Постанова

від 05.12.2024 по справі 922/2319/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/2319/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засідання Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу (вх.№2518Х/2) Акціонерного товариства Українські енергетичні машини на рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 у справі №922/2319/24 (повний текст рішення складено та підписано 02.10.2024 суддею Аріт К.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Елтехмаш, м.Харків,

до Акціонерного товариства Українські енергетичні машини, м.Харків,

про стягнення 760367,84 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елтехмаш" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення заборгованості з повернення сплаченої за договором поставки від 18.11.2019 №46/19 попередньої оплати у розмірі 760367,84 грн та нарахованих на цю заборгованість 3% річних в сумі 4914,42 грн та інфляційних втрат в сумі 6004,58 грн.

Позов обгрунтовано порушенням відповідачем умов договору поставки від 18.11.2019 №46/19 у частині здійснення у встановлений строк поставки попередньо оплаченого позивачем за платіжною інструкцією від 16.02.2022 №2044 товару вартістю 749448,84 грн та наявністю через це у позивача у відповідності до положень ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України права вимагати повернення зазначеної суми попередньої оплати, яке було реалізовано останнім, але відповідач не виконав відповідного обов`язку, у зв`язку з чим відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України крім повернення суми попередньої оплати відповідач зобов`язаний сплатити нараховані на вказану суму грошового зобов`язання за відповідні періоди прострочення 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 у справі №922/2319/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного Товариства Українські енергетичні машини на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Елтехмаш 749448,84 грн - попередньої оплати, 3% річних у розмірі 4914,42 грн, інфляційних витрат в розмірі 6004,58 грн та витраті зі сплати судового збору в розмірі 11405,52 грн.

Рішення обґрунтовано доведеністю обставин, які відповідно до ч.2 статті 693 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у відповідача грошового зобов`язання з повернення спірної суми попередньої оплати, за прострочення якого правомірно відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано спірні суми 3% річних та інфляційних втрат, а саме: перерахування позивачем платіжною інструкцією від 16.02.2022 №2044 попередньої оплати за товар, поставка якого є предметом договору поставки від 18.11.2019 № 46/19 у загальному розмірі 749448,84 грн, згідно з виставленим відповідачем рахунком №101 від 11.02.2022, невиконання відповідачем свого обов`язку з поставки цього товару у встановлений строк, неодноразове звернення позивача до відповідача з вимогами з повернення попередньої оплати, які останнім не виконано.

Відповідач подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати у частині стягнення інфляційних втрат у сумі 6004,58 грн та 3% річних у сумі 4914,42 грн та ухвалити нове рішення, яким позивачу відмовити у задоволенні позову щодо стягнення з АТ Українські енергетичні машини інфляційні втрати у сумі 6004,58 грн та 3% річних у сумі 4914,42 грн або визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності АТ Українські енергетичні машини у період з 24.02.2022 по теперішній час та відповідно до частини 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України застосувати принципи справедливості та збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій, у зв`язку з чим зменшити розмір їх стягнення на 90%. Судові витрати - покласти на позивача.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на неврахування того, що договір поставки від 18.11.2019 № 46/19 позивач уклав з правопопередником відповідача-Акціонерним товариством «Завод Електроважмаш», а тому виключно останній, а не відповідач, споживав (отримував) товар за договором, з чого вбачається пред`явлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтехмаш» позову у даній справі до неналежного відповідача- Акціонерного товариства Українські енергетичні машини.

При цьому відповідач зазначає про неврахування судом першої інстанції ненастання моменту переходу прав Акціонерного товариства «Завод Електроважмаш», яке знаходиться у стадії реорганізації до відповідача, з огляду на те, що відповідно до положень статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення, а ч. 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються і приєднання вважається завершеним із дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються, в той час як станом на цей час дані щодо припинення юридичної особи АТ «Завод Електроважмаш» та відповідно про його правонаступників в Єдиному реєстрі відсутні.

Також скаржник зазначив про неврахування господарським судом першої інстанції того, що передавальний акт між АТ «Завод Електроважмаш» та АТ «Українські енергетичні машини», затверджений наказом Фонду державного майна України від 01.12.2021 № 2143, не містить відомостей про прийняття відповідачем на себе зобов`язань від АТ «Завод Електроважмаш» за договором поставки від 18.11.2019 № 46/19.

