Рішення

від 03.12.2024 по справі 917/1097/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 Справа № 917/1097/24

за позовною заявою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури вул. 1100-річчя Полтави, 7, Полтава, місто, Полтавська область,36000 в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

1.Полтавської обласної військової адміністрації

2.Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області

3.Полтавської обласної ради

до 1.Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації вул. Капітана Володимира Кісельова (Зигіна),1, Полтава, Полтава, місто, Полтавська область, 36000

до 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпайр Буд Індастрі» м. Київ вул.. Соломянська 3 оф. 6, код 43163359

про визнання недійсним договору з одночасним застосуванням до сторін наслідків його недійсності

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін: згідно протоколу

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації, Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, Полтавської обласної ради звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпайр Буд Індастрі» про визнання недійсним договору на виконання робіт від 08.11.2021 № 03-21/174, укладеного між Департаментом будівництва, містобудування і архітектури Полтавської обласної державної адміністрації та ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» та застосування до сторін договору наслідки недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції.

Ухвалою від 18.07.2024р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 29.08.24, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов; позивачу - подати суду відповідь на відзив в строк до 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

31.07.24 від відповідача - Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації -надійшов відзив на позов, у якому він проти позову заперечив повністю.

08.08.24 від заступника керівника Полтавської обласної прокуратура надійшла відповідь на відзив Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації.

08.08.24 від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпайр Буд Індастрі» - надійшов відзив на позов, у якому він проти позову заперечив повністю.

15.08.24 від Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області надійшли додаткові пояснення у справі.

19.08.24 від заступника керівника Полтавської обласної прокуратура надійшла відповідь на відзив Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації.

27.08.24 від Полтавської обласної військової адміністрації надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 29.08.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 26.09.24.

Ухвалою від 26.09.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 31.10.2024р.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

У підготовчому засіданні, 31.10.2024р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 31.10.2024 р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1097/24, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 03.12.2024.

В судовому засіданні 03.12.24 суд заслухав вступне слово представників прокурорра, позивача 2 стосовно вимог заявленого позову та відповідача 1 стосовно заперечень проти позову, з`ясував обставини справи та дослідив докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Прокурор та представник позивача позов підтримали.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Інші учасники справи явку представників в судове засідання 03.12.2024 не забезпечили.

Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.12.24 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Департаментом будівництва, містобудування і архітектури Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Замовник) 28.10.2021 проведено відкриті торги щодо закупівлі «Будівництво каналізаційного колектору по вул. Маршала Бірюзова та по вул. Ковпака в м. Полтава» (код ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт), (ідентифікатор Рrozorrо: UА-2021-10-12-013279-b).

За результатами проведеної процедури закупівлі між замовником та ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» 08.11.2021 укладено договір на виконання робіт № 03-21/174 вартістю 27 776 014 грн.

Прокурор вказує, що процедура публічної закупівлі проведена з порушеннями вимог закону, завдає шкоди інтересам держави та суспільства, а договір на виконання робіт від 08.11.2021 № 03-21/174, укладений за її результатами між Департаментом будівництва, містобудування і архітектури Полтавської обласної державної адміністрації та ТОВ «Емпайр Буд Індастрі», підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

В обгрунтування цього прокурор вказує на таке:

- Невідповідність учасника - переможця кваліфікаційним вимогам Замовника.

Відповідно розділу 1 Додатку 2 «Наявність обладнання, матеріально- технічної бази та технологій» до тендерної документації Замовник встановив вимогу про надання учасником підтвердження наявності чинних договорів оренди на весь строк виконання робіт, тобто до 31.12.2022.

Так, ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» надано договір оренди від 18.10.2021 № 0-2021/0235 (каток дорожній JCB VM75D (JCB1801670) у якому, відповідно до пункту 2.1 договору зазначено, що строк користування орендарем майном, визначається в додатку до договору та починає свій перебіг з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі майна.

Однак в складі тендерної пропозиції ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» відсутній додаток до договору та акт приймання - передачі майна з строком користування майном, тобто товариством не підтверджено оренду на весь строк виконання робіт, чим не дотримано вимог розділу 1 до Додатку 2 «Наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій» тендерної документації.

Крім цього, учасники відповідно розділу 1 до Додатку 2 «Наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій» тендерної документації на підтвердження наявності матеріально-технічної бази повинні надати договір оренди, який підтверджує право використання техніки.

Аналізом документів, розміщених на вебпорталі Уповноваженого органу встановлено, що ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» надав договір оренди техніки (Автопідйомник ЗИЛ 157К), укладений з фізичною особою Волковою Любов Іванівною від 18.10.2021 № б/н, який не містить нотаріального посвідчення.

З огляду на зазначене, ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» не підтвердило право власності/користування транспортним засобом, чим не дотримано вимоги розділу 1 Додатку 2 «Наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій» до тендерної документації.

У порушення п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі» Департамент будівництва, містобудування і архітектури Полтавської обласної державної адміністрації не відхилив тендерну пропозицію ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» як таку, що не відповідає кваліфікаційним вимогам до учасника процедури закупівлі, установленим статтею 16 цього Закону, та вимогам законодавства, встановленим абз. 1 ч. З ст. 22 Закону № 922-VIII.

- Підписання тендерної пропозиції незахищеним електронним підписом.

Під час перевірки кваліфікованого електронного підпису ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» встановлено, що товариством накладено незахищений електронний підпис на документи тендерної пропозиції, який не відображає прізвище та ініціали особи, уповноваженої на підписання тендерної пропозиції (власника ключа), однак, на тендерну пропозицію ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» накладено електронну печатку.

Таким чином, в порушення частини 1 розділу III «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» не виконано вимогу щодо накладення кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Прокурор вказує, що ці порушення вимог законодавства підтверджено висновком від 16.12.2021 Північного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-10-12-013279-b.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі № 440/71/22 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування висновку Північного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі від 16.12.2021 № иА-2021-10-12-013279-Ь щодо необхідності вжиття заходів на усунення виявлених порушень шляхом розірвання договору скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Департаменту будівництва, містобудування і архітектури Полтавської обласної державної адміністрації відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені у спірному висновку про результати моніторингу процедури закупівлі вимоги шляхом розірвання договору, підлягали виконанню, незалежно від того, що відповідачем не доведено допущення позивачем порушення в частині підписання тендерної пропозиції, оскільки наявність інших порушень, зокрема п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі», є достатніми для застосування такого способу усунення порушень.

Крім того, зауважує прокурор, договір на виконання робіт від 08.11.2021 № 03-21/174 до цього часу не виконано повністю, термін виконання робіт постійно змінюється (продовжується) шляхом укладення додаткових угод, а саме 30.06.2022 укладено додаткову угоду № 1, 23.12.2022 додаткову угоду № 2, 22.12.2023 додаткову угоду № 3.

У 2021 році договір частково виконано та перераховано кошти на загальну суму 7 531 174,13 грн.

Таким чином, прокурор звернувся до суду з позовом та просить визнати недійсним договір на виконання робіт від 08.11.2021 № 03-21/174, який укладено між Департаментом будівництва, містобудування і архітектури Полтавської обласної державної адміністрації та ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» та застосувати до сторін договору наслідки недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції, а саме шляхом повернення сторонами правочину у натурі все, що вони одержали на виконання недійсного правочину.

Відповідач - Департамент будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації - у відзиві проти позову заперечив, вказуючи на таке:

- Учасником ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» дотримано г пункту 1 Додатку 2 до Тендерної документації, оскільки Учасником, на підтвердження них вимог надано Договір оренди № 0-2021/0235 від 18.10.2021 року, який до підписання акту приймання-передачі майна, що буде мати строк, на який таке майно вдається, є безстроковим, у тому числі станом на момент розгляду тендерної пропозиції учасника.

Окрім зазначеного, Учасником ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» надано гарантійний лист від 19.10.2021№ 3 щодо зобов`язання, що роботи будуть виконані у відповідності з вимогами про технічні, якісні та кількісні характеристики предмету закупівлі відповідно до додатку 4 до тендерної документації, з чого випливає розрахунок договірної ціни пропозиції учасника саме з урахуванням використання зокрема тої техніки, яка повинна бути залучена Договору оренди № 0-2021/0235 від 18.10.2021 року із зазначенням строку його дії в акті приймання передачі, термін дії якого в часі повинен бути не менше, ніж фактичний термін виконання робіт зазначеною технікою, оскільки саме з урахуванням зазначеного терміну роботи техніки розрахована договірна ціна, яка запропонована учасником в тендерній пропозиції.

- ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» відповідно умовам Додатку 2 «Перелік документів, які вимагаються для підтвердження відповідності пропозиції учасника кваліфікаційним критеріям відповідно до статті 16 Закону» надано договір оренди техніки (Автопідйомник ЗИЛ 157К), укладений з фізичною особою Волковою Любов Іванівною від 18.10.2021 № б/н, який не містить нотаріального посвідчення.

Тендерною документацією не було вимоги щодо нотаріального завірення договору, в свою чергу було передбачено надання належно завірених копій уповноваженою особою документів тендерної пропозиції.

Дана вимога належно виконана учасником ТОВ «Емпайр Буд Індастрі».

- учасники публічних закупівель до 05.03.2022 мали можливість підписувати свої пропозиції удосконаленими електронними підписами.

- порушення, що виявлені Позивачем зводяться до невідповідності пропозиції учасника вимогам тендерної документації, що носить суто формальний характер, так як не пов`язано із забезпеченням ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитком добросовісної конкуренції.

Судом має враховуватися принцип співмірності наслідків такого заходу тим порушенням, які виявлені та ризиків, які вони утворюють, а також дотримання справедливого балансу між інтересами суб`єктів господарювання, безпосередніх отримувачів придбаних послуг (якими в даному випадку є хворі, що перебувають на стаціонарному лікуванні) і публічними інтересами.

- зазначені позивачем у позовній заяві позивачем за результатами проведеного аналізу процедури закупівлі ІІА-2021-10-12- 13279-Ь - відсутні, адже Замовником дотримано вимоги передбачені чинним законодавством.

Відповідач - ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» - у відзиві проти позову заперечив, вказуючи, зокрема, на таке:

- позивач просить суд одночасно з визнанням спірного договору недійсним застосувати до сторін правочину двосторонню реституцію на підставі ст.216 Цивільного кодексу України.

- у 2021 році ТОВ «ЕМПАЙР БУД ІНДАСТРІ» виконало договір частково, а саме частково виконало визначені спірним договором роботи, за які Відповідач-1 сплатив Відповідачу-2 грошові кошти.

Проте, в разі визнання договору на виконання робіт від 08.11.2021 № 03-21/174 недійсним Відповідач-1 не зможе повернути Відповідачу-2 в натурі все отримане, а саме виконані роботи, за оспорюваним правочином, а в силу вимог закону Відповідач-1 буде вимушений відшкодувати вартість того, що ним було одержано за цим правочином (вартість робіт) за цінами, які існують на момент відшкодування (тобто станом на 2024 рік). Зазначаємо, що внаслідок початку повномасштабних військових дій, зростанню інфляції, підвищення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати й інших інфляційних процесів у 2024 році ціни за аналогічні роботи, які виконувались у 2021 році, є значно більшими. Тому вартість відшкодування виконаних робіт за цінами 2024 року безумовно буде більшою, ніж на дату проведення тендеру (12.10.2021).

У свою чергу визнання недійсним оспорюваного договору призведе до необхідності відшкодування бюджетних коштів у більшому розмірі, ніж сплачено відповідачем-1 на користь відповідача-2 у 2021 році, в зв`язку з чим у цьому випадку визнання договору на виконання робіт від 08.11.2021 № 03-21/174 недійсним не може вважатися ефективним способом захисту прав держави, оскільки зумовлене недійсністю такого договору застосування реституції не призведе до відновлення державних інтересів, а навпаки, призведе до їх погіршення.

- окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

При вирішенні справи судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

При зверненні з позовом прокурор ставить вимогу про визнання недійсним договору на виконання робіт від 08.11.2021 № 03-21/174, укладеного між Департаментом будівництва, містобудування і архітектури Полтавської обласної державної адміністрації та ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» та застосування до сторін договору наслідки недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції, а саме шляхом повернення сторонами правочину у натурі все, що вони одержали на виконання недійсного правочину.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та стаття 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад у судовому процесі. Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, суб`єктний склад цих конкретних спірних правовідносин, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 року у справі №917/2041/20 зазначив, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів як позивачів так і відповідачів, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому.

Слід також зауважити, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що оцінюючи належність обраного позивачем (прокурором) способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З аналізу вищевикладеного слідує, що двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.

Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі № 904/1907/15).

Крім того, у пункту 48 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21 сформулювано уточнюючий, в співвідношенні з постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 906/1061/20, висновок щодо застосування норм частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України в подібних правовідносинах:

Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Як зазначалося вище, за результатами проведеної процедури закупівлі між замовником та ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» 08.11.2021 укладено договір на виконання робіт № 03-21/174 вартістю 27 776 014 грн. При цьому, у 2021 році ТОВ «ЕМПАЙР БУД ІНДАСТРІ» виконало договір частково, а саме частково виконало визначені спірним договором роботи, за які Відповідач-1 сплатив Відповідачу-2 грошові кошти.

З вищевикладеного слідує, що у разі визнання договору на виконання робіт від 08.11.2021 № 03-21/174 недійсним Відповідач-1 не зможе повернути Відповідачу-2 в натурі все отримане, а саме виконані роботи, за оспорюваним правочином, а в силу вимог закону Відповідач-1 буде вимушений відшкодувати вартість того, що ним було одержано за цим правочином (вартість робіт) за цінами, які існують на момент відшкодування (тобто станом на 2024 рік).

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64, 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц виснувала про те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України). Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в пункті 48 постанови від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 сформулювала висновок про те, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача".

Таким чином, вимога про визнання недійсним виконаного правочину має бути заявлена одночасно з вимогою про застосування наслідків недійсності правочину.

Суд враховує, що у даній справі у позові заявлені позовні вимоги прокурором сформулювані (прохальна частина позову) таким чином, що передбачає застосування до сторін договору наслідків недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції, а саме: шляхом повернення сторонами правочину у натурі все, що вони одержали на виконання недійсного правочину.

При цьому, зі змісту позову неможливо встановити, що саме має бути повернено сторонами правочину у натурі, що вони одержали на виконання недійсного правочину.

Суд звертає увагу на те, що у разі визнання договору на виконання робіт від 08.11.2021 № 03-21/174 недійсним Відповідач-1 не зможе повернути Відповідачу-2 в натурі все отримане, а саме виконані роботи, за оспорюваним правочином.

Крім того, в силу вимог закону Відповідач-1 буде вимушений відшкодувати вартість того, що ним було одержано за цим правочином (вартість робіт) за цінами, які існують на момент відшкодування (тобто станом на 2024 рік).

Наведене, за переконанням суду, є підставою для оцінки ефективності застосованого прокурором способу захисту, оскільки у випадку встановлення судом підстав для визнання договору недійсним перед судом постане питання необхідності встановлювати обставини та досліджувати докази підтвердження виконання відповідачами умов договору (для повернення сторонами правочину у натурі того, що вони одержали на виконання недійсного правочину), на які ні прокурор, ні позивач не посилалися при поданні позову (обсягу виконаних робіт, суми сплачених коштів, докази їх підтвердження).

Господарський суд зазначає, що у межах даної справи також фактично має місце пред`явлення прокурором позовної вимоги про визнання виконаного договору недійсним та застосування до сторін договору наслідки недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції, проте, не вказано конкретних способів виконання двосторонньої реституції, що, з урахуванням встановлених у Законі України «Про виконавче провадження» вимог до виконавчого документа, навіть на дозволить суду видати наказ для виконання рішення в цій частині, що, відповідно, виключатиме можливість його виконання.

Наведене дозволяє суду дійти висновку, що прокурор, пред`являючи вимогу про застосування до сторін договору наслідків недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції, не оцінив не лише ефективність обраного способу захисту, а також можливість виконання рішення в принципі.

Крім того, суд додаткового зазначає, що за звернення до суду з даним позовом прокурором було сплачено судовий збір лише за одну вимогу немайнового характеру, тобто у межах даної справи прокурором заявлено лише одну вимогу немайнового характеру (про визнання недійсним договору та застосування до сторін договору наслідки недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції). Формулювання змісту цієї вимоги вказує фактично на відсутність у даному випадку вимог майнового характеру - повернення сторонами правочину у натурі того, що вони одержали на виконання недійсного правочину, тобто фактично вимога про визнання недійсним договору не поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача. При цьому, як зазначено вище, заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, підстави для надання оцінки позовним вимогам прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю з підстав порушення вимог чинного законодавства під час його укладення відсутні. Суд знову наголошує, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача. Так, в межах даної обставини як прокурор у позові, так і відповідачі у відзивах, вказали, що спірний правочин був виконаний частково. Зокрема, прокурор зазначив, що у 2021 році договір частково виконано та перераховано кошти на загальну суму 7 531 174,13 грн.

Вищевикладене в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених заступником керівника Полтавської обласної прокуратури вимог про визнання недійсним договору на виконання робіт від 08.11.2021 № 03-21/174, який укладено між Департаментом будівництва, містобудування і архітектури Полтавської обласної державної адміністрації та ТОВ «Емпайр Буд Індастрі» та застосування до сторін договору наслідки недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції, а саме шляхом повернення сторонами правочину у натурі все, що вони одержали на виконання недійсного правочину.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на прокурора відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.12.24 р.

Суддя Киричук О.А.