міхненка С. С. про те, що позивача необхідно звільнити від сплати заборгованості по аліментах на утримання обох дітей є неприйнятними, оскільки не підтвержені належними і достатніми доказами для цього.

Вирішуючи питання про звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах, суд керується положеннями частини 2 статті 197 СК України та враховує наступне.

Згідно з частини 2 статті 197 СК України за позовом платника податків аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Положеннями частини 2 статті 273 СК України визначено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати аліментів або заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність передбачених законом обставин.

Так, у матеріалах справи відсутні докази, що розрахунок заборгованості, який наданий державною виконавчою службовою, оскаржений ОСОБА_1 у судовому порядку і не відповідає дійсності.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтями 150, 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 459/5950/21 зроблено висновок, що: «за своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні».

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Малозначними, зокрема, є справи, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Міхненка Сергія Сергійовича залишити без задоволення, а рішенняМалинського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Судді