Постанова

від 27.11.2024 по справі 910/18499/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 910/18499/20 (910/18305/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Доманської М.Л.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю учасників справи та їх представників:

від ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега»: Рибченко О.Г. - за ордером серії АА № 1392807 від 15.01.2024;

від ТОВ «Хімреактив»: Горбенко А.О. - за ордером серії АІ № 1691488 від 26.11.2024

та розпорядник майна ТОВ «Хімреактив», арбітражний керуючий Охріменко О.О. - за посвідченням № 766 від 14.05.2013.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) (суддя Чеберяк П.П., повний текст рішення складено та підписано - 18.07.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «ОКМА»

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину

в межах справи № 910/18499/20

за заявою Приватного акціонерного товариства «Росава»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

29.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину.

На обгрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Охріменка О.О. зазначає про виявлення ряду правочинів, які суперечать приписам чинного законодавства, відповідають ознакам недійсності правочину, визначеним ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, та вчинені на шкоду кредиторам боржника (фраудаторні правочини).

Зокрема, було виявлено інформацію про здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» (позивач) перерахувань відповідно до акту пред`явлення до платежу б/н від 26.09.2018, на підставі якого позивач перерахував Приватному акціонерному товариству «Акціонерна страхова компанія «Омега» (відповідач) грошові кошти у розмірі 10 860 000,00 грн. При цьому, як зазначає позивач, у нього відсутній оригінал чи копія акту пред`явлення до платежу б/н від 26.09.2018, а в процесі інвентаризації не були виявлені оригінал чи копія такого акту або інші документи, які б свідчили про правомірність здійснення такого погашення.

Крім того, було виявлено інформацію про договір купівлі-продажу акцій № БВ-16 від 24.04.2020, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» перерахувало на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» грошові кошти у розмірі 180 133,50 грн, однак не отримало від цієї операції жодного прибутку. Разом з тим, як зазначає позивач, у нього відсутній оригінал чи копія цього договору.

Позивач зазначає, що оспорювані правочини суперечить меті діяльності господарського товариства, а також вчинені боржником на шкоду кредиторам, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними, у тому числі на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) (суддя Чеберяк П.П., повний текст рішення складено та підписано - 18.07.2024) позов задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-16 від 24.04.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімреактив», Приватним акціонерним товариством «Окма» та Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега»; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» грошові кошти у розмірі 180 133,50 грн; спростовано майнові дії з погашення кредиторської заборгованості за векселем, згідно акту пред`явлення до платежу від 26.09.2018, пред`явленого Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега» до погашення Товариству з обмеженою відповідальністю «Хімреактив»; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» грошові кошти у розмірі 10 860 000,00 грн.

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), ст.ст. 3, 13, 15, 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 1, 5, 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні», ст.ст. 69, 75, 76, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (надалі - Уніфікований закон), ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закону про банкрутство) та мотивоване тим, що оспорювані правочини очевидно не мали правової та господарської мети - одержання прибутку, крім того, були укладені в період існування невиконаних зобов?язань перед іншими кредиторами, що свідчить про наявність ознак фраудаторності оспорюваних правочинів.

Також, посилання відповідача на те, що строк пред`явлення векселя до оплати був продовжений до 20.12.2017, і відповідні зміни були внесені до зазначеного векселю, судом першої інстанції не взято до уваги, оскільки такі доводи не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23); рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; скасувати заходи забезпечення позову, які застосовані ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у даній справі № 910/18499/20 (910/18305/23) з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 про часткове скасування заходів забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» зазначає, що укладення між останнім та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» оспорюваного договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-16 від 24.04.2020 відноситься до звичайної поточної підприємницької діяльності, яка направлена на отримання прибутку при подальшому перепродажу придбаних цінних паперів.

На переконання скаржника, договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-16 від 24.04.2020 не є фраудаторним, оскільки не містить ознак недобросовісності та не направлений на уникнення виконання грошових зобов?язань перед кредиторами боржника.

Також, як зазначає скаржник, місцевим господарським судом не враховано протокол про зміну реквізитів векселя від 01.09.2008, у пунктах 2-5 якого, сторони (ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» та ТОВ «Хімреактив») погодили процедуру внесення у текст простого векселя № 30013111031 відповідних змін щодо дати погашення векселя, а тому у 2018 році ТОВ «Хімреактив» здійснило повну оплату за вказаним векселем, після чого його оригінал було повернуто останньому, як векселедавцю.

Крім того, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» вказує на те, що суд першої інстанції вийшов за межі визначених ГПК України і КУзПБ повноважень та за власною ініціативою здійснив у даній справі заміну позивача з арбітражного керуючого Охрименка О.О. на ТОВ «Хімреактив».

Поміж іншого, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом протиправно об`єднано в одне провадження декілька позовних вимог, оскільки заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів та спростування майнових дій ТОВ «Хімреактив» з погашення кредиторської заборгованості за виданим простим векселем ґрунтується на різних підставах виникнення, різних доказах та регулюється різними правовими нормами.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

01.11.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого останній просить залишити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Омега» без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) - без змін.

Приватне акціонерне товариство «ОКМА» не надало відзиву на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Омега», що у відповідності до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: ОСОБА_1, Поляков Б.М.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2758/24 від 19.08.2024 у зв`язку із перебуванням судді Полякова Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/18499/20 (910/18305/23).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поліщук В.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18499/20 (910/18305/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» в особі розпорядника майна арбітражного керуючого Охріменка Олексія Олександровича до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «ОКМА» про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину; в межах справи № 910/18499/20; за заявою Приватного акціонерного товариства «Росава» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

26.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/18499/20 (910/18305/23).

Слід зазначити, що головуючий суддя (суддя - доповідач) Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 02.09.2024 по 22.09.2024 (включно).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23), зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/18499/20 (910/18305/23); розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) призначено на 23.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23), зокрема, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) залишено без руху.

07.10.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» надійшло клопотання про долучення доказів. Суд приймає дане клопотання, як заяву про усунення недоліків.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3773/24 від 14.10.2024 у зв`язку з ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 08.10.2024 про звільнення у відставку судді ОСОБА_1 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/18499/20 (910/18305/23).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23), поміж іншого, задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23); відкрито апеляційне провадження у справі № 910/18499/20 (910/18305/23); розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) призначено на 27.11.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4555/24 від 25.11.2024 у зв`язку із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 19.11.2024 про звільнення у відставку судді Полякова Б.М., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/18499/20 (910/18305/23).

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.

Явка представників учасників справи

27.11.2024 у судове засідання з`явилися представники Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега», Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» та розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив», арбітражний керуючий Охріменко Олексій Олександрович.

Представник Приватного акціонерного товариства «ОКМА» у судове засідання 27.11.2024 не з`явився; про час, місце та дату судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомив.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Необхідно вказати, що копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) було надіслано учасникам справи в електронний кабінет, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документа.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представників Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега», Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» та розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив», арбітражного керуючого Охріменка О.О.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 27.11.2024 представник Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» та розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив», арбітражний керуючий Охріменко Олексій Олександрович у судовому засіданні 27.11.2024 заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) - без змін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представників Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега», Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» та розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив», арбітражного керуючого Охріменка О.О., обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 42 КУзПБ.

Приписами ст.ст. 14, 74 ГПК України передбачено, що тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.

Таким чином, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Близька за змістом правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Необхідно вказати, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом про банкрутство в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18.

Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland)).

У рішенні від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Згідно з абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Нормами ст. 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Зазначене розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Отже, в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Відтак, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).

Як вбачається із відзиву відповідача на позов, ТОВ «Хімреактив» 07.09.2005 на ТОВ «Реакційні труби» був виданий простий вексель № 30013111031 на суму 10 860 000,00 грн строком оплати до 07.09.2008.

В подальшому право отримання коштів за даним векселем за індосаментними написами було передано на ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», який у свою чергу передав його на ЗАТ «Укренергозбут».

10.07.2008 між ЗАТ «Укренергозбут» (продавець), ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (брокер) та ЗАТ «АСК «Омега» (попередня назва ПрАТ «АСК «Омега») (покупець) укладено договір купівлі-продажу векселів № Б-193/1, відповідно умов якого ЗАТ «АСК «Омега» придбало вищенаведений емітований ТОВ «Хімреактив» вексель № 30013111031 за 9 999 500,00 грн та отримало даний вексель за Актом приймання-передачі векселів від 10.07.2008.

01.09.2008 між ТОВ «Хімреактив» та ЗАТ «АСК «Омега» підписано протокол про зміну реквізитів векселя, відповідно до якого був визначений новий строк погашення векселя, а саме: «За пред`явленням, не раніше 20.12.2017».

У 2018 році відповідач пред`явив вексель № 30013111031 до платежу, на підставі чого між позивачем та відповідачем був підписаний Акт пред`явлення векселя до платежу від 26.09.2018.

Разом з тим, в порушення вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2023, копію витребуваного акту пред`явлення до платежу б/н від 26.09.2018 відповідачем до матеріалів справи не подано.

При цьому, наданими відповідачем документами може підтверджуватися лише та обставина, що 10.07.2008 між ЗАТ «Укренергозбут» та ЗАТ «АСК Омега» було укладено договір купівлі-продажу векселів №Б-193/1, предметом якого є вексель №30013111031, виданий ТОВ «Хімреактив» 07.09.2005 номінальною вартістю 10 860 000,00 грн з датою погашення «за пред`явленням, 07 вересня 2008 року».

Водночас, вексель, який підлягав оплаті 07.09.2008 був фактично оплачений боржником більш як через 10 років потому - 26.09.2018.

До того ж, посилання відповідача на те, що строк пред`явлення векселя до оплати був продовжений до 20.12.2017, і відповідні зміни були внесені до зазначеного векселю, є необґрунтованими, оскільки вказані доводи не підтверджені належними доказами.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» законодавство України про обіг векселів складає в тому числі Женевська конвенція 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі.

За змістом ст. 75 Уніфікованого закону, простий вексель повинен містити такі реквізити: (1) найменування «вексель», яке включене безпосередньо в текст і висловлене тією мовою, якою цей документ складений; (2) просте і нічим не обумовлене обіцяння сплатити визначену суму; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж; (5) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; (6) зазначення дати і місця складання векселя; (7) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Приписами ст. 76 Уніфікованого закону встановлено, що документ, у якому відсутній будь який із вказаних реквізитів, не має сили простого векселя, за винятком випадків, встановлених цією нормою.

Отже, Уніфікований закон передбачає спосіб захисту порушеного права та інтересу шляхом визнання векселя такими, що не має вексельної сили, а підставою для задоволення такого позову є відсутність у спірному векселі будь-якого з реквізитів, вказаних у статті 75 Уніфікованого закону.

В силу ст.ст. 69, 77 Уніфікованого закону, у разі зміни тексту векселя, особи, які поставили свої підписи після цієї зміни, зобов`язані згідно зі змістом зміненого тексту; особи, які поставили свої підписи до цієї зміни, зобов`язані згідно зі змістом первісного тексту.

Крім того, згідно з ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (у редакції станом на 2008 рік) вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Статтею 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (у редакції станом на 2008 рік) передбачено, що зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону.

Таким чином, з системного аналізу норм Уніфікованого Закону та Закону України «Про обіг векселів в Україні» вбачається, що доказом зміни строку платежу за векселем може бути виключно сам вексель, в якому:

- закреслено реквізит «строк платежу»;

- здійснено напис нового реквізиту «строк платежу»;

- проставлено дату зміни реквізиту векселя»;

- наявні власноручні підписи біля зміненого реквізиту керівника та головного бухгалтера векселедавця або уповноважених ними осіб.

За відсутності даних умов вексель є таким, що не має вексельної сили.

Відтак, про дійсність векселя та дійсність зобов`язання за векселем станом на дату його оплати боржником, може свідчити виключно вексель, який не має дефектів, і в даному випадку - щодо форми і змісту внесених до нього змін.

Проте, відповідачем не надано оригіналу чи належним чином засвідченої копії векселя № 30013111031 на суму 10 860 000,00 грн.

ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» зазначає, що після повного погашення зобов`язань за пред`явленим до платежу векселем, оригінал даного векселя за актом прийому-передачі векселя від 05.12.2018 був переданий позивачу. При цьому, відповідачем також не надано оригіналу/належним чином засвідченої копії акту прийому-передачі векселя від 05.12.2018.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2020 між ПрАТ «АСК «Омега» (продавець), ПрАТ «ОКМА» (повірений продавця) та ТОВ «Хімреактив» (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-16 від 24.04.2020 за умовами якого ТОВ «Хімреактив» придбало у власність пакет акцій ПАТ «Гемопласт» у кількості 35 670 штук договірною вартістю 5,05 грн за штуку на загальну суму 180 133,50 грн.

При цьому, номінальна вартість 1 акції - 0,75 грн.

Згідно з п. 4.3. договору № БВ-16 ПрАТ «АСК «Омега» прийняло на себе зобов`язання надати Депозитарній установі документи, необхідні для переказу випущених у бездокументарній формі акцій ПАТ «Гемопласт» на рахунок ТОВ «Хімреактив» в цінних паперах.

Даний обов`язок з боку ПрАТ «АСК «Омега» був виконаний шляхом надання до депозитарної установи відповідного розпорядження № 3 від 24.04.2020 про перерахування цінних паперів на рахунок ТОВ «Хімреактив».

В свою чергу, ТОВ «Хімреактив» виконало власні зобов`язання за вищенаведеним договором, перерахувавши 27.04.2020 на банківський рахунок відповідача 180 133,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/18499/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Як вбачається з матеріалів справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив», станом на момент укладення оспорюваних правочинів у боржника вже була наявна заборгованість перед кредиторами, зокрема перед Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» у розмірі 135 681 028,23 грн та Приватним акціонерним товариством «Росава» у розмірі 378 154,00 грн.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 910/18874/16, яке набрало законної сили 13.06.2017, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №1289-09 від 23.02.2009 у загальному розмірі 135 681 028,23 грн, з яких: 90 454 240,00 грн прострочена заборгованість по кредиту, 23 910 036,95 грн заборгованість по відсоткам, 21 316 751,28 грн пеня, 206 700,00 грн витрати по сплаті судового збору.

Крім того рішеннями Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі № 910/2220/17 та у справі № 910/2461/17 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» на користь Приватного акціонерного товариства «Росава» заборгованість у сумі 320 000,00 грн, судовий збір у сумі 4 800,00 грн, заборгованість у розмірі 58 154,00 грн, пеню у розмірі 1 695,23 грн та судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Також, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/18499/20 визнано кредиторські вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» наступних конкурсних кредиторів:

- Приватне акціонерне товариство «Росава» у розмірі 4 063 535,23 грн, з яких: 25 224,00 грн вимоги першої черги, 4 038 311,23 грн - вимоги четвертої черги;

- Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» у розмірі 4 252 550,30 грн, з яких: 4 248 010,30 грн - забезпечені заставою майна боржника, 4 540,00 грн - вимоги першої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника, які випливають з договору застави акцій від 29.11.2007 № 2345А/1107, договору про внесення змін від 26.09.2008 до вказаного договору застави акцій, договору застави акцій від 29.12.2014 № 3673А/1214;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монтале» у розмірі 135 892 268,23 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 135 887 728,23 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника, які випливають з договору відновлювальної кредитної лінії № 1289-09 від 23.02.2009;

- Приватне акціонерне товариство «Авторадіатор» у розмірі 45 004 540,00 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 45 000 000,00 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника, які випливають з договору № Б-10-171/23 від 31.03.2010;

- Приватне акціонерне товариство «АвтоКрАЗ» у розмірі 36 154 540,00 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 36 150 000,00 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника за актами на пред`явлення векселів від 10.05.2018, 18.12.2017;

- Публічне акціонерне товариство «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» у розмірі 18 943 962,00 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 18 939 422,00 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника, які випливають з договору №Б-11-74/2 від 10.02.2011;

- Благодійну організацію «Благодійний фонд «Інститут соціальних програм» у розмірі 745 447 850,00 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 745 443 310,00 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника, які випливають з договорів доручення на проведення соціальних та благодійних програм № 23/09-1 від 23.09.2016 та № 30/09-1 від 20.09.2017;

- Благодійну організацію «Благодійний фонд «Здоровий зір» у розмірі 126 614 540,00 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 126 610 000,00 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника, які випливають договору доручення № 05/04-2 від 05.04.2018;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький шкірзавод» у розмірі 11 924 625,00 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 11 920 085,00 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань боржника, які випливають договору № Б-10-33 8/1 від 15.06.2010;

- Акціонерне товариство «Ужгородський Турбогаз» у розмірі 38 846 114,00 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 38 841 574,00 грн - вимоги четвертої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань Боржника, які випливають з договорів № Б-10-171/7 від 31.03.2010 та № Б-09-572/16 від 30.09.2009.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 у справі № 910/18499/20 визнано кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив»:

- Приватне акціонерне товариство «Токмацький ковальсько-штампувальний завод» у розмірі 138 613 772,07 грн, з яких: 4 540,00 грн - вимоги першої черги, 97 087 743,55 грн - вимоги четвертої черги та 41 521 488,41 грн - вимоги шостої черги. Заявлені кредитором вимоги стосуються невиконаних зобов`язань Боржника, які випливають з договору № Б-10-392/1 від 30.06.2010; також, встановлено, що кредитор являється векселедержателем простого векселя серії АА № 00543150Ю, номіналом 40 000 000,00 грн, строк платежу: за пред`явленням не раніше 01.01.2010.

Таким чином, матеріалами справи № 910/18499/20 підтверджується, що до укладання оспорюваних правочинів, боржник вже мав значні грошові зобов`язання перед юридичними особами, які в подальшому визнані кредиторами у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив».

За змістом ч. 1 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Критерієм для застосування норм ст. 42 КУзПБ та ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію КУзПБ, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13).

Слід зазначити, що оспорювані акт пред`явлення векселя до платежу було укладено 26.09.2018, а договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-16 укладено 24.04.2020, при цьому із позовом про визнання недійсними яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» звернулося у листопаді 2023 року (тобто після введення в дію КУзПБ).

Провадження у справі № 910/18499/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімреактив» відкрито Господарським судом міста Києва ухвалою від 09.12.2020.

Необхідно вказати, що до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (постанова Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Стаття 42 КУзПБ з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений цією статтею КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

Вказаний строк, з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022. Приписи ст. 42 КУзПБ у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто 21.10.2019.

До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи ст. 20 Закону про банкрутство. Укладення договору боржника поза межами «підозрілого періоду» (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного ст. 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування ст. 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, а відповідний спосіб захисту гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредиторам використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Таким чином, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Необхідно вказати, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.

У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

Відтак, фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч.ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

Отже, з огляду на наявність непогашеної заборгованості перед кредиторами на момент укладення оспорюваних правочинів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що боржник уклав спірні договори, в супереч інтересам товариства.

Слід зазначити, що визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Як зазначалось вище, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

До того ж, правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Близькі за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 (п. 153), постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 (п. 10.34); постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.11.2022 у справі № 44/380-б (910/16410/20), від 05.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/459/22).

Необхідно вказати, що у даній справі оспорювані правочини очевидно не мали правової та господарської мети - одержання прибутку, крім того були укладені у період існування невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, враховуючи встановлення обставин щодо наявності ознак фраудаторності оспорюваних правочинів, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними оспорюваних правочинів.

За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Приписами ч. 3 ст. 216 ЦК України визначено, що правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Враховуючи темпоральний (часовий) критерій вчинення оспорюваних правочинів, а саме акту пред`явлення до платежу - 26.09.2018, то до даних правовідносин необхідно застосовувати норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції чинній з 19.01.2013.

Разом з тим, до правовідносин, що стосуються договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-16 від 24.04.2020 застосуванню підлягають норми КУзПБ.

Відтак, згідно з ч. 3 ст. 42 КУзПБ, ст. 20 Закону про банкрутство - у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Таким чином, оскільки за змістом ст. 42 КУзПБ, ст. 20 Закону про банкрутство кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, ефективність застосування лише цього наслідку недійсності правочину, без реальної можливості повернення майна боржнику, не буде ефективним.

За таких обставин, місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог стосовно застосування наслідків недійсності оспорюваних правочинів шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в загальному розмірі 11 040 133,50 грн.

Водночас, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Приписами статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання даної апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/18499/20 (910/18305/23) залишити без змін.

3. Справу № 910/18499/20 (910/18305/23) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

М.Л. Доманська