Разом з цим, скаржник зазначив, що судом першої інстанції надано неправільну оцінку обставинам справи, порушено баланс інтересів сторін та не застосовано принцип справедливості, посилаючись на те, що Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» відповідно до ч. 2 статті 22 Господарського кодексу України відноситься до державного сектору економіки країни, оскільки 98,1536 % його акцій належать державі в особі Кабінету Міністрів України, який здійснює корпоративне управління правами на державну частку цих акцій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2022 № 643 і віднесений до категорії особливо важливих для економіки суб`єктів господарювання державного сектору економіки є стратегічним підприємством, головним завданням якого є виготовлення та постачання обладнання на об`єкти енергетичної інфраструктури загальнодержавного значення країни, а тому безпідставне стягнення з відповідача судом першої інстанції спірної суми коштів ставить під загрозу стратегічну стабільність фінансово-господарської діяльності відповідача та країни в умовах воєнного стану.

Також скаржник зазначає, що його правопопередника-АК «Турбоатом», було включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2011, а відповідно до рішеня позачергових зборів АТ «Турбоатом» перейменовано у Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини», у зв`язку з чим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1228-р у перелік об`єктів великої приватизації було внесено відповідні зміни щодо назви товариства, в той час як відповідно до пункту 12 чатсини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів великої приватизації є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій щодо них.

Крім цього, скаржник просив також врахувати суд апеляційної інстанції те, що позивачем не надано (не приєднано) до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього, а суд першої інстанції не перевірив правильність розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українські енергетичні машини та повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 05.12.2024 о 15:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для здійснення розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Елтехмаш, адвоката Обухова В.В., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та ухвалено судове засідання 05.12.2024 о 15:30 год. у справі №922/2319/24 проводити за участю зазначеного представника в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

03.12.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу(вх. № 15421), в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, представника для участі в ньому не направив, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ч.1, п. 1 ч. 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

18.11.2019 між Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елтехмаш" (Покупець, Позивач) укладено договір № 46/19 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виготовити, відвантажити та передати у власність покупця електрообладнання (надалі - товар) в номенклатурі, кількості і за ціною, зазначених в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору найменування, асортимент, ціни за одиницю товару та кількість товару, який підлягає поставці Постачальником Покупцю, вказується в Специфікаціях на поставку кожної партії товару. Специфікації складаються Постачальником на підставі письмових запитів Покупця при відсутності заперечень Постачальника відносно асортименту, кількості та строків постави товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна одиниці товару вказується в Специфікаціях.

Відповідно до п.4.1. Договору Покупець здійснює 100% передоплату від вартості кожної специфікації протягом 10 банківських днів від дати виставлення рахунку Постачальником.

Відповідно до п.4.2. Договору строки поставки товару вказуються в Специфікаціях.

Відповідно до п.5.1. Договору передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299.

30.08.2021 між Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" (Постачальник) та ТОВ "Елтехмаш" (Покупець) укладено додаткову угоду № 23 (надалі - Додаткова угода № 23), відповідно до якої до АТ "Завод "Електроважмаш" перейшли усі права та обов`язки Постачальника за Договором № 46/19.

24.12.2021 між Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (Постачальник, Відповідач) та ТОВ "Елтехмаш" (Покупець) укладено додаткову угоду № 26 (надалі - Додаткова угода № 26), відповідно до якої до АТ "Укренергомашини" перейшли усі права та обов`язки Постачальника за Договором № 46/19.

09.02.2022 між АТ "Укренергомашини" (Постачальник) та ТОВ "Елтехмаш" (Покупець) укладено додаткову угоду № 27 (надалі - Додаткова угода № 27), відповідно до якої Договір № 46/19 доповнено Специфікацією № 26 від 09.02.2022.

Специфікацією № 26 від 09.02.2022 визначено 5 товарів, їх кількість, характеристики та ціну. Загальна вартість продукції складала 1070641,20 грн, у тому числі ПДВ - 178440,20 грн. Зазначеною Специфікацією також визначено строк поставки продукції, - по позиції № 1 протягом 130 календарних днів, а по позиціях №2- 5 протягом 90 календарних днів від дати отримання авансового платежу у розмірі 100%.

11.02.2022 АТ "Укренергомашини" виписано рахунок - фактуру № 101 на попередню оплату відповідно до Договору, Додаткової угоди № 27 і Специфікації №26 на загальну суму 1070641,20 грн, в тому числі ПДВ - 178440,20 грн (а.с.45).

16.02.2022 ТОВ "Елтехмаш" сплатило 749448,84 грн, у тому числі ПДВ - 124908,14 грн згідно з рахунком № 101 від 11.02.2022, що підтверджується платіжною інструкцією №2044 від 16.02.2022 (а.с.46).

15.11.2023 ТОВ "Елтехмаш" звернулось до АТ "Укренергомашини" з листом - запитом № 15/11-01 щодо стану виконання замовлення по Додатковій угоді № 27 (а.с.47), а 19.02.2024 -з листом - пропозицією № 190224-1 про укладення нової додаткової угоди, з урахуванням відповіді АТ "Укренергомашини" від 22.12.2023.

07.03.2024 ТОВ "Елтехмаш" звернулось до АТ "Укренергомашини" з листом - вимогою № 070324-1 про повернення попередньої оплати у розмірі 749448,84 грн до 01.04.2024 (а.с.49).

27.03.2024 АТ "Укренергомашини" направило ТОВ "Елтехмаш" лист - відмову №01/04-407 в поверненні сплачених грошових коштів у розмірі 749448,84грн та пропозицією укласти Додаткову угоду (а.с.51).

28.03.2024 ТОВ "Елтехмаш" звернулось до АТ "Укренергомашини" з листом - пропозицією № 280324-1.

05.04.2024 АТ "Укренергомашини" направило ТОВ "Елтехмаш" лист - пропозицію № 01/04-462 укласти Додаткову угоду № 29 на поставку 7 товарів на загальну суму 1369165,20 грн, у тому числі ПДВ - 228194,20 грн.

06.04.2024 ТОВ "Елтехмаш" звернулось до АТ "Укренергомашини" з листом №050424-1 про повернення попередньої оплати у розмірі 749448,84 грн до 12.04.2024, оскільки постачальником була відхилена пропозиція, викладена в листі № 280324-1 від 28.03.2024.

У зв`язку з неповерненням передоплати, позивачем за період з 13.04.2024 по 01.07.2024, нараховано відповідачу 3 % річних у сумі 4914,42 грн та 6004,58 грн інфляційні втрати, що стало підставою подання позову у даній справі, предмет якого становлять вимоги про стягнення вказаних сум.

Як зазначено вище, висновок суду першої інстанції про задоволення позову обгрунтовано доведеністю обставин, які відповідно до ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у відповідача грошового зобов`язання з повернення спірної суми попередньої оплати, за прострочення якого правомірно відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано спірні суми 3% річних та інфляційних втрат.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарським визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частини 1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобовязання з передання покупцю товару у встановлений строк та в разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

З вищенаведених обставин справи вбачається наявність у спірних правовідносинах умов для застосування вказаної норми, а саме: перерахування позивачем платіжною інструкцією від 16.02.2022№2044 попередньої оплати за товар, поставка якого є предметом Договору поставки від 18.11.2019 № 46/19 в загальному розмірі 749448,84 грн, згідно з виставленим відповідачем рахунком №101 від 11.02.2022, невиконання відповідачем свого обов`язку з поставки цього товару у встановлений строк, неодноразове звернення позивача до відповідача з вимогами з повернення попередньої оплати, які останнім не виконано.

Разом з цим, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 викладено висновок, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексуУкраїни грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку, а тому грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати, у зв`язку з чим правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексуУкраїни є грошовим.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач правомірно у відповідності до вказаної норми позивач за прострочення відповідачем грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати нарахував до стягнення спірні суми 3% річних та інфляційних за відповідні періоди прострочення, що наведені в розрахунку суми позову.

Відповідач в апеляційній скарзі не заперечує наявність у нього грошового зобов`язання з повернення позивачу спірної суми попередньої оплати, а заперечує лише проти вимог щодо стягнення з нього нарахованих за прострочення вказаного обов`язку 3% річних та інфляційних, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем не надано (не приєднано) до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього, а суд першої інстанції не перевірив правильність розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - показник, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, розраховуються Державним комітетом статистики України щомісяця та публікуються у пресі (зокрема, у газеті "Урядовий кур`єр") не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а отже є загальнодоступною офіційною інформацією, а тому не потребує доведення позивачем шляхом надання певних доказів, в той час як розрахунок інфляційних втрат на основі відповідних показників є правильним, так само як і розрахунок 3% річних, а відповідачем не зазначено в чому, на його думку, полягало неправильне обчислення вказаних сум.

Також колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи скаржника щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача, в обґрунтування яких він посилається на те, що договір поставки від 18.11.2019 №46/19 позивач уклав с правопопередником відповідача-Акціонерним товариством «Завод Електроважмаш», а тому виключно останній, а не відповідач, споживав (отримував) товар за договором, а також доводи щодо неврахування господарським судом першої інстанції того, що передавальний акт між АТ «Завод Електроважмаш» та АТ «Українські енергетичні машини», затверджений наказом Фонду державного майна України від 01.12.2021 №2143, не містить відомостей про прийняття відповідачем на себе зобов`язань від АТ «Завод Електроважмаш» за договором поставки від 18.11.2019 №46/19.

Як зазначено вище, предмет позову у даній справі становить вимога про повернення Акціонерним товариством Українські енергетичні машини отриманої від позивача суми попередньої оплати за товар, який не було поставлено у встановлений договір поставки від 18.11.2019 №46/19 строк і зазначений договір позивач уклав з правопопередником відповідача -Акціонерним товариством «Завод Електроважмаш».

У подальшому, 30.08.2021 між Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" (Постачальник) та ТОВ "Елтехмаш" (Покупець) укладено додаткову угоду № 23 (надалі - Додаткова угода № 23), відповідно до якої до АТ "Завод "Електроважмаш" перейшли усі права та обов`язки Постачальника за Договором №46/19, а 24.12.2021 між Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (Постачальник, Відповідач) та ТОВ "Елтехмаш" (Покупець) укладено додаткову угоду № 26 (надалі - Додаткова угода № 26), відповідно до якої до АТ "Укренергомашини" перейшли усі права та обов`язки Постачальника за Договором № 46/19.

Численними судовими рішеннями, які набрали законної сили, в тому числі тими, які залишено без змін Верховним Судом, встановлено обставини щодо універсального правонаступництва Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" стосовно Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" внаслідок реорганізації шляхом приєднання.

Так, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 248-р «Про погодження перетворення Державного підприємства Завод Електроважмаш в акціонерне товариство» погоджено пропозицію Фонду державного майна України щодо перетворення державного підприємства «Завод Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121) в акціонерне товариство у процесі приватизації.

Згідно з п.1 Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Державного підприємства «Завод Електроважмаш», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.08.2021 №1450 правонаступництво щодо майна, усіх прав та обов`язків, залишків державного підприємства «Завод Електроважмаш» після його реорганізації шляхом перетворення переходить правонаступнику - Акціонерному товариству «Електроважмаш».

26.08.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань унесено запис номер 1004801120068009292 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Державного підприємства «Завод Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121), та запис номер 1004801450000089799 про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення - Акціонерного товариства «Завод Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121). Також до даного Реєстру внесено дані про те, що Акціонерне товариство «Завод Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121) є правонаступником Державного підприємства «Завод Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 за №1005-р "Про погодження реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом", погоджено пропозицію Фонду державного майна України щодо реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення Државного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом" (код ЄДРПОУ 05762269).

Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Турбоатом" від 27.08.2021 №28/2021 прийнято рішення, зокрема, про зміну найменування АТ "Турбоатом" на АТ "Українські енергетичні машини.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1228-р встановлено, що Фонд державного майна України повинен забезпечити у тижневий строк після завершення процедури приєднання АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини" (але не пізніше 28.12.2021) передачу в управління Кабінету Міністрів України пакета акцій у розмірі 75,22407664 відсотка, що належить державі у статутному капіталі Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини".

Протоколом позачергових загальних зборів АТ «Українські енергетичні машини» від 03.12.2021 № 31/2021 прийнято рішення, зокрема, про затвердження передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".

Наказом ФДМУ від 01.12.2021 № 2143 затверджено зазначений передавальний акт, згідно з п.1 якого правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків, АТ "Завод "Електроважмаш" переходить правонаступнику - АТ "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного передавального акту з 01.12.2021.

Відповідно до пункту 4 Передавального акту всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання Товариства, що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з Товариством, що приєднується, переходять в повному обсязі до Товариства-правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання передавального акту або з будь-яких причин не були включені в передавальний акт.

Відповідно до п. 6 Передавального акту, затвердженого наказом ФДМУ №2143 від 01.12.2021, із моменту затвердження та підписання цього передавального акту Товариство, що приєднується, припиняє свою звичайну господарську діяльність, а виконання зобов`язань та прийняття виконання зобов`язань здійснює Товариство-правонаступник.

Із метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005 "Про погодження реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом", наказом Фонду від 01.12.2021 №2143 "Щодо АТ "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121)" затверджено передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" (товариство, що приєднується) до АТ "Українські енергетичні машини" (товариство-правонаступник), згідно з яким усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки товариства, що приєднується, передаються товариству-правонаступнику, а саме АТ "Українські енергетичні машини" в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання передавального акта.

21.12.2021 проведено спільні позачергові загальні збори АТ "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш", порядок денний яких серед іншого містить питання внесення змін до Статуту АТ "Укренергомашини", шляхом викладення його в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.4 статуту АТ "Українські енергетичні машини", затвердженого протоколом спільних позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш" від 23.12.2021 №32/2021, АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом" (правонаступник АТ "Укренергомашини").

Згідно з протоколом спільних позачергових зборів "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини" від 23.12.2021, що є у вільному доступі на сайті останнього, а також у вільному доступі є і чинний Статут АТ "Українські енергетичні машини", де згідно з п.1.4 АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" унаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом".

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 Цивільного кодексу України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

У разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

Ураховуючи вказані обставини в контексті застосування статей 104, 107 Цивільного кодексу України, та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, суди з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18 зазначали, що такий момент сам по собі не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи.

Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) дійшов висновку про те, що у статтях 104 та 107 Цивільного кодексу України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

У частині 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Водночас, при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17.

Чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

Крім цього, за обставинами даної справи саме відповідачем -АТ "Українські енергетичні машини" як постачальником за договором поставки від 18.11.2019 № 46/19 виписано позивачу-покупцеві рахунок - фактуру № 101 на попередню оплату, який 16.02.2022 позивач сплатив частково, перерахувавши на рахунок саме відповідача 749448,84 грн попередньої оплати платіжною інструкцією №2044 від 16.02.2022 (т.1, а.с.46).

Отже, саме відповідач є стороною -постачальником за договором 11.02.2022, яка на підставі цього договору отримала від позивача-покупця спірну суму попередньої оплати та відповідно до ч.2 статті 693 Цивільного кодексу України зобов`язана повернути її позивачеві на вимогу останнього у зв`язку невиконанням свого обов`язку з поставки товару у встановлений строк.

Посилання відповідача в апеляційні скарзі на обставини споживання (отримання) товару за Договором його правопопередником -АТ "Завод "Електроважмаш" в обґрунтування доводів щодо подання позову до неналежного відповідача, окрім того, що не стосуються вищенаведених підстав виникнення у нього як сторони постачальника у спірних правовідносинах поставки обов`язку з повернення отриманої від позивача як сторони покупця спірної суми попередньої оплати, взагалі виключаються у цих правовідносинах, які за своєю суттю передбачають поставку товару саме постачальником покупцеві, а не навпаки, і саме обставина відсутності поставки товару за Договором у встановлений строк і стала підставою для виникення у відповідача обов`язку з повернення позивачу на вимогу останнього спірної суми попередньої оплати.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції балансу інтересів сторін та незастосування принципу справедливості не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та взагалі не містять правового обгрунтування.

Належність відповідача до особливо важливих для економіки суб`єктів господарювання державного сектору економіки стратегічних підприємств, на яку він посилається в обґрунтування зазначених доводів апеляційної скарги, чинним законодавством не передбачено в якості підстав для звільнення від обов`язку з повернення позивачеві спірної суми попередньої оплати разом зі сплатою нарахованих на вказану суму грошового зобов`язання інфляційних втрат та 3% річних.

Також безпідставними є вимоги апеляційної скарги визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності АТ Українські енергетичні машини у період з 24.02.2022 по теперішній час та відповідно до частини 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України застосувати принципи справедливості та збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій, у зв`язку з чим зменшити розмір їх стягнення на 90%.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України надано право суду за наявності виняткових обставин зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, тоді як заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями , зокрема, неустойкою (штрафу пені), вказані нарахування на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні його матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Отже, нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 924/441/20, Суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18), а тому у разі якщо позивачем заявлено до стягнення 3 % річних, тобто розмір передбачений законодавством (частиною 2 статті 625 ЦК України), у суду відсутні підстави для зменшення такого розміру на підставі ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті (233 Господарського кодексу України аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21 та від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).

Разом з цим, підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З частин першої-другої статті 614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абз.1 частини першої статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з цим, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України (яка є правовою підставою при поданні позову у цій справі) визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, як зазначено вище, сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а тому нарахування, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Водночас, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме, від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю, встановленою статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 217 Господарського кодексу України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція при вирішенні питання чи звільняють форс-мажорні обставини сторону від сплати нарахувань за ч.2 ст.625 ЦК (річні та інфляційні) вже висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.09.2023 у справі №910/8741/22 та від 16.05.2024 № 913/308/23.

Наведене виключає необхідність дослідження наявності у спірних правовідносинах наявності форс-мажорних обставин.

Посилання скаржника на включенння його в перелік об`єктів великої приватизації та наявність у зв`язку з цим підстав для зупинення вчинення виконавчих дій стосується стадії виконавчого провадження, а не підстав апеляційного перегляду прийнятого господарським судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті судового рішення.

Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а оскаржуване рішення ухвалене при дотриманні норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

З огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати скаржника зі сплати судового збору за її подання відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за останнім.

Керуючись ст.129, 256, 269, 270, 273, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, ст.282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд; -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українські енергетичні машини залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 у справі №922/2319/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.12.2024

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Л.М. Здоровко