Постанова

від 20.12.2007 по справі 23/277

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/277

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 грудня 2007 р.                                                                                    № 23/277  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кота О.В.,Шевчук С.Р. (доповідач),Владимиренко С.В.

розглянувши  касаційну               скаргу Приватного підприємства "Велес"

на постанову

у справігосподарського судуза позовом до

за участюпро Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2007 року№ 23/277міста КиєваПриватного підприємства "Велес"Державного підприємства "Управління капітального будівництва"Генеральної прокуратури Українивизнання недійсним договору

          В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача:  Штепа А.І. (дов. №30 від 11.06.2007р.)

                            Клочак І.О. директор,

- відповідача: Яремко В.М. (дов. №5 від 24.07.2007р.),

                      Ренета Н.С. (дов. № б/н від 01.11.2007р.)

- прокуратури: Головатюк Л.Д. (посвід. №119 від 22.03.2005р.)

ВСТАНОВИВ:

У червні 2007р. приватне підприємство "Велес" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору придбання житла №18 від 26.12.2006р. та додаткової угоди до нього №2 від 22.02.2007р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2007р. (суддя Демидова А.М.) позов задоволено. Визнано недійсним  договір №18 придбання житла від 26.12.2006р., укладений між сторонами у справі та додаткову угоду до нього №2 від 22.02.2007р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2007р. (головуючий Мартюк А.І., судді Лосєв А.М., Зубець Л.П.) вказане рішення суду скасовано та в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою  позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню  виходячи з наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 26.12.2006р. між приватним підприємством "Велес" та Державним підприємством "Управління капітального будівництва" було укладено договір придбання житла №18, згідно умов якого позивач продає відповідачу квартири, згідно переліку (додаток №1), що знаходяться у м. Черкаси, по вул. Рози Люксембур, 216, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується прийняти визначене у цьому договорі житло та оплатити позивачу його вартість.

Вказаний договір укладено на підставі тендеру, проведеного замовником 18.12.2006р., затвердженого протоколом оцінки від 19.12.2006р. та оголошення про результати проведення торгів на закупівлю квартри у м. Черкаси.

22.02.2007р. між сторонами укладено додаткову угоду  (про передачу квартир загальною площею 212,04 кв.м у термін до 30.04.2007р.) до договору №18.

Отже, між сторонами склалися цивільно-правові відносини, що регулюються умовами договору №18 та додаткової угоди до нього, які позивач просить визнати недійсними, а також відповідними нормами матеріального права.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що під час укладення договору придбання житла №18  та додаткової угоди до нього, сторонами не було дотримано встановленої форми, зокрема: щодо нотаріального їх посвідчення.

Втім з таким висновком не погодилась апеляційна інстанція, зазначивши, що спірний договір за своєю правовою природою є інвестиційним договором, обов'язкове нотаріальне посвідчення якого закон не вимагає, а тому  скасував рішення суду першої інстанції та відмовив в позові.

До таких висновків Київський апеляційний господарський суд дійшов виходячи  з того, що об'єктом оспорюваного договору є нерухомість (житло квартири), що знаходиться у м. Черкасах по вул. Р.Люксембург, 216, яка на момент його укладення та перерахування грошових коштів відповідачем ще не збудована та не введена в експлуатацію.

До того ж, між сторонами було укладено додаткову угоду, в якій вони дійшли згоди щодо продовження строку передачі (квартир) в експлуатацію на пізніший термін, ніж було встановлено в договорі.

Отже, в даному випадку, відповідач перерахував кошти в недобудований об'єкт нерухомості, тобто вклав інвестиції в майбутнє будівництво.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначені в Законі України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991р., який передбачає, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. При цьому, в ст. 1 зазначеного  закону визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект, зокрема: такими цінностями є рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).

За таких обставин та враховуючи, що ст. 6 Цивільного кодексу України надає сторонам право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що хоча спірний договір №18 від 26.12.2006р. і містить найменування "придбання житла", проте за своєю суттю (правовою природою) є різновидом саме інвестиційного договору. Нотаріальне посвідчення якого діюче законодавство не передбачає.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції наведеним обставинам дав належну правову оцінку  і дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в позові. При цьому, колегія суддів враховує, що Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" на підставі якого укладався договір, не передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення. В силу даного Закону та п.4 ст. 639 Цивільного кодексу України договори, які укладаються відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню лише на вимогу  замовника, якої, як вірно встановлено судами, не було.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Посилання скаржника на те, що даний договір є купівлею-продажем не може бути взята до уваги, оскільки в силу норм ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який буде створений у майбутньому, однак лише в тому разі, якщо такий договір не підпадає під умови обов'язково нотаріального посвідчення.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або  постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського    суду   не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду, яка відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Керуючись ст.ст.  1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу  Приватного підприємства "Велес" залишити без задоволення, а постанову  Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2007 р. у  справі № 23/277 залишити   без змін.

Головуючий                                                                         Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                Владимиренко С.В.