Постанова

від 04.12.2024 по справі 752/9937/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 752/9937/16

провадження № 61-15300св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування і архітектури Київської міської державної адміністрації, Київська міська прокуратура,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування і архітектури Київської міської державної адміністрації, Київська міська прокуратура, про захист права власності

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Бутиріна Ярослава Ярославовича на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Мережко М. В., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просили визнати незаконним та скасувати дозволи Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації (далі - Департамент містобудування та архітектури) від 25 серпня 2016 року № 8561/0/06/27-16 про переведення житлових приміщень в нежитлові, а саме: квартири АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_2 ;

визнати незаконним та скасувати дозвіл/погодження Департаменту культури Київської міської державної адміністрації (далі - Департаменту культури) від 22 серпня 2016 року про погодження переведення квартири АДРЕСА_2 , та квартири АДРЕСА_1 з жилого в нежилий фонд;

скасувати державну реєстрацію права власності на приміщення 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1099412380000;

зобов`язати ОСОБА_4 і ОСОБА_5 привести квартиру АДРЕСА_1 , та квартиру АДРЕСА_2 , і які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав як приміщення 1 за адресою: АДРЕСА_3 та має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1099412380000, в початковий стан відповідно до проекту будинку;

зобов`язати ОСОБА_4 і ОСОБА_5 привести в початковий стан відповідно до проекту будинку фасад будинку, прибудинкову територію та підпілля під квартирою АДРЕСА_1 , та квартирою АДРЕСА_2 (які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав як приміщення 1 за адресою: АДРЕСА_3 , яке має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099412380000).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі посилалися на те, що вони є власниками квартир у житловому будинку АДРЕСА_4 .

Власницею квартир № 3 та № 4 у цьому будинку була також ОСОБА_4 , яка розпочала реконструкцію належних їй квартир з втручанням у несучі конструкції будинку, фасад та підпілля без належних дозвільних документів та без згоди співвласників, зокрема позивачів.

За час розгляду справи ОСОБА_4 відчужила належні їй квартири на користь ОСОБА_5 , у зв`язку з чим її залучено до участі у справі як співвідповідача.

Відповідачі здійснили переведення квартир з житлового фонду в нежитловий всупереч нормам законодавства.

Позивачі вказують, що роботи на головному фасаді будинку з улаштування підпілля, зміни благоустрою прибудинкової території проводяться без необхідної дозвільної документації, що є порушенням прав співвласників багатоквартирного будинку.

У зв`язку з цим позивачі просили позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Голосіївський районний суд міста Києва рішенням 03 листопада 2022 року позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував дозволи Департаменту містобудування та архітектури від 25 серпня 2016 року № 8561/0/06/27-16 про переведення житлових приміщень в нежитлові, а саме: квартири АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_2 .

Визнав незаконним та скасував дозвіл Департаменту культури Київської міської державної адміністрації від 22 серпня 2016 року про погодження переведення квартири АДРЕСА_2 , та квартири АДРЕСА_1 , з житлового в нежитловий фонд.

Скасував державну реєстрацію права власності на приміщення 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1099412380000.

Зобов`язав ОСОБА_4 і ОСОБА_5 привести квартиру АДРЕСА_1 , та квартиру АДРЕСА_2 , які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав як приміщення 1 за адресою: АДРЕСА_3 та має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1099412380000, в початковий стан відповідно до проекту будинку.

Зобов`язав ОСОБА_4 і ОСОБА_5 привести в початковий стан відповідно до проекту будинку фасад будинку, прибудинкову територію та підпілля під квартирою АДРЕСА_1 , та квартирою АДРЕСА_2 (які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав як приміщення 1 за адресою: АДРЕСА_3 і яке має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099412380000).

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки ОСОБА_4 вчинила низку дій щодо квартири № 3 , які суперечать законодавству. Зокрема, переведення квартири № 3 у нежитловий фонд суперечить рішенню Київської міської ради від 23 липня 2015 року № 781/1645 «Про дерегуляцію і спрощення порядку переведення житлових будинків і житлових приміщень у нежитлові в місті Києві» та зроблене з порушенням умов охоронного договору, а саме: зроблено реконструкцію замість реставрації та за відсутності дозволу Міністерства культури України.

Окрім цього, рішенням Київської міської ради від 23 липня 2015 року № 781/1645 затверджено Положення про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові у місті Києві (далі - Положення). Згідно з пунктом 3.2.6 зазначеного Положення житловий будинок, щодо розташованих у якому приміщень вирішується питання про переведення із житлового в нежитловий фонд, не повинен бути визнаний пам`яткою архітектури.

Відповідачі переводячи житлові квартири в нежитловий фонд порушили Положення, оскільки переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові могло мати місце тільки у тому випадку, коли житловий будинок не визнаний пам`яткою архітектури, проте будинок на АДРЕСА_3 є пам`яткою архітектури.

Суд виходив з того, що фасад будинку, підпілля та інженерні системи є спільним майном усіх власників квартир будинку, проте згоди співвласників, зокрема позивачів, на такі роботи ОСОБА_4 не отримала.

Зобов`язавши ОСОБА_4 як особу, яка здійснювала роботи, та ОСОБА_5 як власника майна привести квартири № 3 та 4 до попереднього стану за свій рахунок, тобто до становища, яке існувало до порушення, суд першої інстанції керувався пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 07 вересня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Оплачка В. О., який діє в інтересах ОСОБА_5 , задовольнив частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування дозволу Департаменту містобудування та архітектури від 25 серпня 2016 року № 8561/0/06/27-16 про переведення житлових приміщень в нежитлові, а саме: квартири АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_2 , та визнання незаконним та скасування дозволу/погодження Департаменту культури від 22 серпня 2016 року про погодження переведення квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1 з житлового в нежитловий фонд - скасував, провадження у справі в цій частині закрив.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року в частині вирішення позовних вимог про скасування державної реєстрацію права власності на приміщення 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1099412380000; зобов`язання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 привести квартиру АДРЕСА_1 , та квартиру АДРЕСА_2 і які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав як приміщення 1 за адресою: АДРЕСА_3 та має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1099412380000 в початковий стан відповідно до проекту будинку; зобов`язання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 привести в початковий стан відповідно до проекту будинку фасад будинку, прибудинкову територію та підпілля під квартирою АДРЕСА_1 , та квартирою АДРЕСА_2 (які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав як приміщення 1 за адресою: АДРЕСА_3 , яке має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1099412380000) - скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що отримання власником житлового приміщення рішення про переведення житлового приміщення в нежитлове має ознаки адміністративної послуги. Рішення органу місцевого самоврядування, яке прийняте суб`єктом владних повноважень при наданні ним адміністративних послуг, оскаржується в адміністративному судочинстві.

За вимогами позову про визнання незаконними та скасування дозволів немає спору про право, адже саме по собі право власності не оспорюється та в разі задоволення таких вимог не відновлюється. Спір в цій частині не є таким, що заявлений на захист приватних (житлових) прав та інтересів мешканців будинку. Водночас дослідженню підлягає правомірність надання Департаментом містобудування та архітектури Департаментом культури як суб`єктами владних повноважень та дозволу/погодження адміністративної послуги. Надання дозволів про переведення житлових приміщень в нежитлові та погодження переведення квартир з житлового в нежитловий фонд повинно вирішуватись в адміністративному судочинстві.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування дозволу Департаменту містобудування та архітектури від 25 серпня 2016 року № 8561/0/06/27-16 про переведення житлових приміщень в нежитлові, а саме квартири АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_2 , та визнання незаконним та скасування дозволу/погодження Департаменту культури від 22 серпня 2016 року про погодження переведення квартир АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1 з житлового в нежитловий фонд підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні інших вимог позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачі не довели належними та допустимими доказами, що діями відповідачів порушено права власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку, зокрема, не визначено, яке конкретно спільне майно зазнало втручання відповідачів, що мало негативні наслідки для інших співвласників. Суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, на підставі яких слід було б зробити висновок, що втручання відповідачів зазнало майно, віднесене до спільного майна багатоквартирного будинку, і таке втручання потребувало згоди інших співвласників. Дотримання принципу спільності здійснення права спільної сумісної власності означає, що будь-яка дія стосовно переобладнання чи реконструкції допоміжних приміщень вимагає погодження всіх співвласників, проте у цій справі не установлено виконання будівельних робіт у допоміжних приміщеннях та/або приміщеннях загального користування.

