Постанова

від 05.12.2024 по справі 922/1274/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/1274/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.;

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу (вх.№2437Х/2) Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 у справі №922/1274/24 (повний текст рішення складено та підписано 23.09.2024 суддею Шатерніковим М.І. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Буд ЛТД», м.Харків,

до Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради, м.Харків,

про стягнення 4722335,07 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер-Буд ЛТД» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради про стягнення заборгованості за договором №Т08/09 про закупівлю товарів від 23.12.2021 у загальній сумі 4722335,07 грн, з яких: 3354120,00 грн - заборгованість за договором, 1139474,33 грн - інфляційного збільшення, 228740,74 грн - 3% річних, нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №Т08/09 про закупівлю товарів від 23.12.2021 у частині оплати отриманого товару.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 у справі №922/1274/24, позов задоволено. Стягнуто зі Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Буд ЛТД» 3354120,00 грн основного боргу за договором, 1139474,33 грн інфляційних втрат, 228740,74 грн - 3% річних, 56668,02 грн судового збору та 30000,00 грн витрат на правову допомогу.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що у договорі про закупівлю товарів №Т08/09 від 09.08.2021 у редакції додаткової угоди №5, унормовано, що покупець проводить оплату за товар на поточний рахунок продавця на підставі видаткових накладних у сумі 3354120,00 грн (у тому числі ПДВ 20% 559020,00 грн) за рахунок власного бюджету (коштів від господарської діяльності підприємства) (пункт 4.2 договору), отже, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття. Господарський суд урахував, що сторонами узгоджено той факт, що саме суму у розмірі 3354120,00 грн покупець зобов`язався оплатити за рахунок власного бюджету. При цьому останнім не надано доказів того, що попередньо здійснені оплати за цим договором були оплачені Спеціалізованим комунальним підприємством «Харківзеленбуд» Харківської міської ради за рахунок власного бюджету, а не здійснені у межах відповідних бюджетних асигнувань за рахунок коштів Харківської міської територіальної громади. Факт отримання 30.12.2018 товару за спірним договором на загальну суму 3354120,00 грн не спростовано відповідачем, разом з цим, доказів здійснення останнім оплати на користь позивача за товар, поставлений на підставі видаткової накладної №50 від 30.12.2021, суду не надано. Господарський суд задовольнив вимоги позивача про стягнення 3354120,00 грн. Щодо заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 228740,74 грн та інфляційні втрат у розмірі 1139474,33 грн за період з 31.12.2021 по 08.04.2024, господарським судом встановлено правильність нарахування позивачем 3% річних у розмірі 228740,74 грн та інфляційних втрат 1139474,33 грн, з урахуванням періодів прострочення, встановлених позивачем. Разом з цим, господарський суд зазначив про відсутність підстав для звільнення Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради від сплати здійснених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат. Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми 3% річних та інфляційних втрат, на підставі статті 233 Господарського кодексу України, з урахуванням того, що такі нарахування складають понад 40% від суми оплати за видатковою накладною та є надмірно великим тягарем для СКП «Харківзеленбуд» Харківської міської ради, господарський суд зазначив, що у межах даної справи № 922/1274/24 розглядається вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних за ставкою, яка передбачена законом, а саме: частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Відповідні нарахування не підлягають зменшенню на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні втрати та проценти річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій (не є неустойкою), а є передбаченим законом способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат останнього від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення зазначених нарахувань. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 56668,02 грн судового збору та 30000,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 у справі №922/1274/24 повністю. Ухвалити нове рішення у відповідній частині про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, а у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги у цій частині про часткове задоволення позову, зменшивши розмір 3% річних та інфляційних втрат. Судові витрати -покласти на ТОВ «Лідер-Буд ЛТД».

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає таке:

-момент оплати за видатковою накладною №50 від 30.12.2021 не настав, а висновки суду першої інстанції про невиконання відповідачем обов`язку оплати, є безпідставними і необґрунтованими;

-оскільки строк виконання оплати за товар за видатковою накладною №50 від 30.12.2021 не настав, тобто відсутня дата прострочення відповідних платежів, позивачем безпідставно нараховані відсотки та інфляційні втрати, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині;

- якщо суто теоретично припустити про наявність з боку відповідача якихось порушень щодо здійснення узятих на себе зобов`язань за договором (хоча такі відсутні), то, починаючи з 24.02.2022 форс-мажорні обставини (надзвичайні, невідворотні та об`єктивні) зумовили неможливість відповідача виконувати свої зобов`язання за укладеними договорами, строк виконання по яким настав. Відповідач підлягає звільненню від відповідальності за порушення зобов`язань, навіть, якщо наявні підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу;

-у разі наявності підстав для задоволення позовних вимог, зменшити розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат на розсуд суду, беручи до уваги ще й той факт, що сума оплати за видатковою накладною №50 від 30.12.2021 складає 3354120,00 грн, тоді як сума трьох процентів річних та інфляційних втрат складає 1368215,07 грн, тобто нараховані позивачем штрафні санкції складають понад 40% від суми оплати за видатковою накладною, що є невиправдано великим тягарем для відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1274/24, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/1274/24.

23.10.2024 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 апеляційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено заявнику апеляційної скарги, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 у справі №922/1274/24. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 05.12.2024 о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду. Встановлено учасникам справи строк по 28.11.2024 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження. Ухвалено учасникам справи надати оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

27.11.2024 від ТОВ «Лідер-Буд ЛТД» через підсистему «Електронний суд» подало відзив (вх.№15158) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідно до умов договору про закупівлю товарів №Т08/09 від 09.08.2021 у редакції додаткової угоди №5, покупець проводить оплату за товар на поточний рахунок продавця на підставі видаткових накладних у сумі 3354120,00 грн (у тому числі ПДВ 20% -559020,00 грн) за рахунок власного бюджету (коштів від господарської діяльності підприємства) (пункт 4.2 договору), отже, відповідач був зобов`язаний оплатити товар після його прийняття. Під час розгляду справи доказів здійснення відповідачем оплати на користь позивача за товар, поставлений на підставі видаткової накладної №50 від 30.12.2021, до суду не надано. Виходячи з приписів ст.692 Цивільного кодексу України та умов пунктів 3.4 , 4.2 договору щодо порядку здійснення оплати за товар у сумі 3354120,00 грн та, ураховуючи відсутність доказів належного виконання покупцем умов договору, виконання грошового зобов`язання у сумі 3354120,00 грн прострочено відповідачем з 31.12.2021. Позивач за порушення строків виконання зобов`язання нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 228740,74 грн та інфляційних витрат у розмірі 1139474,33 грн за період з 31.12.2021 по 08.04.2024. Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини позивач зазначає, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між введенням в Україні воєнного стану та невиконання відповідачем грошових зобов`язань негайно повідомити про форс-мажорні обставини, проте відповідачем цього зроблено не було. Просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2024 заяву представника Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради, адвоката Батіга В.В., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено. Ухвалено судове засідання 05.12.2024 о 12:30 год. у справі №922/1274/24 проводити за участю представника Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради, адвоката Батіга В.В., у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

У судовому засіданні 05.12.2024, яке проходило в режимі відеоконференції, представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

09.08.2021 між Спеціалізованим комунальним підприємством «Харківзеленбуд» Харківської міської ради (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-Буд ЛТД» (продавець) укладено договір про закупівлю товарів №Т08/09 від 09.08.2021, предметом якого є продаж товару - ДК 021:20156 44210000-5 Конструкції та їх частини (Пересувна мала архітектурна форма «Оазис») у кількості 33 шт.

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна цього договору становить 10062360,00 грн, у тому числі ПДВ 20% -1677060,00 грн.

Джерело фінансування бюджет Харківської міської територіальної громади (пункт 3.4 договору).

Порядок здійснення оплати визначений сторонами у розділі ІV договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування покупцем коштів на поточний рахунок продавця після отримання товару згідно з наданими накладними.

Покупець приймає товар на підставі накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін (пункт 4.1.1 договору).

Згідно з пунктом 4.1.2 договору при отриманні товару покупець передає представнику продавця доручення на отримання товару, а представник продавця передає представнику покупця накладну і товарно-транспортну накладну, які оформлені належним чином.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем на підставі видаткової накладної протягом трьох банківських днів з моменту надходження коштів за товар на поточний рахунок покупця в межах відповідних бюджетних асигнувань. Такі умови розрахунків виключають пред`явлення штрафних санкцій щодо оплати поставленого товару (пункт 4.2 договору).

Умови поставки регламентовано розділом V договору.

Строк дії договору у редакції додаткової угоди № 6 - до 31.12.2022.

Місце поставки: 61022, Україна, Харківська обл., м.Харків, майдан Свободи.

До вказаного договору сторонами вносились зміни додатковими угодами: №1 від 16.08.2021, №2 від 08.10.2021, №3 від 14.12.2021, №4 від 14.12.2021, №5 від 23.12.2021, №6 від 31.12.2021.

Додатковою угодою № 2 від 08.10.2021 сторони доповнили укладений договір пунктом 3.1.1, який у редакції додаткових угод №3 від 14.12.2021, №4 від 14.12.2021, №5 від 23.12.2021 визначено, що фінансування з Харківської міської територіальної громади на 2021 рік згідно з Розпорядженнями міського голови від 06.09.2021 №161 та №243 від 20.12.2021 складає 6708240,00 грн, за рахунок власного бюджету (коштів від господарської діяльності підприємства) 3354120,00 грн.

Відповідно до умов пункту 3.4 договору, в редакції додаткової угоди №3, джерело фінансування бюджет Харківської міської територіальної громади, власний бюджет (кошти від господарської діяльності).

Пунктом 4.2, у редакції додаткової угоди №5 до договору, унормовано, що на підставі договору покупець проводить оплату за товар на поточний рахунок продавця на підставі видаткових накладних у сумі 3354120,00 грн (у тому числі ПДВ 20% 559020,00 грн) за рахунок власного бюджету (коштів від господарської діяльності підприємства), а розрахунки за поставлений товар у сумі 6708240,00 грн (у тому числі ПДВ 20% 1118040,00 грн) здійснюються покупцем на підставі видаткових накладних протягом 3-х банківських днів з моменту надходження коштів на поточний рахунок покупця в межах відповідних бюджетних асигнувань за рахунок коштів Харківської міської територіальної громади.

На виконання умов договору про закупівлю товарів №Т08/09 від 09.08.2021 позивачем здійснено поставку товару та передачу його відповідачу таким чином:

- 19.10.2021 за видатковою накладною №33 від 19.10.2021 товар на суму 2439360,00 грн транспортовано за ТТН №31 від 19.10.2021 у пункт розвантаження: м.Харків, майдан Свободи. Вказаний товар сплачений Спеціалізованим комунальним підприємством «Харківзеленбуд» Харківської міської ради 20.10.2021 у повному обсязі на підставі платіжного доручення №9 від 19.10.2021;

- 26.10.2021 за видатковою накладною №35 від 26.10.2021 товар на суму 2439360,00 грн транспортовано за ТТН №32 від 26.10.2021 у пункт розвантаження: м.Харків, майдан Свободи. Вказаний товар сплачений Спеціалізованим комунальним підприємством «Харківзеленбуд» Харківської міської ради 27.10.2021 у повному розмірі на підставі платіжного доручення №10 від 26.10.2021;

- 17.12.2021 за видатковою накладною №46 від 17.12.2021 товар у розмірі 609840,00 грн транспортовано за ТТН №45 від 17.12.2021 у пункт розвантаження: м.Харків, майдан Свободи. Поставлений товар сплачений покупцем 20.12.2021 у повному розмірі на підставі платіжного доручення №12 від 17.12.2021;

- 29.12.2021 за видатковою накладною №49 від 29.12.2021 товар у розмірі 1219680,00 грн транспортовано за ТТН №50 від 29.12.2021 у пункт розвантаження: м.Харків, майдан Свободи. Поставлений товар сплачений покупцем 30.12.2021 у повному розмірі на підставі платіжного доручення №13 від 29.12.2021;

- 30.12.2021 за видатковою накладною №50 від 30.12.2021 товар у розмірі 3354120,00 грн транспортовано за ТТН № 51 від 30.12.2021 та прийнято відповідачем без зауважень.

Факт отримання поставленого товару уповноваженими особами відповідача підтверджується довіреностями: №378 від 12.10.2021, №385 від 22.10.2021, №461 від 14.12.2021, №479 від 23.12.2021.

Позивач зазначає, що ним виконано узяті на себе зобов`язання за договором про закупівлю товарів №Т08/09 від 09.08.2021, однак відповідачем не здійснено оплату партії товару, поставленого 30.12.2021 за видатковою накладною №50 від 30.12.2021 на суму 3354120,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором у сумі 3354120,00 грн з посиланням на пункт 4.2 договору. Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань за період з 31.12.2021 по 08.04.2024 (включно) позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 228740,74 грн, інфляційні втрати у розмірі 1139474,33 грн.

Надаючи оцінку висновкам господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає таке.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Факт поставки позивачем 30.12.2028 та отримання відповідачем товару за спірним договором на суму 3354120,00 грн підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що момент оплати за видатковою накладною №50 від 30.12.2021 не настав, а висновки суду першої інстанції про невиконання відповідачем обов`язку оплати, є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає ці доводи безпідставними, виходячи з такого.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню, починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки слідують зі змісту частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Як зазналося вище, у договорі про закупівлю товарів №Т08/09 від 09.08.2021 (у редакції додаткової угоди №5), унормовано, що покупець проводить оплату за товар на поточний рахунок продавця на підставі видаткових накладних у сумі 3354120,00 грн (у тому числі ПДВ 20% 559020,00 грн) за рахунок власного бюджету (коштів від господарської діяльності підприємства) (пункт 4.2 договору), відтак, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття. Отже, сторонами у договорі узгоджено, що саме суму у розмірі 3354120,00 грн покупець зобов`язався оплатити за рахунок коштів від господарської діяльності підприємства, при цьому відповідачем не надано доказів того, що попередньо здійснені Спеціалізованим комунальним підприємством «Харківзеленбуд» Харківської міської ради оплати за спірним договором за рахунок власного бюджету, а не здійснені у межах відповідних бюджетних асигнувань за рахунок коштів Харківської міської територіальної громади.

Господарським судом обґрунтовано встановлено, що 30.12.2021 позивачем поставлений відповідачу обумовлений сторонами договору товар на суму 3354120,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак доказів здійснення відповідачем оплати на користь позивача за товар, поставлений на підставі видаткової накладної №50 від 30.12.2021, матеріали справи не містять.

Ураховуючи відсутність доказів належного виконання покупцем умов договору, виконання грошового зобов`язання у сумі 3354120,00 грн прострочено відповідачем з 31.12.2021.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 3354120,00 грн.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних у розмірі 228740,74 грн та інфляційні втрат у розмірі 1139474,33 грн за період з 31.12.2021 по 08.04.2024 колегія суддів виходить з такого.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Встановлені вище обставини, а саме, наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Строк - це певний період у часі, зі спливом якого пов`язано дію чи подію, що має юридичне значення. Він визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. А його перебіг починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст.251- 253 Цивільного кодексу України).

Перевіривши правильність нарахування позивачем відсотків річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає, що розрахунок 3% річних у розмірі 228740,74 грн та інфляційних втрат 1139474,33 грн, з урахуванням періодів прострочення, встановлених позивачем, виконаний відповідно до положень чинного законодавства та арифметично правильно.

З огляду на встановлені у даній справі обставини прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, помилковими є твердження заявника апеляційної скарги про безпідставність нарахованих позивачем відсотків та інфляційних втрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник також зазначає, якщо суто теоретично припустити про наявність з боку відповідача якихось порушень щодо здійснення узятих на себе зобов`язань за договором (хоча такі відсутні), то, починаючи з 24.02.2022 форс-мажорні обставини (надзвичайні, невідворотні та об`єктивні) зумовили неможливість відповідача виконувати свої зобов`язання за укладеними договорами, строк виконання по яким настав. Відповідач підлягає звільненню від відповідальності за порушення зобов`язань, навіть, якщо наявні підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу.

Колегія суддів з позицією відповідача не погоджується, з огляду на таке.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

Форс мажорні обставини є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс - мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені у договорі.

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: (1) вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; (2) мають надзвичайний характер; (3) є невідворотними; (4) унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; (5) форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер.

Торгово-промисловою палатою України оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), які є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стаю неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Такий лист адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Отже, цей лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22, яка в силу вимог частини 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України ураховується апеляційним господарським судом.

Введення воєнного стану на території України може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, однак, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник господарських правовідносин.

Одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору.

Отже, сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Так, сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. При цьому наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який засвідчує настання форс мажорних обставин саме для відповідача у цій справі №922/1274/24 за його зверненням.

Крім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов`язків по оплаті поставленого товару.

Господарський суд обґрунтовано зазначив, що у даному випадку, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між введенням в Україні воєнного стану та невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором та простроченням такого виконання з 31.12.2021, тобто до початку обставин непереборної сили, на які посилається відповідач.

Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 Цивільного кодексу України та ст.217 Господарського кодексу України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22).

Таким чином, боржник може бути звільнений саме від відповідальності за порушення умов договору (стягнення пені та штрафу), проте у спірних правовідносинах не заявлені вимоги про стягнення штрафних санкцій.

Крім того, згідно з умовами договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс- мажорні обставини, однак матеріали справи не містять доказів такого повідомлення.

Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22.

Отже, правові підстави для звільнення відповідача від обов`язку щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Апеляційна скарга також обґрунтована тим, що, у разі наявності підстав для задоволення позовних вимог, відповідач просить зменшити розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат на розсуд суду, беручи до уваги ще й той факт, що сума оплати за видатковою накладною №50 від 30.12.2021 складає 3354120,00 грн, тоді як сума трьох процентів річних та інфляційних втрат складає 1368215,07 грн, тобто нараховані позивачем штрафні санкції складають понад 40% від суми оплати за видатковою накладною, що є невиправдано великим тягарем для відповідача.

З даного приводу апеляційний господарський суд зазначає таке.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також право суду зменшити розмір неустойки визначено частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Нарахування, передбачені частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Таким чином, за загальним правилом, суду надано право, з урахуванням інтересів сторін, саме на зменшення розміру неустойки, тобто штрафу або пені, натомість у спорі, що розглядається у даній справі, позивачем здійснені нарахування (3% річних та інфляційні втрати), що унормовані приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто такі нарахування мають забезпечити баланс інтересів сторін.

Господарський суд зазначив, що у межах даної справи №922/1274/24 розглядається вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних за ставкою, яка передбачена законом, а саме: частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Відповідні нарахування не підлягають зменшенню на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні втрати та проценти річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій (не є неустойкою), а є передбаченим законом способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат останнього від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст.233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.

Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Водночас колегія суддів зазначає про те, що обставини у справі №902/417/18 та справі №922/1274/24 не є подібними, оскільки в них різні предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. Так, у договорі, вимоги про стягнення основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за яким були предметом розгляду у справі №902/417/18, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів, а загальна сума заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних майже в два рази перевищила суму основного боргу станом на дату звернення позивача до суду з позовом та який був сплачений відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі.

Саме з огляду на вказані обставини та, ураховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Разом з цим, у даній справі №922/1274/24 сторони у договорі не передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той, який встановлений Цивільним кодексом України.

У свою чергу, висновок про відсутність підстав для зменшення відсотків річних, які обраховані, виходячи з розміру, встановленого ст.625 Цивільного кодексу України, тобто у розмірі 3% річних, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі №927/184/13-г(927/1074/20).

Також колегія суддів бере до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

При цьому висновок Верховного Суду про можливість за певних умов зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунків відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, не стосується такого способу захисту майнового права та інтересу, як відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів як стягнення інфляційних втрат.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 228740,74 грн та інфляційних збитків у розмірі - 1139474,33 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, господарський суд дійшов висновку про стягнення витрат позивача зі сплати судового збору у розмірі 56668,02 грн та витрат на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, у розмірі 30000,00 грн, водночас відмовив у задоволенні вимог у розмірі 6000,00 грн гонорару успіху.

Щодо задоволених судом першої інстанції вимог у частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн заявник апеляційної скарги не наводить доводів у спростування їх правильності та обґрунтованості, а тому в силу приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України та за умови, що відповідачем оскаржується рішення по суті заявлених вимог, яке не підлягає зміні або скасуванню, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду та перерозподілу судових витрат за результатом апеляційного розгляду.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 у справі №922/1274/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.12.2024.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза