Рішення

від 12.12.2024 по справі 918/894/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р. Справа № 918/894/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Млинівська 41"

про визнання рішення загальних зборів недійсними.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 ;

від відповідача: Голуб Валентин Анатолійович;

від відповідача: Макеєва Людмила Іванівна.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Млинівська 41" (Відповідач) про визнання недійсними рішення від 29.06.2022, оформлених протоколом від 29.06.2022 №1-2022 в частині зобов`язання співвласника квартири 124 взяти участь в капітальному ремонті ліфта та сплатити внески у визначеній сумі коштів 1 858,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- всупереч волі загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Млинівська 41" головою правління Макєєвою Людмилою Іванівною було одноособово прийнято рішення про проведення капітального ремонту ліфтів житлового багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 ;

- виконання робіт по капітальному ремонту ліфтів здійснювало МПП "Лєда". Однак, договору між Відповідачем та МПП "Лєда" про проведення капітального ремонту ліфтів не було укладено;

- оскільки рішення загальних зборів співвласників Відповідача відповідно до вимог Закону та статуту, на яких вирішувалося питання щодо проведення капітального ремонту ліфта не приймалось, то відповідно вирішення питання про стягнення заборгованості за капітальній ремонт ліфта є неправомірним.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 30.10.2024..

До Господарського суду Рівненської області 22.10.2024 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з підстав викладених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.10.2024 відкладено підготовче засідання на 21.11.2024.

Ухвалою суду від 21.11.2024 закрито підготовче провадження у справі 918/894/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2024.

У судовому засіданні 12.12.2024 Позивач підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задоволити повністю.

Представники Відповідача в судовому засіданні 12.12.2024 заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено, що 29.06.2022 відбулись збори об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Млинівська 41, що оформлені Протоколом від 29.06.2022.

Вказаним рішення було вирішено (друге питання порядку денного) та зобов`язано співвласників квартир, у тому числі власника кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , взяти участь в капітальному ремонті ліфта та сплатити внески у визначеній сумі коштів, а саме: 1 858,00 грн. в примусовому порядку на рахунок ОСББ з відповідним призначенням платежу відповідно до статуту ОСББ (стан борг на 29.06.2022).

Даний Протокол підписано головою та секретарем зборів.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек , Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 володіє на праві власності квартирою АДРЕСА_3 .

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з такого.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (аналогічні положення щодо непорушності права власності та підставного набуття зафіксовано також у статтях 321, 328 Цивільного Кодексу України).

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).

За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частинами першою та другою статті 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом .

Згідно з частиною першою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Спеціальним Законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку є Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 № 2866-III (з подальшими змінами та доповненнями).

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частинами першою та чотирнадцятою статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Державна реєстрація об`єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації .

Відповідно до статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об`єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об`єднання.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно з частиною першою статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Частиною першою статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Згідно з частинами першою, чотирнадцятою статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Державна реєстрація об`єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.

Таким чином, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Матеріалами справи встановлено, що співвласники багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Млинівська, 41, скористалися своїм правом та створили Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Млинівська 41".

15.05.2016 на установчих зборах співвласників житлових і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 41 на вул. Млинівська в м. Рівне, що оформлено Протоколом № 1, затверджено Статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Млинівська 41" (надалі - Статут).

Згідно пунктом 1 розділу 1 "Загальні положення" Статуту, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Млинівська 41" (далі - об`єднання) створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку № 41, що розташований по вул. Млинівська в місті Рівне, 33024, Україна відповідно до ЗУ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

За приписами статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Із зазначених норм Закону вбачається, що право на участь у зборах ОСББ, право голосувати по питаннях порядку денного та право висловлювати незгоду з прийнятими ОСББ рішеннями належить власникам житлових або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Відповідно до частин третьої та п`ятої статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Частиною восьмою статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що рішення загальних зборів можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Статтею 14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що співвласник має право брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання. Спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Млинівська 41", які оформлені Протоколом №1-2022 від 29.06.2022, щодо зобов`язання співвласника квартири 124 взяти участь в капітальному ремонті ліфта та сплатити внески у визначеній сумі коштів 1 858,00 грн.

Так, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- відсутність протоколу загальних зборів.

Зазначена правова позиція висловлена в пунктах 2.12, 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" та у постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №922/1393/19.

Відповідно до положень частини другої статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Частиною дев`ять статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема:

- питання про використання спільного майна;

- затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту;

- визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників;

- прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд;

- визначення обмежень на користування спільним майном.

Згідно з частиною чотирнадцять статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Згідно статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

Суд зазначає, що Позивачем не обґрунтовано та не доведено суду порушення норм закону або умов Статуту ОСББ; порушення прав і законних інтересів Позивача у зв`язку з такими порушенням (у випадку наявності порушення) за таких обставин, на які посилається Позивач.

Згідно усталеної практики Верховного Суду, порушення при підготовці та проведенні загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не є безумовними підставами для скасування рішень таких зборів, отже суд у кожному конкретному випадку має оцінити характер порушення, його наслідки для голосування, враховуючи баланс інтересів як позивача, так і інших співвласників у ОСББ.

Інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного Позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, уникати зайвого втручання в питання створення і діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, які вирішуються виключно установчими або загальними зборами співвласників.

Судом встановлено, що роботи з капітального ремонту ліфтів були виконані Малим приватним підприємством "Лєда" на підставі договору № 76-Р від 28.02.2017 на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонт ліфтів і диспетчерського обладнання, копію якого долучено до відзиву на позовну заяву, що, у свою чергу спростовує доводи Позивача про відсутність, укладеного між Відповідачем та Малим приватним підприємством "Лєда, договору на проведення капітального ремонту ліфтів.

Рішенням загальних зборів ОСББ "Млинівська 41" від 29.06.2022, яке оформлене протоколом № 1-2022, (друге питання порядку денного) зобов`язано співвласників квартир, у тому числі власника кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , взяти участь в капітальному ремонті ліфта та сплатити внески у визначеній сумі коштів, а саме: 1 858,00 грн. у примусовому порядку на рахунок ОСББ з відповідним призначенням платежу відповідно до статуту ОСББ (стан борг) на 29.06.2022.

Також суд звертає увагу на те, що заперечуючи проти дійсності протоколу від 29.06.2022 №1-2022 в частині зобов`язання співвласника квартири 124 взяти участь в капітальному ремонті ліфта та сплатити внески у визначеній сумі коштів 1 858,00 грн. Позивач зазначає, що всупереч волі загальних зборів ОСББ "Млинівська 41" головою правління Макєєвою Людмилою Іванівною було одноособово прийнято рішення про проведення капітального ремонту ліфтів житлового багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , оскільки рішення загальних зборів співвласників ОСББ "Млинівська 41" відповідно до вимог Закону та статуту, на яких вирішувалося питання щодо проведення капітального ремонту ліфта не приймалось.

Вказані доводи Позивача судом визнаються, як необґрунтовані та безпідставні, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи, а саме рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Млинівська 41" від 12.12.2021, яке оформлене Протоколом №2-2021 від 12.12.2021, зокрема, затверджено кошторис на 2022 рік (сьоме питання порядку денного), в якому, передбачено витрати на капітальний ремонт ліфтів у розмірі 301 104,00 грн.

Відповідно до листка (бюлетня) який є додатком №1 до протоколу № 2-2021 Позивачем підтримано затвердження кошторису на 2022 рік.

Тобто самим Позивачем не заперечувалось, підтримувалось питання необхідності капітального ремонту ліфтів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Відповідачем до відзиву на позовну заяву було долучено копію розписки Позивача, згідно з якою Позивачем було отримано 01.03.2023 ліфтові карточки безконтактні у кількості 2 штуки, а також зазначено, що претензії до Відповідача відсутні.

Вказані дії Позивача судом оцінюються як додаткове підтвердження схвалення Позивачем проведених робіт з капітального ремонту ліфтів так і користування ліфтом у під`їзді, в якому проживає Позивач.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Позивач посилаючись як на підставу не схвалення рішенням Відповідача проведення капітального ремонту ліфтів посилається на те, що відповідно до рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Млинівська 41" від 12.12.2021, яке оформлене Протоколом №2-2021 від 12.12.2021, рішення по восьмому питанню порядку денного не прийнято.

При цьому слід зазначити, що згідно із змістом восьмого питання порядку денного Протоколу №2-2021 у ньому вирішувалось саме питання оплати капітального ремонту ліфтів і на вибір співвласників були поставленні питання щодо порядку оплати, а саме кожен під`їзд окремо чи встановити одноразовий внесок.

Тобто слід дійти висновку, що вказаним питанням не було вирішено саме порядок оплати капітального ремонту ліфтів, а не проведення такого ремонту, що помилково утотожнено Позивачем.

Водночас судом враховується, що визнання рішень щодо обрання органів управління, затвердження кошторису та розміру внесків, інших важливих для діяльності ОСББ рішень недійсними в судовому порядку, як правило, відбувається через значний проміжок часу після їх прийняття і має негативні наслідки на діяльність ОСББ, адже створює ситуацію правової невизначеності для всіх співвласників і самого ОСББ. За таких умов суд повинен приділяти ще більше уваги дослідженню питань балансу інтересів співвласників ОСББ, з`ясуванню того, яке саме право співвласника було порушено оскаржуваним рішенням і можливості його відновлення саме через скасування рішень, а не іншим шляхом.

Суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, у тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.

Оскільки права одного співвласника ОСББ не можуть превалювати над правами та інтересами інших співвласників ОСББ, а суд при вирішенні спору повинен уникати зайвого втручання в питання діяльності ОСББ.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №904/1711/22.

За таких обставин, твердження Позивача щодо наявності правових підстав для скасування оспорюваного рішення загальних зборів ОСББ у частині зобов`язання співвласника квартири 124 взяти участь в капітальному ремонті ліфта та сплатити внески у визначеній сумі коштів 1 858,00 грн. є необґрунтованими.

Крім того, суд зазначає, що за приписами частини четвертої статті 14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

При цьому, Позивачем не обґрунтовано та не конкретизовано, які саме права або інтереси Позивача порушено оскаржуваним рішенням загальних зборах ОСББ "Млинівська 41", результати яких оформлені Протоколом №1-2022 від 29.06.2022, а тому відсутні підстави для визнання недійсним вказаного рішення загальних зборів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідно, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем.

При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Частинами третьою та четвертою статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (надалі по тексту "Суд"), який зазначив, що згідно зі ст. 19 Конвенції, його функції полягають у забезпеченні Високими Договірними Сторонами їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї. Зокрема, питання помилок щодо фактів та права, які начебто були припущені національним судом, не належить до компетенції Суду доти, доки такі помилки не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією (див. Garcia Ruiz v. Spain).

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 79 ГПК України).

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Млинівська 41", яке оформлене Протоколом №1-2022 від 29.06.2022, з огляду на те, що Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, які саме права та законні інтереси Позивача порушено, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн. покладаються на позивача у справі.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13 грудня 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.О. Селівон