Постанова

від 02.12.2024 по справі 466/4328/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/4328/23 Головуючий у 1 інстанції: Едер П. Т.

Провадження № 22-ц/811/929/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_8, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22 лютого 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

у квітні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Студентська поліклініка м. Львова» про визнання дій по зміні істотних умов праці незаконними та неправомірними та скасування наказів про зміну істотних умов праці, зобов`язання донарахування заробітної плати.

В обгрунтування позовних вимог покликаються на те, що працюють в Комунальному некомерційному підприємстві «Студентська поліклініка м. Львова», зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працюють на посаді лікаря акушера-гінеколога, ОСОБА_3 працює на посаді акушерки, а ОСОБА_4 - лікаря-терапевта. З01 березня 2022 року без будь-якого попередження чи повідомлення роботодавця, без їхньої на те згоди та без відповідного наказу відповідач почав нараховувати та виплачувати заробітну плату, виходячи з розміру не повної ставки, а всього лише 0.75 ставки, безпідставно недоплачуючи їм чверть заробітної плати, на яку вони мають право відповідно до закону. В подальшому, наказом Комунального некомерційного підприємства «Студентська поліклініка м. Львова» від 31 січня 2023 року № 8-к/тр їх переведено з 0.75 ставки на 0.5 ставки, а ОСОБА_4 на 0.25 ставки, ловівши до їх відома, що до 01 лютого 2023 року вони працювали на 0.75 ставки, а з 01 лютого 2023 року на 0.5 ставки. Вважають, що система та розмір оплати праці є одними з істотних умов праці, зміна яких можлива лише у випадках, передбачених законом за умови дотримання відповідної процедури, встановленої законом, однак роботодавець не повідомив їх про зміну істотних умов праці за два місяці до зміни істотних умов праці, чим позбавив їх можливості погодитися або відмовитися від нових запропонованих умов праці. Крім того, в поліклініці не відбулося жодних змін в організації виробництва і праці, оскільки відсутній розпорядчий акт, в тому числі і відповідний наказ по поліклініці щодо будь-яких змін в організації виробництва і праці, а накази, якими їм встановлено повну ставку, не скасовані, не відмінені та не змінені. На їх звернення відповідач пояснив, що введений в Україні воєнний стан передбачає автоматичне зменшення зарплат працівникам, однак такі дії відповідача є необгрунтованими, оскільки у разі введення правового режиму воєнного стану про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці роботодавець зобов`язаний повідомити працівника не пізніше як до запровадження таких умов. Вважають, що роботодавець не мав права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами, а виплата лише половину розміру встановленої заробітної плати порушує їхнє право на заробітну плату, гарантоване ст. 43 Конституції України. Звертають увагу, що посадовий оклад генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Студентська поліклініка м. Львова» ОСОБА_6 не зменшився, він отримує заробітну плату за повною ставкою, а також кожного місяця нараховує собі премії в розмірі 100-200% посадового окладу. Крім того, не зменшили навантаження адміністрації Комунального некомерційного підприємства «Студентська поліклініка м.Львова», 15 працівникам пенсійного віку зменшили навантаження лише до 0.75 ставки, а деякі медсестри працюють без лікаря, що по своїй суті є неможливим, оскільки специфіка роботи медсестри виключає самостійну професійну діяльність. Наголошують, що така незрозуміла та нічим необгрунтована вибірковість порушує принципи справедливості та має ознаки дискримінації по відношенню до них керівництвом КНП «Студентська поліклініка м. Львова».

З наведених підстав, з врахуванням уточнення позовних вимог, просять:

-визнати незаконними дії Комунального некомерційного підприємства «Студентська поліклініка м. Львова», які полягають у проведенні нарахувань та виплат заробітної плати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - з 01 березня 2022 року. виходячи з розрахунку 0,75 ставки, а не повної ставки, та зменшення у зв`язку з цим з 01 березня 2022 року нарахувань та виплат заробітної плати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які полягали у фактичному їхньому переведенні з 01 березня 2022 року з повної ставки на 0.75 ставки, а ОСОБА_4 - з 01 листопада 2022 року. виходячи з розрахунку 0,75 ставки, а не повної ставки, та зменшення у зв`язку з цим з 01 листопада 2022 року нарахувань та виплат заробітної плати ОСОБА_4 , які полягали у фактичному її переведенні з 01 листопада 2022 року з повної ставки на 0.75 ставки;

-визнати незаконним та скасувати наказ по Комунальному некомерційному підприємстві «Студентська поліклініка м. Львова» від 31 січня 2023 року № 8-к/тр в частині переведення з 01 лютого 2023 року з 0.75 ставки на 0.5 ставки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та з 0.75 ставки на 0.25 ставки ОСОБА_4 ;

-зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Студентська поліклініка м. Львова» здійснити нарахування та виплати заробітної плати - виходячи з розрахунку повної ставки та здійснити доплату донарахованих та не виплачених сум різниці заробітної плати з врахуванням індексації з 01 березня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а з 01 листопада 2022 року - ОСОБА_4 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Комунального некомерційного підприємства «Студентська поліклініка м. Львова» про визнання дій по зміні істотних умов праці незаконними та неправомірними та скасування наказів про зміну істотних умов праці - відмовлено.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,в апеляційній скарзі покликаються на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянти вважають помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивачам було відомо про зміну істотних умов праці на підставі наказів № 16 від 01 березня 2022 року «Про встановлення режиму роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова» на особливий період (воєнний час)» та № 20 від 20 березня 2022 року «Про внесення змін в організацію режиму роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова» на особливий період (воєнний час)», і що продовжуючи виконувати трудові функції, вони надали згоду на продовження роботи із зміненими умовами праці, оскільки до таких висновків дійшов суд на підставі тверджень відповідача, які не підтверджені належними та допустимими доказами, які могли б свідчити про те, що вони у будь-який спосіб були ознайомлені з цими наказами. Вищезазначені накази не були персоніфіковані, а тому не могли породжувати будь-яких юридичних наслідків у зміні істотних умов праці для конкретних працівників, оскільки це суперечить вимогам ст. 32 КЗпП України. Вважають обраний ними спосіб захисту правильним та ефективним, враховуючи те, що накази № 16 від 01 березня 2022 року «Про встановлення режиму роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова» на особливий період (воєнний час)» та № 20 від 20 березня 2022 року «Про внесення змін в організацію режиму роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова» на особливий період (воєнний час)» не можуть вважатися такими, що змінили істотні умови праці для них, оскільки в них не зазначено про скорочення виплат заробітної плати чи зміни навантаження працівників, тому порушення їхніх прав полягає в отриманні нижчої, ніж обумовлено трудовим договором, заробітної плати при аналогічному навантаженні, що є триваючим порушенням, яке тривало до оголошення наказу № 8-к/тр від 31 січня 2023 року. Вказують, що сама по собі їхня згода на переведення на нижчі ставки не свідчить про те, що наказ по Комунальному некомерційному підприємстві «Студентська поліклініка м. Львова» від 31 січня 2023 року № 8-к/трє законним та обгрунтованим, а даючи таку згоду вони виходили з міркувань уникнути звільнення та втрати джерела доходу у скрутний час. Звертають увагу, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим фактами, що скорочення ставки є несправедливим та непропорційним зважаючи на те, що не скорочено ставок адміністрації установи, молодшому медичному персоналу та технічним працівникам. Наголошують, що Порядком реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1464 «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році» не передбачено право керівника медичного закладу комунального підпорядкування зменшувати ставку лікарям при зменшенні декларацій. На думку апелянтів, керівник лікувального закладу не уповноважений змінювати розмір ставки, а має право зменшити розмір заробітної плати у разі, коли лікаря обрали менше ніж 70 відсотків пацієнтів оптимального обсягу практики первинної медичної допомоги. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_8, ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає, що у період воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною 3 статті 32 та статтею 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Крім цього, частина 4 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає, що час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді лікаря акушера-гінеколога в КНП «Студентська поліклініка м. Львова» (наказ про прийняття від 08.12.1999 № 54-к), ОСОБА_2 працює на посаді лікаря акушера-гінеколога в КНП «Студентська поліклініка м. Львова» (наказ про прийняття від 20.02.2006 № 6-к), ОСОБА_3 працює на посаді акушерки в КНП «Студентська поліклініка м. Львова», ОСОБА_4 працює на посаді лікаря загальної практики-сімейного лікаря в КНП «Студентська поліклініка м. Львова» (наказ про прийняття від 16.10.2007 № 52-к).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогодні.

01 березня 2022 року в.о. генерального директора КНП «Студентська поліклініка м. Львова» Комар А.В. видано наказ №16 «Про встановлення режиму роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова» на особливий період (воєнний час)», такий видано відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», листа керівника апарату Львівської обласної державної адміністрації від 15.09.2021 року №21-165 ДСК «Щодо мобілізаційних завдань», з метою організації сталої та ефективної роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова» в умовах особливого періоду (воєнного стану), на виконання наказу ДОЗ ЛОДА від 01.03.2022 року №м-18дск «Про організаційно - штатну структуру галузі охорони здоров`я Львівської області на особливий період (воєнний час)».

Цим наказом робота КНП «Студентська поліклініка м.Львова» переведена в режим чергувань, затверджено графіки роботи для працівників КНП «Студентська поліклініка м. Львова» відповідно до встановленого режиму чергувань згідно додатків, зобов`язано головну медичну сестру ознайомити із затвердженими графіками працівників установи.

Пунктом 4 цього наказу головному бухгалтеру нарахування і виплату заробітної плати слід проводити відповідно до наданих табелів, заповнених відповідно до фактично відпрацьованого працівниками установи часу.

Також встановлено, що в.о. генерального директора КНП «Студентська поліклініка м.Львова» 30 березня 2022 року видано наказ № 20 «Про внесення змін в організацію режиму роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова» встановленого на особливий період (воєнний стан)», такий видано з метою вдосконалення режиму роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова», встановленого на особливий період (воєнний стан) наказом КНП від 01.03.2022 року, задля забезпечення сталої та ефективної роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова» в умовах особливого періоду (воєнного стану), в зв`язку з виробничою необхідністю та відповідно до пункту 4 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року.

Наказом затверджено графіки роботи для працівників КНП «Студентська поліклініка м. Львова» в умовах особливого періоду (воєнний стан) згідно додатками, графіки роботи працівників в умовах особливого періоду (воєнний стан) набувають чинності з моменту їх затвердження, режим роботи згідно затверджених наказом графіків встановлено з 01.04.2022 року.

Цим наказом також зобов`язано головну медичну сестру ознайомити із затвердженими графіками працівників установи, головному бухгалтеру нарахування і виплату заробітної плати слід проводити відповідно до наданих табелів, заповнених відповідно до фактично відпрацьованого працівниками установи часу. (пункти 3,4 наказу).

Тобто, вищезазначеними наказами, які ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не оскаржувався, такі незаконними в судовому порядку не визнавалися, було затверджено графіки роботи для працівників відповідно до встановленого режиму чергувань згідно з додатками, які, як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дотримувалися, що безспірно підтверджується долученими до матеріалів справи табелями обліку використання робочого часу.

Дотримання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 графіків виходу на роботу, затверджених вищезазначеним наказами, свідчить про те, що графіки роботи працівників були доведені до їх відома, про вихід на роботу відповідно до затверджених графіків позивачам було відомо, а відтак їм було відомо про зміну режиму роботи в умовах особливого періоду (воєнного стану), будь-яких заперечень щодо зміни режиму роботи не висловлювали, погодилися з такими умовами праці (з режимом роботи) в умовах воєнного стану, дотримувалася графіків виходу на роботу.

Судом також встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з врахуванням наказів №16 від 01.03.2022 року та №20 від 30.03.2022 року, нараховувалася та виплачувалася відповідно до відпрацьованого ними часу згідно графіків роботи працівників, затверджених вищезазначеними наказами в.о.генерального директора КНП «Студентська поліклініка м.Львова», які позивачами не оскаржувалися в судовому порядку, такі є чинними.

Тобто, заробітна плата ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 нараховувалася та виплачувалася з врахуванням зміненого режиму роботи, з врахуванням виходу на роботу згідно затверджених графіків, який ними дотримувався, з врахуванням кількості відпрацьованого часу, і оскільки тривалість робочого часу зменшилася, то відповідно зменшилася заробітна плата.

Слід звернути увагу, що змінений режим роботи, отримання заробітної плати з врахуванням зміненого режиму праці до подання даного позову, позивачами не оскаржувалися.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який на підставі табелів обліку робочого часу встановив, що з 01 березня 2022 року ОСОБА_1 (до 10 лютого 2023 року), ОСОБА_2 (до 13 лютого 2023 року), ОСОБА_3 (до 15 лютого 2023 року) та ОСОБА_4 в період з 01 листопада 2022 року по 20 лютого 2023 року виконували покладені на них трудові обов`язки згідно графіків затверджених наказом №16 від 01 березня 2022 року «Про встановлення режиму роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова» на особливий період (воєнний час)» та № 20 від 20 березня 2022 року «Про внесення змін в організацію режиму роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова» встановленого на особливий період (воєнний стан)», відповідно відпрацьовували неповний робочий день та отримували заробітну плату з розрахунку до відпрацьованих годин.

Наведеним спростовуються доводи апелянтів про безпідставне, на їх думку, зменшення керівництвом КНП «Студентська поліклініка м. Львова» заробітної плати, а відтак незаконну, на їх думку, зміну істотних умов праці, а саме, оплати праці.

З огляду на викладене, колегія суддів не може не погодитися з висновками суду першої інстанції, що позивачам було відомо про зміну істотних умов праці, що відбулись на підставі наказу №16 від 01 березня 2022 року «Про встановлення режиму роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова» на особливий період (воєнний час)» та №20 від 20 березня 2022 року «Про внесення змін в організацію режиму роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова» встановленого на особливий період (воєнний стан)», а відповідно продовжуючи виконання трудових функцій понад 11 календарних місяців ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) та трьох календарних місяців - ОСОБА_4 , надали згоду на продовження роботи із зміненими умовами праці.

Твердження позивачів про те, що вони відпрацьовували повну ставку спростовуються долученими відповідачем до матеріалів справи табелями обліку використання робочого часу, інформація зазначена в них щодо кількості відпрацьованих годин позивачами не спростована.

Суд першої інстанції вірно зазначив про те, що позивачі, звернувшись з позовними вимогами про визнання незаконними дій відповідача, які, які на їх думку, полягають у нарахуванні та виплаті заробітної плати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в період з 01 березня 2022 року до 01 лютого 2023 року (що відбувались із розрахунку 0,75 ставки, а не повної ставки), та ОСОБА_4 в період з 01 листопада 2022 року до 01 лютого 2023 року (що нараховувалась із розрахунку 0,75 ставки, а не повної ставки), не заявляли позовну вимогу про визнання незаконним та скасування наказів №16 від 01 березня 2022 року «Про встановлення режиму роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова» на особливий період (воєнний час)» та №20 від 20 березня 2022 року «Про внесення змін в організацію режиму роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова» встановленого на особливий період (воєнний стан)», на підставі яких відповідно до відпрацьованого часу нараховувалася та виплачувалася заробітна плата позивачам, а також не оспорювали правильність табелювання (обліку) відпрацьованого робочого часу.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не оскаржували накази в.о. генерального директора КНП «Студентська поліклініка м. Львова» Комар А.В. №16 від 01.03.2022 року «Про встановлення режиму роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова» на особливий період (воєнний час)» та наказ №20 від 30 березня 2022 «Про внесення змін в організацію режиму роботи КНП «Студентська поліклініка м. Львова», якими змінено режим роботи працівників поліклініки, а відповідно змінено і оплату праці, виходили на роботу відповідно до затверджених цими наказами графіків роботи, що свідчить про те, що вони погодилися зі змінами режиму роботи, отримували заробітну плату, яка нараховувалася саме з врахуванням відпрацьованого ними часу відповідно затверджених графіків, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконними дій Комунального некомерційного підприємства «Студентська поліклініка м. Львова», які полягають у проведенні нарахувань та виплат заробітної плати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - з 01 березня 2022 року, виходячи з розрахунку 0,75 ставки, а не повної ставки, та зменшення у зв`язку з цим з 01 березня 2022 року нарахувань та виплат заробітної плати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які полягали у фактичному їхньому переведенні з 01 березня 2022 року з повної ставки на 0.75 ставки, а ОСОБА_4 - з 01 листопада 2022 року, виходячи з розрахунку 0,75 ставки, а не повної ставки, та зменшення у зв`язку з цим з 01 листопада 2022 року нарахувань та виплат заробітної плати ОСОБА_4 , які полягали у фактичному її переведенні з 01 листопада 2022 року з повної ставки на 0.75 ставки, а також про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання КНП «Студентська поліклініка м. Львова» здійснити нарахування та виплату заробітної плати, виходячи з розрахунку повної ставки та здійснити доплату донарахованих та не виплачених сум різниці заробітної плати з врахуванням індексації з 01 березня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а з 01 листопада 2022 року - ОСОБА_4 .

Оскаржуваним позивачами наказом №8-к/тр від 31.01.2023 КНП «Студентська поліклініка м. Львова», з 01.02.2023 лікаря-акушера-гінеколога ОСОБА_2 переведено на неповний робочий час на 0,5 ставки посадового окладу (ознайомлена з наказом 31.01.2023), лікаря-акушера-гінеколога ОСОБА_1 переведено на неповний робочий час на 0,5 ставки посадового окладу (ознайомлена з наказом 07.02.2023), лікаря загальної практики - сімейного лікаря ОСОБА_4 переведено на неповний робочий час на 0,25 ставки посадового окладу (ознайомлена з наказом 20.02.2023), акушерку ОСОБА_3 переведено на неповний робочий час на 0,5 ставки посадового окладу (ознайомлена з наказом 07.02.2023), що стверджується підписами позивачів в наказі про ознайомлення з цим наказом.

Відповідно до статті 64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частина 2 статті 65 ГК України передбачає, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

У постанові Верховного Суду у справі № 755/3495/16 від 28 березня 2019 року вказано, що частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. На підставі викладеного суди дійшли правильних висновків, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.

Тобто, при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, доцільності зміни істотних умов праці, а, виключно, перевіряє дотримання відповідної процедури, або, якщо відбулось звільнення, то наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників).

Таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18, від 27 травня 2021 року у справі № 201/6689/19.

27 січня 2023 року в.о. генерального директора КНП «Студентська поліклініка м. Львова» Комарем А.В. видано наказ №8 «Про зміни істотних умов праці та оптимізацію штатного розпису», зі змісту якого вбачається, що у зв`язку зі скороченням витрат на утримання підприємства та необхідністю проведення змін в організації праці з метою раціоналізації робочих місць на підставі Закону України від 15.03.2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного часу» зі змінами згідно із Законом від 01.07.2022 року, слід з 01.02.2023 року провести оптимізацію штатних посад та затвердити штатний розпис на 2023 рік.

На підставі наказу в.о. генерального директора КНП «Студентська поліклініка м. Львова» Комара А.В. від 27 січня 2023 року №8 «Про зміни істотних умов праці та оптимізацію штатного розпису», ним був виданий наказ №8-к/тр від 31 січня 2023 року, яким лікаря акушер - гінеколога ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року переведено на неповний робочий час на 0,5 ставки посадового окладу; лікаря акушер - гінеколога ОСОБА_2 з 01 лютого 2023 року переведено на неповний робочий час на 0,5 ставки посадового окладу; акушерку ОСОБА_3 з 01 лютого 2023 року переведено на неповний робочий час на 0,5 ставки посадового окладу; лікаря загальної практики - сімейного лікаря ОСОБА_4 з 1 лютого 2023 року переведено на неповний робочий час на 0.25 ставки посадового окладу.

Колегія суддів враховує те, що підставою видачі в.о. генерального директора КНП «Студентська поліклініка м. Львова» Комарем А.В. наказу від 31.01.2023 року №8-к/тр, зазначено наказ в.о. генерального директора КНП «Студентська поліклініка м. Львова» Комара А.В. від 27 січня 2023 року №8 «Про зміни істотних умов праці та оптимізацію штатного розпису», який ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не оскаржувався.

Слід зазначити, що наказ в.о. генерального директора КНП «Студентська поліклініка м. Львова» Комара А.В. від 27 січня 2023 року №8 «Про зміни істотних умов праці та оптимізацію штатного розпису», яким затверджено штатний розпис і відповідно до якого позивачі переведені на неповний робочий час і на меншу ставку, позивачами не оскаржувався.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд врахував те, що позивачів у встановленому законом порядку ознайомлено із оскаржуваним наказом, про що останні власноручно розписались: 07 лютого 2023 року - ОСОБА_1 ; 31 січня 2023 року - ОСОБА_2 ; 07 лютого 2023 року - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 .

Надалі, ОСОБА_1 10 лютого 2023 року, ОСОБА_2 13 лютого 2023 року, ОСОБА_3 15 лютого 2023 року, та ОСОБА_7 20 лютого 2023 року надали письмові згоди на продовження роботи зі зміною істотних умов праці, які були запроваджені після отримання згоди працівників.

Відмовляючи позивачам в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №8-к/тр в частині переведення з 01 лютого 2023 року на 0,5 ставки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та на 0,25 ставки ОСОБА_4 , суд першої інстанції вірно зазначив про те, що прийняття рішення про зміну в організації виробництва і праці, внесення змін до штатного розпису є виключною компетенцією власника підприємства чи установи та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи, суд не вправі вирішувати питання доцільності скорочення чисельності чи штату працівників, доцільності зміни істотних умов праці, які, як вбачається з вищезгаданих наказів в.о. генерального директора Комара А.В., були викликані введенням в Україні воєнного стану.

А відтак, дійшовши висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №8-к/тр в частині переведення з 01 лютого 2023 року на 0,5 ставки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та на 0,25 ставки ОСОБА_4 , доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Вірними та обгрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що встановивши, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо стороною у спорі заявлено вимогу до ухвалення ним рішення про застосування строку позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Тобто, якщо суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення суду про відмову в задоволенні позову саме на цій підставі, а не через пропуск позовної давності. Якщо ж встановлено, що таке право порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення про відмову в позові у зв`язку із закінченням строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суд першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 лютого 2024 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 12.12.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк