Постанова

від 19.02.2025 по справі 918/894/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року Справа № 918/894/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Млинівська 41" про стягнення судових витрат

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 12.12.2024 у справі № 918/894/24 (суддя Селівон А.О., повний текст складено 13.12.2024)

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Млинівська 41"

про визнання рішення загальних зборів недійсними

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Макєєва Л.І.;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Млинівська 41" (далі - відповідач, ОСББ "Млинівська 41") про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Млинівська 41", яке оформлене протоколом від 29.06.2022 № 1-2022 в частині зобов`язання співвласника квартири № 124 взяти участь в капітальному ремонті ліфта та сплатити внески у визначеній сумі коштів 1 858 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.12.2024, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі №918/894/24 в позові відмовлено.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначав, що у зв`язку із неможливістю на даний час надати суду належні докази розміру судових витрат, які відповідач сплатив та має сплатити у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляційного суду згідно положень ч. 8 ст. 129 ГПК України.

03.02.2025 до Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСББ "Млинівська 41", в якій відповідач просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 розгляд заяви призначено на 19.02.2025 о 16:00 год.

Представник ОСОБА_1 надіслав до суду заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу у даній справі відповідач не вказував орієнтовну суму судових витрат, що планує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також не було відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів у справі. В заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідач посилається на договір про надання правової допомоги № 34 від 17.10.2024, однак самого договору до даної заяви долучено не було. З урахуванням вищенаведеного, просить винести рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.02.2025 підтримав доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, просить її задоволити.

Позивач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, про день, час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду заяви, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву у даному судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Водночас у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East / West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як встановлено апеляційним судом, відповідач, керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України, заявляв у відзиві на апеляційну скаргу, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Так, постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 апеляційну скаргу Казанської С.Т. на рішення Господарського суду Рівненської області від 12.12.2024 у справі № 918/894/24 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

03.02.2025 до Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСББ "Млинівська 41", в якій відповідач просить стягнути із позивача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн.

На підтвердження вказаних витрат відповідачем додано до заяви: копію акту приймання-передачі № 3 від 16.01.2025; копію акту приймання - передачі № 4 від 29.01.2025; копію рахунка-фактури № 3 від 09.01.2025; копію рахунка-фактури № 5 від 30.01.2025; копію платіжної інструкції № 1623 від 09.01.2025; копію платіжної інструкції № 1627 від 30.01.2025.

Також в матеріалах справи містяться: договір № 34 про надання правничої допомоги від 17.10.2024, укладений між адвокатом Голуб В.А. (адвокат) та ОСББ "Млинівська 41" (клієнт); додаток № 1 до договору № 34 від 17.10.2024 про надання правничої допомоги "Порядок обчислення гонорару" (а. с. 128, 129).

Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вказує, що заява про ухвалення додаткового рішення із відповідними доказами подана відповідачем у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Проте процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

Водночас положення ч. 8 ст. 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства, суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

З огляду на те, що відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України, заявляв, що у зв`язку із неможливістю на даний час надати суду належні докази розміру судових витрат, які відповідач сплатив та має сплатити у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляційного суду згідно положень ч. 8 ст. 129 ГПК України, тому суд не приймає до уваги доводи позивача, що відповідачем не було зроблено відповідної заяви щодо судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

При цьому суд звертає увагу позивача, що застосування положень ст. 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників. Наведена норма надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Як встановлено апеляційним судом, між адвокатом Голуб В.А. (адвокат) та ОСББ "Млинівська 41" (клієнт) укладено договір № 34 про надання правничої допомоги від 17.10.2024, відповідно до п. 1 якого адвокат зобов`язується надавати кваліфіковану правничу допомогу та здійснювати представництво інтересів клієнта в господарській справі № 918/894/24 за позовом ОСОБА_1 до клієнта про визнання недійсним рішення загальних зборів.

Згідно п. 2. договору, зміст правничої допомоги: ведення справи в судах першої та апеляційної інстанцій, надання інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід, складання та подання процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Порядок обчислення гонорару адвоката обумовлене в додатку № 1 до цього договору. Сума понесених витрат на правничу допомогу адвоката буде визначена сторонами за результатами виконання цього договору та зафіксована в актах приймання - передачі (п. 5, 6 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання кожною зі сторін взятих на себе зобов`язань (п. 23. договору).

Тобто в матеріалах справи наявний договір договір № 34 про надання правничої допомоги від 17.10.2024, а посилання позивача на те, що відповідач не долучив його до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу вказаного не спростовує.

Відповідно до п. 2 "Порядку обчислення гонорару", яки є додатком № 1 до договору № 34 від 17.10.2024, винагорода адвоката за надану правову допомогу (крім послуг участі адвоката у судових засіданнях) визначається шляхом множення кількості затраченого адвокатом часу на надання послуг на погодинні ставки, наведені нижче: 1/4 від розміру однієї мінімальної заробітної плати за одну годину наданих послуг щодо ознайомлення з матеріалами справи в суді, складання письмових заяв, клопотань чи заперечень з процесуальних питань, адресованих суду; 1/3 від розміру однієї мінімальної заробітної плати за одну годину підготовки відповіді на відзив, відзиву на апеляційну скаргу, мирової угоди, заяви про забезпечення доказів або позову; винагорода адвоката за підготовку відзиву на позовну заяву складає 4000 грн; винагорода адвоката за надану правову допомогу щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції становить 6000 грн; винагорода адвоката за підготовку апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (відзиву на апеляційну скаргу) складає 4000 грн; винагорода адвоката за надану правову допомогу щодо представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції становить 6000 грн.

Як встановлено апеляційним судом, між адвокатом Голуб В.А. (адвокат) та ОСББ "Млинівська 41" (клієнт) складено акти приймання - передачі наданих послуг до договору до договору № 34 від 17.10.2024 на загальну суму 10 000 грн. Згідно актів адвокат передав, а клієнт прийняв наступні послуги: підготовка відзиву на апеляційну скаргу (4 000 грн) та представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції (6 000 грн).

На підставі рахунків-фактури від 09.01.2025 № 3 та від 30.01.2025 № 5, відповідачем сплачено адвокату Голуб В.А. за надані правничі послуги кошти в загальному розмірі 10 000 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 09.01.2025 № 1623 та від 30.01.2025 №1627.

Разом з тим, із матеріалів справи судом встановлено, що ОСББ "Млинівська 41" до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу (а. с. 181-182) та представник відповідача прийняв участь у судовому засіданні 29.01.2025 (а. с. 187-189).

Беручи до уваги викладене, а також враховуючи заперечення позивача щодо стягнення судових витрат, оцінюючи витрати відповідача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн за рахунок позивача.

На думку суду зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Судом враховується, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, колегія суддів вважає, що для належного представлення інтересів відповідача у цій справі заявлені витрати в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані позивачем.

Також позивачем у розумінні статей 76-79 ГПК України не доведено нереальності витрат на професійну правничу допомогу відповідача, а також те, що такі послуги не були надані. Разом з тим, обов`язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання/заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі.

З огляду на викладене, дослідивши подану заяву про стягнення судових витрат та додані до неї докази, колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи із вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, дійшла висновку про її задоволення.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Млинівська 41" про стягнення судових витрат задоволити.

2. Стягнути з Казанської Світлани Тофілівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Млинівська 41" (33030, м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 41, код ЄДРПОУ 40539006) 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2025

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.