Рішення

від 05.12.2024 по справі 761/584/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/584/23

Провадження № 2-др/761/365/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВЕ)

05 грудня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі

головуючого судді Пономарено Н.В.,

за участю секретаря Яцишина А.О.

представника позивача Гонтаря О.М.

представника відповідача Миколайчука О.І.

представника відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Саницького А.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в загальному провадженні заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Гонтаря Олега Миколайовича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ЮЕЙ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.10.2024 в цивільній справі № 761/584/23 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ЮЕЙ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, - задоволено частково.

Разом з тим, 21.10.2024 представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Гонтарем Олегом Миколайовичем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат у якій він просив суд: ухвалити додаткове рішення у справі №761/584/23 про стягнення з відповідачів: ОСОБА_3 , ТОВ «СПОРТ ЮЕЙ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 969,60 грн., витрати за підготовку експертного висновку - 22 942, 10 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 200 000,00 грн.

11.11.2024 до суду надійшли заперечення ТОВ «СПОРТ ЮЕЙ» у якій відповідач просив відмовити у задоволенні заяви представника позивача у повному обсязі. Так, у заяві вказано, що позивач у заяві не навів жодних обґрунтованих причин і обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані із істотними перешкодами чи труднощами для підтвердження неможливості подання доказів (договорів, рахунків тощо) розміру понесених судових витрат до завершення судових дебатів, як цього вимагає ст. 141 ЦПК України, при цьому заявник не зазначив вчинення відповідної процесуальної дії (подання доказів в межах п`яти днів). Також вказано, що позивач не надав достатніх та належних документів, які б підтверджували здійснення витрат на професійну правничу допомогу, як того вимагає ч. 8 ст. 141 ЦПК України. У запереченнях зазначено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 200 000,00 грн. є необґрунтованими, не співвідносяться зі складністю справи, а також такими, що не мають бути відшкодованими позивачу, беручи до уваги характер предмету позову.

13.11.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Саницького А.І. про зменшення судових витрат у якому зазначено, що, на думку відповідача, розмір витрат на правничу допомогу в даній справі не може перевищувати 20 000 грн., оскільки, рішенням Шевченківський районний суд міста Києва від 15 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ЮЕЙ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, - задоволено частково, - судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

13.11.2024 до суду надійшло заперечення представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Миколайчука О.І., який просив відмовити в задоволенні заявм представника позивача.

05.12.2024 до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) представника позивача Гонтаря О.М.

Представник позивача - адвокат Гонтар О.М. в судовому засіданні вимоги поданої заяви підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у заяві.

Представник відповідача ТОВ «СПОРТ ЮЕЙ» - адвокат Лісничий І.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про ухвалення додаткових рішення, посилаючись на підстави, викладеих у поданих заперечень.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Миколайчук О.І. в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення з підстав викладених у поданих до суду заперечень.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Саницький А.І. в судовому засіданні просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 20 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ст. 270 ч. 3, 4 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторонни або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали вищезазначеної справи, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у даній справі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.10.2024 в цивільній справі № 761/584/23 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ЮЕЙ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, - задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 , інформацію, поширену ОСОБА_3 в інтерв`ю з ним під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розміщене ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 а саме інформацію: « ІНФОРМАЦІЯ_5 …За всіма ознаками він є цинічний колаборант.»; «Він підходить під термін колаборант - він продав свою країну, це однозначно…»; «ОСОБА_1…Він колаборант і зрадник нашої Батьківщини. Це однозначно»; «Якщо ОСОБА_2 - колаборант, …».

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ОСОБА_3 в інтерв`ю з ним під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розміщене ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 а саме інформацію: « ІНФОРМАЦІЯ_5 …За всіма ознаками він є цинічний колаборант.»; «Він підходить під термін колаборант - він продав свою країну, це однозначно…»; «ОСОБА_2…Він колаборант і зрадник нашої Батьківщини. Це однозначно»; «Якщо ОСОБА_2 - колаборант, …».

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ЮЕЙ» протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили, спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 вказану інформацію шляхом опублікування на головній сторінці веб-сайту https://sport.ua повідомлення про ухвалення у цій справі судового рішення та вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі.

Зобов`язано ОСОБА_4 протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 вказану інформацію шляхом опублікування на головній сторінці веб-сайту https://kamp-sport.com повідомлення про ухвалення у цій справі судового рішення та вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі.

В іншій частині позову - відмовлено.

У відповідності до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК (у редакції 2004 року ); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05.12.2024, встановлено, що відповідно до ч. 3 ст.13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) співавторством є також авторське право на інтерв`ю. Співавторами інтерв`ю є особа, яка дала інтерв`ю, та особа, яка його взяла. Однак, залучивши в якості співвідповідача відповідача ОСОБА_5 , який брав інтерв`ю у ОСОБА_3 , позивач не висунув до нього жодних позовних вимог, оскільки не зазначив, яка інформація, викладена саме вказаним відповідачем в опублікованому інтерв`ю, є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 , а тому пред`явлення позову саме до вказаного відповідача є безпідставним.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що пред`явлення позову саме до відповідача ОСОБА_5 є безпідставни та відмовлено в позові в цій частині, то з вказаного відповідача не підлягають стягненню судові витрати позивача. Тому в цій частині заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судового збору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15.10.2024 у справі №761/584/23, судом не вирішувалось питання щодо розподілу судового збору.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3969,60 грн., за чотири вимоги немайнового характеру (992,40*4) що підтверджується копією квитанції №27 (Т. 1 а.с. 33).

Враховуючи викладене та із урахуванням, що рішенням суду від 15.10.2024 позовну заяву задоволено частково, а саме дві вимоги позовної заяви задоволено повністю, а дві вимоги в частині, тому суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у загальному розмірі 3175,68 грн.

Таким чином, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення із відповідачів ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ЮЕЙ», ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір по 1058,56 грн. з кожного.

Щодо вимоги заяви представника позивача про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат за підготовку експертного висновку - 22 942, 10 грн., слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, за ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено. що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Так, до матеріалів позовної заяви долучено висновок експерта №3184 ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» за результатами проведення психологічного дослідження від 28.12.2021. До заяви про ухвалення додаткового рішення долучено копію квитанції про сплату вартості експертизи у розмірі 18 000,00 грн.

Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до частин третьої, п`ятої, шостої, сьомої, восьмої та дев`ятої статті 139 ЦПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Верховного Суду від 20.07.2022 по справі № 524/710/21 зазначено, що склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 139 ЦПК України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (частина перша статті 42 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач в відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України). Отже, положення ЦПК України встановлюють порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони.

Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі. Враховуюче те, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до її звернення до суду з позовом, то підстав для відшкодування їй витрат на складення такого експертного висновку відсутні. На підтвердження зазначеного також свідчать норми частини сьомої статті 106 ЦПК України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження у поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а, адміністративне провадження № К/9901/31359/20.

Як вбачається із рішення суду від 15.10.2024 у вказаній справі, що на підтвердження тієї обставини, що оспорювана в інтерв`ю інформація не є оціночним судженням, сторона позивача, як на доказ, посилається на висновок експерта (доопрацьований) за результатами проведення судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи у цивільній справі №761/584/23 , який був складений на замовлення представника позивача (т.4 а.с. 187-214).

Однак, вказаний висновок експерта судом був оцінений критично..

Таким чином, враховуючи, що судом оцінено критично висновок експерта (доопрацьований) за результатами проведення судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи та не покладений в основу рішення, тому правові підстави стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних з проведенням вказаної експертизи у розмірі 22 942,10 грн. - відсутні.

Щодо відшкодування інших судових витрат, понесених позивачем у справі, суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.

Представник позивач відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення просив суд стягнути з відповідачів на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 200 000,00 грн. з відповідачів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: копію договору про надання правничої допомоги від 14 грудня 2022 року, копію Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 14 грудня 2022 року, копію акту приймання наданих послуг від 16.10.2024 за договором про надання правничої допомоги від 14.12.2024, копію рахунку-фактура №2.10 від 17 жовтня 2024 року.

Суд, з урахуванням клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та відповідні заперечення, доходить до висновку щодо часткове стягнення витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

Так, згідно акту-звіту приймання наданих послуг від 16.10.2024 за договором про надання правничої допомоги від 14.12.2024 вартість послуг, вказаних в п. 1 Акту становить 200 000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до тексту позовної заяви позивачем вказано попередній (орієнтований) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи та зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого, зокрема, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Також, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

В постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом Гонтарем О.М. позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній справі № 761/584/23, зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд дійшов до висновку, що сума витрат на правничу допомогу визначена у заяві про ухвалення додаткового рішення у розмірі 200 000,00 грн. є необґрунтованою та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушений був понести позивач у цій справі.

Отже, виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, категорії спору, що є немайновим, фінансового стану і статусу обох сторін у спірних правовідносинах, обсягу фактично наданих позивачу послуг з правової допомоги та заперечень сторони відповідача в контексті положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України, на переконання суду, стягнення судових витрат, понесених позивачем у вказаній справі у розмірі 200 000,00 грн. є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, а також часом, витраченим на їх виконання, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості розміру отриманих коштів.

Враховуючи наявність підстав для зменшення розміру суми судових витрат суд приходить до висновку, що з із відповідачів ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ЮЕЙ», ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню 24 000,00 грн., тобто по 8000,00 грн. з кожного в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, оскільки позовні вимоги задоволено.

Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, яке при цьому не порушуватиме права учасника справи на отримання коштів, які він змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

Таким чином заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі № 761/584/23 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 133, 137,141, 144, 259, 260, 270, 353 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Гонтаря Олега Миколайовича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ЮЕЙ», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації - задовольнити частково.

Стягнути із відповідачів ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ЮЕЙ», ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір по 1058,56 грн. з кожного.

Стягнути із відповідачів ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ЮЕЙ», ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 8000,00 грн. з кожного.

В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ЮЕЙ», код ЄДРПОУ 36627316, адреса: 01054, м. Київ, вул. Франка Івана, буд.30.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст додаткового рішення складено: 11.12.2024.

Суддя: