Ухвала

від 13.12.2024 по справі 420/26705/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26705/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №420/26705/24 за позовом Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору

У С Т А Н О В И В:

23.08.2024 Державна установа «Одеська виправна колонія (№14)» звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) від 15.08.2024 у виконавчому провадженні № 75805056 про стягнення з державної установи Одеська виправна колонія (№14) виконавчого збору у розмірі 32000грн. та відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 420/26705/24 у задоволенні позову Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, у якій викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи таке звернення суб`єкт владних повноважень вказує, що оскаржуване рішення в канцелярії державної установи Одеська виправна колонія (№14) зареєстровано лише 15.11.2024. Також, позивач вказує про наявність організаційних складнощів із своєчасного подання апеляційної скарги через систематичні відключення світла.

Надаючи оцінку доводам державної установи Одеська виправна колонія (№14) щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення окружного адміністративного суду у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства України, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 КАС України, відповідно до частини 6 якої апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

При цьому, за приписами ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Між тим, необхідно зауважити, що строки подання апеляційних скарг у даній категорії справ визначено статтею 287 КАС України, норми якої є спеціальними по відношенню до норм статті 295 КАС України.

Тобто, строк подання апеляційної скарги в даному випадку становить десять днів з дня проголошення оскаржуваного рішення.

При цьому, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що Одеським окружним адміністративним судом справу №420/26705/24 розглянуто в порядку письмового провадження 06.11.2024.

Означене судове рішення було надіслано в електронний кабінет представника державної установи Одеська виправна колонія (№14) Коопильчук В.А. та доставлено адресату 08.11.2024 о 01год. 14хв., що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

Отже, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №420/26705/24 уважається врученим позивачу 08.11.2024.

Десятиденний строк, з дня вручення рішення суду першої інстанції, скінчився 18.11.2024.

Натомість, дану апеляційну скаргу позивачем до П`ятого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» подано лише 03.12.2024, тобто поза межами визначеного приписами чинного процесуального законодавства строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вказує, що заяву державної установи Одеська виправна колонія (№14) обґрунтовано лише загальними посиланнями без зазначення конкретних обставин (з підтверджуючими доказами та матеріалами), які дійсно перешкоджали суб`єкту владних повноважень своєчасно подати до суду апеляційної інстанції дану апеляційну скаргу.

При цьому, лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для надання одній із сторін справи певних преференцій. У такому випадку, суб`єкт владних повноважень має обґрунтувати, з наданням належних та допустимих доказів, яким чином введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу та перешкоджало йому вчасно оскаржити рішення окружного адміністративного суду.

В контексті наведеного суд апеляційної інстанції також враховує тривалість пропущеного позивачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в даній категорії справи, який є значним.

Апеляційний адміністративний суд відхиляє довід скаржника стосовно того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ним отримано лише 15.11.2024, адже відмітка про реєстрацію судового рішення в державній установі Одеська виправна колонія (№14) не є належним доказом отримання такого судового рішення, адже номер і дата реєстрації вхідної кореспонденції, проставленої суб`єктом владних повноважень в односторонньому порядку, не свідчать про дату отримання рішення суду, а лише фіксують факт реєстрації кореспонденції суду при її надходженні до позивача.

Не є юридично спроможним також довід скаржника стосовно відключень світла, оскільки на підтвердження таких обставин позивачем до матеріалів апеляційної скарги не додано жодного доказу.

В контексті вказаного слід зауважити, що неналежна організація роботи в державній установі Одеська виправна колонія (№14) в умовах воєнного стану не впливає на можливість застосування такого процесуального інституту як «поновлення строку на апеляційне оскарження» та надання позивачу певних преференцій.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Натомість, в апеляційній скарзі позивач на наявність таких обставин не вказує.

Отже, за наслідком дослідження доводів державної установи Одеська виправна колонія (№14) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції колегія суддів дійшла висновку, що вони є необґрунтованими, оскільки представником позивача не зазначено та до апеляційної скарги не додано жодних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку для подання до апеляційного суду даної скарги.

Також, скаржником до апеляційної скарги не додано докази сплати судового збору в повному обсязі.

Визначаючи суму судового збору, яку необхідно сплатити за подання до суду апеляційної інстанції даної апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, згідно із підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 якого за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум працездатних осіб становить 3028грн.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У зв`язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку, статтю 4 Закону України «Про судовий збір» доповнено частиною третьою, згідно із якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що апеляційну скаргу державною установою Одеська виправна колонія (№14) подано в електронній формі, у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Сума позову у задоволенні якого позивачу відмовлено становить 32000грн., а тому за подання до суду даної апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №420/26705/24 державна установа Одеська виправна колонія (№14) повинна сплатити судовий збір в загальному розмірі 3633грн. 60коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, із наданням скаржнику строку для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних підстав для поновлення такого строку, а також доказів сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.169, 287, 292, 293, 298 КАС України, апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Визнати вказані державною установою Одеська виправна колонія (№14) підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №420/26705/24 неповажними.

У задоволенні заяви державної установи Одеська виправна колонія (№14) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №420/26705/24 - відмовити.

Апеляційну скаргу Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №420/26705/24 за позовом Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору - залишити без руху.

Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати скаржнику 10-денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до апеляційного суду доказів сплати судового збору у розмірі 3633грн. 60коп., а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №420/26705/24 із зазначенням інших обґрунтованих підстав для поновлення такого строку, з підтверджуючими доказами та матеріалами.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду має бути внесено на рахунок №UA678999980313101206081015758, код класифікації доходів бюджету - 22030101, отримувач ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувач: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку (МФО) 899998.

Роз`яснити скаржнику, що у разі не виконання вимог зазначеної ухвали апеляційним судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов