Постанова

від 05.12.2024 по справі 348/123/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/123/24

Провадження № 22-ц/4808/1510/24

Головуючий у 1 інстанції Солодовніков Р. С.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Луганської В. М.,

Мальцевої Є. Є.,

секретар: Гудяк Х. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Пілюга Вікторія Вікторівна на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2024 року, в складі судді Солодовнікова Р. С., ухвалене в м. Надвірна Івано-Франківської області у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства та стягнення аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області,

ВСТАНОВИВ:

У січніпозивачка 2024року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання батьківства та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначає, що вона з січня2023року перебувалау стосункахз ОСОБА_1 .Пара проживаларазом однієюсім`єю,вела спільнегосподарство безреєстрації шлюбута бажаланародження спільнихдітей.У зв`язкуз неможливістюзавагітніти природнімшляхом,сторони вирішилискористатись процедуроюекстракорпорального заплідненняу Державномузакладі «Прикарпатськийцентр репродукціїлюдини» Міністерстваохорони здоров`яУкраїни. 21 лютого 2023 року ОСОБА_2 розпочала лікування методом ДРТ (допоміжних репродуктивних технологій) за бюджетні кошти у відділення ДРТ, Державний заклад «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров`я України.

24 березня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснено спільну заяву пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій, у якій сторони за добровільною згодою просили надати медичну допомогу методами репродуктивних технологій з метою лікування безпліддя за допомогою екстракорпорального запліднення. В подальшому ОСОБА_1 письмово надав згоду на використання його зразка сперми з метою проведення штучного запліднення його дружини/партнерки ОСОБА_2 .

Згідно з випискою з карти подружньої пари № 3235 спеціалізованого консультативного відділення допоміжних репродуктивних технологій, в результаті ембріотрансферів (24 квітня 2023 та 26 квітня 2023 року) пацієнтка ( ОСОБА_2 ) завагітніла двійнею. Вагітність протікала без ускладнень та завершилась пологами.

У червні 2023 ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , яка на той час уже була вагітною та очікувала на народження спільних з ОСОБА_1 дітей, що розриває з нею стосунки, не бажає продовжувати спілкування й спільне проживання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила двох доньок: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Біологічним батьком дітей є ОСОБА_1 , однак він відмовився подати в органи реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію батьківства відносно їхніх доньок. Тому запис про народження дітей зроблено відповідно до ч. 1 ст.135 СК України.

На даний час ОСОБА_1 відмовляється надавати матеріальну допомогу позивачці на утримання двох малолітніх дітей. ОСОБА_2 самостійно виховує та утримує двох немовлят внаслідок чого позбавлена можливості самостійно заробляти кошти, оскільки весь час проводить з новонародженими дітьми. Жодної допомоги від ОСОБА_1 чи від його батьків вона не отримує, у зв`язку з чим перебуває у складному психоемоційному та фінансовому стані.

Тому просила суд визнати ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести зміни до актового запису про народження № 48 від 27 грудня 2023 року про народження ОСОБА_3 , складеного виконавчим комітетом Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », в графі «Батьки» батьком дитини замість « ОСОБА_7 » записати « ОСОБА_1 , громадянин України». Також визнати ОСОБА_1 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести зміни до актового запису про народження № 49 від 27 грудня 2023 року про народження ОСОБА_3 , складеного виконавчим комітетом Переріслянської сільськоїради Надвірнянського району Івано-Франківської області, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » , в графі «Батьки» батьком дитини замість « ОСОБА_7 » записати « ОСОБА_1 , громадяни України».

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання малолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми трирічного віку. Також стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати по справі.

Рішенням Надвірнянськогорайонного судуІвано-Франківськоїобласті від19вересня 2024року позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_1 , батьком дитини ОСОБА_3 , та внесено зміни до актового запису про народження № 48 від 27 грудня 2023 року про народження ОСОБА_3 , складеного виконавчим комітетом Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », в графі «Батьки» батьком дитини замість « ОСОБА_7 » записати « ОСОБА_1 , громадянин України».

Визнано ОСОБА_1 , батьком дитини ОСОБА_3 , та внесено зміни до актового запису про народження № 49 від 27 грудня 2023 року про народження ОСОБА_3 , складеного виконавчим комітетом Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », в графі «Батьки» батьком дитини замість « ОСОБА_7 » записано « ОСОБА_1 , громадянин України».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання малолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 3000 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 03 квітня 2024 року та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн. щомісячно, починаючи з 03 квітня 2024 року і до досягнення дітьми трирічного віку.

В іншій частині позов залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 1937,92 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 16000 грн., а разом: 17937,92 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Пілюга В. В., посилаючись на неповне з`ясування судом всіх обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду в частині частково задоволених позовних вимог про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та позивачки скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 2563 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 03 квітня 2024 року та до досягнення дітьми повноліття; у задоволені позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання відмовити; у задоволені вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скаргамотивована тим,що суд ухвалюючи оскаржуване рішення не врахував того, що оскільки апелянт має на утриманні новонароджену дитину від зареєстрованого шлюбу, сплачує кошти за навчання рідного брата, який не має можливості працювати, бо навчається на денній формі в університеті, має на утриманні неповнолітню дитину дружини, непрацездатну дружину, та з урахуванням того, що його середня заробітна плата становить 13830,89 грн., не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Враховуючи вищенаведене, достатнім розміром аліментів на одну дитину вважає 2563 грн., що становить прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, згідно ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», що передбачено ч. 2 ст. 182 СК України.

Що стосується стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_2 , то відповідач не може надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки.

Не погоджується також із стягненням витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не надано детального опису робіт, не вказано часу, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, докази фактично понесених витрат не є підтвердженими, а отже відсутні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених заявником у суді першої інстанції.

У відзивіна апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Либовка А. В. зазначає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду у даній частині апелянтом не наведено, як і не надано жодних інших доказів, які б підтверджували неможливість сплати аліментів у визначеному судом розмірі. З урахуванням наведеного просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 19 вересня 2024 року без змін.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судовезасідання представниквиконавчого комітетуПереріслянської сільськоїради Надвірнянськогорайону Івано-Франківськоїобласті нез`явився,про дату,час тамісце судовогозасідання повідомленийналежним чином за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянтаадвоката ПілюгиВ.В.,яка бралаучасть усудовому засіданнів режиміВКЗ тапросила скаргузадовольнити,поясненняпозивача ОСОБА_2 та її представника адвоката Либовки А. В., які просили залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що заявниця ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв`язку з неможливістю завагітніти природнім шляхом, вирішили скористатись процедурою екстракорпорального запліднення у Державному закладі «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров`я України.

21 лютого 2023 року ОСОБА_2 поступила на лікування методом ДРТ (допоміжних репродуктивних технологій) за бюджетні кошти у відділення ДРТ, Державний заклад «Прикарпатський центр репродукції людини» Міністерства охорони здоров`я України.

14 березня 2023 року ОСОБА_1 з метою перевірки свого стану здоров`я під час підготовки до процедури кріокенсервування свого біологічного матеріалу, пройшов цитогенетичне дослідження.

24 березня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснено спільну заяву пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій у якій сторони за добровільною згодою просили надати медичну допомогу методами репродуктивних технологій з метою лікування безпліддя за допомогою екстракорпорального запліднення (т.1 а.с. 26).

21 квітня 2023 року ОСОБА_1 письмово надав згоду на використання його зразка сперми з метою проведення штучного запліднення його дружини/партнерки ОСОБА_2 (т.1 а.с. 28).

Згідно з випискою з карти подружньої пари № 3235 спеціалізованого консультативного відділення допоміжних репродуктивних технологій, в результаті ембріотрансферів (24 квітня 2023 та 26 квітня 2023) пацієнтка ( ОСОБА_2 ) завагітніла двійнею. Вагітність протікала без ускладнень та завершилась пологами (т.1, а. с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила двох дітей: ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області складено актовий запис №48 та ОСОБА_4 , про що виконавчим комітетом Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області складено актовий запис №49 (т.1 а.с. 20, 88).

Діти проживають із матір`ю, що сторонами не заперечується.

З фотокопії квитанцій наданих ОСОБА_2 про купівлю дитячого харчування нею витрачено 5743,30 грн. та на придбання аптечних препаратів 2000 грн. в період з 02 січня по 26 березня 2024 року (т.1 а.с. 140-142).

З довідок про доходи від 12 квітня 2024 рок вбачається, що ОСОБА_1 працює в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу охорони режиму та охорони. Його сукупний доход за період з січня по грудень 2023 року становить 171277,12 грн., а за період з січня по березень 2024 року 36086, 25 грн. (т.1 а.с. 116, 117).

ОСОБА_8 є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання (т.1 а.с. 120).

З договору про надання платної освітньої послуги Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника № 01133/06-03С вбачається, що ОСОБА_1 діє від імені особи що здобуває освіту ОСОБА_9 . Вартість надання платної освіти за весь період становить 122170 грн. (т.1 а.с. 121-122, 186). Відповідачем за навчання сплачено 23 серпня 2023 15000 грн. та 07 грудня 2023 16000 грн. (т.1 а.с.186, 190).

Також ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 188).

Дружина ОСОБА_1 доходів з 2021 року не отримує (т.1 а.с. 193) та від іншого шлюбу має доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.187), заборгованість по сплаті аліментів на утримання якої станом на березень 2024 року складає 12966,25 грн.

Визначаючи розміраліментів надітей у твердій грошовій сумі по 3000 грн. на кожну дитину щомісячно, суд виходив із його достатності та справедливості та вважав його таким, що відповідає інтересам дітей та не порушує прав сторін.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 180, 191 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За положеннями ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Довід апеляційної скарги про те, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, через недостатній фінансовий дохід, внаслідок чого вважає занеобхідне сплачуватиаліменти наутримання дітейу сумі2563грн.,що становитьпрожитковий мінімумдля дітейвідповідного віку, не заслуговує на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі. Аліменти є власністю самої дитини, а не батьків. Батьки лише отримують та використовують їх від імені дітей. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тобто перебування батьків у шлюбі або його розірвання не впливає на обов`язок батьків утримувати дитину.

Твердження ОСОБА_1 про те, що розмір аліментів в розмірі 2563 грн., буде достатнім для дитини відповідного віку, є бездоказовими.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум на одну особу віком до 6 років становить 2563 грн.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку не заборонено законом та буде відповідатиме якнайкращому інтересу дітей.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Розмір аліментів на дитину в умовах воєнного стану має бути більш ніж достатнім, оскільки діти є найбільш вразливими та потребують додаткових фінансових ресурсів через зростання цін та погіршення життєвих умов.

При вирішенні спору про стягнення аліментів, визначальним є обов`язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними, чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов`язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.

Захищаючи першочергово інтереси малолітніх дітей, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив вимоги позивача та стягнув аліменти в розмірі 3000 грн. на утримання спільних дітей сторін.

Доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю III групи та отримує пенсію по інвалідності, а також державну допомогу при народженні дітей, що свідчить про матеріальну можливість останньої утримувати дітей, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, адже виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.

Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе. Дитині має забезпечуватися такий захист, який є необхідним для її благополуччя.

У справі встановлено, що малолітні діти сторін, яким на момент звернення до суду не виповнилось одного року проживають разом із матір`ю. Отже, всі витрати на харчування, одяг, відпочинок, розвиток тощо несе позивачка, що не спростовано в свою чергу відповідачем.

Що стосується доводів апелянта про те, що у нього на утриманні перебуває дитина його дружини від іншого шлюбу, батьком якої є ОСОБА_12 , не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки згідно закону у відповідача відсутній обов`язок утримувати дітей, батьком яких він не є.

Також підлягають спростуванню доводи апелянта про неспроможність сплачувати аліменти на малолітніх дітей у зв`язку з народженням у відповідача дитини від іншого шлюбу.

Так, Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20 (провадження № 61-7627св21) зазначив, що діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу.

Тому, колегія суддів виснує, що народження дитини в іншому шлюбі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, належним чином встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку в частині часткового задоволення позову щодо стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.

Щодо рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

У частинах другій та четвертій статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів на її утримання, суд першої інстанції врахувавши, що ним ухвалено стягувати аліменти з відповідача на утримання дітей по 3000 грн. на кожну дитину, дійшов висновку, що відповідач має можливість також надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки у розмірі 1200 грн.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд правомірно врахував у даному випадку те, що відповідач є працездатною особою та отримує грошові доходи, а позивачка на даний час не працює, здійснює догляд за дітьми, які не досягли трирічного віку, у зв`язку з чим позбавлена можливості працевлаштуватися та відповідно знаходиться у скрутному матеріальному становищі.

Що стосується доводів апеляційної скарги про безпідставність стягнення судом витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно із ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат (ч. 3 ст. 137 ЦПК України), учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подаючи заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу представником позивачки ОСОБА_2 адвокатом Либовкою А. В. надано: ордер серії АТ № 1058918 до договору про надання правової допомоги від 19 грудня 2023 року (т.1 а.с. 14-17); додаткову угоду № 1 від 19 грудня 2023 року, додаткову угоду № 2 від 13 березня 2023 року (т.1 а.с. 14-18).

З поданих додаткових угод вбачається, що понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу у даній справі становили 24000 грн., що є фіксованою сумою незалежно від обсягу фактично наданих послуг (т.1 а.с. 18, 24, 89-90).

У договорі про надання правової допомоги та у додаткових угодах визначені всі істотні умови договору, вказано, які саме було надано послуги. Таким чином суд, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення витрат та стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16000 грн.

Так, суд першої інстанції вірно встановив обставини в справі, дав їм належну правову оцінку та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованості висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи наведене та положення статті 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Пілюга Вікторія Вікторівна залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2024 року.

Судді В. М. Барков

В. М. Луганська

Є. Є. Мальцева