Постанова

від 26.11.2024 по справі 308/7314/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/7314/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 листопада 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.,

суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 травня 2023 року у складі судді Іванова А.П., у справі за позовом Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

У червні 2019 року Перечинська районна кредитна спілка «Тур`я звернулася в суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Позов мотивовано тим, що 26.07.2007 між Ужгородською філією № 1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» та позичальником ОСОБА_2 був укладений договір кредиту-поруки №268/1, згідно з яким отримано кредитні кошти у сумі 20000 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, зі сплатою відсотків за користування ним (річний процент - 45%), терміном на 24 місяців, з 26.07.2007 по 25.07.2009. Зазначено, що згідно з даними карточки платежів по гривневому кредиту за договором кредиту-поруки останній платіж по кредиту був здійснений 28.08.2008 в сумі 1000 грн. Кредитна заборгованість станом на планову дату закриття 25.07.2009 становить 13893, 91 грн., з яких по тілу 9867, 26 грн., по відсотках за користування кредитом 4026, 65 грн. Вказано, що відповідач порушив свої зобов`язання (п. п. 1.1, 2.2, 2.3, договору). Зауважено, що за умовами договору кредиту-поруки (п. 8.1) сторони домовилися про встановлення десятирічного строку позовної давності. Вказано, що позичальник був ознайомлений з умовами договору кредиту-поруки, а саме п. п. 1.3, 2.2., 2.3., 2.4.,3.2., 4.4.-4.5., 5.1, 8.1, згідний з умовами надання кредиту, в яких, зокрема строк позовної давності встановлений тривалістю в десять років, вказані умови підтверджені підписом відповідача на кожному аркуші вищевказаного договору кредиту-поруки і останній отримав примірник даного договору.

За вказаних обставин позивач просив стягнути з відповідачів на користь Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» заборгованість за договором кредиту-поруки №268/1 у розмірі 13893, 91 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 травня 2023 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Перечинська районна кредитна спілка «Тур`я» просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлений позов, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки, та безпідставно відмовив у заявленому позові.

В судовому засіданні представник апелянта Качко В.С. підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник відповідача адвокат Міщенко О.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Апеляційний суд,заслухавши доповідьсудді-доповідача,пояснення представниківсторін,перевіривши матеріалисправи іобговоривши доводиапеляційноїскарги, вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідност.367ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з його недоведеності.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки такий ґрунтується на матеріалах справи та відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Матеріалами справи установлено, що з договору кредиту-поруки №268/1 від 26.07.2007 вбачається, що 26.07.2007 між кредитором Ужгородською філією № 1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» та позичальником ОСОБА_2 (на даний час Король) укладено відповідний договір кредиту-поруки на отримання кредиту в сумі 20000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 45% річних, терміном на 24 місяців, з 26.07.2007 по 25.07.2009.

Умовами договору кредиту-поруки передбачено наступне: за користування кредитом сплачуються відсотки, зазначені в розрахунку із розрахунку 45 % річних, а також інші відсотки у випадках, передбачених договором або законом (п. 1.3); розрахунок зазначається у даному пункті або у додатку «А» до договору (п. 2.3); додаткові відсотки за користування кредитом нараховуються і сплачуються і після закінчення строків, визначених у п. 2.3 договору, у разі, якщо у позичальника існує прострочена заборгованість з відповідного платежу (п. 2.4); зобов`язання за даним договором припиняються після сплати в повному обсязі: додаткових відсотків (у разі настання випадків, визначених договором), відсотків за користування кредитом та повернення суми кредиту (п. 3.2); поручитель поручається перед спілкою за виконання позичальником обов`язків за договором та відповідає перед кредитодавцем за порушення позичальником зобов`язань у повному обсязі солідарно терміном на 10 років з дня укладення договору, але не раніше виконання всіх зобов`язань за ним (п. 5.1); поручитель зобов`язується здійснювати постійний та систематичний контроль за виконанням позичальником зобов`язань за договором (п. 5.2) і має право самостійно виконати зобов`язання позичальника з отриманням у цьому разі права зворотної вимоги до позичальника та звільненням від сплати штрафних санкцій, додаткових відсотків, упущеної вигоди, викликаних невиконанням позичальником своїх зобов`язань, які за цих умов покладаються на позичальника (п. 5.3).

Додатком «А» до договору кредиту-поруки (таблиця розрахунку кредиту) передбачено графік щомісячних платежів, починаючи з 26.08.2007 і, закінчуючи 26.07.2009.

З картки платежів по гривневому кредиту від 23.04.2020 видно, що заборгованість згідно з договором кредиту-поруки №268/1 від 26.07.2007 (розрахунку боргу) станом на планову дату закриття 25.07.2009 становить 13893, 91 грн., з яких по тілу 9867, 26 грн., по відсотках за користування кредитом 4026, 65 грн.

З картки платежів по гривневому кредиту видно, що останній за часом платіж на погашення заборгованості за договором кредиту-поруки здійснено 28.08.2008 в сумі 1000 грн.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ст. 526 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Однак, припис абзацу 2 ч. 1ст. 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 711/6227/14-ц.

В ході судового розгляду сторона відповідача заперечувала факт укладання договору кредиту-поруки №268/1 від 26.07.2007, зазначивши, що не підписувала ані договір, ані видатковий касовий ордер.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви додано копію договору кредиту-поруки №268/1 від 26.07.2007, укладеного між Перечинською районною кредитною спілкою «Тур`я» та ОСОБА_2 .

Однак, з його змісту вбачається, що такий поданий не в повному обсязі, окільки ньому відсутні сторінки, починаючи з пукту 5.4 до пункту 9.

Ухвалою суду першої інстанції від 15.10.2020 року витребувано від Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» належну завірену копію договору кредиту-поруки №268/1 від 26.07.2007та копію видаткового касового ордеру №1275 від 26.07.2007 року. Однак, такі вимоги суду не виконані.

Ухвалою суду першої інстанції від 17 травня 2021 року витребувано у Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» оригінал договору кредиту-поруки №268/1 від 26.07.2007, від Головного управління національної поліції у Закарпатській області оригінал видаткового касового ордеру №1275 від 26.07.2007 року на ім`я ОСОБА_2 , вилучених за протоком обшуку від 26.07.2010 року.

Згідно листа Головного управління національної поліції у Закарпатській області від 15.06.2021 №2997/106/7-2021 надання вказаних документів є неможливим.

В подальшому ухвалою від 27.01.2022 року витребувано від Ужгородського районного управління поліції в ГУНП в Закарпатській області оригінал договору кредиту-поруки №268/1 від 26.07.2007, укладеного між Перечинською районною кредитною спілкою «Тур`я» та ОСОБА_2 , а також оригінал видаткового касового ордеру №1275 від 26.07.2007, виданого на ім`я ОСОБА_2 згідно з договору кредиту-поруки №268/1 від 26.07.2007.

На момент розгляду справи судом першої інстанції сторона позивача не виконала ухвалу суду про витребування доказів, оригінали витребуваних документів надані суду не були.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Належною формою для договору про надання банківських послуг згідно з положеннями ст. 1055 ЦК України є письмова форма, яка передбачає підписання угоди. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

У ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК Україниу разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки сторона відповідача заперечує укладення з позивачем договору кредиту-поруки №268/1 від 26.07.2007, стверджує, що не підписувала ані договір, ані видатковий касовий ордер, представник відповідача клопотала про надання оригіналів вказаного договору видаткового касового ордеру, а сторона позивача ухвалу суду про витребування доказів не виконала, витребувані документи суду не надала, суд першої інстанції правильно, згідно із вищенаведеними положеннями ч. 4ст. 81 ЦПК України, визнав обставину невчинення відповідних дій, а саме факт не підписання договору відповідачем, встановленою.

З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено наявність підстав для покладення на відповідача зобов`язань за договором, який нею не підписувався, та обгрунтовано відмовив у заявленому позові.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, ґрунтуються виключно на припущеннях.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно дост.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 06 грудня 2024 року.

Головуючий :

Судді: