Постанова

від 25.11.2024 по справі 911/70/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Справа№ 911/70/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Яковлєва М.Л.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 25.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа"

на рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2024 (повний текст складено і підписано 09.09.2024)

у справі № 911/70/24 (суддя - Н.Г. Шевчук )

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"

до Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа"

про стягнення 4 152 084,24 грн за договором розподілу природного газу № 09420KGM7CGT016 від 01.01.2016

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі АТ "Київоблгаз") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" (далі КП "Переяслав-Хмельницьктепломережа") про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу № 09420KGM7CGT016 від 01.01.2016 у розмірі 4 152 084,24 грн, з яких 3 000 000,00 грн основна заборгованість, 764 340,48 грн пеня, 114 206,21 грн 3% річних та 273 537,55 грн інфляційні.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов вказаного договору в частині повної та своєчасної оплати за послуги з розподілу природного газу, отриманого відповідачем за липень 2022 року серпень 2024 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 29.08.2024 (повний текст складено 09.09.2024) у справі № 911/70/24 позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" 1 723 503 (один мільйон сімсот двадцять три тисячі п`ятсот три) грн. 60коп., з яких: 571 419,36грн заборгованість, 764 340,48грн пеня, 273 537,55грн інфляційні втрати, 114 206,21грн 3% річних, та судовий збір у сумі 20 682 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 04 коп.; в іншій частині вимог провадження у справі закрито.

4. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що АТ "Київоблгаз" (Кредитор) та КП "Переяслав-Хмельницьктепломережа" (Боржник) 17.10.2023 був укладений договір №58G810-21093-23 про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, відповідно до якого Боржник визнав заборгованість перед Кредитором, яка утворилась за надані послуги за Договором з 01.03.2023 по 31.08.2023 у сумі 3 357 211,63грн, та зобов`язався її сплатити на умовах, передбачених цим договором, згідно наданої Кредитором розстрочки на 6 місяців за визначеним у цьому договору графіком.

5. До матеріалів справи наданий акт звіряння взаєморозрахунків за період січень 2023 року серпень 2023 року від 31.08.2023, в якому сторони також підтвердили наявність заборгованості у сумі 3 357 211,63грн.

6. У зв`язку з невиконанням КП "Переяслав-Хмельницьктепломережа" умов договору реструктуризації та порушенням встановленого ним графіку платежів АТ "Київоблгаз" відповідно до пункту 2.1.2 договору реструктуризації розірвало його в односторонньому порядку з 18.12.2023, про що відповідач був повідомлений листом від 14.12.2023.

7. Означені обставини відповідачем не спростовані.

8. Під час розгляду справи судом КП "Переяслав-Хмельницьктепломережа" на рахунок АТ "Київоблгаз" було сплачено за надані по Договору послуги 2 428 580,64грн.

9. Залишок заборгованості становить 571 419,36грн, про що повідомив відповідач та підтвердив позивач. До матеріалів справи надані докази такої оплати.

10. За таких обставин провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості у сумі 2 428 580,64грн відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору.

11. Докази сплати 571 419,36грн заборгованості відсутні, а тому суд першої інстанції виснував, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

12. За прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті отриманих по Договору послуг позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня за період з липня 2022 року по грудень 2023 року у сумі 764 340,48грн, інфляційні за період з 11.02.2023 по 12.12.2023 у сумі 273 537,55грн, 3% річних за період з 11.08.2022 по 25.12.2023 у сумі 114 206,21грн.

13. Судом першої інстанції встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних та 3% річних не суперечить закону, виконаний арифметично вірно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

14. Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник скаржника Потоскуєв О.В., який діє в інтересах Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа", як його керівник, 25.09.2024 р. у встановлений процесуальний строк подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/70/24 за позовною заявою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" до Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу за договором розподілу природного газу № 09420KGM7CGTO16 від 01.06.2016 скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

15. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 27 липня 2024 року Позивачем через застосунок «Електронний суд» були подані до суду копії Актів наданих послуг розподілу природного газу за травень, червень, липень та серпень 2023 року.

16. Зазначені Акти не підписані Відповідачем, тому не мають ознак документів та належних доказів існування боргових зобов`язань Відповідача перед позивачем.

17. Скаржник зазначив, що судом першої інстанції безпідставно проігнорований цей факт при прийнятті рішення у справі.

18. Натомість Відповідач помилково визнавав суму боргу з урахуванням частини послуг, які документально не підтверджені Позивачем, як при подачі позову, так і під час судового розгляду.

19. Окрім цього, на думку скаржника, судом першої інстанції необґрунтовано задоволено позов Позивача в частині нарахування та стягнення з Відповідача коштів за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, а саме: 764 340, 48 грн пені, 114 206,21 грн 3 % річних та 273 537,55 грн інфляційних витрат.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

20. Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 р. апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" у справі № 911/70/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.

21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2024 у справі № 911/70/24; розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи; справу № 911/70/24 призначено до розгляду на 28.10.2024.

22. У судовому засідання апеляційної інстанції 28.10.2024 представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзвязку. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.) розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» на рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2024 у справі № 911/70/24 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» до Комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» про стягнення 4 152 084,24 грн. за договором розподілу природного газу № 09420KGM7CGT016 від 01.01.2016 відкладено на 25.11.2024.

Позиції учасників справи

24. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Клопотання учасників справи

25. Представник позивача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

26. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.) задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

27. Представник відповідача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

28. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.) задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Явка представників учасників справи

29. У судовому засіданні 25.11.2024 представники позивача та відповідача були присутніми в режимі відеоконференції.

30. Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

31. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції просив залишити в силі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

32. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (попереднє найменування Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз") надає послуги з розподілу природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ та постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ і скрапленого газу.

33. Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначаються Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГРС).

34. Між позивачем (Оператор ГРМ) та відповідачем (Споживач) укладений Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання Заяви-приєднання № 09420KGM17CGT016 від 01.01.2016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (далі Договір).

35. Договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (пункт 1.1).

36. Цей Договір є договором приєднання , що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, … та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документальне підтвердження споживання природного газу.

37. Згідно пункту 3.1 Договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

38. Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата) з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.1).

39. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (пункт 6.2).

40. Постановою НКРЕКП № 2752 від 22.12.2021 (набрала чинності 01.01.2022) для АТ "Київоблгаз" тариф на послуги розподілу природного газу встановлено у розмірі 1,49 грн за 1м3 на місяць (без урахування ПДВ), що з врахуванням ПДВ становить 1,788 грн за 1 м3 на місяць.

41. Відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

42. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

43. Пунктом 6.5 Договору передбачено, що у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

44. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зараховувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

45. Згідно пункту 6.6 Договору надання Оператором ГРМ послуги розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим,має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом надання послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

46. Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

47. Цей Договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1).

48. Відповідно до актів надання послуг розподілу природного газу позивач надав, а відповідач прийняв за період липень 2022 року серпень 2023 року послуги на загальну суму 9 489 424,65грн, а саме: № ОГЯ82024705 від 31.07.2022 на суму 664290,29грн, № ОГЯ82028947 від 31.08.2022 на суму 66290,35грн, № ОГЯ 82033968 від 30.09.2022 на суму 664 290,32грн, № ОГЯ82037852 від 31.10.2022 на суму 704 520,32грн, № ОГЯ82042209 від 30.11.2022 на суму 704 520,35грн, № ОГЯ82046120 від 31.12.2022 на суму 704 520,32грн, №ОГЯ83003744 від 31.01.2023 на суму 684 049,09грн, № ОГЯ83007374 від 28.02.2023 на суму 684 049,07грн, № ОГЯ83011923 від 31.03.2023 на суму 684 049,13грн, № ОГЯ83016194 від 30.04.2023 на суму 684 049,07грн, № ОГЯ83018892 від 31.05.2023 на суму 684 049,07грн, № ОГЯ83023856 від 30.06.2023 на суму 684 049,13грн, № ОГЯ83027375 від 31.07.2023 на суму 639 349,07грн, № ОГЯ83031064 від 31.08.2023 на суму 639 349,07грн.

49. Відповідачем здійснена оплата у грудні 2022 року на суму 704 520,32грн, січні 2023 року на суму 684 049,09грн, лютому 2023 року на суму 684 049,07, березні 2023 року на суму 684 049,13грн, квітні 2023 року на суму 684 049,07грн, травні 2023 року на суму 684 049,07грн, червні 2023 року на суму 684 049,13грн, липні 2023 року на суму 684 049,07грн, серпні 2023 року на суму 639 349,07грн, грудні 2023 року на суму 357 211,63грн.

50. Всього сплачено 6 489 424,65грн.

51. Залишок заборгованості становить 3 000 000,00грн, про стягнення якої АТ "Київоблгаз" звернувся з позовом.

52. Судом також встановлено, що АТ "Київоблгаз" (Кредитор) та КП "Переяслав-Хмельницьктепломережа" (Боржник) 17.10.2023 був укладений договір №58G810-21093-23 про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, відповідно до якого Боржник визнав заборгованість перед Кредитором, яка утворилась за надані послуги за Договором з 01.03.2023 по 31.08.2023 у сумі 3 357 211,63грн, та зобов`язався її сплатити на умовах, передбачених цим договором, згідно наданої Кредитором розстрочки на 6 місяців за визначеним у цьому договору графіком.

53. До матеріалів справи наданий акт звіряння взаєморозрахунків за період січень 2023 року серпень 2023 року від 31.08.2023, в якому сторони також підтвердили наявність заборгованості у сумі 3 357 211,63грн.

54. У зв`язку з невиконанням КП "Переяслав-Хмельницьктепломережа" умов договору реструктуризації та порушенням встановленого ним графіку платежів АТ "Київоблгаз" відповідно до пункту 2.1.2 договору реструктуризації розірвало його в односторонньому порядку з 18.12.2023, про що відповідач був повідомлений листом від 14.12.2023.

55. Означені обставини відповідачем не спростовані.

56. Під час розгляду справи судом КП "Переяслав-Хмельницьктепломережа" на рахунок АТ "Київоблгаз" було сплачено за надані по Договору послуги 2 428 580,64грн.

57. Залишок заборгованості становить 571 419,36 грн, про що повідомив відповідач та підтвердив позивач. До матеріалів справи надані докази такої оплати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

58. Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції правильно визначив і застосував норми матеріального та процесуального права при вирішені спору у цій справі.

59. Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

60. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

61. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

62. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

63. Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

64. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

65. Статті 626, 628, 629 ЦК України визначають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

66. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

67. Відповідно до ст. 638 ЦК України (у редакції, чинній станом на момент укладення договору), яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

68. Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

69. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

70. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

71. Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

72. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

73. За визначенням ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

74. Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення Глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

75. Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

76. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

77. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

78. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що місцевим судом в оскаржуваному рішенні правомірно встановлено, залишок заборгованості становить 571 419,36грн, про що повідомив відповідач та підтвердив позивач.

79. Скаржник в своїй апеляційній скарзі зазначає, що позивачем були подані до суду копії Актів наданих послуг розподілу природного газу за травень, червень, липень та серпень 2023 року, які не підписані відповідачем, тому, на думку скаржника, вони не мають ознак документів та належних доказів існування боргових зобов`язань відповідача перед позивачем.

80. Однак, колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до вказаних тверджень відповідача, оскільки ним не надано жодних доказів, які б ставили б під сумнів дійсність перерахованих вище актів наданих послуг.

81. Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідачем було підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, шляхом підписання сторонами 17.10.2023 договору №58G810-21093-23 про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, відповідно до якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем, яка утворилась за надані послуги за договором з 01.03.2023 по 31.08.2023.

82. Відтак, приймаючи на себе зобов`язання погасити заборгованість, відповідач визнав її розмір та період, які збігаються із встановленими фактами судом першої інстанції.

83. Більше того, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за період травень, червень, липень та серпень 2023 року, підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2023 - серпень 2023, де, крім іншого, вказано про нарахування за травень, червень, липень та серпень 2023 року.

84. І договір №58G810-21093-23 про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, і акт звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2023 - серпень 2023 підписані відповідачем та скріплені його печаткою, що підтверджує те, що відповідач погоджувався з наявністю відповідної заборгованості перед позивачем.

85. Таким чином, твердження скаржника, що відповідач помилково визнавав суму боргу з урахуванням частини послуг, які документально не підтверджені позивачем, як при подачі позову, так і під час судового розгляду, - є безпідставними та такими, що свідчать про суперечливу поведінку відповідача.

86. Під час розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції враховує принципи "естопель" та "заборони суперечливої поведінки".

87. Так, ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

88. Доктрина "естопель" бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

89. Доктрина римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

90. Суд звертає увагу на те, що поведінка відповідача не відповідає принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.

91. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 визначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

92. У ст. І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права закріплено, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

93. Одним із способів захисту добросовісної сторони є принцип естопелю: особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції.

94. Обов`язкові умови для застосування естопелю: (a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель; (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони; (c) очевидна несправедливість підриву довіри.

95. a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель. Довіра добросовісної сторони має стати результатом попередньої поведінки недобросовісної сторони, здатної сформувати таку довіру (наприклад, будь-яких заяв, обіцянок, фактичної поведінки, що формує в іншої сторони обґрунтовані очікування, у тому числі й бездіяльності).

96. (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони У добросовісної сторони мають виникнути певні очікування щодо подальшої поведінки іншої особи. Сторона має розумні підстави для того, щоб покладатися на поведінку контрагента.

97. (с) очевидна несправедливість підриву довіри. Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки.

98. (Добросовісність поведінки у практиці ЄСПЛ 1) рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року, заява № 9815/82, п. 46; 2) рішення у справі «Фрессо і Руар проти Франції» від 21 січня 1999 року, заява № 29183/95, п. 55; 3) рішення у справі «Карабет та інші проти України» від 17 січня 2013 року, заяви №№ 38906/07 і 52025/07, п. 276)

99. Поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього посилається на недійсність такого договору або його неукладеність. Якщо поведінка сторони давала іншій стороні підстави вважати, що договір є дійсним (виконувався належним чином сторонами протягом тривалого часу), то наступне висунення вимог про його недійсність або неукладеність є зловживанням правом (Ухвала КЦС ВС про передання до ВП ВС у справі № 513/879/19).

100. Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

101. Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

102. За змістом частини другої статті 13 Цивільного кодексу України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів Цивільного кодексу України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 Цивільного кодексу України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов`язується з виною, то такі діяння є винними (див. висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).

103. У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

104. Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов`язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.

105. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

106. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

107. Як вбачається з матеріалів справи, договір №58G810-21093-23 про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу та акт звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2023 - серпень 2023 підписані відповідачем та скріплені його печаткою, що підтверджує те, що відповідач погоджувався з наявністю відповідної заборгованості перед позивачем, проте в подальшому, з незрозумілих причин змінив свою думку та почав заперечувати фактичні обставини, які ж сам перед цим погоджував.

108. Позивач своєю добросовісною поведінкою надав відповідачу послуги, погодив відповідачу реструктуризацію, а відповідач, як недобросовісна сторона, погодився із наявною заборгованістю, а потім відмовився від попередніх своїх дій, що говорить про те, що такі дії протирічать першочерговій поведінці відповідача.

109. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про те, що докази сплати 571 419,36 грн заборгованості відсутні, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню, - обґрунтованим та таким, що базується на дійсних обставинах справи та наданих доказах.

110. Щодо тверджень скаржника, що судом першої інстанції необґрунтовано задоволено позов позивача в частині нарахування та стягнення з відповідача коштів за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, а саме: 764 340, 48 грн пені, 114 206,21 грн 3 % річних та 273 537,55 грн інфляційних витрат, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

111. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

112. Згідно статті 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

113. Надані позивачем до матеріалів справи довідки про фінансовий стан, копії протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах, наказів про введення неповного робочого тижня не є доказами того, що КП "Переяслав-Хмельницьктепломережа" було вжито всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання по своєчасній оплаті наданих послуг.

114. Клопотання про зменшення пені відповідачем в суді першої інстанції не заявлялось.

115. А тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення пені за період з липня 2022 року по грудень 2023 року у сумі 764 340,48грн, інфляційних за період з 11.02.2023 по 12.12.2023 у сумі 273 537,55грн, 3% річних за період з 11.08.2022 по 25.12.2023 у сумі 114 206,21грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

116. Колегія суддів наголошує, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

117. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

118. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

119. 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів" .

120. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

121. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

122. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

123. Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

124. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

125. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

126. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

127. Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

128. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 571 419,36 грн, як залишок заборгованості за договором розподілу природного газу шляхом підписання Заяви-приєднання № 09420KGM17CGT016 від 01.01.2016.

129. З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості, у зв`язку з їх доведеністю позивачем в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України.

130. За таких обставин, колегією суддів апеляційної інстанції визнається правильним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у зв`язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

131. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного рішення відхиляються апеляційним господарським судом як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження.

132. У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

133. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

134. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

135. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

136. Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

137. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2024 у справі №911/70/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

138. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" відсутні.

Судові витрати

139. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

140. Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського Київської області від 29.08.2024 у справі №911/70/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.12.2024 після виходу з відпустки судді Яценко О.В.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

М.Л. Яковлєв