Позивачі також не довели належними та допустимими доказами ту обставину, що переведення житлового фонду в нежитловий (тобто зміна функціонального призначення об`єкта) зазнало таких змін техніко-економічних показників об`єкта, внаслідок яких відбулось самовільне втручання у спільне майно, чим порушено право спільної власності співвласників багатоквартирного будинку.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Бутирін Я. Я. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15, від 06 липня 2020 року у справі № 1-7/2010, від 13 листопада 2019 року у справі № 107/07, від 29 червня 2023 року у справі № 826/6347/15 та постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 361/4307/16, від 04 вересня 2018 року у справі № К/9901/47078/18, від 30 січня 2023 року у справі № 640/8728/21; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження, адже вимоги позову, в частині яких суд провадження закрив, стосуються захисту права власності позивачів, яке порушується відповідачами, а тому відповідно до частини 3 статті 19 КАС України мають розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Також апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недоведеність іншої частини вимог, оскільки зовнішні стіни будинку, фасад, підпілля, підвали, інженерні системи, прибудинкова територія є спільним майном, яке належить, в тому числі, і позивачам. При цьому права позивачів поширюються як на власні квартири, так і на все спільне майно, а не на окремі площі чи конструкції. Суд апеляційної інстанції порушив норми статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та статей369, 382 ЦК України.

У грудні 2023 року представник ОСОБА_5 - адвокат Оплачко В. О. подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним та обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав їм належну правову оцінку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

12 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_7 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 17 лютого 1994 року № НОМЕР_1 .

Згідно з інформацією зі свідоцтва про право власності від 29 листопада 2001 року № НОМЕР_2 /КІ ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 є власниками у рівних частках квартири АДРЕСА_8 .

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_9 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 04 грудня 2001 року № НОМЕР_3 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27 травня 2016 року № 60093690 квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30 травня 2016 року № 60235459 квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_4

12 березня 2015 року між Управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (далі - Управління охорони культурної спадщини) та ОСОБА_4 був укладений охоронний договір, за умовами якого власник взяв на себе зобов`язання щодо охорони належної йому частини щойно виявленого об`єкта культурної спадщини за адресою: АДРЕСА_10 - «Будинок прибутковий».

Згідно з пунктом 2 охоронного договору, термін його дії встановлено на період володіння приміщенням щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

У пункті 5 договору визначено, що власник зобов`язується: 5.1 використовувати квартиру № 4 першого поверху вказаного майна щойно виявленого об`єкта культурної спадщини загальною площею 73,7 кв. м за вказаною адресою за функціональним призначенням; 5.2 здійснювати продаж, передачу у володіння, користування чи управління вказаної частини щойно виявленого об`єкту культурної спадщини іншій юридичній особі чи фізичній особі тільки після письмової згоди органу та за умови визначення, що істотною умовою договору про такий продаж, передачу у володіння, користування чи управління є забезпечення особою, якій передається вказана частина щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, збереження щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи його частини відповідно до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та умов охоронного договору; 5.3 утримувати вказану частину щойно виявленого об`єкта культурної спадщини в належному санітарному, протипожежному і технічному стані. Мати у зазначених приміщенням щойно виявленого об`єкта культурної спадщини належне обладнання згідно з вимогами органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших уповноважених органів; утримувати територію щойно виявленого об`єкта культурної спадщини упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити щойно виявленому об`єкту культурної спадщини. Не робити ніяких прибудов до щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, не переробляти його як ззовні, так і всередині, а також не вести будь-яких земляних робіт на території щойно виявленого об`єкта культурної спадщини без спеціального письмового дозволу органу охорони.

Згідно з пунктом 13 охоронного договору з метою збереження щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та створення належних умов для його використання власник зобов`язаний провести такі роботи: розробити науково-проектну документацію з реставрації та пристосування приміщень під сучасні потреби. Проектна документація підлягає погодженню відповідно до діючих будівельних норм і правил, у тому числі з органом охорони; разом з іншими власниками будинку взяти участь у виконанні робіт по художньому освітленню фасадів згідно з проектом, погодженим у встановленому порядку, у тому числі з органом охорони; разом з іншими власниками будинку взяти участь в інвестиційній програмі міста, а саме впорядкувати прилеглу до будинку територію.

09 грудня 2015 року Державне підприємство «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» склало експертний звіт № 126/15 щодо розгляду документації за проектом.

10 грудня 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - ДАБІ) видала ОСОБА_4 дозвіл на виконання будівельних робіт № ІV114153442456 на реставрацію приміщення № 4 на АДРЕСА_3 .

Виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) надав дозвіл від 22 лютого 2016 року № 4 на виконання реставраційних робіт з пристосуванням на щойно виявленому об`єкті культурної спадщини - «Будинок прибутковий». Дозвіл дійсний до 30 червня 2016 року.

Згідно з цим документом Департамент культури надав дозвіл організації -виконавцю робіт - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фортуна-Іршава» на виконання реставраційних робіт з пристосуванням на щойно виявленому об`єкті культурної спадщини на АДРЕСА_3 ; реставраційні роботи з пристосування здійснювати відповідно до проекту реєстрації з пристосуванням приміщень № 4 будинку на АДРЕСА_3 погодженого Департаментом культури листом від 06 жовтня 2015 року № 060-5347.

На звернення ОСОБА_3 . Департамент містобудування та архітектури надав відповідь від 06 вересня 2016 року № 055-13062, у якій повідомлено, що згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» Департамент зареєстрував містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 16 липня 2015 року № 449/15/12/009-15 щодо реставрації з пристосуванням під нежитлове приміщення, із влаштуванням підвалу та вхідних груп на АДРЕСА_3 . В подальшому, Департамент зареєстрував містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 02 вересня 2016 року № 828/16/12-3/009-16 для реставрації з пристосуванням квартир № 3, 4 під сучасні потреби (магазин), з об`єднанням, улаштуванням вхідної групи на АДРЕСА_1 .

В листі також вказано, що власниця квартири № 4 ОСОБА_4 уклала з Департаментом охоронний договір від 12 березня 2015 року № 3129. Департамент культури розглянув та погодив реставраційну частину проекту «Реставрація з пристосуванням приміщення № 4 у будинку на АДРЕСА_13 » в частині дотримання норм Закону України «Про охорону культурної спадщини». У подальшому, на підставі поданих в установленому порядку документів Департамент надав дозвіл на виконання реставраційних робіт з пристосуванням частини об`єкта культурної спадщини за вказаною адресою від 22 лютого 2016 року № 4. Будівельні роботи проводяться на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 10 грудня 2015 року № IV114153442456 «Реставрація приміщень № 4 на АДРЕСА_3 », виданого ДАБІ України, дозволу на виконання реставраційних робіт з пристосуванням на щойно виявленому об`єкті культурної спадщини - «Будинок прибутковий». Під час комісійної перевірки 04 серпня 2016 року представники Київської міської державної адміністрації, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у присутності мешканців будинку та власника квартири № 4 встановили, що на час перевірки виконуються опоряджувальні роботи фасадної частини будинку в межах квартир № 3 та 4 . Доступу до приміщень квартири № 3 та № 4 та в приміщення технічного підпілля під квартирами, вхід до якого здійснюється з квартири № 4 , не надано.

