Постанова

від 04.12.2024 по справі 16/81

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Справа №16/81

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка учасників справи:

від позивача не з`явився

від Міністерства юстиції України - Семен І.Р.

від відповідача Ганган В`ячеслав Георгійович.

розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Агропромислова група Закарпатський сад б/н від 20.08.2024

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2024 суддя: Ремецькі О.Ф., м. Ужгород, повний текст ухвали складено 07.08.2024

про відмову в задоволенні скарги на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 15781788 від 04.11.2021

у справі №16/81

за позовом відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ

до відповідача відкритого акціонерного товариства Агропромислова група Закарпатський сад, смт. Королево, Виноградівський район

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Мак Девід, м. Київ

про стягнення 12 632 611,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк, м. Київ (далі позивач) звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства „Агропромислова група „Закарпатський сад, смт. Королево, Виноградівський район (далі відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Мак Девід, м. Київ (далі третя особа) з урахуванням заяви про збільшення суми позовних вимог про стягнення суми 12632611,31 грн., у т.ч. 4309698,00 грн. основної заборгованості, 2922794,47 грн. заборгованості по процентах, 2571448,07 грн. інфляційних втрат, 2412250,14 грн. 30% річних від простроченої суми, 324601,93 грн. три проценти річних та 91818,70 грн. пені, згідно кредитного договору №159 від 30.12.05.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.09, яка набрала законної сили 11.08.09 видано наказ від 09.10.2009.

31.01.2022 до Господарського суду Закарпатської області надійшла скарга (вх. №02.3.1-02/579/21 від 31.01.2022) ВАТ Агропромислова група Закарпатський сад на постанову головного державного виконавця.

В обґрунтування своїх вимог скаржник вказував на те, що 09.10.2009 Господарським судом Закарпатської області по справі № 16/81 видано наказ на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2009, якою задоволено позов ВАТ ВТБ Банк до ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" про стягнення 12 632 611,31 грн.

30.10.2009 постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження 15781788 на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області № 16/81 від 09.10.2009 про стягнення з ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" на користь ВАТ ВТБ Банк 12 632 611,00 грн.

13.11.2021 Відкритим акціонерним товариством "Агропромислова група "Закарпатський сад" (далі - ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад") отримано постанову від 04.11.2021 про стягнення виконавчого збору в сумі 1 263 261,13 грн. у ВП № 15781788.

З вказаної постанови вбачається, що 04.11.2021 головним державним виконавцем Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.2 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

У якості такої угоди в оскаржуваній постанові зазначена мирова угода, укладена комітетом кредиторів ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" та боржником - ВАГ "Агропромислова група "Закарпатський сад" у справі № 5008/551/2011 про визнання банкрутом ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад", яка затверджена ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2020 № 5008/551/2011.

Водночас, скаржник вважає, що мирова угода, яка покладена в обґрунтування постанов про закінчення виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, укладена не у процесі виконання рішення, а в господарському провадженні з розгляду заяви про визнання банкрутом ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" та має назву "Мирова угода, укладена комітетом кредиторів ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" та боржником - ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" - у справі № 5008/551/2011 про визнання останнього банкрутом". Ця угода підписана комітетом кредиторів та боржником, а не стягувачем і боржником, як сторонами виконавчого провадження.

З огляду на наведене вважає, що наявні підстави для визнання неправомірною постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 04.11.2021 у виконавчому провадженні № 15781788 та для зобов`язання скасувати вказану постанову.

Короткий зміст ухвали суду

ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2024 відмовлено в задоволенні скарги ВАТ Агропромислова група Закарпатський сад на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 15781788 від 04.11.2021.

Суд зазначив, що мирова угода у справі про банкрутство є способом відновлення платоспроможності боржника та рівномірного/пропорційного задоволення грошових вимог кредиторів. Укладена та затверджена судом мирова угода повертає боржнику його майнову та організаційну незалежність як учасника господарського обігу та змінює умови виконання грошових зобов`язань перед кредиторами.

Суд першої інстанції вважає необґрунтованим та таким, що не відповідають обставинам справи, та не підтверджують доводи про те, що державним виконавцем вчинено дії з порушенням положень вимог Закону.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи:

20.08.2024 до Західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства Агропромислова група Закарпатський сад б/н від 20.08.2024 на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2024 у справі №16/81.

Апелянт зазначає, що не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, при цьому зазначає наступне:

-у виконавчому провадженні № 15781788 мирова угода в процесі виконання рішення між стягувачем ВАТ ВТБ Банк та боржником ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" не підписувалась та не подавалась державному виконавцеві, у зв`язку з чим останній не міг передавати її для затвердження до господарського суду, тому така підстава, як мирова угода в процесі виконання рішення, відсутня;

-винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі мирової угоди, затвердженої у справі про банкрутство, замість мирової угоди, укладеної сторонами в процесі виконання рішення, порушує вимоги Закону України "Про виконавче провадження" щодо здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; неупередженого, ефективного, своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, винести нову, якою вимоги скарги задоволити у повному обсязі.

У відзиві представник Міністерства юстиції України заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначив, що 03.11.2011 державним виконавцем відділу ПВР винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з надходженням до відділу ухвали Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2011 за № 5008/551/2011 про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ Агропромислова група Закарпатський сад. Виконавче провадження зупинено до розгляду справи по суті.

04.11.2021 відділом ПВР з Єдиного державного реєстру судових рішень отримано ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2020 по справі № 5008/551/2011, якою затверджено мирову угоду укладену комітетом кредиторів ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад", у тому числі ПАТ ВТБ Банк та боржником - ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" - у справі № 5008/551/2011 про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Агропромислова група "Закарпатський сад", смт. Королево Виноградівського району (Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Королево, вул. Червоноармійська, 54; ЄДРПОУ 00413771). Провадження у справі №5008/551/2011 закрито.

Цього ж дня державним виконавцем відділу ПВР винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.

У зв`язку з вищенаведеним, та керуючись п.2 ч.1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження, 04.11.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка цього ж дня надіслана сторонам виконавчого провадження та до Господарського суду Закарпатської області разом з оригіналом виконавчого документа.

У судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив таку задоволити.

У свою чергу, представник Міністерства юстиції України заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк, м. Київ звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства „Агропромислова група „Закарпатський сад, смт. Королево, Виноградівський район за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Мак Девід, м. Київ з урахуванням заяви про збільшення суми позовних вимог про стягнення суми 12 632 611,31 грн., у т.ч. 4 309 698,00 грн. основної заборгованості, 2922794,47 грн. заборгованості по процентах, 2571448,07 грн. інфляційних втрат, 2412250,14 грн. 30% річних від простроченої суми, 324601,93 грн. три проценти річних та 91818,70 грн. пені, згідно кредитного договору №159 від 30.12.05.

Рішенням Господарського суду від 28.04.2009 у позові відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2009. Рішення Господарського суду від 28.04.2009 скасовано та прийнято нове яким позов задоволено повністю.

09.10.2009 Господарським судом Закарпатської області по справі 16/81 видано наказ на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2009, якою задоволено позов ВАТ ВТБ Банк до ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" про стягнення 12 632 611,31 гри.

30.10.2009 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов`язано боржника виконати рішення суду у 7 денний строк з дня отримання цієї постанови.

03.11.2011 державним виконавцем відділу ПВР винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з надходженням до відділу ухвали Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2011 за № 5008/551/2011 про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ Агропромислова група Закарпатський сад. Виконавче провадження зупинено до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 12.05.2011 у справі № 5008/551/2011 порушено провадження у справі за заявою Державної податкової інспекції у Виноградівському районі, м. Виноградів та Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі Закарпатської області, м. Виноградів до Відкритого акціонерного товариства "Агропромислова група "Закарпатський сад", смт. Королево Виноградівського району про визнання банкрутом.

Ухвалою суду від 24.01.2020 у справі № 5008/551/2011 затверджено мирову угоду укладену комітетом кредиторів ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" та боржником - ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" - у справі № 5008/551/2011 про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Агропромислова група "Закарпатський сад" та закрито провадження у справі.

Умовами мирової угоди визначено порядок погашення заборгованості ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" перед кредитором ПАТ ВТБ банк щодо заборгованості 12 632 611,31 грн.

04.11.2021 головним державним виконавцем Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.2 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі ухвали Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2020 р. у справі № 5008/551/2011 якою затверджено мирову угоду укладену комітетом кредиторів ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" та боржником - ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад" - у справі № 5008/551/2011 про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Агропромислова група "Закарпатський сад".

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 3 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За приписами ст. 13 Закону України Про виконавче провадження, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця господарський суд, користуючись правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом, повинен з`ясувати та перевірити належність виконання виконавцем визначених законом обов`язків, і в залежності від установлених обставин ухвалити відповідне рішення про задоволення (відмову у задоволенні) такої скарги.

Статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" визначені підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами процесі виконання рішення.

Мирова угода, яка укладається у справах позовного провадження, є інструментом урегулювання спору на підставі взаємних поступок сторін та має стосуватися прав та обов`язків сторін спору. Відповідно до частин другої та третьої статті 193 ГПК України, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому для виконання судових рішень. Ухвала суду про закриття провадження у справі за наслідком укладення мирової угоди є підставою відмови в майбутньому у відкритті провадження у справі (пункт 2 частини першої статті 175 ГПК України).

Відносини неплатоспроможності, які виникають з моменту порушення справи про банкрутство - це врегульовані законодавцем правовідносини щодо формування грошових вимог кредиторів до боржника, визначення їх черговості, призначення арбітражного керуючого на виконання певних повноважень у справах про банкрутство, введення щодо боржника передбаченої законодавством про банкрутство процедури (розпорядження майном, санації чи ліквідації), виявлення активів боржника, їх реалізації та справедливого розподілу грошових коштів, отриманих внаслідок продажу активів боржника.

Відносинам неплатоспроможності характерно те, що вони не є інструментом вирішення окремого спору між боржником та його кредитором, а повинні забезпечити колективний механізм захисту інтересів різних кредиторів (конкурсних, заставних, поточних), інших учасників провадження у справі про банкрутство та справедливий розподіл активів боржника поміж цими кредиторами, справедливі умови реалізації майна боржника з метою пропорційного захисту майнових інтересів боржника та кредиторів.

Отже, можливості застосування механізмів урегулювання спору, характерних для позовного провадження, яким вирішується спір між позивачем та відповідачем, зокрема, можливості укладення в межах однієї з процедур банкрутства мирової угоди за нормами ГПК України, повинні визначатися судами, виходячи з особливостей провадження у справі про банкрутство та відповідної судової процедури, яка застосовується до боржника. Також суд враховує, що мирова угода в позовному провадженні є способом урегулювання спору між двома сторонами спору, у той час як у справах про банкрутство правовідносини сторін характеризуються множинністю інтересів різних учасників справи і саме тому законодавцем передбачено особливі механізми врегулювання таких правовідносин у різних процедурах банкрутства, а в окремих випадках заборонено застосування певних механізмів позовного провадження щодо окремих процедур банкрутства.

На відміну від Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), який передбачав можливість укладення мирової угоди у справі про банкрутство з наслідками прощення (списання) заборгованості кредиторів, які не давали згоди на таке прощення (списання) своїх боргів, та відповідну процедуру укладення такої угоди від імені кредиторів комітетом кредиторів боржника (статті 77-82 цього Закону в останній редакції до моменту втрати ним чинності 20.10.2019), чинним на момент розгляду Кодексом України з процедур банкрутства такої судової процедури банкрутства, як мирова угода та процедури її укладення, не передбачено.

Мирова угода у справі про банкрутство одночасно є і цивільно-правовою угодою (правочином), і судовою процедурою у справі про банкрутство, що повністю відповідає правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №5015/2298/11 від 10.04.2018 року.

Тобто, мирова угода у справі про банкрутство виступає у ролі цивільно-правового правочину, який фіксує домовленість сторін угоди, внаслідок якої відновлюється платоспроможність боржника.

Мирова угода у процедурі банкрутства є правочином, який змінює строки виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами, які виникли з раніше укладених ними правочинів або інших підстав. Унаслідок укладення мирової угоди у процедурі банкрутства виникнення нових або додаткових зобов`язань не відбувається, проте змінюється строк виконання зобов`язань за раніше укладеними правочинами між боржником та його кредиторами або їх розмір.

З наведених норм права вбачається, що, на відміну від ухвали суду про затвердження мирової угоди у позовному провадженні, ухвала про затвердження мирової угоди у процедурі банкрутства не є виконавчим документом та не підлягає примусовому виконанню виконавчою службою. Невиконання боржником своїх договірних зобов`язань у строки, зазначені у мировій угоді, затвердженій у процедурі банкрутства, може мати наслідком звернення кредитора до суду з вимогами до боржника про стягнення заборгованості в розмірі, передбаченому мировою угодою, в позовному або наказному провадженні, встановленому процесуальним законодавством.

Мирова угода у справі про банкрутство є способом відновлення платоспроможності боржника та рівномірного/пропорційного задоволення грошових вимог кредиторів. Укладена та затверджена судом мирова угода повертає боржнику його майнову та організаційну незалежність як учасника господарського обігу та змінює умови виконання грошових зобов`язань перед кредиторами. Належне та повне виконання боржником мирової угоди свідчить про спроможність такого боржника як повноцінного учасника господарського обігу (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 910/26972/14).

Таким чином, за мировою угодою від 24.01.2020 у справі № 5008/551/2011 відбулася зміна умов виконання боржником своїх зобов`язань перед кредитором, зокрема і щодо зобов`язань які виникли перед кредитором ПАТ ВТБ банк щодо заборгованості 12 632 611,31 грн.

Вище наведеними обставинами по справі судами не встановлено порушення прав заявника.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Ухвала Господарського суду Закарпатської області, що прийнята з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права підлягає залишенню без змін.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростувати правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Агропромислова група Закарпатський сад - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2024 у справі №16/81 залишити без змін

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.12.2024

Головуючий суддяБойко С. М.

СуддіБонк Т. Б.

Якімець Г. Г.