Ухвала

від 13.12.2024 по справі 911/3333/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3333/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши заяву ОСОБА_1 б/н від 10.12.2024 року (вх. №12043 від 10.12.2024 року) про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у будь-який спосіб відчужувати належні їм частки у статутному капіталі ТОВ "ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС" та заборони державним реєстраторам, нотаріусам та особам, уповноважених на виконання функцій державних реєстраторів проводити реєстраційні дії

згідно позовної заяви ОСОБА_1 , м. Переяслав, Бориспільського району, Київської області

до ОСОБА_4 , м. Київ

ОСОБА_2 , м. Переяслав, Бориспільського району, Київської області

ОСОБА_3 , м. Київ

Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС», м. Переяслав, Бориспільського району, Київської області

про визнання недійсним договору дарування частки, акту приймання-передачі, визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом б/н від 10.12.2024 (вх. №4277 від 11.12.2024) до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС» про визнання недійсним договору дарування частки, акту приймання-передачі, визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.

Одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову б/н від 10.12.2024 року (вх. №4277 від 10.12.2024 року) шляхом заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у будь-який спосіб відчужувати належні їм частки у статутному капіталі ТОВ "ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС" та заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та особам, уповноважених на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити визначені судом реєстраційні дії відносно ТОВ "ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС", що стосуватиметься його учасника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме, щодо внесення змін до відомостей про таких учасників, щодо зміни частки таких учасників, щодо відчуження частки (частини частки) таких учасників будь-яким способом, щодо внесення частки таких учасників до статутного капіталу іншої юридичної особи, щодо виходу цих учасників з товариства, крім проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, що набрали законної сили.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 стало відомо, що 22.11.2024 року ОСОБА_4 відчужила належну їй частку у статутному капіталі ТОВ «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 25% кожному. Як вбачається з акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС», даний акт складено на виконання умов договору дарування, відповідно до якого дарувальник ( ОСОБА_4 ) передав, а Обдаровані ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) прийняли в рівних частках кожний повністю оплачену частку в статутному капіталі ТОВ «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС» у розмірі 150000,00 грн. по 75000,00 грн. кожному обдарованому, що становить 50% статутного капіталу Товариства. Однак, як зазначено позивачем, згода ним, як іншим учасником ТОВ «ПЕРЕСЛАВТРАНССЕРВІС», на відчуження вказаної частки не надавалася, загальні збори не проводились та повідомлення про намір відчужити частку від ОСОБА_4 не надходило. Таким чином частка у статутному капіталі ТОВ "ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС" відчужена з порушенням ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також, вимог Статуту ТОВ «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС». Відтак, з метою відновлення порушеного права позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі ТОВ «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС», визнання недійсним акту приймання-передачі частки загальним розміром 50%, що становить 150000,00 грн. у статутному капіталі ТОВ "ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС" до договору дарування від 22.11.2024, скасування реєстраційних дій, визначення розміру часток у статутному капіталі ТОВ «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС».

Позивачем зазначено, що до встановлення в судовому порядку недійсності договору та акту приймання-передачі, визначення частки ТОВ «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС» відповідний правочин, згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, вважається правомірним і може бути підставою для вчинення подальших правочинів та повторних реєстраційних дій щодо частки у статутному капіталі ТОВ "ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС", а тому, позивач вважає необхідним вжиття заходів забезпечення позову у даній справі. Позивач вважає, що вірогідність подальшого відчуження частки зумовлена тим, що під час вчинення спірних правочинів інших учасників товариства не було повідомлено про відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС", а тому, заявник вважає, що за час розгляду справи судом спірна частка у статутному капіталі ТОВ "ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС" може зазнати наступного передарування або відступлення.

Крім того, позивач зазначає, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки, у разі подальшого відчуження спірної частки в статутному капіталі ТОВ «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС" позивач не зможе захистити свої порушені права у даному судовому процесі та буде вимушений звертатись із такими ж позовними вимогами до господарського суду щодо інших відповідачів в залежності від кількості відчужень.

Викладене, на думку заявника, є підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у будь-який спосіб відчужувати належні їм частки у статутному капіталі ТОВ "ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС" та заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити визначені судом реєстраційні дії відносно ТОВ "ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС", що стосуватиметься його учасника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме, щодо внесення змін до відомостей про таких учасників, щодо зміни частки таких учасників, щодо відчуження частки (частини частки) таких учасників будь-яким способом, щодо внесення частки таких учасників до статутного капіталу іншої юридичної особи, щодо виходу цих учасників з товариства, крім проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, що набрали законної сили.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву б/н від 10.12.2024 року (вх. №120/24 від 11.12.2024 року) про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у будь-який спосіб відчужувати належні їм частки у статутному капіталі ТОВ "ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС" та заборони державним реєстраторам, нотаріусам та особам, уповноважених на виконання функцій державних реєстраторів проводити реєстраційні дії, судом встановлено наступне.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться (буде знаходитись) справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі - задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, тощо.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з обраними заявником заходами забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 року у справі №904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі №910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі №910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі №910/339/18.

Суд зазначає, що оскільки, заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, тому, в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, судом встановлено, що викладені у заяві обставини безумовно та переконливо не свідчать про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову в даний час.

Крім того, оцінка дій ОСОБА_4 , яка відчужила належну їй частку у статутному капіталі ТОВ «ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на незаконності яких наголошує заявник, судом буде надана за результатом розгляду справи по суті на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів. Тобто, суду не доведено, що описані події свідчать про можливість утруднення виконання судового рішення на даний час.

В силу вимог положень процесуального закону, що стосується забезпечення позову, заявник має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення в період пред`явлення позову до суду. Проте, у поданій заяві заявник послався лише на потенційну можливість виникнення заявлених у заяві обставин.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.03.2019 року у справі №904/4795/18.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В поданій заяві про забезпечення позову міститься лише міркування та припущення заявника про можливе утруднення або неможливість виконання рішення суду.

При зверненні із вказаною заявою позивачем не доведено необхідності застосування даного виду забезпечення позову, оскільки, не надано доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, зокрема обставин вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

При цьому, як зазначалося раніше, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Решта аргументів заявника носять загальний характер, не містять змістовних даних та відомостей із посиланням на докази, які б дозволяли зробити висновок про необхідність забезпечення позову в аспекті вимог ст. 136 ГПК України у запропонований позивачем спосіб.

Оцінивши доведеність та обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених останнім заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 б/н від 10.12.2024 року (вх. №120/24 від 11.12.2024 року) про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 73,74, 76-79, 96, 136-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову б/н від 10.12.2024 року (вх. №120/24 від 11.12.2024 року) шляхом заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у будь-який спосіб відчужувати належні їм частки у статутному капіталі ТОВ "ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС" та заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та особам, уповноважених на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити визначені судом реєстраційні дії відносно ТОВ "ПЕРЕЯСЛАВТРАНССЕРВІС", що стосуватиметься його учасника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме, щодо внесення змін до відомостей про таких учасників, щодо зміни частки таких учасників, щодо відчуження частки (частини частки) таких учасників будь-яким способом, щодо внесення частки таких учасників до статутного капіталу іншої юридичної особи, щодо виходу цих учасників з товариства, крім проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, що набрали законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту її складення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць