Ухвала

від 16.12.2024 по справі 2-1828/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №2-1828/11

Провадження № 2-р/639/5/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Яременко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова заяву ОСОБА_1 про роз`яснення заочного рішення суду від 16.11.2011 у цивільній справі № 2-1828/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Жовтневого РВК м. Харкова про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, визначення місця проживання малолітніх дітей, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ОСОБА_3 , в особі свого представника адвоката Янковського Вячеслава Володимировича, звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з заявою про роз`яснення заочного рішення суду від 16.11.2011 у цивільній справі № 2-1828/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Жовтневого РВК м. Харкова про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, визначення місця проживання малолітніх дітей, в якій просив суд роз`яснити рішення суду від 16.11.2011, а саме: чи вважається позивач ОСОБА_3 - особою, яка самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто без участі матері у житті дитини, що надає йому статус «одинокого батька».

В обґрунтування заяви представник заявникапосилається на те, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.11.2011 про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, визначення місця проживання малолітніх дітей позовні вимоги задоволені. Під час розгляду даної справи, суд дослідивши матеріали даної цивільної справи встановив: «...Що стосується позовних вимог про визначення місця проживання малолітніх дітей, судом встановлено, що зазначене питання розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчих органів Харківської міської ради Жовтневого району.За результатами розгляду питання було складено висновок щодо того, що місце проживання малолітнього ОСОБА_5 слід визначити разом з батьком ОСОБА_1 , а місце проживання ОСОБА_7 слід визначити разом з матір`ю ОСОБА_2 . Аналіз матеріалів справи та наданих доказів свідчить про те, що сторони, кожний окремо, за місцем проживання та роботи характеризуються позитивно, мати займається вихованням дітей, батько бажає приймати участь у їх вихованні, проте між ними виникають конфлікти стосовно зазначеного питання.Як вбачається з зазначеного висновку від 06.07.2011, спеціалістами комісії було обстежено умови проживання дітей, перевірено характеристики батьків, інші суттєві обставини, необхідні для прийняття відповідного рішення. Аналіз зазначеного висновку в сукупності з усіма матеріалами справи дає суду підстави вважати необхідним визначити місце проживання кожного з дітей таким чином: ОСОБА_5 - разом з батьком, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 - разом з матір`ю, за адресою: АДРЕСА_2 .».Як на час прийняття даного судового рішення, так і на теперішній час, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з із батьком - ОСОБА_1 , який самостійно здійснює його виховання і утримання, а саме без участі матері у житті дитини, не отримуючи від ОСОБА_2 , будь-якої допомоги, в тому числі і аліментів на утримання сина.

Між тим, зазначене судове рішення є неясним та незрозумілим для позивача та його представника, а саме чи вважається позивач ОСОБА_1 - особою, яка самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто без участі матері у житті дитини, що надає йому статус «одинокого батька», так як суд визначив місце постійного проживання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним.

Вказані обставини і вимусили заявника звернутися до суду із заявою про роз`яснення ухвали суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 грудня 2024 року прийнято заяву ОСОБА_3 про роз`яснення рішення у цивільній справі № 2-1828/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Жовтневого РВК м. Харкова про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, визначення місця проживання малолітніх дітей. Призначено до розгляду в судове засідання.

Сторони в судове засідання не з?явились, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У відповідності до ч. 3 ст. 271 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз?яснення рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебувала цивільній справі № 2-1828/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Жовтневого РВК м. Харкова про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, визначення місця проживання малолітніх дітей.

Заочним рішенням суду від 16 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено

Розірвано шлюб, зареєстрований 7 березня 2003 року у Палаці урочистих подій м. Харкова, актовий запис № 181, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_3 .

Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 65-67).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 листопада 2011 року виправлено описку в рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Жовтневого РВК м. Харкова про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, визначення місця проживання малолітніх дітей.

У вступній частині рішення замість номера справи «Справа № 2-1351/11» вказати «Справа № 2-1828/11» (а.с.68).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 липня 2022 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 листопада 2011 року у цивільній справі № 2-1828/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Жовтневого РВК м. Харкова про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, визначення місця проживання малолітніх дітей відмовлено (а.с.83).

ОСОБА_1 просив суд роз`яснити рішення суду від 16.11.2011, а саме: чи вважається позивач ОСОБА_3 - особою, яка самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто без участі матері у житті дитини, що надає йому статус «одинокого батька».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Як свідчить тлумачення частин першої та другої статті 271 ЦПК України роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, і це ускладнює його реалізацію. При здійсненні роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

При цьому не підлягають роз`ясненню судові рішення, ухвалені судом у межах наданих йому повноважень з процесуальних питань, які вказують на вчинення тієї чи іншої процесуальної дії.

У пункті 21 роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», зазначено на те, що роз`яснення рішення суду можливо тоді, коли воно є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення та не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Роз`яснення судового рішення зумовлюється його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення, а саме, мають місце положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Таким чином, роз`яснення рішення - це більш повний і ясний виклад тих частин рішення, розуміння яких викликає труднощі.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що «роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усунення неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушуються питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення».

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення».

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Отже, приводом для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Отже, роз`ясненню підлягають лише ті судові рішення, які набрали законної сили та які підлягають виконанню у випадку, якщо вони не виконані або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2022 № 755/1600/16 (провадження 61-15720ск21).

Так, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.11.2011 не підлягає примусовому виконанню, що виключає утруднення чи неможливість його виконання.

Крім того, просив роз?яснити суд чи вважається позивач ОСОБА_3 - особою, яка самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто без участі матері у житті дитини, що надає йому статус «одинокого батька».

Так, в постанові від 13.06.2018 за результатами розгляду справи №822/2446/17 Верховним Судом викладено позицію про те, що розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з позивачем, що передбачає обов`язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини. Проаналізувавши норми Сімейного кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що лише рішення суду щодо позбавлення особи батьківських прав є підтвердженням факту самостійного виховання дитини одним з батьків. Правовий статус поняття одинокого батька не врегульований законодавством, однак Верховний Суд вбачає можливим застосовування аналогії поняття одинокої матері, тлумачення якого є у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів. Таким чином для набуття статусу одинокий батько, необхідні дві умови: не перебування у шлюбі; виховання та утримання дитини самим батьком, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.

Згідно ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Термін «одинока матір» на законодавчому рівні не визначено, проте відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6.11.1992 р. № 9 одинокою матір`ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама. Отже, основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримування дитини без участі батька. Одержання жінкою аліментів від батька дитини, ведення з ним спільного господарства позбавляє статусу одинокої матері.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2021 року у справі № 591/1371/19 (провадження № 61-10029св21) зазначено, що "згідно зі статтею 1 Закону України "Про охорону дитинства", статтею 2 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", статтею 6СК України дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосованого до неї, вона не набуває прав повнолітньої особи раніше. Відповідно до статей 18-1-18-3 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" одинокою матір`ю є особа, яка не перебуває у шлюбі з батьком дитини, виховує дитину без батька. Цей статус за одинокою матір`ю зберігається і у тому разі, коли вона уклала шлюб не з батьком дитини за умов, якщо діти не були усиновлені чоловіком (дружиною). Також визначення "одинокої матері" наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" та пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України "Про відпустки". Так, згідно із вказаною постановою Пленуму Верховного Суду України одинокою матір`ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама. Оскільки пунктом 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України "Про відпустки" визначено одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання (сплати аліментів) значення не має".

З огляду на вищевикладене, заявиком фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення.

Отже, заочне рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 листопада 2011 року, про роз`яснення якого подано заяву, не допускає кількох варіантів тлумачення, це рішення є мотивованим, чітким і зрозумілим, тому відсутні підстави для роз`яснення цього судового рішення. Крім того, вказане рішення не підлягає примусовому виконанню, що виключає утруднення чи неможливість її виконання.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення заочного рішення суду від 16.11.2011 у цивільній справі № 2-1828/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Жовтневого РВК м. Харкова про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, визначення місця проживання малолітніх дітей слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст., 260, 271 ЦПКУкраїни,суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення заочного рішення суду від 16.11.2011 у цивільній справі № 2-1828/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Жовтневого РВК м. Харкова про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, визначення місця проживання малолітніх дітей - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 16.12.2024

Суддя В.В. Труханович