Постанова

від 10.12.2024 по справі 916/726/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/726/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Бакуліної С. В., Губенко Н. М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,

представники сторін у судове засідання не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024

(суддя Д`яченко Т. Г.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024

(головуючий Поліщук Л. В., судді: Богатир К. В., Таран С. В.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бочарова 52"

про визнання недійсним рішення загальних зборів.

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бочарова 52" (далі - ОСББ, відповідач) про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів співвласників від 09.09.2023, оформлених протоколом від 15.09.2023 № 10.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем вимог Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон про ОСББ) та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" при скликанні та проведенні цих загальних зборів. Визначив, що порушення полягають у такому:

- у протоколі не зазначені відомостей, передбачених Законом про ОСББ, а саме: ініціатора зборів співвласників, загальну площу квартир і нежитлових приміщень (зазначено лише загальну кількість), а також загальну площу квартири або нежитлового приміщення кожного співвласника, який брав участь у загальних зборах;

- протокол не відповідає формі, затвердженій наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.08.2015 № 203;

- позивачу не вручено повідомлення про проведення зборів ані власноручно, ані отримано рекомендованим листом;

- порушено процедуру повідомлення співвласників, які повідомлялися смс у мессенджері viber у групі, до складу якої входить 139 учасників;

- у статуті ОСББ міститься положення про те, що загальні збори вважаються такими, що відбулися, якщо у них прийняло участь не менше 10 % від загальної кількості квартир у будинку, хоча вимоги щодо кворуму загальних зборів ОСББ не передбачені ані статутом, ані чинним законодавством, що свідчить про наявність суттєвих відмінностей між статутом ОСББ і типовим статутом, затвердженим наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.08.2003 № 141 у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.09.2015 № 238;

- оспорюваним рішенням зборів ОСББ не можна зобов`язати ОСОБА_1 , як законного користувача, звільнити три допоміжні приміщення у строк до 01.10.2023, адже він використовує приміщення з 2012 року і зробив у них ремонт.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 , інші частки цієї квартири належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

4. У цьому будинку утворено ОСББ і затверджений його статут (рішення установчих зборів співвласників квартир та нежитлових приміщень від 23.04.2016).

5. ОСББ діє відповідно до Закону про ОСББ, чинного законодавства України та статуту. У своїй діяльності користується правами, визначеними статтями 16, 17 цього Закону, та має обов`язки, передбачені статтею 18 цього Закону (пункт 3 розділу І, пункт 2 розділу І статуту).

6. Органами управління ОСББ є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. До виключної компетенції загальних зборів належать: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього, обрання членів правління об`єднання, питання про використання, володіння та розпорядження спільним майном, затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (пункти 1-3 розділу ІІІ статуту).

7. Загальні збори скликаються і проводяться правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Правління (ініціативна група) не менш як за 14 днів до дати проведення загальних зборів вручає кожному співвласнику під розписку або направляє рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в будинку, письмове повідомлення про проведення загальних зборів. У повідомленні про проведення загальних зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного. Час і місце проведення загальних зборів обираються зручним для більшості можливих учасників зборів. У загальних зборах мають право брати участь усі співвласники. Інтереси співвласника, який особисто не бере участі в зборах, може представляти його представник, який у такому разі має право голосувати від імені такого співвласника. Загальні збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників. Загальні збори вважаються такими, що відбулися, якщо у них прийняло участь не менше 10 % від загальної кількості квартир у будинку (пункти 5, 6 розділу ІІІ статуту).

8. Голосування на загальних зборах відбувається за принципом: кожна квартира, незалежно від кількості співвласників, має один голос при голосуванні. Голосування пропорційно до частки загальної площі або нежитлового приміщення у загальній площі всіх квартир не відбувається. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 % загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Рішення на загальних зборах приймаються шляхом відкритого поіменного голосування. Рішення по всім, без виключення, питанням вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше половини від загальної кількості квартир у будинку. Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління об`єднання, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше двох третин загальної кількості квартир. Рішення загальних зборів викладається письмово та засвідчується особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти"). Загальні збори можуть встановити інший порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них. Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів «за» або «проти», встановленої пунктом 8 цього розділу, ініціатором зборів (правлінням або ініціативною групою) проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів «за» не набрано, відповідні рішення вважаються неприйнятими. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування (пункти 7-10 розділу ІІІ статуту).

9. Відповідно до пункту 11 розділу ІІІ статуту рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється шляхом розміщення його тексту у місцях загального користування будинку. Рішення загальних зборів не пізніше 10 днів після його прийняття розміщується у загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду, а також на сайті будинку та групах будинку. Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та за власний рахунок робити з них копії та виписки. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

10. На вирішення загальних зборів, що відбулися 09.09.2023, ставилися питання: 1. обрання голови та секретаря зборів; 2. звіт правління та ревізійної комісії про роботу ОСББ за 2022 рік; 3. затвердження кошторису на 2023-2024 роки; 4. вибори нових членів в правління ОСББ; 5. питання про розпорядження спільним майном ОСББ (міжповерховими коморами та підсобним приміщенням); 5.1. вирішено закріпити за однією квартирою не більше одного допоміжного приміщення у тому під`їзді, де мешкає власник квартири, а співвласнику квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вирішено звільнити зайві допоміжні приміщення до 01.10.2023; 5.2 перегляд розміру внесків за міжповерхові та вуличні допоміжні приміщення.

11. Загальна кількість приміщень багатоквартирного будинку складає 211 квартир та 4 нежитлові приміщення. Присутні були 62 співвласника з правом голосування, у письмовому опитуванні взяли участь співвласники 77 квартир, а всього 139 квартир, що складає 69,3 % від загальної кількості житлових і нежитлових приміщень.

12. По першому питанню порядку денного про обрання головою зборів ОСОБА_3 і секретарем зборів ОСОБА_4 проголосували одноголосно. По другому питанню порядку денного затвердили без зауважень звіт правління та ревізійної комісії за 2022 рік. По третьому питанню порядку денного вирішили не підвищувати суму внесків на утримання будинку у 2023 році, а з 2024 року вирішили підвищити внески до 6,75 грн за кв. м у разі підвищення мінімальної зарплати в Україні або підвищення тарифів постачальниками послуг. По четвертому питанню порядку денного вирішили з 01.10.2023 затвердити нових членів правління ОСББ, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

13. Розглядаючи п`яте питання (пункт 5.1) порядку денного, голова правління ОСББ Мусікян О. М. доповіла про порушення власником квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 правил пожежної безпеки, самовільний захват частини підвалу у першому та шостому під`їздах, складання у ньому особистих речей, унеможливлення доступу до загальних мереж будинку для їх обслуговування, свавільне втручання до загальнобудинкових мереж будинку для їх обслуговування, виведення кранів у підвалі, встановлення лічильників води та світла у допоміжному приміщенні, яким він користувався (додала фото-, відеофіксацію і заяви мешканців будинку про ці порушення). Запропонувала закріпити за кожною квартирою не більше, ніж одне допоміжне приміщення у тому під`їзді, де мешкає власник квартири, і скласти договір з кожною такою квартирою. Збори вирішили зобов`язати ОСОБА_1 звільнити до 01.10.2023 три допоміжних приміщення, а саме: у першому та шостому під`їздах два вуличних приміщення, що по технічному паспорту мають призначення «сміттєзбірників», та у першому під`їзді одне міжповерхове допоміжне приміщення. Розподіл цих допоміжних приміщень провести серед співвласників, які подали до правління заяви про потреби в їх наявності на найближчому засіданні правління ОСББ.

14. По п`ятому питанню порядку денного (пункт 5.2) щодо перегляду розміру внесків за міжповерхові та вуличні допоміжні приміщення вирішили не підвищувати їх і залишити у такому ж розмірі. За наслідком проведення цих загальних зборів складений протокол № 10.

15. 16.10.2023 ОСББ надіслало ОСОБА_1 вимогу із зазначенням дати та часу звільнення допоміжних приміщень у першому під`їзді будинку (при вході у під`їзд та між першим і другим поверхами), які він займає всупереч рішенню загальних зборів від 09.09.2023.

16. Не погоджуючись із рішенням загальних зборів, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, надавши: список власників квартир, повідомлених про загальні збори ОСББ, що відбулися 09.09.2023; докази повідомлення ОСОБА_1 про проведення цих зборів, а саме: опис вкладення за ідентифікатором відправлення від 25.08.2023 № 6501409598669 та накладна АТ «Укрпошта»; список 62 власників квартир і нежитлових приміщень будинку, присутніх на загальних зборах; списки власників квартир і нежитлових приміщень будинку, які голосували по питаннях порядку денного; листи опитування співвласників будинку по питаннях порядку денного, які виносилися на розгляд цих зборів; вибіркові квитанції за різні роки про сплату ОСОБА_1 комунальних послуг за користування спірними приміщеннями.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

17. 03.06.2024 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024, про відмову у позові на тій підставі, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення зборів, був присутній на них, а також ознайомлений із порядком денним. Суди не оцінювали доводи стосовно того, що чинним законодавством не передбачено доведення інформації про проведення загальних зборів шляхом розміщення відповідного повідомлення на інформаційних дошках у кожному під`їзді будинку, а також у групі у месенджері viber, оскільки вони не впливали на установлений факт повідомлення позивача про скликання загальних зборів. При цьому суди зауважили, що позивач не може посилатися на порушення прав інших співвласників, стверджуючи про те, що ніхто із них не був вчасно повідомлений про винесені на розгляд зборів питання, оскільки порушення прав у зв`язку з неповідомленням про проведення загальних зборів може заявляти лише особа, яка вважає, що її права порушені.

18. Спростували посилання позивача на незазначення у протоколі загальних зборів загальної площі квартир та нежитлових приміщень, а також загальної площі квартири або нежитлового приміщення кожного співвласника, який брав участь у загальних зборах, тому, що це не є підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на цих загальних зборах, адже така обставина не впливає на визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах з огляду на приписи пункту 7 розділу ІІІ статуту ОСББ, якими передбачено, що голосування пропорційно до частки загальної площі або нежитлового приміщення у загальній площі всіх квартир не відбувається, а відбувається за принципом кожна квартира незалежно від кількості співвласників має один голос при голосуванні. До того ж позивач не порушував питання достатності голосів для прийняття відповідних рішень на цих зборах та визнання недійсними і скасування рішень з цієї підстави.

19. Спростували також посилання позивача, який указав підставою для визнання недійсними оспорюваних рішень відсутність ініціатора зборів, на тій підставі, що це є незначною процедурною помилкою в оформленні протоколу.

20. Відхилили доводи позивача стосовно невідповідності форми протоколу загальних зборів вимогам наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.08.2015 № 203 "Про затвердження форми протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку" на тій підставі, що він не встановлює обов`язку ОСББ дотримуватися установленої форми протоколу, а має рекомендаційний характер.

21. Звернули увагу позивача на ненадання ним доказів, на якій правовій підставі він користується допоміжними приміщеннями, які належать співвласникам будинку на праві спільної сумісної власності, та у чому полягає неправомірність рішень оспорюваних загальних зборів стосовно його обов`язку звільнити ці приміщення, адже у силу статті 10 Закону про ОСББ саме до компетенції загальних зборів співвласників відноситься питання про використання спільного майна. Доводи позивача про не вирішення питання щодо повернення йому коштів за ремонт цих приміщень не прийняли як такі, що не є предметом спору у цій справі. Зауважили на тому, що права одного співвласника не можуть превалювати над правами й інтересами інших співвласників і звернули увагу на те, що суд повинен уникати зайвого втручання у діяльність ОСББ.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

22. ОСОБА_1 оскаржив ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

23. На обґрунтування підстав касаційного оскарження послався на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обґрунтувавши свої доводи таким:

- суди неправильно застосували норми статті 55 Конституції України, статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 4 ГПК України (про гарантування кожному захисту прав і свобод у судовому порядку) без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 у подібних правовідносинах;

- статті 1 та частини другої статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статті 385 ЦК України, статей 1, 4, 10 та частини четвертої статті 6 Закону про ОСББ (стосовно неповідомлення члена ОСББ про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку) без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21 у подібних правовідносинах;

- статей 319, 321, 369, частини другої статті 382, статті 391 ЦК України, частини другої статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статті 1 Закону про ОСББ щодо статуту допоміжних приміщень багатоквартирного будинку; статті 1 та частини першої статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (стосовно статусу допоміжних приміщень багатоквартирного будинку та статусу спільного майна багатоквартирного будинку, яке є спільною сумісною власністю співвласників) без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі № 916/2069/17 у подібних правовідносинах;

- статей 317, 319 ЦК України, статті 1 Закону про ОСББ (щодо статусу допоміжних приміщень і спільної сумісної власності багатоквартирного будинку) без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 910/13903/18 у подібних правовідносинах;

- статей 6 та 10 Закону про ОСББ (стосовно способів повідомлення співвласників багатоквартирного будинку про проведення загальних зборів) без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 916/86/20 та від 22.06.2021 у справі № 910/9672/20 у подібних правовідносинах;

- частини другої статті 7 Закону про ОСББ (щодо підстав для визнання неправомірними рішень, прийнятих ОСББ на підставі положень статуту, який не відповідає типовому статуту, затвердженому наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.08.2003 № 141 у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.09.2015 № 238) без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 910/10463/19 у подібних правовідносинах;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 321, частини другої статті 382, частини першої статті 369, статті 385 ЦК України, частин першої та другої статті 24 Конституції України та відповідних цим нормам Кодексу та Конституції України похідних положень частини другої статті 4, частини першої статті 5 і частини дев`ятої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" у контексті того, чи вправі співвласники багатоквартирного будинку через створене ними ОСББ приймати рішення на загальних зборах про обмеження чи позбавлення прав одного зі співвласників цього будинку у реалізації ним права спільної сумісної власності на майно багатоквартирного будинку, зокрема щодо зобов`язання такого співвласника звільнити приміщення загального користування, чи є таке рішення дискримінаційним для такого співвласника, за умови, що інші співвласники не обмежуються та не позбавляються рішенням загальних зборів можливості реалізації своїх прав спільної сумісної власності на таке приміщення загального користування.

24. Серед названих вище підстав скаржник акцентує увагу на тому, що суди ухилились від захисту його прав, маючи достатньо інформації про те, що відбулося порушення його права спільної сумісної власності на безперешкодне володіння та користування спільним майном багатоквартирного будинку, що виразилося в обмеженні його доступу до приміщень загального користування шляхом зобов`язання оспорюваним рішенням загальних зборів їх звільнити та розподілити між іншими співвласниками будинку. Таке рішення загальних зборів вважає дискримінаційним відносно себе і стверджує про безпідставну відмову останньому у судовому захисті його права спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, внаслідок чого порушені статті 319, 321, 369, частина друга статті 382, стаття 391 ЦК України, стаття 1 Закону про ОСББ (щодо статуту допоміжних приміщень багатоквартирного будинку), стаття 1 та частина перша 1 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (щодо статусу допоміжних приміщень багатоквартирного будинку та статусу спільного майна багатоквартирного будинку, яке є спільною сумісною власністю співвласників).

25. ОСОБА_1 наполягає на тому, що суди обох інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що належним способом повідомлення про дату та місце проведення загальних зборів, на яких прийнято оспорюване рішення, є повідомлення шляхом застосування електронного повідомлення у viber і застосуванням менеджерів. Вважає належним способом передбачений частиною четвертою статті 10 Закону про ОСББ (письмове повідомлення під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику, а також розміщення у загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду багатоквартирного будинку). Заперечує проти посилання судів, як на доказ повідомлення позивача про проведення оскаржуваних зборів, на опис вкладення за ідентифікатором відправлення від 25.08.2023 № 6501409598669 та накладну АТ "Укрпошта" на тій підставі, що вони не зареєстровані у системі трекінг відправлень на сайті АТ "Укрпошта".

26. Не погоджується із позицією судів, які звернули увагу на те, що права одного співвласника не можуть превалювати над правами й інтересами інших співвласників і суд повинен уникати зайвого втручання у діяльність ОСББ. Вважає, що цей висновок суперечить вимогам законодавчо встановленому поняттю спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку суд фактично надає право дискримінації одного співвласника над іншим, мотивуючи дотриманням балансу інтересів. Окремо звертає увагу на закріплені у ЦК України норми щодо непорушності права власності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

27. ОСББ у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження, аргументуючи наявністю висновку суду касаційної інстанції із порушеного скаржником питання та неподібністю правовідносин у визначених справах. Наголосило на правильності висновків судів про відмову у позові, оскільки не порушене право захистити неможливо, тоді як позивач не надав доказів, що підтверджують законність користування ним допоміжними приміщеннями. Додало відповідь Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Північний" на запит ОСББ про відсутність дозволу у позивача на експлуатацію допоміжних приміщень, які за оспорюваним рішенням загальних зборів зобов`язано позивача повернути. Звернуло увагу на належне повідомлення позивача про проведення зборів, спростувавши його аргументи про те, що на сайті АТ "Укрпошта" відсутня реєстрація наведених вище відправлень, позаяк інформація про пересилання реєстрованих поштових відправлень у системі АТ "Укрпошта" зберігається протягом шести місяців з дня їх приймання до пересилання, тоді як цей строк минув і перевірити ці обставини не видається можливим.

Позиція Верховного Суду

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

28. Як зазначалося раніше, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

29. Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

30. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

31. Проаналізувавши висновки щодо питання застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів вважає підстави для врахування цих висновків при вирішенні спору у цій справі відсутні, оскільки вони стосуються правовідносин, які не є подібними.

Щодо гарантування судового захисту

32. За змістом статті 55 Конституції України, статті 15 ЦК України, статті 4 ГПК України звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів, право на що є гарантованим.

33. Реалізуючи це право, особа при зверненні до суду вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

34. Стверджуючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування статті 55 Конституції України, статті 15 ЦК України та статті 4 ГПК України, викладених у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, скаржник зазначав про те, що правовідносини у цих справах є подібними до правовідносин із справою, що розглядається. Утім ці доводи скаржника не підтвердилися.

35. Так, у справі № 924/831/17 предметом судового розгляду була вимога міськради про зобов`язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу, яка обґрунтована невиконанням зі сторони відповідача договору у частині повернення ним рівноцінних квартир, що, на думку позивача, було підставою для відшкодування вартості неповернутої площі квартир. Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову і направив справу на новий розгляд, оскільки суди неповністю з`ясували фактичні обставини, не дослідили докази, які мали значення для правильного вирішення спору, зокрема не надали оцінки правовій природі договору, моменту його укладення, підстав і розміру заявлених позивачем вимог, а також оцінки доводам скаржників щодо застосування до цих правовідносин норм Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998. Верховний Суд звернув увагу на те, що визначення правової природи договору, як основи виникнення правовідносин, є невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судом спірних правовідносин.

36. У справі № 910/8357/18 банк оскаржував договір поруки на підставі статті 234 ЦК України з посиланням на вчинення відповідачами правочину без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались, тоді як унаслідок його укладення створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для реалізації процедури фіктивного банкрутства, з метою ухилення від виконання кредитних зобов`язань перед банком зі сплати кредитних коштів. Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій про відмову у позові і направив справу на новий розгляд унаслідок відсутності процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи, зокрема, чи діяли відповідачі добросовісно та розумно, чи не мали наміру, реалізуючи власні повноваження, завдати шкоди позивачу.

37. У справі, що переглядається, позивач оскаржує рішення загальних зборів, яким зобов`язано звільнити займані ним допоміжні приміщення та розподілити їх використання між іншими співвласниками будинку, вважаючи таке рішення дискримінаційним для себе, позаяк інші співвласники не обмежуються та не позбавляються такої можливості. Утім, як зазначено раніше, суди установили відсутність доказів, на якій правовій підставі скаржник користується цим майном, яке належить співвласникам будинку на праві спільної сумісної власності, та в чому полягає неправомірність оспорюваних рішень загальних зборів у частині його обов`язку звільнити ці приміщення, що у силу приписів статті 10 Закону про ОСББ належить до виключної компетенції саме загальних зборів співвласників. Тобто суди виснували про не підтвердження позивачем обставин законного займання ним спірного майна, спростувавши його доводи про позбавлення права судового захисту.

38. Тому відсутні підстави вважати, що висновки Верховного Суду у зазначених вище справах зроблені з урахуванням однакових фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, і з різним застосуванням одних і тих же норм права.

Стосовно повідомлення про проведення загальних зборів

39. Скаржник також наполягає на порушенні статті 1 та частини другої статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статті 385 ЦК України, статей 1, 4, 10 та частини четвертої статті 6 Закону про ОСББ (стосовно неповідомлення члена ОСББ про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку) й ухваленні судових рішень без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, правовідносини в якій, на думку позивача, подібні з правовідносинами у цій справі.

40. У справі № 924/1146/21 фізична особа оскаржувала рішення ОСББ з посиланням, серед іншого, на неповідомлення її, як члена ОСББ, про проведення зборів. Суд першої інстанції вказав на те, що неповідомлення члена ОСББ про проведення загальних зборів в установленому статутом порядку є порушенням його прав і може бути підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними. Натомість апеляційний господарський суд зазначив, що порушення порядку повідомлення позивача під час скликання та проведення загальних зборів учасників відповідача не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення зборів, позаяк безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для їх проведення чи прийняття рішення та прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів. Розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів, чого не було належним чином встановлено судом першої інстанції. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції встановив недоведення позивачем факту порушення рішенням загальних зборів його прав. Також зазначив, що спірне рішення загальних зборів спрямоване на забезпечення утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, а тому має бути врахований принцип пропорційності справедливої рівноваги (балансу) між інтересами одного співвласника на протидію інтересів інших співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні справами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, були присутні на загальних зборах та прийняли оспорюване рішення.

41. Верховний Суд скасував судові рішення обох інстанцій і направив справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, зазначивши, що висновки суду передчасні, оскільки оспорюваним рішенням загальних зборів установлені певні обмеження щодо використання позивачем спільної власності (прибудинкової території), позаяк вирішено не лише встановити автоматичні ворота на в`їзді у двір та хвіртку за кошти співвласників, а й надати доступ до автоматичних воріт лише тим власникам, що внесли кошти на їх виготовлення та монтаж. Крім того суд апеляційної інстанції, зазначивши про врахування принципу пропорційності, справедливої рівноваги (балансу) між інтересами одного співвласника на протидію інтересів інших співвласників багатоквартирного будинку, не визначив які у такому разі інтереси позивач намагається задовольнити за рахунок інших співвласників багатоквартирного будинку шляхом заявлення цього позову, яким чином це вплине на інших співвласників. Тобто, не дивлячись на відсутність доказів повідомлення позивача про проведення загальних зборів, суд касаційної інстанції скасував судові рішення з інших підстав.

42. Натомість у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що позивач належним чином повідомлений про проведення загальних зборів, що підтверджено направленням йому повідомлення з описом вкладення за ідентифікатором відправлення та накладною АТ "Укрпошта", які прийняті судами як докази належного повідомлення, а також присутністю самого позивача на цих зборах. Тому в аспекті порушеного скаржником питання про неповідомлення його про дату і час проведення загальних зборів з посиланням на неврахуванням судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, правовідносини не є подібними з цією справою.

43. ОСОБА_1 також наполягає на неврахуванні судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 916/86/20 і від 22.06.2021 у справі № 910/9672/20, щодо застосування статей 6 та 10 Закону про ОСББ.

44. Ураховуючи норму статті 3 Закону про ОСББ та висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19, суд касаційної інстанції зазначає, що правовідносини щодо діяльності об`єднання можуть урегульовуватись положеннями інших нормативно-правових актів у частині, що не врегульовані Законом про ОСББ.

45. Повідомлення щодо проведення установчих зборів унормовано положеннями частини четвертої статті 6 Закону про ОСББ і частини четвертої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

46. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону про ОСББ повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.

47. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників (частина третя статті 10 Закону про ОСББ).

48. Повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників має бути вручено не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів у письмовій формі кожному співвласникові під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також має бути розміщено у загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду багатоквартирного будинку (частина четверта статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку").

49. Висновок щодо застосування цих норм викладений у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №916/86/20 і від 22.06.2021 у справі №910/9672/20, згідно з яким нормою статті 6 Закону про ОСББ визначено лише способи повідомлення співвласників про проведення установчих зборів, а нормами статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" встановлено саме порядок здійснення такого повідомлення (шляхом надсилання на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику у багатоквартирному будинку).

50. Цей висновок стосується визначення порядку надсилання співвласнику повідомлення про проведення зборів (надсилання на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику у багатоквартирному будинку), передбаченого частиною четвертою статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку". Закон про ОСББ цей порядок не врегульовує.

51. При цьому у частині четвертій статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" визначено такі самі способи повідомлення співвласників, як і в частині четвертій статті 6 Закону про ОСББ, а саме: (І) шляхом вручення безпосередньо співвласнику під розписку або (ІІ) шляхом надсилання поштового відправлення рекомендованим листом.

52. Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства, так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність (пункт 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц).

53. Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб (пункти 50 - 51 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 923/875/19).

54. Верховний Суд у постановах, на які посилається скаржник, зробив висновок, що ініціатор установчих зборів не має права примушувати співвласників отримувати повідомлення про скликання установчих зборів. Зазначення дати і причин невручення та повернення конверта не входить до компетенції ОСББ з огляду на вимоги Закону України "Про поштовий зв`язок", Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009.

55. Під час вирішення питання щодо належного повідомлення власника квартири або нежитлового приміщення суди мають враховувати поведінку як об`єднання, так і співвласника, оскільки праву останнього на належне повідомлення про загальні збори кореспондує також обов`язок його добросовісного використання, зокрема, своєчасного отримання кореспонденції і неприпустимістю зловживання таким правом на порушення права об`єднання на проведення зборів (щодо забезпечення порядку повідомлення усіх співвласників).

56. Як зазначалося раніше, у цьому контексті ОСОБА_1 стверджує, що суди обох інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що належним способом повідомлення про дату та місце проведення загальних зборів, на яких прийнято оспорюване рішення, є повідомлення шляхом застосування електронного повідомлення у viber і застосування месенджерів. Вважає належним способом передбачений частиною четвертою статті 10 Закону про ОСББ (письмове повідомлення під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику, а також розміщення у загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду багатоквартирного будинку).

57. Утім ці аргументи скаржника не знайшли підтвердження, оскільки апеляційний господарський суд, розглянувши ці аргументи, про які ОСОБА_1 також зазначав у суді апеляційної інстанції, виснував, що оцінку їм не надає, позаяк вони не впливають на встановлений факт повідомлення позивача про скликання загальних зборів, про що є докази у справі, а саме: опис вкладення за ідентифікатором відправлення повідомлення від 25.08.2023 № 6501409598669 та накладна АТ "Укрпошта". До того ж представник позивача підтвердив присутність ОСОБА_1 на загальних зборах ОСББ. Стосовно порушення процедури повідомлення інших співвласників, які, за твердженням позивача, повідомлялися смс у месенджері viber у групі, до складу якої входить 139 учасників, суди не оцінювали ці доводи скаржника, оскільки вони не впливали на установлений факт повідомлення позивача про скликання загальних зборів. При цьому зауважили, що позивач не може посилатися на порушення прав інших співвласників, стверджуючи про те, що ніхто із них не був вчасно повідомлений про винесені на розгляд зборів питання, оскільки порушення прав у зв`язку з неповідомленням про проведення загальних зборів може заявляти лише особа, яка вважає, що її права порушені.

58. Тому доводи скаржника щодо неврахування названих вище висновків Верховного Суду у справах, перелік яких викладений у пункті 43 цієї постанови, не спростовують висновків судів про наявність доказів повідомлення ОСОБА_1 про проведення загальних зборів, який, крім того, був на них присутній. До того ж у справах № 916/86/20, № 910/9672/20 і в справі, що розглядається, не підтвердилося неоднакового застосування застосування названих скаржником норм права у частині повідомлення про проведення загальних зборів, оскільки у цих справах, як і в справі, що розглядається, суди встановили факти повідомлення позивачів шляхом направлення рекомендованих листів засобами поштового зв`язку, що відповідає приписам чинного законодавства.

Щодо статусу спірних приміщень

59. Постанова Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17 стосувалася позову ОСББ до Департаменту комунальної власності та фізичної особи - підприємця про стягнення безпідставно набутих коштів і доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, також у ній оскаржувалися додаткові договори і заявлялася вимога про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом звільнення. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що фізична особа - підприємець, яка небула співвласником ОСББ, на підставі договору, укладеного з Департаментом комунальної власності договору, користувалася приміщеннями, що були спільною власністю співвласників. У цій справі з`ясовувалося право фізичної особи - підприємця на користування приміщеннями. Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій про відмову у позові і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з метою з`ясування призначення займаного фізичною особою - підприємцем приміщення зі стадії будівництва, тобто як допоміжне чи його використання з самого початку мало інше призначення.

60. Тому обставини цієї справи не є подібними зі справою, що розглядається, адже суд касаційної інстанції у ній висновків не формулював, позаяк невизначеним був статус займаного фізичною особою - підприємцем приміщення. Відповідно колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на цю постанову суду касаційної інстанції, якими він обґрунтовує доведеність порушення своїх прав щодо користування допоміжними приміщеннями, оскільки у справі, що розглядається, суди встановили відсутність прав у ОСОБА_1 на користування приміщення, які мають статус допоміжних.

61. Крім того, ОСОБА_1 стверджує про ухвалення судами оскаржуваних ним судових рішень з неправильним застосуванням статей 317, 319 ЦК України, статті 1 Закону про ОСББ (щодо статуту допоміжних приміщень і спільної сумісної власності багатоквартирного будинку) і без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 910/13903/18 у подібних правовідносинах.

62. У справі № 910/13903/18 розглядалися позовні вимоги про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління комунальної власності м. Києва щодо оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна та свідоцтва про право власності на нежиле приміщення на підставі статей 21, 331, 382, 393 ЦК України, статей 1, 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" і статей 2, 4 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності". У цій справі суди встановили, що спірні приміщення з самого початку проектування, спорудження і в процесі експлуатації були та використовувалися саме як нежитлові приміщення, тоді як спірне приміщення ніколи не було окремим нежитловим приміщенням з самостійним цільовим призначення, а використовувалося та продовжує використовуватись як допоміжне приміщення у багатоквартирному житловому будинку. Тобто визначальною обставиною для вирішення спору у цій справі було з`ясування статусу приміщення.

63. Натомість у справі, що розглядається, не йдеться про необхідність з`ясування статусу приміщень, які загальні збори зобов`язали позивача звільнити, відповідно, регулювання правовідносин є відмінним і вони не є подібними зі справою № 910/13903/18.

Стосовно невідповідності закону положень статуту ОСББ

64. ОСОБА_1 наполягає на неправильному застосуванні судами частини другої статті 7 Закону про ОСББ (щодо підстав для визнання неправомірними рішень, прийнятих ОСББ на підставі положень статуту, який не відповідає типовому статуту, затвердженому наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.08.2003 № 141, у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.09.2015 № 238) без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 910/10463/19 у подібних правовідносинах, згідно з якими суд касаційної інстанції виснував, що статут є локальним нормативним актом, тоді як Закон має більшу юридичну силу, тому у разі, якщо положення статуту суперечать закону, слід керуватися саме нормами закону.

65. Скаржник аргументує тим, що статут ОСББ у розділі ІІІ пункту 6 містить положення про те, що загальні збори вважаються такими, що відбулися, якщо у них прийняло участь не менше 10 % від загальної кількості квартир у будинку, тоді як згідно з частиною другою статті 7 Закону про ОСББ статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об`єднання та не суперечать вимогам законодавства.

66. У справі № 910/10463/19 фізична особа зверталася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним рішення загальних зборів цього Товариства, обґрунтовувала свої вимоги, серед іншого, тим, що виключення її зі складу учасників товариства відбулося за відсутності підстав, передбачених статті 64 Закону України "Про господарські товариства", які би свідчили про систематичне невиконання або неналежне виконання обов`язків перед товариством чи про перешкоджання досягненню цілей товариства.

67. У частині оскарження рішення загальних зборів щодо незаконного виключення фізичної особи зі складу учасників товариства за невиконання нею обов`язку участі у загальних зборах Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову саме з цієї підстави, виходив з того, що участь в управлінні справами товариства, зокрема шляхом участі у загальних зборах та голосування на них, є правом, а не обов`язком учасника товариства. При цьому суд касаційної інстанції спростував висновки суду апеляційної інстанції про обов`язок учасників, у тому числі позивача, брати участь у загальних зборах, що передбачено, серед іншого, у тому числі пунктом 7.3 статуту. У цьому контексті Верховний Суд виснував, що статут є локальним нормативним актом, тому у разі, якщо його положення суперечать закону, слід керуватися саме нормами закону. Акцентуючи увагу на тому, що відповідно до закону участь у загальних зборах є правом учасника, суд касаційної інстанції зазначив про те, що суд не повинен брати до уваги при вирішенні спору про виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю положення статуту, які визначають таке право обов`язком. Саме тому відсутність позивача на загальних зборах учасників не може свідчити про невиконання або неналежне виконання ним обов`язків учасника товариства та бути підставою для його виключення зі складу учасників, навіть, якщо відповідні положення закріплені у статуті.

68. Слід зазначити, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

69. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

70. Тому аргумент скаржника стосовно неврахування судами висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 910/10463/19, не знайшов підтвердження як підстава касаційного оскарження, оскільки у цій справі правовідносини не є подібними, позаяк у справі, що розглядається, не вирішувалося питання щодо обов`язку чи права позивача бути присутнім на загальних зборах.

71. Отже, справи, визначені скаржником, і ця справа, враховуючи критерій подібності, не є подібними ні за предметом розгляду, ні за підставою та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли з різних підстав, ні за предметом доказування, ані за фактичними обставинами та доказами, які досліджувалися судами. Оскаржувані судові рішення не суперечить висновкам, викладеним у постановах, на які посилається скаржник.

72. Тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

73. Окремо слід звернути увагу на те, що у пунктах 6, 7 розділу ІІІ статуту ОСББ визначено, що загальні збори вважаються такими, що відбулися, якщо у них прийняло участь не менше 10 % від загальної кількості квартир у будинку. Голосування на загальних зборах відбувається за принципом: кожна квартира, незалежно від кількості співвласників, має один голос при голосуванні. Голосування пропорційно до частки загальної площі або нежитлового приміщення у загальній площі всіх квартир не відбувається. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

74. Суд апеляційної інстанції, застосовуючи приписи частин 12, 13 Закону про ОСББ, виснував, що статутом ОСББ установлений інший, аніж передбачений у частині дванадцятій статті 10 Закону про ОСББ порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах, а саме: без прив`язки до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Тому зазначив, що незазначення у протоколі загальних зборів № 10 загальної площі квартир та нежитлових приміщень, а також загальної площі квартири або нежитлового приміщення кожного співвласника, який брав участь у загальних зборах, не є підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на загальних зборах, адже така обставина у цьому випадку не впливає на визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах з огляду на приписи пункту 7 розділу ІІІ статуту ОСББ, які визначають, що голосування пропорційно до частки загальної площі або нежитлового приміщення у загальній площі всіх квартир не відбувається.

75. У цьому контексті ОСОБА_1 не погоджується із судами, стверджуючи, що Закон має більшу юридичну силу, ніж статут, і у разі, якщо положення статуту суперечать закону, слід керуватися саме нормами закону.

76. Частина дванадцята статті 10 Закону про ОСББ дійсно передбачала, що кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

77. Утім на момент прийняття у вересні 2023 рішень загальних зборів її виключено на підставі Закону № 3270-IX від 14.07.2023 і цю статтю згідно із Законами № 417-VIII від 14.05.2015 у редакції Закону № 3270-IX від 14.07.2023 доповнено новою частиною про те, що статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах, ніж передбачено частинами чотирнадцятою та п`ятнадцятою статті 6 цього Закону.

78. Тому апеляційний господарський суд правильно керувався положеннями пункту 7 розділу ІІІ статуту ОСББ, які визначають, що голосування пропорційно до частки загальної площі або нежитлового приміщення у загальній площі всіх квартир не відбувається. При цьому посилання цього суду на положення частини дванадцятої статті 10 Закону про ОСББ не призвели до ухвалення неправильного рішення. До того ж, як зазначив суд апеляційної інстанції, позивач у позовній заяві не порушував питання достатності голосів для прийняття відповідних рішень на оспорюваних загальних зборах та визнання недійсними і скасування рішень з підстави недостатності голосів співвласників для прийнятті рішень.

Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

79. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

80. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що зі змісту норми пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

81. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19).

82. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

83. У касаційній скарзі скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 321, частини першої статті 369, частини другої статті 382, статті 385 ЦК України, частин першої та другої статті 24 Конституції України та відповідних цим нормам Кодексу та Конституції України похідних положень частини другої статті 4, частини першої статті 5 і частини дев`ятої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" у контексті того, чи вправі співвласники багатоквартирного будинку через створене ними ОСББ приймати рішення на загальних зборах про обмеження чи позбавлення прав одного зі співвласників цього будинку у реалізації ним права спільної сумісної власності на майно багатоквартирного будинку, зокрема, щодо зобов`язання такого співвласника звільнити приміщення загального користування, чи є таке рішення дискримінаційним для такого співвласника, за умови, що інші співвласники не обмежуються та не позбавляються рішенням загальних зборів можливості реалізації своїх прав спільної сумісної власності на таке приміщення загального користування.

84. Частина перша статті 321 ЦК України регулює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

85. Частина перша статті 369 цього ж Кодексу передбачає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

86. Частина друга статті 382 ЦК України передбачає, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

87. Стаття 385 цього ж Кодексу містить визначення, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

88. Частини перша та друга статті 24 Конституції України передбачають, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров`я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

89. Частина друга статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

90. Частина перша статті 5 цього ж Закону визначає, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

91. Частина дев`ята статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає, що дата, час та місце проведення зборів співвласників обираються зручними для більшості можливих учасників зборів.

92. Як убачається зі змісту норм, висновок про застосування яких за твердженням скаржника відсутній, вони регулюють загальний зміст права власності співвласників квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, надають визначення спільному майну, об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку тощо. Натомість ці положення не є нормами матеріального права, що зумовлюють надання відповіді на питання скаржника про повноваження загальних зборів приймати рішення щодо використання спільного майна співвласниками будинку. Тому колегія суддів не вважає за необхідне формувати висновок про застосування цих норм права.

93. Разом з тим слід зазначити, що серед питань, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів об`єднання, стаття 10 Закону про ОСББ передбачає питання про використання спільного майна. Це ж саме віднесено до виключної компетенції загальних зборів пунктом 3 розділу ІІІ статуту ОСББ. Тому стверджувані скаржником посилання на відсутність повноважень у загальних зборів відносно ухвалення рішення про його зобов`язання звільнити приміщення, надавши таке право іншим співвласникам, не підтвердилися.

94. Проте, як зазначалося раніше, скаржник вважає таке рішення загальних зборів дискримінаційним для себе, позаяк іншим співвласникам надана можливість використання цих допоміжних приміщень.

95. У справі "Пічкур проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства").

96. Утім, як убачається із оспорюваного рішення, загальні збори зобов`язали ОСОБА_1 звільнити до 01.10.2023 три допоміжних приміщення, а саме: у першому та шостому під`їздах два вуличних приміщення, що по технічному паспорту мають призначення «сміттєзбірників», та у першому під`їзді одне міжповерхове допоміжне приміщення. Розподіл цих допоміжних приміщень провести серед співвласників, які подали до правління заяви про потреби в їх наявності на найближчому засіданні правління ОСББ.

97. Тому скаржник не позбавлений права звернення до ОСББ поряд з іншими співвласниками із заявою про надання йому у користування допоміжного приміщення і вирішення цього питання перебуває у компетенції загальних зборів ОСББ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

98. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

99. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

100. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

101. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 916/726/24 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко