Постанова

від 11.12.2024 по справі 918/505/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Справа № 918/505/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2024 року та апеляційної скарги на додаткове рішення від 17 вересня 2024 року по справі №918/505/24 (cуддя Горплюк А.М.)

час та місце ухвалення рішення: 22 серпня 2024 року; м. Рівне, вул. Набережна, 26-А, повний текст рішення складено 9 вересня 2024 року

час та місце ухвалення додаткового рішення: 17 вересня 2024 року; м. Рівне, вул. Набережна, 26-А, повний текст рішення складено 20 вересня 2024 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейдпроект"

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація"

про стягнення заборгованості в розмірі 1 091 724 грн 81 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача - Онопрієнко Ю.О.;

від Відповідача - Зудінов О.О..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрейдпроект" (надалі Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (надалі Відповідач) про стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням Договору підряду №01/08 від 8 листопада 2022 року, а саме: 823 080 грн 80 коп. основного боргу, 253 087 грн 78 коп. пені, 15 556 грн 23 коп. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог, Позивач посилається на повне виконання ним Договору підряду та Додатку № 1 та невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної оплати виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача основну заборгованість в розмірі 823 080 грн 80 коп., пеню в розмірі 159 950 грн 53 коп., інфляційні втрати в розмірі 15 556 грн 23 коп.. Також покладено на Відповідача судові витрати в розмірі 14 978 грн 81 коп.. В частині стягнення 93 137 грн 25 коп. пені - відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором, та вказав, що Відповідачем не спростовано, що виконані Позивачем роботи не відповідають вимогам, встановленим Договором та Додатком № 1.

Місцевий господарський суд вказав, що Позивачем доведено суду факт порушення з боку Відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати за виконані роботи, тоді як Відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав та констатував, що за змістом статтей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Суд першої інстанції виснував, що на час прийняття рішення, доказів оплати Відповідачем заборгованості надано не було, а відтак вимога Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості в розмірі 823 080 грн 80 коп. підлягає задоволенню повністю.

Щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання за порушення умов пункту 4.2 Додатку №1, то суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що з умов Договору вбачається, що сторонами спору не передбачений розмір пені, яка підлягає стягнення з Відповідача за порушення строків оплати авансу за Договором, тому, в даному випадку ні Договір ні Додаток №1 не містить відповідальності за порушення строків оплати другого авансу, у зв`язку з чим суд відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання Відповідачем перед Позивачем за порушення умов пункту 7.1 Договору та підпункту 4.3 пункту 4 Додатку № 1, суд першої інстанції зазначив наступне. Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 245 300 грн 21 коп. за період з 8 липня 2023 року по 20 травня 2024 року, проте, 3 липня 2023 року Відповідач направив Позивачу п`ять Актів приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт), виснувавши, що згідно умов Договору останній день оплати 10 липня 2023 року (5-й робочий день), тому, нарахування штрафних санкцій слід проводити з наступного дня 11 липня 2023 року.

Суд першої інстанції зазначив, що нарахування пені слід проводити до 11 січня 2024 року, тобто 6 місяців від дати порушення зобов`язання. Перевіривши правильність нарахування пені, місцевий господарський суд виснував, що пеня за період з 11 липня 2023 року (6-й день після направлення Акту здачі - приймання виконаних робіт) по 11 січня 2024 року (в межах 6-місячного строку нарахування) складає 159 950 грн 53 коп., та є такою, що підлягає задоволенню, в решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Щодо стягнення інфляційних втрат, місцевий господарський здійснивши перерахунок інфляційних втрат встановив, що інфляційні збитки за період липень 2023 - квітень 2024 року складають 15 599 грн 28 коп. при заявлених 15 556 грн 23 коп.. З даного судом зроблено висновок, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в розмірі 15 556 грн 23 коп..

Додатковим рішенням від 17 вересня 2024 року заяву представника Позивача адвоката Онопрієнко Ю.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (том 2, а.с. 2-3), в якій з підстав, висвітлених в ній, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що згідно договору № 01/08 Позивач зобов`язався за завданням Відповідача власними силами і засобами зі своїх матеріалів/обладнання виконати роботи на об`єкті Відповідача, повний перелік яких визначений в Кошторисі та/або Договірній ціні та/або локальному кошторисі, який є відповідним додатком до даного Договору, а Відповідач зобов`язався прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість у строки та на умовах, що визначаються даним Договором. Констатував, що в пункті 1.3 Договору № 01/08 зазначено, що сторони визначили базовий перелік робіт, що можуть виконуватись підрядником протягом строку дії Договору та тарифи на них в додатку №1.

Відповідач стверджує, що із змісту зазначеного вище договору вбачається, що конкретні види робіт, їх обсяг та вартість мають бути визначені сторонами в кошторисі (Додаток № 2 до договору). Разом з тим, апелянт зазначає, що ані Додаток № 2 (кошторис ремонтних робіт), ні Договірна ціна, на яку посилається Позивач в актах приймання виконаних поточних будівельних робіт за червень 2023 року від 16 червня 2023 року № 3, № 4 та № 5, сторонами не узгоджені та не підписані. Таким чином, Відповідач вказав, що згода щодо виконання Позивачем конкретного переліку робіт, їх обсягу та ціни між сторонами не досягнуто.

Апелянт в апеляційній скарзі також зауважив, що Відповідач у своєму відзиві зазначав, що Акти приймання виконаних робіт останнім не отримані, та що, зазначені акти взагалі направлені на електронну адресу, яка не належить Відповідачу. За його доводами зазначену обставину суд першої інстанції уваги не звернув та не надав належної оцінки доводам Відповідача у цій частині.

Окрім того, не погоджуючись із додатковим рішенням Відповідач зазначив, що згідно з протоколом судового засідання в режимі відео конференції № 3186174 представник Позивача брав участь в судовому засіданні Господарського суду Рівненської області у цій справі 1 серпня 2024 року з 13 год. 41 хв. до 13 год.43 хв. (тобто 2 хвилин). Згідно з протоколом судового засідання в режимі відео конференції № 3248279 представник Позивача брав участь в судовому засіданні Господарського суду Рівненської області у цій справі 20 серпня 2024 року з 14 год. 21 хв. до 14 год.55 хв. (тобто 34 хвилин). Згідно з протоколом судового засідання в режимі відео конференції № 3259323 представник Позивача брав участь в судовому засіданні Господарського суду Рівненської області у цій справі 22 серпня 2024 року з 15 год. 05 хв. до 15 год 14 хв. (тобто 9 хвилин). Разом представник Позивача взяв участь в судових засіданнях у цій справі тривалістю 53 хвилини.

Відповідач вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн за перебування представника Позивача в судових засіданнях в режим відео конференції загальною тривалістю 53 хвилини є вочевидь завищеними.

Виходячи з наведених вище розрахунків розумний та справедливий розмір гонорару адвоката за представництво в суді у даній справі міг би складати 458,53 грн (519,09 грн./60 хвилин* 53 хвилини).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2024 року по справі №918/505/24. Запропоновано Позивачу в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання в порядку частини 2 статті 263 ГПК України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 17 вересня 2024 року. Запропоновано Позивачу в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання апелянту в порядку частини 2 статті 263 ГПК України. Об`єднано апеляційні скарги Відповідача на рішення місцевого господарського суду від 22 серпня 2024 року та на додаткове рішення суду першої інстанції від 17 вересня 2024 року в справі №918/505/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

17 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, в якому, Позивач просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому Позивач вказав, що 1 серпня 2023 року між Позивачем та Відповідачем вже було складено Акт №01/01 про всі виявлені недоліки, які були усунуті Позивачем у 10 денний термін за його власний рахунок. Наголошує, що після цього жодних усних чи письмових зауважень до якості чи строків усунення підрядником виявлених недоліків з боку Відповідача не надходило. Зазначив, що Позивач повідомив, що Відповідачу було відомо про всі ремонтні роботи, які проводилися Позивачем згідно Договору підряду, оскільки узгодженні з заступником генерального директора Відповідача Каралаш Ольгою Григорівною підлягали як конкретні види робіт, так і основні закупівлі Позивачем оздоблювальних та будівельних матеріалів необхідної якості та кількості для проведення відповідних робіт, а тому з доводами Позивача твердження що, згоди з боку Відповідача щодо того, що виконання Позивачем конкретного переліку робіт, їх обсягу та ціни між сторонами не досягнуто - є нікчемними та такими, які не відповідають дійсності. Додатково Позивачем зазначено, що до позовної заяви було долучено докази у вигляді скріншотів електронної переписки у мобільному застосунку Viber між директором Позивача - Мичаком В`ячеславом Васильовичим та заступником генерального директора Відповідача Каралаш Ольгою Григорівною, згідно якої остання позитивно висловлювався про роботу працівників Позивача та погоджує з ним деякі етапи виконання робіт.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2024 року розгляд апеляційної скарги призначено на 13 листопада 2024 року об 14:40 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 листопада 20214 року, з підстав, наведених у даній ухвалі, оголошено перерву в судовому засіданні на 21 листопада 2024 року об 14:00год. Забезпечено представникам Позивача та Відповідача участь в судовому засіданні по справі №918/505/24, яке призначено на 21 листопада 2024 року о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 21 листопада 20214 року, з підстав, наведених у даній ухвалі, відкладено розгляд справи на 11 грудня 2024 року об 14:00 год. Забезпечено представникам Позивача та Відповідача участь в судовому засіданні по справі №918/505/24, яке призначено на 11 грудня 2024 року о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні від 21 листопада та 11 грудня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції, представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Представник звернув увагу апеляційного господарського суду на те, що із змісту договору підряду вбачається, що конкретні види робіт, їх обсяг та вартість мають бути визначені сторонами в кошторисі Додаток № 2 до договору. Разом з тим, представник Відповідача зазначив, що ані Додаток № 2 кошторис ремонтних робіт, ні Договірна ціна, на яку посилається Позивач в актах приймання виконаних поточних будівельних робіт за червень 2023 року від 16 червня 2023 року № 3, № 4 та № 5, сторонами не узгоджені та не підписані. Представник вважає, що згода щодо виконання Позивачем конкретного переліку робіт, їх обсягу та ціни між сторонами не досягнута. Представник Відповідача також вказав, що роботи, які наведені в непідписаних зі сторони Відповідача актах, не виконувалися Позивачем. Також представник Відповідача зауважив, що Відповідач у своєму відзиві зазначав, що Акти приймання виконаних робіт останнім не отримані, та що, зазначені акти взагалі направлені на електронну адресу, яка не належить Відповідачу.

