Рішення

від 10.12.2024 по справі 907/553/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/553/16(910/174/17)

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк

до співвідповідача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ,

про визнання договору нікчемним,

у межах справи №907/553/16 про банкрутство Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання Ігнатко О.В.,

арбітражного керуючого Сидорака О.О.,

представника ПАТ АК Промінвестбанк - Гутника А.Ж.,

інші учасники не з`явилися,

в с т а н о в и в:

Провадження у цій справі відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2017 року за позовною заявою ФОП ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа ОСОБА_2 , про визнання договору поруки від 26.12.2017 нікчемним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 Договір банківського рахунку № 883 від 13.12.2007, Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, Договори про внесення змін №1 та №2 визнано нікчемними. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судовою почеркознавчою експертизою, проведеною Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз в межах справи №910/23094/14, встановлено, що Договір поруки від 26.12.2007 Позивачем не підписувався.

Описова частина рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 цю справу було прийнято до нового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Справа прийнята до нового розгляду після перегляду попередніх судових рішень у цій справі Постановою Верховного Суду від 08.08.2018, якою скасовано Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017, а справу №910/174/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 цю справу передано до Господарського суду Закарпатської області за підсудністю для розгляду у межах справи про банкрутство № 907/553/16, що розглядається Господарським судом Закарпатської області за заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород, про банкрутство фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яку було відкрито ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.11.2020 цю справу № 910/174/17 призначено до розгляду у межах справи про банкрутство № 907/553/16 за правилами загального позовного провадження.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 04.02.2021 року Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 визнано банкрутом та введено процедуру реалізації майна боржника.

Ухвалою суду від 22.08.2023 керуючим реалізацією майна боржника у справі № 907/553/16 призначено арбітражного керуючого Сидорака Олексія Олексійовича.

Ухвалою суду від 17.10.2024 у зв`язку з прийняттям основної справі про банкрутство №907/553/16 новим складом суду (суддя Пригуза П.Д.) цю справу № 907/553/16 (910/174/17) також прийнято до провадження та призначено розгляд її по суті спору на 22.11.2024 року.

Приймаючи до свого провадження справу №910/174/17 та визначаючи порядок її розгляду, суд запропонував позивачеві Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , відповідачеві ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та керуючому реалізацією майна боржника арбітражному керуючому Сидораку О.О. надати до справи заяви з процесуальних питань, а також письмові пояснення, що стосуються суті спору і предмета спору (дійсності/недійсності Договору поруки від 26.12.2007 року), з урахуванням подій та обставин, які відбулися у правовідносинах неплатоспроможності і банкрутства позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та інших учасників відносин з дня подачі позовної заяви до цього часу (жовтень 2024 року), у тому числі щодо судових рішень у основній справі №907/553/16 про банкрутство, які набрали законної сили, їх значення для розгляду цієї справи тощо.

До дня судового засідання від учасників справи надійшли такі заяви по суті справи та з процесуальних питань: заява арбітражного керуючого Сидорака О.О. з обгрунтуванням заперечень проти позовних вимог ОСОБА_1 і вимогою відмовити у задоволенні позову (том 4 а.с. 171-174); пояснення відповідача ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" щодо позову ФОП ОСОБА_1 про визнання нікчемним Договору поруки від 26.12.2007, з вимогою відмовити у задоволенні позову (том 4 а.с. 176-189).

Від співвідповідача ОСОБА_2 заяв до суду не надходило.

Від позивача ФОП ОСОБА_1 заяв по суті справи або з процесуальних питань до суду не надходило.

В судове засідання 22.11.2024 учасники справи позивач ОСОБА_1 та співвідповідач ОСОБА_2 не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча, як встановлено судом, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду цієї справи.

З урахуванням думки учасників справи арбітражного керуючого Сидорака О.О. та представника ПАТ АК Промінвестбанк - Гутника А.Ж., суд розпочав розгляд справи по суті: суд проголосив короткий зміст позовних вимог позивача ОСОБА_1 , заслухав вступне слово представника ПАТ АК Промінвестбанк - Гутника А.Ж. та пояснення арбітражного керуючого Сидорака О.О.

Під час з`ясування обставин справи та дослідження доказів, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та наданих у справу сторонами доказів, судом встановлено, що представник відповідача ПАТ АК Промінвестбанк Гутник А.Ж., заперечення якого підтримані арбітражним керуючим Сидораком, посилаються як на докази на судові рішення у справах за участю цих самих учасників цієї справи, що набрали законної сили і містять певні факти, що мають преюдиціальне значення для вирішення спору, що є предметом судового розгляду у цій справі, однак такі судові рішення відсутні у матеріалах справи. Заслухавши пояснення представника відповідача ПАТ АК Промінвестбанк щодо причин ненадання таких судових рішень до справи, суд визнав їх обгрунтованими. Тому судом витребувано від сторін додаткові докази, оголосивши перерву в судовому засіданні (відклав розгляд справи по суті).

В судове засідання для розгляду справи по суті 10.12.2024 учасники справи позивач ОСОБА_1 та співвідповідач ОСОБА_2 повторно не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду цієї справи.

В судове засідання з`явилися представник ПАТ АК Промінвестбанк Гутник А.Ж. (в режимі відеоконференцзв`язку) та арбітражний керуючий Сидорак О.О. в залі судового засідання.

Відповідачем ПАТ АК Промінвестбанк на виконання вимог суду надано і залучено судом до справи: Копія Постанови Вищого господарського суду України від 27.11.2017 у справі № 910/174/17; Копія Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/174/17; Копія Постанови Верховного Суду від 08.08.2018 № 910/174/17; Копія Постанови Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2019 справі № 907/491/17; Копія Постанови Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 907/491/17; Копія Ухвали Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2023 у справі № 907/491/17; Копія висновку експертів від 28.12.2022 №7435/7436/22-21.

В судовому засіданні 10.12.2024 суд продовжив з`ясування обставин справи та дослідження доказів, заслухав пояснення учасників справи та їх промови (заключне слово) в дебатах, видалившись до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі та наявних у справі.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору за позицією Позивача.

Позивач згідно позовних вимог за заявою від 03.01.2017 (том 1 а.с. 15-40), а також додаткових пояснень від 15.05.2017 (том 1 а.с. 127-240) року просить визнати нікчемним договір поруки від 26.12.2007 року.

Позовні вимоги обгрунтовуються таким.

Між відповідачем - Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (кредитор), третьої особою ОСОБА_2 (поручитель) та позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір поруки від 26.12.2007, за яким поручитель поручився за зобов`язаннями позичальника перед кредитором за договором про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2000, укладеним між позичальником та кредитором.

Позивач стверджував, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі № 910/17687/15, яка набрала законної сили, кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007 та договори про внесення змін № 1 та № 2 до згаданого кредитного договору визнано нікчемними. Крім цього, висновком проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз в межах справи № 910/23094/14 судової почеркознавчої експертизи встановлено, що спірний договір поруки від 26.12.2007 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не підписувався, отже, на його думку, були всі підстави вважати його нікчемним.

Як на підставу позовних вимог позивач посилався на приписи ч. 2 ст. 207, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 598 ЦК України.

Суть спору за позицією Відповідача АТ «Промінвестбанк».

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк проти позову заперечує, надавши до справи відзив на позовну заяву як до господарського суду міста Києва так і до Господарського суду Закарпатської області, а також письмові заперечення, пояснення та відповідні докази, на якими він обгрунтовує свої заперечення, зокрема судові рішення у справах за участю цих самих осіб, які набрали законної сили та в яких, як він вважає, встановлено факти що мають юридичне значення і є преюдиціальними для вирішення цієї справи.

Відповідач зазначає, що 29.12.2016 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки від 26.12.2017 нікчемним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 Договір банківського рахунку № 883 від 13.12.2007, Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, Договори про внесення змін №1 та №2 визнано нікчемними. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судовою почеркознавчою експертизою, проведеною Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз в межах справи №910/23094/14, встановлено, що Договір поруки від 26.12.2007 Позивачем не підписувався.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.05.2017, залишеним в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017, позов Документ сформований в системі задоволено, визнано нікчемним Договір поруки від 26.12.20107 року, укладений між ПАТ «Промінвестбанк» та ФОП ОСОБА_1 .

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2017 касаційну скаргу ПАТ «Промінвестбанк» задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 у справі № 910/174/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Підставою для направлення справи на новий розгляд стало ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки тому, що відсутність згоди позивача як боржника на укладення спірного договору поруки не порушує умов дійсності такого договору та не є підставою для визнання його недійсним. Відповідно, суди належним чином не встановили, чим саме спірний договір поруки порушує права та інтереси позивача як боржника, котрий стороною поруки не виступає, а є учасником у зобов`язанні, забезпеченому порукою.

За результатами нового розгляду справи, 13.12.2017 Господарський суд м. Києва виніс рішення, яким позов задоволено. Визнано нікчемним договір поруки від 26.12.2007, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк».

19.03.2018 Постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.08.2018 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 скасовано, справу №910/174/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Передаючи справу на новий розгляд, Верховний суд виходив з того, що згідно з приписами статей 553, 554 ЦК України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов`язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов`язанні, забезпеченому порукою. Обов`язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно, відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним. Так, поручителем за спірним договором поруки є ОСОБА_2 , а кредитором - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". Водночас з позовом у цій справі звернувся боржник, тобто особа, згода якої на укладення договору не вимагається.

Зазначаючи про те, що кредитний договір, на підставі якого укладався договір поруки визнано судом нікчемним, господарські суди дійшли висновку про те, що договір поруки також є нікчемним, як похідний від основного. Однак, господарські суди належним чином не встановили, чим саме спірний договір поруки порушує права та інтереси позивача як боржника за кредитним договором, який забезпечений порукою.

На виконання Ухвали Господарського суду Закарпатської області Відповідачем 24.09.2020 надано Заперечення на позовну заяву ФОП ОСОБА_1 про визнання нікчемним Договору поруки від 26.12.2007 у яких Відповідач просив відмовити фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач підтримує свою попередню позицію, викладену у запереченнях і просить суд взяти до уваги обставини, які стали відомі після подання цих Заперечень.

Підставою для визнання нікчемними Договір банківського рахунку № 883 від 13.12.2007 Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, Договори про внесення змін № 1 та № 2 стало те, що Позивачем ці договори не підписувались. Тому на думку Позивача Договір поруки від 26.12.2007, який установлює похідне зобов`язання від осинового є також нікчемним.

Оскільки, значущим аргументом для Позивача є те, що почеркознавчою експертизою встановлено, що ним не підписувались договори, які встановлюють основне зобов`язання, Відповідач просить суд взяти до уваги наступне.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2019 у справі № 907/491/17, яка залишена в силі Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2020 визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (Поручитель за спірним договором) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

ПАТ «Промінвестбанк» звернувся до Господарського суду Закарпатської області із заявою про визнання кредиторських вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у сумі 234 937 339, 20 грн, в тому числі 10 000 000 грн вимоги забезпечені заставою, як майнового поручителя за Кредитним договором від 26.12.2007 № 2391, укладеним між банком та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Також, Відповідач звернувся до суду із клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи обґрунтовуючи це тим, що суд, встановлюючи факт нікчемності договорів у справі № 910/17687/15, виходив із висновку експерта, згідно якого Позивач не підпису ці договори.

Почеркознавчою експертизою, проведеною Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз в межах справи №910/23094/14, встановлено, що договір поруки від 26.12.2007 ОСОБА_1 не підписувався.

Однак, хоча і на підставі почеркознавчої експертизи було встановлено факт не підписання спірного кредитного договору ФОП Миндою В.Ю., натомість не встановлювалися обставини підписання такого договору іншою довіреною особою від імені позичальника.

Це стало обґрунтуванням необхідності проведення почеркознавчої експертизи було те, що суд першої інстанції у справі № 910/17687/15 не досліджував того, що спірні договори могли бути підписані довіреною особою Позивача.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2020 у справі № 907/491/17, яка залишена в силі Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відмовлено Відповідачу у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи відмовити.

Постановою Верховного Суду від 05.08.2021 скасовано Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2020 у справі № 907/491/17 та Постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у цій же справі агрументувавши це тим, що судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки доводам заявника про існування трьох різних примірників кредитного договору від 26.12.2007, як і не наведено належного обґрунтування нікчемності саме тих договорів, на які посилається банк.

Так, Верховний суд погодився із позицією Відповідача, що судами попередніх інстанцій:

1. Залишено поза увагою та без належної оцінки доводи заявника про те, що висновком експерта у справі № 910/23094/14 було встановлено факт не підписання спірного кредитного договору ФОП ОСОБА_1 , натомість не встановлювалися обставини підписання такого договору іншою довіреною особою від імені позичальника.

2. Не досліджено наведені заявником обставини щодо перерахування кредитних коштів, які, як стверджує ПАТ "Промінвестбанк", були направлені на погашення наявної заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед іншими банками.

Також, Верховний Суд зауважив, що у даній справі обставина укладення ФОП ОСОБА_2 договору поруки та іпотеки не ставиться під сумнів учасниками справи, що не суперечить існуванню наявності певного кредитного договору, за яким поручився ОСОБА_2 у даній справі.

В Ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2023 у справі № 907/491/17 встановлено наступні обставини, які мають преюдиційне значення для правильного вирішення спору щодо визнання кредиторських вимог банку до боржника в межах цієї справи: за результатами проведення почеркознавчої експертизи документів складено висновок експертів від 28.12.2022 №7435/7436/22-21 у відповідності до якого, зокрема, зроблено ствердний висновок, що:

1) підпис від імені позичальника ФОП ОСОБА_1 в Кредитному договорі про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26 грудня 2007 року дійсно виконано довіреною особою ФОП ОСОБА_2

2) підпис від імені ФОП ОСОБА_1 в Договорі банківського рахунку № 883 від 13.12.2007 виконаний довіреною особою ОСОБА_3

3) підпис у картці із зразками підпису і відбитка печатки у графі "зразки підпису довірених осіб" виконано довіреною особою ОСОБА_3

4) другий підпис у картці із зразками підпису і відбитка печатки у графі "зразки підпису довірених осіб" виконано ФОП ОСОБА_2 .

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За загальним правилом, презумпція правомірності правочину є спростовною.

За результатами розгляду цієї справи боржник ФОП ОСОБА_1 чи інші учасники справи про неплатоспроможність не спростували правомірності Кредитного договору №2391 від 26.12.2007, який був підписаний уповноваженою на це особою боржника ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Також, 14.06.2023 Західним апеляційним господарським судом винесено Постанову по справі № 907/553/16 якою суд вирішив:

1. Вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційно промислово-інвестиційний банк" б/н від 29.12.2020 (вх.№01-05/428/21 від 28.01.2021) - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2020 у справі №907/553/16 - скасувати і прийняти в цій частині нове судове рішення, яким:

- Визнано кредиторські (грошові) вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційно промислово-інвестиційний банк" (ідентифікаційний код 00039002) до ФОП « ОСОБА_1 на загальну суму 189 861 243,82 грн.

- Визначити черговість задоволення грошових вимог кредитора: 5 650 000 грн 00 коп. - вимоги, забезпечені заставою, що погашаються позачергово; 6396 грн.00 коп. - судовий збір за подання заяви про визнання грошових вимог - вимоги першої черги реєстру вимог кредиторів; 183 125 230 грн. 65 коп. - вимоги четвертої черги реєстру вимог кредиторів; 1079617 грн. 17 коп.- вимоги шостої черги реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до частини 1 статті 284 Господарського процесуального кодексу України Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

На підставі викладеного Відповідач ПАТ «Промінвестбанк» стверджує, що:

1. Нікчемність Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007 та договорів про внесення змін №1 та №2, якими встановлюється основне зобов`язання виконання якого забезпечується спірним договором поруки, що укладений між ОСОБА_2 та Відповідачем спростовано.

2. Підтвердженням спростування є преюдиційний факт, встановлений в Ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2023 у справі № 907/491/17.

3. Позивачем не доведено чим саме спірний Договір поруки порушує права та інтереси Позивача як боржника за Кредитним договором, який забезпечений порукою.

Також, Відповідач звертає увагу суду на таке.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Тобто, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, а саме таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідач у своїх поясненнях наводить приклади судових справ, у яких визначено подібні правові позиції (Постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21 та інші).

Відповідач вказує, що Велика Палата Верховного Суду (Постанова ВП ВС від 4 червня 2019 року, справа №916/3156/17) також погодилась з висновками … щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.

Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (пункт 69).

Такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (пункт 70).

Це вказує що, Позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що за висновками Верховного суду є самостійною підставою для відмови у позові (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

На підставі вищенаведеного, ПАТ «Промінвестбанк», - просить суд відмовити фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 у задоволені позову .

Позиція керуючого реалізацією арбітражного керуючого Сидорака О.О.

Керуючий реалізацією арбітражний керуючий Сидорак О.О. в письмових поясненнях та у судових засіданнях заперечив проти позову, висловив згоду з позицією відповідача ПАТ «Промінвестбанк», вважає, що спір стосовно чинності та дійсності Договору поруки є вирішеним у інших справа, що розглядалися за участі цих самих сторін, рішення судів набрали законної сили і мають преюдиціальне значення для цієї справи.

Мотивувальна частина рішення.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між відповідачем - Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (кредитор), третьої особою ОСОБА_2 (поручитель) та позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір поруки від 26.12.2007, за яким поручитель поручився за зобов`язаннями позичальника перед кредитором за договором про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2000, укладеним між позичальником та кредитором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судовою почеркознавчою експертизою, проведеною Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз в межах справи №910/23094/14, встановлено, що Договір поруки від 26.12.2007 Позивачем не підписувався, а постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 Договір банківського рахунку № 883 від 13.12.2007, Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, Договори про внесення змін №1 та №2 визнано нікчемними. Отже Позивач просить визнати договір поруки, яким забезпечувалися зобов`язання за договорами, що визнані нікчемними також нікчемним.

Справа розглядається в судах з січня 2017 року.

Позивач не змінював підстав позову та своїх позовних вимог.

Справа передана на новий розгляд постановою Верховного Суду від 08.08.2018, якою у цій справі скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017, справу №910/174/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В свою чергу Господарський суд міста Києва за заявою співвідповідача у цій справі ОСОБА_2 від 17.10.2018 (том 3 а.с. 88-92) передав цю справу за підсудністю до Господарьского суду Закарпатської області у зв`язку з розглядом цим судом справи про банкрутство № 907/553/16 позивача у цій справі ОСОБА_1 .

Справу Господарьским судом Закарпатської області прийнято до провадження та присвоєно їй унікальний номер № 907/553/16 (910/174/17).

Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що згідно з приписами статей 553, 554 ЦК України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов`язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов`язанні, забезпеченому порукою. Обов`язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно, відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним. Так, поручителем за спірним договором поруки є ОСОБА_2 , а кредитором - Публічне акціонерне

товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". Водночас з позовом у цій справі звернувся боржник, тобто особа, згода якої на укладення договору не вимагається.

Зазначаючи про те, що кредитний договір, на підставі якого укладався договір поруки визнано судом нікчемним, господарські суди дійшли висновку про те, що договір поруки також є нікчемним, як похідний від основного. Однак, господарські суди належним чином не встановили, чим саме спірний договір поруки порушує права та інтереси позивача як боржника за кредитним договором, який забезпечений порукою.

Судом при новому розгляді цієї справи встановлено таке.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 13.08.2019 у справі № 907/491/17 фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (Поручитель за спірним договором) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

ПАТ «Промінвестбанк» у справі № 907/491/17 звернувся до Господарського суду Закарпатської області із заявою про визнання кредиторських вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у сумі 234 937 339, 20 грн, в тому числі 10 000 000 грн вимоги забезпечені заставою, як майнового поручителя за Кредитним договором від 26.12.2007 № 2391, укладеним між банком та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2023 у справі № 907/491/17, учасником провадження в які був і позивач ОСОБА_1 , встановлено обставини, які мають преюдиційне значення для цієї справи. Так, за результатами проведеної у цій справі почеркознавчої експертизи документів складено висновок експертів від 28.12.2022 №7435/7436/22-21, який прийнято судом як доказ, що:

1) підпис від імені позичальника ФОП ОСОБА_1 в Кредитному договорі про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26 грудня 2007 року дійсно виконано довіреною особою ФОП ОСОБА_2

2) підпис від імені ФОП ОСОБА_1 в Договорі банківського рахунку № 883 від 13.12.2007 виконаний довіреною особою ОСОБА_3

3) підпис у картці із зразками підпису і відбитка печатки у графі "зразки підпису довірених осіб" виконано довіреною особою ОСОБА_3

4) другий підпис у картці із зразками підпису і відбитка печатки у графі "зразки підпису довірених осіб" виконано ФОП ОСОБА_2 .

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За загальним правилом, презумпція правомірності правочину є спростовною.

За результатами розгляду цієї справи боржник ФОП ОСОБА_1 чи інші учасники справи про неплатоспроможність не спростували правомірності Кредитного договору №2391 від 26.12.2007, який був підписаний уповноваженою на це особою боржника ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Ухвала Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2023 у справі № 907/491/17 набрала законної сили, не оскаржувалася ні позивачем ОСОБА_1 , ані відповідачем ОСОБА_2 .

Також, 14.06.2023 Західним апеляційним господарським судом винесено Постанову по справі № 907/553/16 якою суд вирішив:

1. Вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційно промислово-інвестиційний банк" б/н від 29.12.2020 (вх.№01-05/428/21 від 28.01.2021) - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2020 у справі №907/553/16 - скасувати і прийняти в цій частині нове судове рішення, яким:

- Визнано кредиторські (грошові) вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційно промислово-інвестиційний банк" (ідентифікаційний код 00039002) до ФОП « ОСОБА_1 на загальну суму 189 861 243,82 грн.

- Визначити черговість задоволення грошових вимог кредитора: 5 650 000 грн 00 коп. - вимоги, забезпечені заставою, що погашаються позачергово; 6396 грн.00 коп. - судовий збір за подання заяви про визнання грошових вимог - вимоги першої черги реєстру вимог кредиторів; 183 125 230 грн. 65 коп. - вимоги четвертої черги реєстру вимог кредиторів; 1079617 грн. 17 коп.- вимоги шостої черги реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до частини 1 статті 284 Господарського процесуального кодексу України Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Факти, що встановлені вказаними судовими рішеннями мають преюдиціальний характер та мають бути враховані судом при розгляді цієї справи.

За таких обставин усі фактичні дані, на яких грунтувалися позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі, спростовано, вони на час розгляду цієї справи в суді - не існують.

Позов, таким чином, є не обгрунтованим, що є підставою для відмови у позові.

Окрім того, суд погоджується з іншими твердженнями Відповідача ПАТ «Промінвестбанк», що боржник стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов`язанні, забезпеченому порукою. Обов`язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно, відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним. Отже, спірний договір поруки не порушує права та інтереси позивача як боржника за кредитним договором, який забезпечений порукою.

Щодо обґрунтованості рішення.

Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Позивач доказів на обгрунтування своїх доводів суду не надав.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що задоволенню не підлягає.

Розподіл судових судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Згідно приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 12.12.2024 року.

Суддя П. Д. Пригуза