Постанова

від 12.12.2024 по справі 915/242/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/242/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від позивача: М.Г. Усик;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2024, повний текст складено 27.09.2024

у справі №915/242/24

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРЕЙД-ПРІМ

про відшкодування збитків,

головуючий суддя суду першої інстанції: В.О.Ржепецький,

місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області

В С Т А Н О В И В :

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД-ПРІМ про стягнення 3 134 395,60 грн збитків, завданих внаслідок завищення ціни Контракту.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на норми статей 11, 15, 16, 22, 26, 509, 526, 610, 611, 623, 638, 1166 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 193, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, застосування приписів пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 20.03.2022 Деякі питання оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану, п. 49 Порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 363 від 03.03.2021 Питання оборонних закупівель та мотивовано тим, що при виконанні Контракту, відповідач, який не є виробником Товару, мав право на прибуток у складі ціни Товару у розмірі не більше 1 % (15,72 грн), від собівартості одиниці Товару, яка становить 1572,00 грн, а не в розмірі 14,94% (234,50 грн), про що ним зазначено в калькуляції ціни Товару.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2024 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд, зазначив, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність обставин неможливості Позивачеві встановити обставини, пов`язані із договірною ціною станом на момент укладення договору. Покладення Позивачем на Відповідача відповідальності після надання йому підтвердження про належне виконання зобов`язання у встановленому договором порядку та формі, протирічить як поняттю протиправної поведінки, врегульованому наведеними положеннями ГК України, а також закріпленим в ст. 3 ЦК України засадам цивільного законодавства, зокрема, свободи договору, справедливості, добросовісності. При цьому обставини, викладені в Акті Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області №040508-20/4 від 08.12.2023 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, в силу того, що зазначений документ лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, він не може бути визнаний належним доказом порушення Відповідачем зобов`язань за договором.

Враховуючи вищенаведене вище в сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність у діях Відповідача в цій справі складу (всіх елементів) господарського правопорушення, оскільки позивачем не доведено протиправності поведінки Відповідача, з огляду на що відмовив у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що під час виконання Державного контракту (договору) №89/В33-2023 від 08.02.2023 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення, відповідач, який не є виробником Товару: Черевики з високими берцями демісезонні, мав право на прибуток у складі ціни Товару у розмірі не більше 1 % (15,72 грн), від собівартості одиниці Товару, яка становить 1572,00 грн, а не в розмірі 14,86 % (234,50 грн), про що ним зазначено в калькуляції ціни Товару.

Апелянт вказав, що згідно розрахунків управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області вказане призвело до безпідставного завищення ціни Контракту на суму 3134395,60 грн, які сплачені Позивачем згідно платіжних інструкцій №762 від 10.03.2023, №1380 від 14.04.2023, №1571 від 20.04.2023, №1610 від 21.04.2023.

Таким чином, вказане також призвело до завдання майнової шкоди (збитків) Позивачу на суму вказану у позові.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у діях Відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, адже протиправна поведінка Відповідача полягала в тому, що як на етапі укладення, так і під час виконання Контракту, володіючи інформацією, що останній не буде здійснювати виробництво Товару, Відповідач безпідставно та протиправно, всупереч положень п.10 Контракту, п.49 Порядку №363 включив до калькуляції ціни Товару, а як наслідок до Ціни Контракту, розмір прибутку, який перевищує 1% собівартості товару, що призвело до завищення ціни Контракту на 3 134 395,60 грн. В свою чергу, збитками є грошові кошти, які є різницею між сплаченими коштами по Контракту та тим, скільки Позивач повинен був сплатити по Контракту, виходячи з прибутку Відповідача на рівні 1% від собівартості Товару. Даний розмір збитку можливо достовірно встановити самостійно, шляхом здійснення простих арифметичних дій, у зв`язку з чим, проведення відповідних експертних досліджень, які потребують спеціальних знань для встановлення розміру збитку з урахуванням положень ст. 99 ГПК України, не потребується.

Позивач також вказав, що діяння Відповідача та наслідок (збитки Позивача) перебувають у причинно-наслідковому зв`язку, оскільки саме внаслідок дій Відповідача Позивачеві завдано збитків у розмірі суми позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ТРЕЙД-ПРІМ просить апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Так, відповідач зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що спірний договір був повністю виконаний його сторонами, а позивач здійснив повний розрахунок з відповідачем. При цьому, відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/242/24 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів Я.Ф.Савицького, Г.І. Діброви, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024.

Одночасно з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання (вх.№3877/24) про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/242/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/242/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2024 у справі №915/242/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Миколаївської області.

06.11.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/242/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 задоволено клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (вх.№3877/24 від 14.10.2024) про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2024 у справі №915/242/24. Встановлено відповідачу строк до 26.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 26.11.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2024 у справі №915/242/24 призначено на 12.12.2024 о 12:30 год.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 та від 27.11.2024 задовольнялись відповідні заяви представників сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

25.11.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 12.12.2024 взяв участь представник позивача.

Представник відповідача на зв`язок вийшов, однак у нього був відсутній звук, що унеможливило проведення відеоконференції з представником відповідача.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

08.02.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД-ПРІМ, як Виконавцем, був укладений Державний контракт (договір) №89/В33-2023 (далі Контракт), відповідно до предмету якого Виконавець зобов`язався у 2023 році виготовити та поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства для здійснення останнім заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану Товари оборонного призначення за кодом 18810000-0 Взуття різне, крім спортивного та захисного Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 (далі - Товар), та строки поставки яких зазначені в специфікації Товарів оборонного призначення, яка є Додатком №1 до Контракту і його невід`ємною частиною (далі - Специфікація), а Замовник оплатити та прийняти Товар (п.1 Контракту).

Ціна Контракту становить 25900000,00 (двадцять п`ять мільйонів дев`ятсот тисяч грн.) 00 коп., без урахування податку на додану вартість. Під час закупівлі Товару за Контрактом застосовується єдиний податок 2% (далі - ЄП) 518000,00 грн (п.7 Контракту).

Ціна товару визначена у Специфікації та зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни одиниці Товарів оборонного призначення від 08.02.2023 (додаток №2 до Контракту) (п.8 Контракту).

Обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання у 2023 році становлять 25900000,00 (двадцять п`ять мільйонів дев`ятсот тисяч грн.) 00 коп. (п.9 Контракту).

Договірна ціна Товару за Контрактом встановлена відповідно до положень пунктів 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 335 Деякі питання здійснення оплати Товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану та встановлена на підставі калькуляції Виконавця. Відповідальність за правильність розрахунку ціни Товару, обґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе Виконавець. Прибуток Виконавця становить не більше 1 відсотку вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій та 30 відсотків від виробничої собівартості продукції без урахування вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій Ціна Контракту, вказана в пункті 7 Контракту, є граничною і не може бути перевищена Виконавцем. Сума перевищення ціни Контракту оплаті не підлягає. Ціна Контракту, вказана в пункті 7 Контракту, може бути зменшена за згодою Сторін у порядку, передбаченому пунктами 78, 79 Контракту (п.10 Контракту).

Замовник оплачує виготовлені та поставлені товари за договірною ціною, встановленою Сторонами та зафіксованою у Специфікації і Протоколі погодження договірної ціни одиниці Товарів оборонного призначення від 08.02.2023 (п.11 Контракту).

Договірна ціна на постачання Товару визначена на підставі калькуляції витрат, сформованої Виконавцем з урахуванням економічних показників діяльності підприємства на момент укладення Контракту. При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виготовленням Товарів, виконанням робіт та наданням послуг (п.12 Контракту).

Виконавець має право здійснювати перерозподіл витрат між статтями калькуляції в межах погодженої ціни за умови, що такий перерозподіл не призведе до перевищення рівня ціни Контракту (п. 13 Контракту).

Погоджена Сторонами ціна Товару після укладення Контракту не переглядається, крім випадків зменшення ціни Товару (п. 14 Контракту).

Одночасно з підписанням Контракту Виконавець надає Замовнику калькуляцію витрат, сформовану відповідно до вимог пунктів 8 та 10 Контракту (п. 16 Контракту).

Розрахунки за Товар, що поставляється, Замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість Товару (партію Товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття Товару на склад Замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Виконавця та Замовника на відповідній видатковій накладній (п. 17 Контракту).

Передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження Замовника за адресою: … та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою Замовника (п. 23 Контракту).

Поставка товару здійснюється Виконавцем власними силами та засобами (п. 24 Контракту).

Дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника (п. 40 Контракту).

Місце поставки (передачі) Товару … та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою Замовника. Поставка Товару здійснюється на умовах DDP Правил Інкотермс-2020 за рахунок Виконавця (п. 41 Контракту).

Датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки Товарів за Контрактом є дата підписання видаткової накладної (п. 42 Контракту).

Контракт набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 15.04.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених Контрактом зобов`язань (п. 76 Контракту).

Невід`ємною частиною Контракту є: Додаток 1 Специфікація Товарів оборонного призначення на 1 арк.; Додаток 2 Протокол погодження договірної ціни одиниці Товару оборонного призначення, на 1 арк.; Додаток 3 Технічні вимоги, на 1 арк. (п. 84 Контракту).

Специфікацією Товарів оборонного призначення, яка є Додатком 1 до Контракту, передбачено такі найменування, кількість та вартість товарів: черевики з високими берцями демісезонні, загальний обсяг поставки 14000 пар, вартість товару за одиницю без врахування ПДВ 1850,00 грн, усього без урахування ПДВ вартість 25900000,00 грн.

Протоколом погодження договірної ціни одиниці Товару оборонного призначення, який є Додатком 2 до Контракту, передбачено такі найменування та ціну Товару за 1 пару (гривень без ПДВ): черевики з високими берцями демісезонні - 1850,00 грн.

Вищенаведений Контракт, з додатками до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.

Одночасно з укладанням Контракту, Товариство з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД-ПРІМ відповідно до умов пункту 16 Контракту, надало Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України Калькуляцію ціни, за якою ціна реалізації товару 1850,00 грн, в т.ч. ПДВ 0%.

На виконання умов Контракту Виконавець передав Замовнику Товар на загальну суму 25900000,00 грн, що вбачається з підписаних обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видаткових накладних:

- №3 від 09.03.2023 на загальну суму 12328400,00 грн;

-№7 від 03.04.2023 на загальну суму 13116500,00 грн;

- №21 від 19.04.2023 на загальну суму 455100,00 грн.

За поставлений товар Замовник сплатив Виконавцю грошові кошти в загальній сумі 25900000,00 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи надано копії платіжних інструкцій: №762 від 10.03.2023 на суму 12328400,00 грн, №1380 від 14.04.2023 на суму 13116500,00 грн, №1571 від 20.04.2023 на суму 455100,00 грн.

Матеріали справи свідчать також про те, що управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, за результатами проведення якої оформлено Акт №040508-20/4 від 08.12.2023.

Зі змісту витягу з вказаного Акту вбачається, що ревізію укладання договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд-Прім (код ЄДРПОУ 44589820) та виконання договірних зобов`язань за ними проведено за січень-серпень 2023 року, методом документального аналізу первинних та інших документів, які є підставою для здійснення фінансово-господарських операцій. Встановлено, що в період з січня по серпень 2023 року між військовою частиною НОМЕР_1 , в особі командира ОСОБА_1 (Замовник), що діяв на підставі довіреності командувача Національної гвардії України від 02.03.2022, та ТОВ Трейд-Прім, в особі директора Голяна О.В. (Виконавець), при спільному згадуванні Сторони укладено договори на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення за найменуванням та кількістю, зазначеними в Специфікаціях Товарів оборонного призначення, що є додатком до контракту і його невід`ємною частиною, зокрема: Державний контракт (договір) № 89/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 за кодом 18810000-0 Взуття різне, крім спортивного та захисного ЄЗС ДК 021-2015. Ціна Контракту 25900000,00 грн, без урахування ПДВ, в тому числі ЄП 2% - 518000,00 гривень.

Згідно Специфікації (Додаток 1) загальний обсяг поставки товару становить: за найменуванням Черевики з високими берцями демісезонні 14000 шт. пар, ціна за одиницю 1850,00 грн.

У ревізійному періоді на виконання цього договору згідно з видатковими накладними Виконавцем здійснено поставку товарів на загальну суму 25900000,00 грн. Оплату за поставлений товар здійснено Замовником в повному обсязі. Станом на 31.08.2023 заборгованість по розрахункам в рамках даного Контракту в обліку ВЧ НОМЕР_1 відсутня. Контракт закритий.

В Акті також встановлено, що ціна на товар, поставка якого передбачена державним контрактом, визначена на підставі калькуляції ціни товару, складеної Відповідачем. В калькуляції ціни товару зазначено, що калькуляція витрат сформована з урахуванням економічних показників діяльності підприємства на момент укладання, відповідного державного контракту (договору) з врахуванням всіх податків та зборів, загальновиробничих, адміністративних, операційних та інших витрат, пов`язаних з виготовленням товару. Калькуляції підписані керівником Відповідача ОСОБА_2 та мають печатку цього Відповідача. Складовими частинами калькуляції ціни на товар по державному контракту (договору) є собівартість товару, заробітна плата і нарахування, транспортні послуги, прибуток та єдиний податок (2 відсотки).

Як вбачається з калькуляції ціни товарів Відповідача, розмір прибутку від вартості купівельних виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій врахований в ціні товару більший ніж 1 %,

Позивач зазначає, що застосування розміру прибутку більше ніж 1 % призвело до збільшення ціни товару за контрактом.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у якості збитків, завданих внаслідок завищення ціни в укладеному між сторонами державному контракті на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), відтак суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити, на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 визначила, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч.ч.1, 3, 4 ст.225 ГК України).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Породжуючи настання цивільних прав та обов`язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування шкоди вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та шкодою полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення шкоди як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності такої шкоди та обґрунтованості її розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність шкоди в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та шкодою. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, які виникли між учасниками даної справи щодо виконання Державного контракту (договору) №89/В33-2023 від 08.02.2023 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

З матеріалів справи вбачається, що учасниками справи не оспорюється факт оформлення і підписання без будь-яких зауважень та заперечень видаткових накладних, що досліджені в описовій частині постанови, щодо передачі відповідачем позивачу товару на загальну суму 25900000,00 грн, з подальшим розрахунком за вказаними видатковими накладними платіжними інструкціями саме на підставі укладеного між сторонами Державного контракту (договору) на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення.

Разом із тим, позивач, зазначаючи про завищення відповідачем ціни Контракту на суму 3134395,60 грн, просить стягнути з виконавця вказану суму грошових коштів в якості збитків, посилаючись на приписи пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 20.03.2022 Деякі питання оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану, п. 49 Порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 363 від 03.03.2021 Питання оборонних закупівель, норм статей 11, 15, 16, 22, 26, 509, 526, 610, 611, 623, 638, 1166 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 193, 218, 224, 225 Господарського кодексу України.

Відповідно пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 20.03.2022 Деякі питання оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), було установлено, що на період воєнного стану ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору). При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Відповідно до п. 49 Порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 363 від 03.03.2021 Питання оборонних закупівель (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) прибуток у складі ціни становить 1 відсоток витрат вітчизняного суб`єкта господарювання на придбання комплектувальних виробів (напівфабрикатів), спецобладнання (спецустатковання), робіт (послуг) в інших суб`єктів господарювання та 30 відсотків решти витрат у складі виробничої собівартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення. У розрахунку прибутку не враховуються податки та збори. У разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом через вітчизняних суб`єктів господарювання, яким в установленому порядку надані повноваження щодо здійснення імпорту відповідних видів товарів, робіт і послуг оборонного призначення, в тому числі із залученням кредитів під державні гарантії для фінансування програм, пов`язаних з підвищенням обороноздатності і безпеки держави, прибуток (постачальницька винагорода) становить 3 відсотки вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення за зовнішньоекономічним договором (контрактом).

За твердженням позивача, відповідач не є виробником товару за Державним контрактом №89/В33-2023, тому він не мав право включати до вартості товару свій прибуток, що перевищує 1% від собівартості товару.

Таким чином, у даному випадку необхідно встановити чи є Товариство з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД-ПРІМ виробником товару за Державним контрактом № 89/В33-2023 чи воно закупило вже готову продукцію.

За умовами Державного контракту №89/В33-2023, Товариство з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД-ПРІМ зобов`язувалось виготовити та поставити Замовнику товар.

Пунктом 26 контракту встановлено, що на кожну партію Товару, що постачається, Виконавець окрім іншого обов`язково надає Замовнику наступні документи, а саме:

- оригінал декларації (сертифікат) виробника про якість товару;

- копії документів, які засвідчують якість товару та комплектуючих, з яких його вироблено, завірені особою учасника, уповноваженої на підписання господарських та фінансових документів.

В свою чергу, спростовуючи обставини того, що відповідач виготовив товар за державним контрактом, позивач посилається виключно на наявний в матеріалах справи витяг з Акту Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області №040508-20/4 від 08.12.2023, з якого вбачається наступне:

Зустрічною звіркою встановлено, що ТОВ ТРЕЙД-ПРІМ не є виробником зазначених товарів (речового майна), а здійснював придбання товарів у інших постачальників. З метою виконання господарських зобов`язань, за укладеними з ВЧ НОМЕР_1 державними контрактами, ТОВ ТРЕЙД-ПРІМ уклало договори на постачання товарів оборонного призначення із співвиконавцями: з українськими виробниками: ТОВ Пром Сервис (ЄДРПОУ 45073642) та ТОВ Золотой Клєвеєр (ЄДРПОУ 35439270).

Зокрема, договір від 20.02.2023 №1 з ТОВ Пром Сервис на суму 22008000 грн на поставку товару: «Черевики з високими берцями демісезонні» у к-сті 14000 пар.

В той же час, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 року у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 року у справі № 910/17984/16 акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Аналогічні висновки містяться в Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2021 року у справі № 922/3816/19.

В той же час, сам по собі акт не є доказом, з якого можна встановити факт того, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТРЕЙД-ПРІМ не є виробником товару за Державним контрактом №89/В33-2023.

Інші докази даних обставин в матеріалах справи відсутні, зокрема, договори між ТОВ ТРЕЙД-ПРІМ та ТОВ Пром Сервис, оригінал декларації (сертифіката) виробника про якість товару, копії документів, які засвідчують якість товару та комплектуючих, з яких його вироблено, з яких можна було б достовірно встановити чи закуповував відповідач поставлений товар чи виробив самостійно.

На переконання суду, враховуючи положення ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; факту збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини. В цьому випадку на позивача покладено обов`язок доказати шкоду (її розмір), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок, на відповідача - відсутність його вини у настанні збитків.

При цьому, суд зауважує, що у даній справі позивачем не доведено наявності збитків у заявленому розмірі та протиправності поведінки відповідача належними доказами, оскільки свої зобов`язання за договором виконавець виконав у повному обсязі, про що свідчать підписані обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видаткові накладні. А з матеріалів справи неможливо встановити факт того, що ТОВ ТРЕЙД-ПРІМ не є виробником поставленого товару та відповідно порушив правила ціноутворення при погодженні ціни товару, що в свою чергу не дає змогу ні встановити факт завищення ціни товару, ні наявності у діях відповідача порушення норм законодавства та вини.

За такого колегія суддів доходить висновку про відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі, оскільки позивач не підтвердив у встановленому порядку факту відповідного порушення відповідачем зобов`язань за договором, а тому заявлена до стягнення сума не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України.

Посилання ж Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в якості підстав задоволення позову на витяг з Акту Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області №040508-20/4 від 08.12.2023 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, колегією суддів не приймаються до уваги як не підтверджені належною доказовою базою.

Адже, виявлені контролюючим органом порушення без первинних документів не можуть підтверджувати факт того, що відповідачем було неправомірно завищену ціну товару, оскільки не є доказом того, що відповідач не є виробником поставленого товару.

Отже, зазначений акт не є належним доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором та спричинення збитків позивачу; не доводить протиправності поведінки відповідача (невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов`язків за договорами підряду), що у сукупності з встановленими вище обставинами справи унеможливлює застосування до нього такого виду відповідальності, як відшкодування завданих збитків.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верхового Суду, викладеною у постанові від 06.07.2018 у справі № 904/7287/17.

З огляду на викладене вище, враховуючи вищенаведені норми та обставини у сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 284 ГПК України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2024 у справі №915/242/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.12.2024.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяГ.І. Діброва

СуддяЯ.Ф. Савицький