В судовому засіданні від 21 листопада 2024 року, представник Позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Позивача вказав, що 1 серпня 2023 року між Позивачем та Відповідачем вже було складено Акт №01/01 про всі виявлені недоліки, які були усунуті Позивачем у 10 денний термін за його власний рахунок. Наголошує, що після цього жодних усних чи письмових зауважень до якості чи строків усунення підрядником виявлених недоліків з боку Відповідача не надходило. Представник наголосив, що Відповідачу було відомо про всі ремонтні роботи, які проводилися Позивачем згідно Договору підряду, оскільки узгодженню з заступником генерального директора Відповідача Каралаш Ольгою Григорівною підлягали як конкретні види робіт, так і основні закупівлі Позивачем оздоблювальних та будівельних матеріалів необхідної якості та кількості для проведення відповідних робіт, а тому на його переконання твердження що, згоди з боку Відповідача щодо того, що виконання Позивачем конкретного переліку робіт, їх обсягу та ціни між сторонами не досягнуто - є нікчемними та такими, які не відповідають дійсності. Додатково представник зазначив, що до позовної заяви було долучено докази у вигляді скріншотів електронної переписки у мобільному застосунку Viber між директором Позивача - Мичаком В`ячеславом Васильовичим та заступником генерального директора Відповідача Каралаш Ольгою Григорівною, згідно якої остання позитивно висловлювалася про роботу працівників Позивача та погоджувала з директором Позивача деякі етапи виконання робіт.

Заслухавши представників Позивача, Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення та додаткове рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 8 листопада 2022 року між Позивачем (підрядник) та Відповідачем (замовник) укладено та підписано Договір підряду №01/08 (надалі Договір; том 1, а.с. 90-94).

Згідно пункту 1.1 Договору, Відповідач зобов`язався за завданням Позивача власними силами і засобами зі своїх матеріалів/обладнання виконати роботи (надалі - роботи), на об`єкті замовника, повний перелік яких визначений в Кошторисі та/або Договірній ціні та/або локальному кошторисі, який є відповідним додатком до даного Договору, а Позивач зобов`язався прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість у строки та на умовах, що визначаються даним Договором.

У відповідності до пункту 1.3 Договору сторони визначили базовий перелік робіт, що можуть виконуватись підрядником протягом строку дії цього Договору та тарифи на них в Додатку №1.

За приписами пункту 1.4 Договору роботи проводяться на об`єкті Відповідача, адреса якого визначена у відповідному додатку до даного Договору.

8 листопада 2022 року між сторонами підписано Додаток №1 до Договору підряду №01/08 від 8 листопада 2022 року (надалі - Додаток № 1).

Так, пунктом 1 Додатку № 1 Позивач зобов`язався відповідно до умов Договору, Додатку №1, Додатку №2 (Кошторис ремонтних робіт) виконати роботи/надати послуги (надалі - Роботи/Послуги), а Відповідач зобов`язався прийняти вказані роботи/послуги та оплатити їх.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Додатку № 1 встановлено найменування робіт/послуг, а саме: ремонт офісного приміщення здійснюється за адресою: 33028, Рівненська область, м. Рівне, Майдан Незалежності, буд. 3, загальною вартістю 2 301 539 грн 17 коп. без ПДВ, включаючи ПДВ 460 307 грн 83 коп., всього з ПДВ 2 761 847 грн.

Згідно пункту 4 Додатку № 1 загальна вартість робіт/послуг виконавця за даним Додатком складає: 2 761 847 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 460 307 грн 83 коп.. Сторони погодили наступний порядок оплати робіт/ послуг підрядника передбачених цим Додатком:

4.1. Перший платіж: аванс у розмірі 1 532 699 грн 10 коп., в т.ч. ПДВ 20 % - 255 499 грн 85 коп., де 80 % вартості матеріалів у розмірі 1 126 632 грн та 30 % вартості робіт у розмірі 406 067 грн 10 коп. Відповідач зобов`язався сплатити протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання даного Додатку.

4.2. Другий платіж: аванс у розмірі 30% вартості робіт у розмірі 406 067 грн 10 коп.. Відповідач зобов`язався сплатити протягом 21 (двадцять один) календарний день з дати підписання даного Додатку.

4.3. Наступні розрахунки за виконані роботи здійснюються Відповідачем протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Акту здачі - приймання виконаних робіт/наданих послуг та рахунку виконавця у розмірі 823 080 грн 80 коп., т.ч. ПДВ 20% - 137 180 грн 13 коп.

За приписами пункту 5 Додатку № 1 період виконання робіт/надання послуг за цим Додатком: 60 (шістдесят) календарних днів з наступного дня після здійснення замовником попередньої оплати, з можливістю дострокового виконання.

По закінченню періоду виконання робіт/надання послуг за цим Договором сторони підписують відповідний Акт здачі - приймання виконаних робіт/наданих послуг. З усіх питань, що не врегульовані цим Додатком, сторони керуються положеннями Договору та чинного законодавства України (пункти 6, 7 Додатку № 1).

Вказаний Договір та Додаток № 1 підписаний представниками сторін та скріплені відтисками печаток товариств.

На виконання умов Договору та Додатку № 1, 8 листопада 2022 року Відповідач оплатило Позивачу перший платіж в розмірі 1 532 699 грн 10 коп.. В подальшому Відповідач перерахував для Позивача другий платіж у розмірі 406 067 грн 10 коп..

Вказане сторонами не заперечується, а відтак у відповідності до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню.

Згідно підпункту 7.1 пункту 7 Договору здача - прийняття виконаних підрядних робіт здійснюється шляхом підписання актів приймання виконаних підрядних робіт. Два екземпляри акту Позивач надає Відповідачу протягом трьох робочих днів з дня завершення виконання робіт. Відповідач протягом 5 робочих днів зобов`язаний підписати надані документи або направити мотивовану відмову від прийняття виконаних робіт.

Позивач зазначає, що 16 березня 2023 року Позивач надіслав на електронну пошту Відповідачу кошторис з метою його погодження, у якому було детально розписано перелік виконаних Позивачем робіт.

В подальшому, 3 липня 2023 року Позивач надіслав на електронну пошту Відповідача Акти приймання виконаних підрядних робіт, а саме:

·Акт №1 приймання виконаних поточних будівельних робіт на загальну суму 1 495 213 грн 68 коп.;

· Акт №2 приймання виконаних поточних будівельних робіт на загальну суму 355 366 грн 61 коп.;

·Акт №3 приймання виконаних поточних будівельних робіт на загальну суму 253 499 грн 04 коп.;

· Акт №4 приймання виконаних поточних будівельних робіт на загальну суму 321 490 грн 90 коп.;

·Акт №5 приймання виконаних поточних будівельних робіт на загальну суму 336 273 грн 61 коп..

При цьому, Позивач вказав, що отримавши вказані Акти, Відповідач підписав лише два Акти приймання виконаних поточних будівельних робіт, а саме: Акт №1 приймання виконаних поточних будівельних робіт на загальну суму 1495213 грн 68 коп. та Акт №2 приймання виконаних поточних будівельних робіт на загальну суму 355 366 грн 61 коп..

Інші Акти приймання виконаних поточних будівельних робіт (№ 3, № 4 та № 5) не повернуті та Позивач вказує, що жодних офіційних, письмових зауважень щодо якості чи строків виконання робіт не надходило.

В обґрунтування заявлених вимог, Позивач посилається на повне виконання ним Договору підряду та Додатку № 1 та невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної оплати виконаних робіт.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати виконаних робіт стало підставою звернення Позивача до господарського суду за захистом своїх порушених на його думку прав та інтересів, з позовом про стягнення 823 080 грн 80 коп. основного боргу, 253 087 грн 78 коп. пені, 15 556 грн 23 коп. інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу дії статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно статті 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Частиною 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду).

Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином предметом апеляційного оскарження в даній справі та дослідженням колегією суду є оспорюване судове рішення щодо стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат.

Зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо невиконання Позивачем тих робіт, котрі зазначені в Актах приймання виконання робіт, зважаючи на докази, долучені до матеріалів справи, колегія суддів зауважує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем складено акти виконаних поточних будівельних робіт, а саме: Акт № 1 на суму 1 495 213 грн 68 коп., Акт № 2 на суму 355 36 грн 61 коп., Акт № 3 на суму 253 499 грн 04 коп., Акт № 4 на суму 321 490 грн 90 коп., Акт № 5 на суму 336 273 грн 61 коп. Загальна сума за Актами складає 2761 847 грн.

В матеріалах справи містяться докази направлення Позивачем для Відповідача на електронну пошту повідомлення від 3 липня 2023 року про сплату за виконані за договором підряду роботи, до яких долучені 5 Актів приймання виконаних робіт.

Проте, Відповідач вказані Акти повернув та підписав лише частково, а саме: Акт №1 та Акт №2, решта Актів не повернуті та не підписані, при цьому, Відповідач причини відмови у їх підписанні не надав та матеріали справи таких не містять.

Більше того, Відповідач у відзиві на позовну заяву вказував, що зазначені вище Акти №3, №4 та №5 взагалі не отримувались Відповідачем, та відповідно, не підписувались.

В той же час, у претензії № 11-0/2012юр від 20 грудня 2023 року Відповідач вказував, що в Актах №1, №2 та №3 виявлено недоліки та вимагав негайно їх усунути.

Оцінючі такі дії апелянта суд критично ставиться щодо доводів останнього щодо не отримання актів №3, №4, №5 та ніби-то направлення їх не на ту електронну адресу адже у випадку правдивості таких доводів апелянт не підписав би й перші акти (№1 та №2), що отримані ним в той же спосіб. Тим більше він би і не міг знати (у разі їх неотримання за описаними вище його доводами) про наявність недоліків у перших двох із них (№ 1, №2), що описано вище.

За таких обставин, підписавши лише частину Актів, направивши вказану претензію та зазначаючи про наявність таких Актів Відповідач підтвердив факт отримання Актів та вказав, що вони підписані частково у зв`язку з недоліками у виконаних роботах (наданих послугах), а не через відсутність Актів як таких, та не через їх не отримання (надіслання не на електронну адресу апелянта).

Окрім того, заперечення Відповідача щодо неотримання актів приймання виконання робіт №3, №4, №5, спростовується окрім вищезазначеного також і доказами долученими до матеріалів справи, а саме витягами з електронної пошти щодо відправлення актів із вкладенням таких актів у лист як для бухгалтера Відповідача, так і самому Відповідачу (том 1, а.с. 14-15).

Водночас, суд апеляційної інстанції (з огляду на встановлене вище) констатує і те, що направлення таких доказів на електронну пошту за допомогою комп`ютерних програм не спростовується умовами Договору, а навпаки розділом 13 Договору передбачено про інформаційну безпеку, згідно котрого дозволено направлення будь-якої інформації та доказів саме із застосуванням комп`ютерних програм, з однією умовою, а саме використанням захисту комп`ютерних програм, встановлення антивірусного програмного забезпечення.

За приписами частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Крім того, якщо замовник в порушення вимог статті 853 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

В матеріалах справи наявний Акт № 01/01 від 1 серпня 2023 року про виявлені недоліки, в якому зазначений перелік виявлених недоліків.

У поданій позовній заяві Позивач зазначав, що вказані недоліки були усунуті в обумовлений Договором строк, а Відповідач в свою чергу а ні в суді першої інстанції а ні в суді апеляційної інстанції (під час подачі апеляційної скарги) не спростував обставини усунення Позивачем виявлених недоліків.

При цьому, чинне законодавство не встановлює єдиного порядку констатації факту усунення порушень виявлених під час приймання наданих послуг (виконаних робіт), а відтак, враховуючи, що приміщення, де виконувалися поточні будівельні роботи, використовується Відповідачем та ним не надано доказів в передбачений для того ГПК України строк на підтвердження того, що такі недоліки не усунуті, беручи до уваги, що замовником не надано обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що умови Договору Позивачем виконані в повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу Відповідача на те, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Разом з тим колегія суддів наголошує, що в судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, викладена в пункті 6.3 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 6 грудня 2019 року в справі № 910/7446/18, та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2022 року в справі № 916/693/21, від 14 липня 2021 року в справі № 911/1981/20, від 20 квітня 2021 року в справі № 905/411/17, від 17 березня 2021 року в справі № 910/11592/19, від 15 жовтня 2019 року в справі № 921/262/18, від 16 вересня 2019 року в справі № 921/254/18, від 21 серпня 2019 року в справі № 917/1489/18, від 24 жовтня 2018 року в справі № 910/2184/18.

Суть цієї правової позиції полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. При цьому підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника. Якщо замовник на порушення вимог статтей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

При цьому, Відповідачем в підтвердження доводів апеляційної скарги щодо того, що Відповідачем не надавалася згода на виконання робіт та щр ніби-то роботи зазначені в непідписаних актах приймання виконання робіт виконані Позивачем не були, не долучено будь яких належних та допустимих доказів з цього приводу в передбачені ГПК України строки (в суді апеляційної інстанції з поданням апеляційної скарги для апелянта, та з подачею відзиву на апеляційну скаргу для інших осіб). Навпаки ж виконання робіт та їх переліку, а саме роботи, що пов`язані із ремонтом офісного приміщення, підтверджено усім вищеописаним та актами виконаних робіт, як підписаними зі сторони Відповідача (акти №1 та №2) так і непідписаними, по яким і стягується заборгованість (з огляду на встановлені вище у даній постанові обставини).

Згідно частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За вимогами частини 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 4 статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У відповідності до приписів частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з встановлених процесуальним законодавством стандартів доказування, відповідачем не доведено суду обґрунтованість своїх заперечень щодо прийняття робіт у повному обсязі за спірними актами.

Відтак, колегія суддів не приймає як допустимий доказ порушення вимог щодо самого факту та змісту виконаних робіт, виконаних Позивачем зазначення про це в апеляційній скарзі, оскільки згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів на підтвердження надання мотивованої відмови Відповідача від прийому робіт та підписання актів приймання виконаних робіт, як і доказів на підтвердження направлення такої відмови виконавцю матеріали справи не містять.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами акту передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання Позивачем робіт.

В даному випадку, як встановлено вище, відсутні належні докази виконання умов Договору щодо повної та своєчасної оплати за Актами № 3, № 4 та № 5, позаяк очевидне порушення Відповідачем умов Договору підряду і вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений Договором.

Відтак, Відповідачем не спростовано, що виконані Позивачем роботи не відповідають вимогам, встановленим Договором та Додатком № 1.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом в правовому полі статті 525 Цивільного кодексу України.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку Відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати за виконані роботи, тоді як Відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи не надав.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим, необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 5 лютого 2019 року в справі № 914/1131/18, від 26 квітня 2019 року в справі № 914/385/18, від 10 квітня 2019 року в справі № 904/6455/17, від 5 листопада 2019 року у справі № 915/641/18).

Верховний Суд, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Так, згідно пункту 7.1 Договору здача-прийняття виконаних підрядних робіт здійснюється шляхом підписання актів приймання виконаних підрядних робіт. Два екземпляри акту Позивач надає Відповідачу протягом трьох робочих днів з дня завершення виконання робіт. Відповідач протягом 5 робочих днів зобов`язаний підписати надані документи або направити мотивовану відмову від прийняття виконаних робіт.

Згідно пункту 4.3 Додатку № 1 наступні розрахунки за виконані роботи здійснюються Відповідачем протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Акту здачі-приймання виконаних Робіт/наданих Послуг та рахунку Виконавця у розмірі - 823 080 грн 80 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 137 180 грн 13 коп..

Натомість, будь-яких інших доказів, які б підтверджували невиконання Позивачем умов Договору та/або належного виконання Відповідачем зобов`язання з оплати виконаних робіт за спірним Договором Відповідачем суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Відповідачем не спростовано належними доказами обставин, на які посилається Позивач, як на підставу своїх вимог.

Будь-яких обгрунтованих заперечень щодо наявності заборгованості за Договором, належних доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної оплати заборгованості Відповідачем до суду не надано.

Підсумовуючи усе описане вище враховуючи те, що на час прийняття рішення, доказів оплати Відповідачем заборгованості надано не було, колегія суддів доходить висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості в розмірі 823 080 грн 80 коп. є підставою та підлягає задоволенню повністю.

Дане рішення було прийнято і місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає судове рішення щодо стягнення заборгованості за виконані будівельні роботи без змін в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання Відповідача перед Позивачем за порушення умов пункту 7.1 Договору та підпункту 4.3 пункту 4 Додатку № 1, то колегія суду зазначає наступне.

За статтею 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу дії статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на те, що Відповідач свої зобов`язання в частині оплати наданих послуг (виконаних робіт) не виконав у встановлений Договором строк, то відповідно Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому, невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата Відповідачем вартості наданих послуг (виконаних робіт)) згідно статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку Відповідача.

Як передбачено частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно пункту 8.3 Договору, у разі невчасного виконання Відповідачем зобов`язань за даним Договором, останній зобов`язаний сплатити на користь Позивача пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за Актом приймання виконаних підрядних робіт за період прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи та усього вищевстановленого, з огляду на несвоєчасне виконання Відповідачем зобов`язань за спірним Договором та додатком до Договору щодо здійснення оплати за надані послуги (виконані роботи) Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 245300 грн 21 коп. за період з 8 липня 2023 року по 20 травня 2024 року, розрахунок якої наведено у позовній заяві.

Проте, колегія суддів дослідивши такий розрахунок та водночас перевіривши його за допомогою інтегрованого калькулятора «Ліга Закон» з таким розрахунком не погоджується, з огляду на наступне.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Так, згідно пункту 7.1 Договору здача-прийняття виконаних підрядних робіт здійснюється шляхом підписання актів приймання виконаних підрядних робіт. Два екземпляри акту Позивач надає Відповідачу протягом трьох робочих днів з дня завершення виконання робіт. Відповідач протягом 5 робочих днів зобов`язаний підписати надані документи або направити мотивовану відмову від прийняття виконаних робіт.

Згідно пункту 4.3 Додатку № 1 наступні розрахунки за виконані роботи здійснюються Відповідачем протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг та рахунку Позивача у розмірі - 823 080 грн 80 коп. в т.ч. ПДВ 20% - 137 180 грн 13 коп..

Як зазначалось вище та встановлено колегією суду, 3 липня 2023 року Відповідач направив Позивачу п`ять Актів приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт), а відтак згідно умов Договору останнім днем оплати є 10 липня 2023 року (5-й робочий день), з огляду на що, нарахування штрафних санкцій слід проводити з наступного дня 11 липня 2023 року.

В той же час колегія суду враховує і те, що частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або Договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак, колегія суддів виснує, що нарахування пені слід проводити з 11 липня 2023 року до 11 січня 2024 року, тобто протягом 6 місяців від дати порушення зобов`язання.

Враховуючи усе вищевстановлене у цій постанові та перевіривши правильність нарахування пені за допомогою інтегрованого калькулятора штрафних санкцій «Ліга Закон», судом апеляційної інстанції встановлено, що пеня за період з 11 липня 2023 року (6-й день після направлення Актів здачі - приймання виконаних робіт) по 11 січня 2024 року (в межах 6-місячного строку нарахування) складає 159 950 грн 53 коп.. При цьому суд апеляційної інстанції наголошує і на тому, що апеляційна скарга не містить спростування а ні строку а ні самого факту нарахування пені.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 159 950 грн 53 коп., в решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Дане рішення прийнято місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає судове рішення щодо стягнення пені без зміні.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за період липень 2023 - квітень 2024 року в розмірі 15 556 грн 23 коп., то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 7 квітня 2020 року в справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, й, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15- ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18).

Разом з тим, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, тому стаття 625 Цивільного кодексу України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти (схожий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 296/10217/15-ц від 7 липня 2020 року, постанові Касаційного господарського суду у справі № 905/192/18 від 11 жовтня 2018 року, постанові Верховний Суд України у справі № 6-284цс17 від 1 березня 2017 року).

Враховуючи усе вищезазначене, суд апеляційної інстанції, здійснивши власний перерахунок за допомогою системи "Ліга Закон" інфляційних втрат встановив, що розмір останніх становить 15 599 грн 28 коп. при заявлених 15 556 грн 23 коп..

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в розмірі 15 556 грн 23 коп..

Дане рішення прийнято і місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає судове рішення щодо стягнення інфляційних втрат без змін і в цій частині.

Підсумовуючи усе встановлене у даній постанові при перегляді рішення місцевого господарського суду, колегія суду констатує, що відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Апеляційний господарський суд з огляду на все вищевстановлене в даній постанові, наголошує, що доводи Відповідача, наведені в апеляційній скарзі є безпідставними, документально необґрунтованими, та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору та спростовані усім вказаним вище у даній постанові суду апеляційної інстанці.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору та винесенні рішення судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга Відповідачем, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Відповідно колегія суду залишає без змін оспорюване рішення, а подану Відповідачем апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладається на Відповідача, згідно статті 129 ГПК України.

В той же час, розглянувши апеляційну скаргу Відповідача на додаткове рішення від 17 вересня 2024 року, в якій Відповідач просив оскаржуване додаткове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в ухваленні додаткового рішення, колегія суду зауважує наступне.

27 серпня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника Позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій Позивач просив стягнути з Відповідача 26 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 серпня 2024 року прийнято до розгляду заяву представника Позивача про ухвалення додаткового судового рішення та призначено засідання на 3 вересня 2024 року.

Додатковим рішенням від 17 вересня 2024 року, з підстав, зазначених у додатковому рішенні, заяву представника Позивача адвоката Онопрієнко Ю.О. про ухвалення додаткового рішення - задоволена частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апелянт зауважив, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними з розглянутою справою.

Колегія суду оцінюючи усі вищевказані доводи апелянта констатує, що згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України: учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція наведена і в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені також і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.

На підтвердження понесених витрат в сумі 26 000 грн представник Позивача надав копію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1618614 від 23 травня 2024 року, копію Договору про надання правничої (правової) допомоги № 25/01-24-1 від 25 січня 2024 року, копію Додаткової угоди № 1 від 25 січня 2024 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 25/01-24-1 від 25 січня 2024 року, копію Додаткової угоди № 2 від 18 червня 2024 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 25/01-24-1 від 25 січня 2024 року, копію Акту приймання - передачі наданих послуг від 26 серпня 2024 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 25/01-24-1 від 25 січня 2024 року, копію платіжної інструкції № 7202 від 1 лютого 2024 року на суму 15 000 грн, копію платіжної інструкції № 238 від 22 серпня 2024 року на суму 1 500 грн, копію платіжної інструкції № 214 від 20 серпня 2024 року на суму 3 000 грн, копію платіжної інструкції № 7841 від 24 червня 2024 року на суму 6 500 грн, копію Довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру форми № 34-ОПП від 20 квітня 2023 року.

25 січня 2024 року між Фізичною особою - підприємцем адвокатом Онопрієнко Юрієм Олексійовичем (надалі - адвокат) та Позивачем укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 25/01-24-1 (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору, визначено, що адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Відповідач зобов`язався оплатити надану правову допомогу у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Згідно пункту 3.1 Договору, за правову допомогу, передбачену в пункті 1.2 Договору Відповідач сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеною додатком № 1 до цього Договору.

25 січня 2024 року між адвокатом та Відповідачем також підписано Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 25/01-24-1, якою визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у представництві інтересів клієнта у Господарському суді Рівненської області у господарській справі за позовом Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості за Договором підряду № 01/08 від 8 листопада 2022 року.

У відповідності до пункту 2 Додаткової угоди вартість підготовки та подання претензії Позивача до Відповідача про погашення заборгованості за Договором підряду № 01/08 від 8 листопада 2022 року та підготовка і подання до Господарського суду Рівненської області позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором підряду № 01/08 від 8 листопада 2022 року складає 15 000 грн.

Згідно пункту 3.1 Додаткової угоди, оплата за надання правової допомоги сплачується Відповідачем протягом 3 (трьох) робочих днів після укладення Договору про надання правової допомоги.

Пунктом 7.1 Додаткової угоди сторони погодили, що правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання - передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Також, 18 червня 2024 року між адвокатом та Відповідачем підписано Додаткову угоду № 2 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 25/01-24-1 від 25 січня 2024 року, якою визначено вартість підготовки і подання до Господарського суду Рівненської області відповіді на відзив у господарській справі № 918/505/24 за позовом Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості за Договором підряду № 01/08 від 8 листопада 2022 року в розмірі 5 000 грн; участь адвоката у одному судовому засіданні 1 500 грн.

26 серпня 2024 року між адвокатом та Відповідачем підписано Акт приймання - передачі наданих послуг до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 25/01-24-1 від 25 січня 2024 року, яким сторони погодили, що адвокатом надано послуги загальною вартістю 26 000 грн.

Також, у вказаному Акті зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Аналогічна правова позиція наведена і в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року в справі № 904/1907/15, постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року в справі № 910/996/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2023 року по справі 910/16357/21.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Госпордарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Дана правова позиція наведена і в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічний висновок наведено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №912/1025/20.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В той же час, такі послуги як попередня консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення судових рішень в межах даної справи, вивчення судової практики по даній категорії справи включає в себе складання відзиву.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду №910/1929/19 від 1 червня 2022 року.

Водночас, відповідна позиція наведена і в додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду від 14 липня 2021 року в справі № 916/1914/20 (сама по собі послуга "складання відзиву на касаційну скаргу (5 годин)" охоплює вчинення відповідних дій, тому не вбачає підстав для здійснення окремої оплати таких робіт та послуг як "складання відзиву на касаційну скаргу та участь у судовому засіданні", окремо включили також інші види послуг, зокрема: "надання юридичних консультацій щодо звернення до суду - 1 094,50 грн (1 година), вивчення, дослідження та аналіз документів - 1094,50 грн (1 година), аналіз нормативно - правових актів, судової практики для підготовки правової позиції - 2 189,00 грн (2 години); підготовка до судового засідання - 1000,00 грн (1 година); опрацювання законодавчої бази та судової практики - 2000 грн (2 години), формування правової позиції, консультування - 1000,00 грн (1 година) за рахунок сторони).

При цьому, враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду №910/13595/20 від 21 жовтня 2022 року, що складання заяв та клопотань стосовно судових витрат є наданням правової допомоги у розумінні господарського процесуального законодавства та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відтак, всі роботи котрі вчинені на підставі договору про надання правничої допомоги та Додаткових угод зводилися саме до робіт пов`язаних із написанням позовної заяви. В той же час, дослідивши зміст відповіді на відзив вбачається, що він фактично дублює зміст позовної заяви.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що до наданих адвокатом послуг включено такі послуги як підготовка та подання претензії Позивача до Відповідача про погашення заборгованості за Договором підряду № 01/08 від 8 листопада 2022 року.

Разом з тим, проведення претензійної роботи врегульовано договором про надання правової допомоги, натомість спірні правовідносини не вимагають та не передбачають обов`язкового досудового врегулювання спору шляхом проведення претензійної роботи, фактично звернення до боржника із претензією є правом, а не обов`язком потерпілої сторони.

Відтак, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимоги про підготовку та складання претензії, вартість послуг якої включено до судових витрат, у зв`язку з необґрунтованістю, оскільки дії Позивача щодо направлення претензій Відповідачу, у зв`язку з невиконанням останнім своїх зобов`язань за договором є досудовим врегулюванням спору та пов`язані із на власний ризик господарською діяльністю Позивача, що узгоджується з положеннями статті 42 Господарського кодексу України.

Також, апеляційний господарський суд зауважує, що порядок оформлення адвокатом рахунка для оплати наданих ним послуг та оподаткування грошових доходів фізичної особи-підприємця та самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, за ставками внеску до бюджету перебуває поза межами предмету дослідження питання витрат на професійну правничу допомогу (аналогічний висновок викладений і у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 грудня 2022 року № 910/2377/22).

Беручи до уваги викладене, судова колегія відхиляє доводи представника Відповідача щодо порушення Позивачем порядку сплати гонорару адвокату.

Підсумовуючи усе вищевстановлене при перегляді оспорюваного додаткового рішення колегія суду апеляційної інстанції констатує, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд також враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи вищезазначене та всі аспекти і складність даної справи, та виходячи із суми заявлених витрат у розмірі 26 000 грн, а також враховуючи те, що дана справа відноситься до категорії незначних справ, її підготовка до розгляду та юридичний супровід під час розгляду у суді є нескладними, приймаючи до уваги заперечення Відповідача, судова колегія дійшла до висновку, що заявлені Позивачем витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи та не відповідають критерію реальності таких витрат.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про покладення на Відповідача понесених Позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу частково, а саме в сумі 20 000 грн. Саме такий розмір апеляційний господарський суд вважає розумним та справедливим.

До аналогічних висновків прийшов і суд першої інстанції з огляду на що колегія суду залишає без змін додаткове рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу Відповідача на це додаткове рішення без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України. суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2024 року по справі 3918/505/24 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на додаткове рішення від 17 вересня 2024 року по справі №918/505/24 - залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2024 року по справі 3918/505/24 - залишити без змін.

4. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 17 вересня 2024 року по справі №918/505/24 - залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

7. Справу №918/505/24 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.