29 вересня 2016 року Будівельна лабораторія Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» склала акт № 192/21 обстеження технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій житлового будинку АДРЕСА_3 . Установлено, що будинок має змішану конструктивну схему з несучими зовнішніми та внутрішніми як поперечними, так і поздовжніми несучими стінами. Просторова жорсткість будинку забезпечується поздовжніми несучими (зовнішніми та внутрішніми) та поперечними (торцевими, стінами сходових кліток) цегляними стінами. Демонтовані внутрішні перегородки. Проводяться роботи з влаштування відокремленого входу в приміщення квартир шляхом розбирання підвіконної ділянки зовнішньої стіни в межах існуючого вікна та переобладнання його під дверний проріз. Видалені конструкції покриття підлоги. Влаштовані внутрішні металеві сходи для об`єднання приміщень першого поверху та підвалу. Понижений рівень підвалу в межах приміщень квартири № 4 . Проведені роботи з підсилення стін та ґрунтової основи фундаментів, де зроблене пониження рівня ґрунтової основи шляхом влаштування монолітного залізобетонного ростверку по буронабивним палям. Зі сторони головного фасаду проводяться роботи зі збільшення висоти віконних прорізів шляхом розбирання підвіконних ділянок цегляного мурування стіни головного фасаду. При цьому збільшується висота простінків і , як наслідок, зменшується їх стійкість. В наданих власником дозвільній документації та проекті на реставрацію приміщень № 3 та № 4 надане проектне рішення щодо збільшення висоти віконних прорізів та влаштування відокремленого входу. На окремих ділянках фасадів по матеріалу цегляного мурування стін спостерігаються вертикальні та похилі тріщини шириною розкриття до 2 мм.

В тексті вказано, що будівельна лабораторія обстежувала технічний стан конструкцій будинку до початку проведення реконструкцій приміщення квартири № 4 , де було встановлення розкриття тріщин по матеріалу несучих стін будинку. Найбільш вірогідними причинами тріщин в обстежуваному будинку є додаткові навантаження на ґрунтову основу фундаментів після надбудови двох поверхів у 30-х роках минулого століття та проведення реконструкції будинку в 90-х роках минулого століття. Оскільки під час проведення ремонтних робіт з пониження рівня підвалу під приміщеннями квартири № 4 за розкриттям тріщин належного спостереження не проводилось, то не виключається ймовірність впливу на розкриття тріщин від проведення ремонтних робіт у підвальному приміщенні.

З тексту акта також установлено, що несучі і огороджувальні конструкції житлового будинку АДРЕСА_3 в цілому перебуваютьв задовільному технічному стані (СОУ ЖКГ 75.11-35077234.0015:2009 «Правила визначення фізичного зносу житлових будинків»). Наявні тріщини, що проходять по матеріалу несучих та огороджувальних конструкцій будинку, істотно не вплинули на несучу здатність конструкцій будинку.

Згідно зі звітом про проведення технічного обстеження та встановлення технічного стану будівельних конструкцій та інженерних мереж квартири № 4 з підвальним приміщенням на АДРЕСА_12 , яка переводиться в нежитлове приміщення, з метою визначення можливості надійної та безпечної експлуатації, затвердженим директором ТОВ «Бюро технічної інвентаризації» 13 липня 2016 року, зроблено висновок про те, що загальний технічний стан приміщень та конструкцій є нормальним та відповідає вимогам надійності і можливості їх безпечної експлуатації, і приміщення може бути переведене в нежитлове приміщення з улаштуванням окремого входу, також є можливість бути об`єднаним в єдине нежитлове приміщення із сусідньою квартирою АДРЕСА_2 .

Згідно зі звітом про проведення технічного обстеження та встановлення технічного стану будівельних конструкцій та інженерних мереж квартири АДРЕСА_2 , яка переводиться в нежитлове приміщення, з метою визначення можливості надійної та безпечної експлуатації, затвердженого директором ТОВ «Бюро технічної інвентаризації» 13 липня 2016 року, зроблено висновок про те, що загальний технічний стан приміщень та конструкцій є нормальним та відповідає вимогам надійності і можливості їх безпечної експлуатації, і приміщення може бути переведене в нежитлове приміщення з улаштуванням окремого входу, також є можливість бути об`єднаним в єдине нежитлове приміщення з сусідньою квартирою АДРЕСА_1 .

12 серпня 2016 року ОСОБА_4 звернулась до Департаменту містобудування та архітектури із заявами на отримання дозволу на переведення житлових приміщень квартир № 3 , 4 у нежитлове без визначення його функціонального призначення.

З листів від 25 серпня 2016 року № 8561/0/06/27-16, від 25 серпня 2016 року № 8562/0/06/27-16 установлено, що Департамент містобудування та архітектури надав дозвіл на переведення цих двох квартир у нежитлові приміщення.

Листом від 22 серпня 2016 року Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомив ОСОБА_4 про те, що, враховуючи погодження реставраційного завдання від 07 липня 2016 року № 30, в межах повноважень, не заперечує можливість переведення квартир № 3 і № 4 з житлового в нежиловий фонд, за умови дотримання пам`яткоохоронного законодавства України.

03 жовтня 2016 року ОСОБА_4 видано сертифікат № НОМЕР_4 про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації. Вказаним сертифікатом ДАБІ засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта (реставрація приміщень АДРЕСА_1 ) проектній документації та підтвердила готовність до експлуатації. Основні показники об`єкта: загальна площа - 206,3 кв. м, поверховість - 1 поверх+підвал, висота поверху - 3,88 м (висота підвалу - 2,69 м).

Наказом директора Департаменту містобудування та архітектури від 04 листопада 2016 року № 361 «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомості у місті Києві» об`єкту нерухомого майна ОСОБА_4 (нежилі приміщення АДРЕСА_2 ) відповідно до сертифіката про готовність до експлуатації об`єктів серії НОМЕР_5, виданого ДАБІ 03 жовтня 2016 року, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 , нежитлове приміщення 1).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23 січня 2017 року № 78606357 відомо, що нежитлове приміщення АДРЕСА_15 , площею 206,3 кв. м, належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 03 грудня 2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, визнано протиправним та скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт від 11 грудня 2015 року № IV114153442456, виданий ДАБІ.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_4 при зверненні із заявою про надання дозволу на виконання будівельних робіт, включаючи реконструкцію, не надала повного переліку документів, передбаченого чинним законодавством, та не отримала погодження на реконструкцію від Міністерства культури України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Щодо закриття провадження у справі в частині вимог

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У статтях 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами повинен бути вирішений спір, і має судова юрисдикція.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин в їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

01 вересня 2005 року набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пунктах 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційним судом, визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог позивачів про визнання незаконним та скасування дозволів (погоджень), і закриваючи провадження у справі в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що цей спір є публічно-правовим, тому розгляд цих позовних вимог належить до компетенції адміністративних судів.

Вказані висновки апеляційного суду зроблені з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

На обґрунтування заявлених вимог позивачі, зокрема, посилалися на те, що ОСОБА_4 здійснила реконструкцію належних їй квартир із втручанням у несучі конструкції будинку, фасад та підпілля без належних дозвільних документів та без згоди співвласників, зокрема позивачів.

При цьому спір у цій справі стосується не стільки правомірності дій суб`єктів владних повноважень, скільки правомірності набуття відповідачами права власності на об`єкти нерухомого майна (реконструйовані нежитлові приміщення), які (на думку позивачів) всупереч нормам законодавства та без дозволу позивачів як співвласників здійснили переведення квартир із житлового фонду в нежитловий. Частина цього майна (фасад будинку та підпілля) є спільним майном співвласників будинку, в тому числі і позивачів. Тому захист порушеного права позивачів має вирішуватися в порядку, встановленому ЦПК України.

Таким чином, висновок апеляційного суду про закриття провадження щодо частини позовних вимог підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині для продовження розгляду.

Щодо відмови у задоволенні іншої частини вимог позову

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

Згідно з частинами першою, другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відмовляючи в задоволенні інших вимог позову, апеляційний суд, серед іншого, виходив із того, що провадження за вимогами про визнання незаконним та скасування дозволів (погодження) про переведення житлових приміщень в нежитлові, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а тому суд не надавав оцінки доводам позивачів стосовно дотримання норм Закону України «Про охорону культурної спадщини» при здійсненні реконструкції.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про помилковість закриття провадження в частині вимог позову, підлягає скасуванню і постанова апеляційного суду в частині вирішення інших вимог позову. Не може бути залишене в силі рішення місцевого суду й в решті вимог, оскільки частина позовних вимог (провадження щодо яких було закрито) не переглядалася апеляційним судом по суті.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін з огляду на мотиви скасування судового рішення та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Бутиріна Ярослава Ярославовича задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов