Постанова

від 05.12.2024 по справі 925/574/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р. Справа№ 925/574/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 05.12.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.08.2024 (повний текст додаткової ухвали складено 22.08.2024)

у справі № 925/574/24 (суддя Довгань К.І.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Уманської районної державної адміністрації Черкаської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського

3) Головного управління держгеокадастру у Черкаській області

4) Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області

про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном, витребування земельної ділянки, визнання договору недійсним в частині, визнання недійсною додаткової угоди в частині, скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Черкаської області перебувала справа №925/574/24 за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області (далі відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського (далі відповідач 2, Товариство), Головного управління держгеокадастру у Черкаській області (далі відповідач 3) та Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області (далі відповідач 4) про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном, витребування земельної ділянки, визнання договору недійсним в частині, визнання недійсною додаткової угоди в частині, скасування рішення

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.07.2024:

1) заяву представника позивача адвоката ГАПЕКИ Тетяни про залишення позову без розгляду задоволено;

2) позов ОСОБА_1 до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського, Головного управління держгеокадастру у Черкаській області та Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном, витребування земельної ділянки, визнання договору недійсним в частині, визнання недійсною додаткової угоди в частині, скасування рішення залишено без розгляду.

05.07.2024 до Господарського суду Черкаської області через систему «Електронний суд» надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського адвоката ПАТРІКЄЄВОЇ Інни про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат понесених нею на професійну правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення заяви відповідача-2 позивач зазначив, що:

-між сторонами наявний спір, який розглядається судом загальної юрисдикції, а тому розподіл витрат здійснюватиметься за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог;

-представник заявника в своїй заяві про ухвалення додаткового рішення не обґрунтувала необхідність здійснення судом стягнення з позивача витрат на правову допомогу з підстав передбачених ч. 5 ст. 130 ГПК України.

Додатковою ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.08.2024 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського адвоката ПАТРІКЄЄВОЇ Інни від 05.07.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №925/574/24.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала мотивована тим, що вартість правничої допомоги у даній справі в розмірі 12 000,00 грн та подані заявником документи, які підтверджують надання таких послуг, відповідають вимогам ст. 126 ГПК України.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся 07.09.2024 (згідно поштового трекера на конверті) на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.08.2024 у справі №925/574/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити. Просив поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що оскаржувана додаткова ухвала прийнята місцевий судом з порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що в заяві про ухвалення додаткового рішення відповідачем 2 не надано жодних доказів, які вказують на необґрунтованість дій позивача та необхідність стягнення з останнього витрат на правову допомогу на підставі ч.5 ст. 130 ГПК України.

Крім того, скаржник вважає, що вимоги представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського адвоката ПАТРІКЄЄВОЇ Інни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом даної справи, є необґрунтованими, оскільки приписами ст. 130 ГПК України передбачено право саме відповідача на звернення до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 925/574/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/574/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційних скарг, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.08.2024 у справі № 925/574/24.

08.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/574/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.08.2024 у справі № 925/574/24 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, надавши докази направлення апеляційної скарги з доданими до неї документами Товариству з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського на адресу юридичного місцезнаходження.

01.11.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків з доказами направлення апеляційної скарги з доданими до неї документами Товариству з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського на адресу юридичного місцезнаходження.

Головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустках, питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки.

Разом з тим, у зв`язку з перебуванням суддів Гончарова С.А. та Яковлєва М.Л. у відпустках, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.11.2024 у справі №925/574/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 справу №925/574/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.08.2024 прийнято колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання апеляційної скарги на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.08.2024 у справі №925/574/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.08.2024 у справі №925/574/24. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відзив. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Розгляд справи №925/574/24 призначено на 05.12.2024.

У судове засідання 05.12.2024 з`явився представник позивача.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського, Головного управління держгеокадастру у Черкаській області та Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області, що не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив задовольнити апеляційну скаргу, а додаткову ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського адвоката ПАТРІКЄЄВОЇ Інни про ухвалення додаткового рішення.

У відповідності до ст.269 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 статті 123 ГПК України).

В силу положень частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Колегія суддів зазначає, що сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, ст. ст. 129 - 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21).

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем 2 витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду в справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Водночас Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 у справі № 911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Як встановлено судом апеляційної інстанції 14 лютого 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору оренди та додаткової угоди до нього, скасування державної реєстрації права оренди.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманської РДА Черкаської області, ТОВ ім. Черняховського, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору оренди та додаткової угоди до нього, скасування державної реєстрації права оренди.

Ухвала обґрунтована тим, що з урахуванням предмету спору, суб`єктного складу осіб, даний спір повинен розглядатися господарським судом та не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

10.04.2024 представником ОСОБА_1 адвокатом Гапека Т.В. подано апеляційну скаргу на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2024 у справі №705/1042/24.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 29.05.2024 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гапеки Тетяни Валеріївни задоволено. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2024 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Разом з тим, не дочекавшись рішення Черкаського апеляційного суду 02.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського, Головного управління держгеокадастру у Черкаській області та Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області в якому просив суд:

-зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського Товариство усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського земельну ділянку, яка була виділена громадянину ОСОБА_1 на підставі рішення Уманської районної Ради народних депутатів від 10 липня 1992 року №11/21 та державного акту на право постійного користування землею №11/21 від 10 липня 1992 року;

-визнати недійсним договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 29 липня 2010 року, що укладений між Уманською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського, в частині передання в оренду земельної ділянки, загальною площею 43,6620 га, з кадастровим номером 7124385500:03:000:2622;

-визнати недійсною додаткову угоду від 20 лютого 2023 року про внесення змін до договору оренди від 29 липня 2010 року, що укладена між Бабанською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського, в частині передання в оренду земельної ділянки, загальною площею 43,6620 га, з кадастровим номером 7124385500:03:000:2622;

-скасувати рішення про державну реєстрацію речового права на підставі земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 29 липня 2010 року №17122489 від 11 листопада 2014 року, номер запису про речове право 7648787.

Як підставою для звернення з даним позовом до Господарського суду Черкаської області, позивач зазначив, ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2024, якою відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського, Головного управління держгеокадастру у Черкаській області та Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору оренди та додаткової угоди до нього, скасування державної реєстрації права оренди, на підставі того, що даний спір повинен розглядатися господарським судом та не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду.

25.06.2024 на адресу суду від представника позивача адвоката ГАПЕКИ Тетяни надійшла заява про залишення позову без розгляду в порядку п.5 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем було подано заяву про залишення позову без розгляду без належного обґрунтування причин подання такої заяви, що може свідчити про подання завідомо безпідставного позову.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.07.2024 заяву позивача про залишення позову без розгляду задоволено, позов ОСОБА_1 до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського, Головного управління держгеокадастру у Черкаській області та Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном, витребування земельної ділянки, визнання договору недійсним в частині, визнання недійсною додаткової угоди в частині, скасування рішення залишено без розгляду.

Проаналізувавши зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що дії позивача щодо подання позовної заяви до Господарського суду Черкаської області не є обґрунтованими, оскільки позивачем було оскаржено ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2024 у справі №705/1042/24, якою відмовлено у відкритті провадження у зв`язку з не підсудністю справи до цивільного судочинства, у апеляційному порядку та не дочекавшись рішення суду апеляційної інстанції у справі №705/1042/24 та набранням ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2024 у справі №705/1042/24 законної сили, позивач звернувся з позов до Господарського суду Черкаської області, тим самим порушивши п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України, а згодом звернувся до господарського суду і із заявою від 25.06.2024 про залишення позову без розгляду в порядку п.5 ч.1 ст.226 ГПК України, не зазначаючи обґрунтованих причин подання такої заяви.

Враховуючи вище викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача -2 витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то необхідно зазначити таке.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Так, до відзиву на позовну заяву додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які планує понести відповідач 2 у зв`язку з розглядом справи у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 грн.

Частина 8 статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Як правильно зазначив суд першої інстанції на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу заявник до заяви надав копії:

- Договору№09/24 про надання юридичних послуг від 04.06.2024;

- Акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 04.07.2024 з описом наданих послуг;

- Платіжних інструкцій №26 від 14.06.2024 на суму 6 000,00 грн та №89 від 04.07.2024 на суму 6 000,00 грн;

- Ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СА 1087778.

Відповідачем 2 подано докази в підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції 04 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського (далі - Клієнт) і адвокатом ПАТРІКЄЄВОЮ Інною (далі - Виконавець) з метою отримання правової допомоги був укладений договір №09/24 про надання юридичних послуг (далі-Договір), відповідно до умов якого за дорученням Клієнта, Виконавець зобов`язується надати зазначені юридичні послуги, а Клієнт зобов`язується оплатити їх (п. 1.1. Договору).

Розділом 4 цього Договору сторони визначили порядок оплати послуг (гонорару) та порядок розрахунку.

Відповідно до п. 4.1. Договору, юридичні послуги, що надаються Виконавцем, оплачуються Клієнтом у залежності від обсягу часу, що його витрачено Виконавцем на надання Юридичних послуг за Договором, з розрахунку вартої 1 судового засідання в господарській справі за позовом ОСОБА_1 до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського, до Головного управління держгеокадастру у Черкаській області та до Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном, витребування земельної ділянки, визнання договору недійсним в частині, визнання недійсною додаткової угоди в частині, скасування рішення, справа №925/574/24 в розмірі 6 000,00 грн.

Згідно з п. 4.2. Договору, юридичні послуги щодо підготовки правової позиції захисту матеріалів та додатків до відзиву на позовну заяву з додатками в розмірі 6 000,00 грн.

Пунктом 4.4.2. Договору передбачено, що виконавець надає Клієнту акт виконаних робіт з розрахунком суми оплати, виходячи з обсягу часу, що його було витрачено на надання Юридичних послуг за Договором, ставок зазначених в п. 4.1.Договору, фактичних витрат Виконавця, зазначених в п. 4.3. Договору, розміру премії згідно з п. 4.9. Договору.

У разі відсутності у Клієнта заперечень з приводу суми оплати він зобов`язується сплатити зазначену суму протягом 5(п`яти) календарних днів з моменту акту виконаних робіт (п. 4.4.3. Договору).

Факт надання послуг за Договором підтверджується актами, що підписуються Сторонами (п. 4.5. Договору).

Актом приймання передачі наданих послуг №1 від 04.07.2024 визначено, що адвокат ПАТРІКЄЄВА І.В. надала, а Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського прийняло юридичні послуги щодо представництва в Господарському суді Черкаської області інтересів останнього у справі №925/574/24 у судовому засідані 04.07.2024, зазначено вартість послуги 6000 грн, а також адвокат ПАТРІКЄЄВА І.В. підготувала матеріали відзиву до позовної заяви з додатками та подала до суду для долучення до матеріалів справи, зазначено вартість виконаної роботи 6000 грн, загальна вартість складає 12 000 грн.

За надання юридичних послуг Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського сплатило адвокат ПАТРІКЄЄВА І.В. 12 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №26 від 14.06..2024 про оплату 6000 грн за відзив у справі №925/574/24 згідно договору №09/24 від 04.06.2024; №89 від 04.07.2024 про оплату 6000 грн за судове засідання 04.07.2024 у справі №925/574/24 договору №09/24 від 04.06.2024.

Слід зазначити, що положення ст. 60 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що повноваження адвоката як представника підтверджуються як довіреністю, так і ордером.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського у справі №925/574/24 здійснював адвокат ПАТРІКЄЄВА І.В., яка діяла на підставі ордеру на надання правової (правової) допомоги серії СА №1087778 від 04.06.2024.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень частини 8 статті 129, частини 3 статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20).

Враховуючи наведене, відповідачем 2, згідно з вимогами статті 74 ГПК України, було доведено надання йому вказаних послуг у суді першої інстанцій на суму 12 000 грн.

Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначив суд першої інстанції доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, матеріали справи не містять.

Отже враховуючи наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача -2 витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України, а також надані відповідачем 2 докази понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, встановивши обсяг послуг, наданих адвокатом відповідачу 2 у справі № 925/574/24, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем 2 в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію реальності і розумної необхідності таких витрат.

Посилання скаржника на відсутність доказів необґрунтованості дій позивача для стягнення з останнього витрат на правову допомогу на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України, відхиляються судом апеляційної інстанції з підстав викладених у даній постанові та враховуючи, що саме дії позивача, які полягали в тому, що позивач передчасно не дочекавши результату розгляду справи у суді апеляційної інстанції за своєю апеляційною скаргою одночасно звернувся з аналогічним позовом до господарського суду, що у свою чергу спровокувало витрати відповідача-2 на професійну правничу допомогу.

Крім того твердження позивача, що саме відповідач має звернутися до суду з заявою про стягнення витрат на правову допомогу на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного додаткового рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній додатковій ухвалі. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити, а оскаржувану додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.08.2024 - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 126, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.08.2024 у справі №925/574/24 залишити без задоволення.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.08.20241 у справі №925/574/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/574/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.12.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

А.І. Тищенко