Постанова

від 12.12.2024 по справі 712/1693/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

Справа № 712/1693/21Провадження № 22-ц/821/1887/24Категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря Винник І. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Романишена Романа Миколайовича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2024 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Дмитро Миколайович, стягувач: ОСОБА_1 , на бездіяльність приватного виконавця та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

29 квітня 2024 року ОСОБА_2 через свого представника адвоката Коробкову Г. О. звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з скаргою на дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, зобов`язання внести зміни в постанову про відкриття виконавчого провадження, зобов`язання приватного виконавця зняти арешт з усього майна боржника та вилучити з Єдиного реєстру відомості про боржника - ОСОБА_3 .

В обґрунтування скарги зазначала, що 12.04.2023 Соснівським районним судом м. Черкаси було прийнято рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яким задоволено позовні вимоги, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 15 500 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.04.2023 еквівалентно 566 680 грн, судові витрати по оплаті судового збору в сумі 4533,75 грн, всього стягнуто 571 213,75 грн.

28.06.2023 стягувач (позивач) ОСОБА_1 , отримавши виконавчий лист у справі № 712/1693/21, 18.07.2023 звернувся до приватного виконавця Недоступа Д. М. із заявою про примусове виконання рішення суду.

27.07.2023 приватний виконавець Недоступ Д. М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №72384250 та розпочав заходи примусового виконання рішення.

18.08.2023 боржник (відповідач) ОСОБА_3 звернулася до Черкаського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення першої інстанції.

08.09.2023 приватний виконавець Недоступ Д. М. виніс постанову про зупинення виконавчого провадження у зв?язку відкриттям апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .

16.11.2023 Черкаським апеляційним судом скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2023 року Черкаський апеляційний суд змінив, виклавши другий абзац його резолютивної частини в новій редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 , як законного представника неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 шляхом одноразового платежу заборгованість за договором позики від 08.05.2019 року в сумі 15 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.04.2023 року еквівалентно 566 680,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 533,75 грн, всього стягнути 571 213,75 грн».

11.12.2023 на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Коробкової Г. О. була скерована заява про роз?яснення постанови Черкаського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року.

26.12.2023 ухвалою Черкаського апеляційного суду було відмовлено в задоволенні заяви про роз?яснення постанови Черкаського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року. Але в цій же ухвалі в мотивувальній частині колегія суддів наголосила, що: «Мотивувальна частина постанови Черкаського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року містить чіткий алгоритм виконання судового рішення, зокрема, в ній зазначено про те, що у разі нездійснення одноразового платежу в рахунок задоволення вимог ОСОБА_1 добровільно, останній згідно приписів ч. 2 ст. 1282 ЦК України має право звернути стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям в натурі. Тобто, задоволення вимог кредитора у відносинах спадкування можливе виключно в межах успадкованого майна неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Колегія суддів вкотре наголошує, що у даній справі ОСОБА_2 має статус не як самостійної фізичної особи, яка відповідає за своїми зобов?язаннями, а має статус законного представника неповнолітніх дітей, а тому звернення стягнення на кошти та майно, що належать останній на праві приватної власності, є неправомірним. Саме тому, при винесенні постанови Черкаський апеляційний суд змінив резолютивну частину рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2023 року».

11.01.2024 приватний виконавець Недоступ Д. М. в межах виконавчого провадження № 72384250 виніс постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних.

До закриття виконавчого провадження № 72384250, яке виконувалось на підставі виконавчого листа від 28.06.2023 у справі №712/1693/21 стягувач ОСОБА_1 отримує 20.03.2024 ще один виконавчий лист у цій справі. На думку ОСОБА_3 та її представника, це є грубим порушенням та зловживанням своїми процесуальними правами, оскільки виконавчий лист у справі №712/1693/21 від 28.06.2023 знаходиться у ОСОБА_1 . На підставі його заяви від 01.04.2024 приватний виконавець Недоступ Д. М. 16.04.2024 виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

01.04.2024 стягувач ОСОБА_1 повторно звертається до приватного виконавця Недоступа Д. М. із заявою про примусове виконання рішення по справі №712/1693/21 на підставі виконавчого листа від 20.03.2024.

До заяви було долучено лише копію виконавчого листа від 20.03.2024 р.

16.04.2024 приватний виконавець Недоступ Д. М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №74770736.

16.04.2024 приватний виконавець розпочав заходи примусового виконання рішення суду, а саме виніс постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_3 .

Відповідно Інформації з Єдиного реєстру боржників відносно ОСОБА_3 міститься запис, щодо виконавчого провадження №74770736.

За вказаних обставин просила: визнати дії приватного виконавця Недоступа Д. М., постанову про відкриття виконавчого провадження №74770736 від 16.04.2024 та постанову про накладення арешту на майно боржника від 16.04.2024 неправомірними.

Зобов`язати приватного виконавця Недоступа Д. М. внести зміни в резолютивну частину постанови про відкриття виконавчого провадження №74770736 від 16.04.2024 зазначивши аналогічний зміст до резолютивної частини виконавчого листа від 20.03.2024 у справі №712/1693/23 на підставі, якого було відкрито виконавче провадження 74770736. Зобов`язати приватного виконавця Недоступа Д. М. зняти арешт з всього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності. Зобов`язати приватного виконавця Недоступна Д. М. вилучити з Єдиного реєстру боржників дані щодо ОСОБА_3 як боржника у виконавчому провадженні.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2024 року скаргу задоволено частково.

Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д. М. вилучити з Єдиного державного реєстру боржників дані щодо ОСОБА_3 як боржника у виконавчому провадженні №74770736.

Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д. М. зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 на праві власності.

Суд першої інстанції виходив з того, що відомості зазначені у постанові про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2024 відповідають резолютивній частині постанови Черкаського апеляційного суду від 15.11.2023 у справі № 712/1693/21, підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження або внесення виправлень у неї суд не вбачав.

Щодо вимоги про вилученнявідомостей зЄдиного реєстру боржників та скасування арешту, суд першої інстанції вважав, що підстави для внесення відомостей уЄдиний реєстр боржників відносно ОСОБА_2 , відсутні. Також є безпідставним і накладення арешту на майно ОСОБА_3 , оскільки вона не відповідає своїм майном у вказаному виконавчому провадженні.

Не погоджуючись з ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2024 року, представник ОСОБА_1 адвокат Романишен Р. М. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначив, що обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні. Відповідач як боржник являється фізичною особою, яка відповідає за своїми зобов`язаннями, а тому звернення стягнення на кошти та майно, що належать останній на праві приватної власності, є правомірним.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду.

Частиною 3ст. 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ст. 18 ЦПК України).

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

При розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, Закону України «Про державну виконавчу службу», Закону України «Про виконавче провадження», іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Черкаського апеляційного суду від 15.11.2023 у справі № 712/1693/21 апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2023 року змінено, виклавши другий абзац його резолютивної частини в новій редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 , як законного представника неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 шляхом одноразового платежу заборгованість за договором позики від 08.05.2019 року в сумі 15 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.04.2023 року еквівалентно 566 680,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 533,75 грн, всього стягнути 571 213,75 грн».

16.04.2024 на підставі виконавчого листа від 20.03.2024 приватний виконавець Недоступ Д. М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №74770736 зазначивши в резолютивній частині: «Стягнення з ОСОБА_2 як законного представника неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 шляхом одноразового платежу заборгованість за договором позики від 08.05.2019 року в сумі 15 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 12.04.2023 року еквівалентно 566 680,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 533,75 грн, всього стягнути 571 213,75 грн. В ході примусового виконання виконавчого листа №3712/1693/21 (АСВП 72384250) стягнуто 21 474,88 грн боргу, що в доларовому еквіваленті на день платежу становить 587,25 доларів США. Залишок заборгованості на день відкриття виконавчого провадження становить 14 912,75 доларів США».

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приватним виконавцем у постанові від 16.04.2024 вірно зазначені всі дані, які відповідають резолютивній частині постанови Черкаського апеляційного суду від 15.11.2023 у справі № 712/1693/21, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Щодо вимог про вилучення з Єдиного реєстру боржників відомостей відносно ОСОБА_3 як боржника у виконавчому провадженні, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Згідно ч. 5 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 цього Закону або постанови, передбаченої ч. 4 ст. 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

За виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно п. 23 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р. постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);

після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено;

після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені ч. 1 ст. 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до ст. 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);

відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ/копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.

Відповідно п. 6 розділу ХІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2432/5 від 05.08.2016, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1,3,11частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів;

про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»;

про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Отже, частиною 7 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», а також пунктом 6 Розділу ХІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.

Суд першої інстанції, керуючись нормами права, які регламентують внесення відомостей про боржника до ЄРБ, проаналізував судові рішення на підставі яких видавались виконавчі листи та зокрема встановив, що ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26.12.2023 було відмовлено в задоволенні заяви про роз`яснення постанови Черкаського апеляційного суду від 15.11.2023. Водночас в якості мотивів зазначено: «Колегія суддів вкотре наголошує, що у даній справі ОСОБА_2 має статус не як самостійної фізичної особи, яка відповідає за своїми зобов`язаннями, а має статус законного представника неповнолітніх дітей, а тому звернення стягнення на кошти та майно, що належать останній на праві приватної власності, є неправомірним. Саме тому, при винесенні постанови Черкаський апеляційний суд змінив резолютивну частину рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2023 року».

За встановлених судом обставин, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для внесення відомостей у Єдиний реєстр боржників відносно ОСОБА_2 також є обґрунтованими.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2 в частиніскасування арешту,суд першоїінстанції вірновиходив ізтого,що арештмайна боржникає заходомзвернення стягненняна майноборжника,який застосовуєтьсядля забезпеченняреального виконаннярішення,що підлягаєпримусовому виконанню. Тому є безпідставним накладення арешту на майно ОСОБА_3 , оскільки вона не відповідає своїм майном у вказаному виконавчому провадженні.

Колегія суддів, зауважує, що наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього, порушує право власності скаржника, внаслідок чого вона позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 13.07.2022 по справі №2-0301/806/11).

Колегія суддів зауважує, що збереження накладеного приватним виконавцем арешту з метою виконання судового рішення, в даному випадку є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном ОСОБА_2 .

Таким чином, доводи наведені в апеляційні скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення, та тлумаченням норм права на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи скаржника, врахувавши відсутність заперечень виконавця та стягувача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», надав їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст.12, 80-89 ЦПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що не зняття арешту з майна боржника за обставинами даної справи є протиправним, і порушене право ОСОБА_2 підлягає захисту шляхом зняття арешту з її майна.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Романишена Романа Миколайовича залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття таможе бутиоскаржена досуду касаційноїінстанції протягомтридцяти днівз днявиготовлення повноготексту судовогорішення,в порядкута заумов визначенихЦПК України.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков