Ухвала

від 11.12.2024 по справі 910/4216/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.12.2024Справа № 910/4216/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт"

про стягнення 282 964,69 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача (заявника): Васьківський Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "СУМИХІМПРОМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" про стягнення 282964,69 грн штрафних санкцій, з яких: 258704,96 грн -пеня, 24259,73 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія-природного газу № 17/21 від 30.06.2023 в частині оплати виготовленої продукції у встановлений договором строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" на користь Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" пеню у сумі 245443,35 грн, 3% річних у сумі 23016,39 грн та судовий збір у сумі 4026,90 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/4216/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/4216/24 - залишено без змін.

05.11.2024 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" від 30.10.2024 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" від 07.11.2024 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повернуто заявнику без розгляду.

18.11.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" повторно надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" про заборону приймати до виконання наказ Господарського суду міста Києва №910/4216/24 від 05.11.2024, розгляд заяви про визнання наказу від 05.11.2024 у справі №910/4216/24 таким, що не підлягає виконанню призначено на 28.11.2024.

У судовому засіданні 28.11.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду заяви на 11.12.2024.

09.12.2024 через систему "Електронний суд" від ПАТ "СУМИХІМПРОМ" надійшла заява, в якій позивач зазначив, що на адресу ПАТ "СУМИХІМПРОМ" надійшла заява від ТОВ "ОстФерт" № 24/10-13 від 24.10.2024 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав в порядку ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України в якій відповідач, в тому числі визнає своє грошове зобов`язання перед позивачем, які виникли по справі № 910/4216/24. Наразі заява № 24/10-13 від 24.10.2024 знаходиться на розгляді керівництва ПАТ "СУМИХІМПРОМ". Також у заяві позивач просить суд здійснювати подальший розгляд справи № 910/4216/24 без участі представника позивача.

У судове засідання 11.12.2024 представник позивача не прибув.

Присутній у судовому засіданні 11.12.2024 представник відповідача (заявника) заяву підтримав.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" про визнання наказу від 05.11.2024 у справі №910/4216/24 таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку про задоволення заяви, з огляду на нижченаведене.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 24.10.2024 на адресу ПАТ "СУМИХІМПРОМ" направлено заяву від 24.10.2024 №24/10-13 про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, згідно з якою ТОВ "ОстФерт" відповідно до ст.601 ЦК України та ст.203 ГК України було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 789783,07 грн, в тому числі і заборгованість, що стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/4216/24.

Заявник зазначає, що оскільки вимоги сторін є зустрічними, однорідними, за якими настав строк виконання, наказ Господарського суду міста Києва №910/4216/24 від 05.11.2024 необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню повністю у зв`язку із припиненням зобов`язання ТОВ "ОстФерт", зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Наведеного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначають можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.

Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання. Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №755/15479/15-ц.

Отже, до матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018, у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містяться у частині 3 статті 203 ГК України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Таким чином, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо) (такий правовий висновок сформульовано у пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16).

Важливою умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання, розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.

Отже, для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно встановити наявність таких умов, як зустрічність вимог, однорідність вимог, строк виконання яких настав, та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання.

Чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. Саме у межах цього судового провадження і підлягають встановленню обставини припинення зобов`язання боржника, яке є предметом відповідного судового наказу, у тому числі внаслідок вчинення правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Водночас, стаття 602 ЦК України не містить заборони на зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження як засобу виконання зобов`язання, визначеного рішенням суду, отже, зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення (постанова Верховного Суду і від 08.09.2021 у справі №761/33621/18).

У справі №910/11116/19 Верховний Суд зазначив, що однією з підстав припинення зобов`язання, яка визначена частиною першою статті 601 ЦК України, є припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог; відповідно до частини другої статті 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін; зарахування зустрічних вимог між позивачем та відповідачем відповідає умовам, які визначені статтею 601 ЦК України; зарахування зустрічних вимог між позивачем та відповідачем не підпадає під дію частини п`ятої статті 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається, зокрема, зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, виконання наказу господарського суду може здійснюватися у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства, в тому числі - шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, встановлених ст. 601 ЦК України, та відсутності обставин, встановлених ст.602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Так, у справі №910/4216/24 рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" на користь Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" пеню у сумі 245443,35 грн, 3% річних у сумі 23016,39 грн та судовий збір у сумі 4026,90 грн, а всього 272 486,64 грн.

24.10.2024 відповідач направив на адресу ПАТ "СУМИХІМПРОМ" заяву від 24.10.2024 №24/10-13 про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, згідно з якою ТОВ "ОстФерт" відповідно до ст.601 ЦК України та ст.203 ГК України було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 789783,07 грн, в тому числі і заборгованість, що стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі №910/4216/24.

Вказана заява отримана ПАТ "СУМИХІМПРОМ" 29.10.2024 (номер відправлення 0101048949720), що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошта.

Водночас, зі змісту заяви про зарахування зустрічних одновірних вимог та наданих заявником документів, вбачається, що 30.10.2023 між ПАТ "СУМИХІМПРОМ" (споживач) та ТОВ "ОстФерт" (постачальник) укладено договір №5 постачання природного газу, за яким постачальник передав, а споживач прийняв в період з 01.11.2023 по 29.11.2023 природний газ в обсязі 564,32286 тис.м3 вартістю 9 433 220,03 грн, що підтверджується актом приймання передачі природного газу від 30.11.2023.

Також, за договором №5 від 30.10.2023 ТОВ "ОстФерт" надало ПАТ "СУМИХІМПРОМ" послуги (замовлена потужність 564,32286 тис.м3/доба) на загальну суму 92 487,55 грн, що підтверджується актом №ОУ здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до п.4.1. договору №5 від 30.10.2023 споживач (ПАТ "СУМИХІМПРОМ") здійснює оплату протягом 30 (тридцяти) календарних днів після місяця поставки шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок постачальника. Отже, за доводами заявника строк оплати по договору №5 від 30.10.2023 настав 30.12.2023, а розмір невиконаного ПАТ "СУМИХІМПРОМ" зобов`язання становить 9 525 708,48 грн.

Зі змісту заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог вбачається, що зараховуються вимоги ТОВ "ОстФерт" до ПАТ "СУМИХІМПРОМ" по договору №5 від 30.10.2023 та вимоги ПАТ "СУМИХІМПРОМ" до ТОВ "ОстФерт" по договору № 17/21 від 30.06.2023 (заборгованість, що стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 по справі №910/4216/24).

Доказів оскарження заяви ТОВ "ОстФерт" від 24.10.2024 №24/10-13 про зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами не надано та судом наведеної обставини не встановлено.

У свою чергу, позивач у письмових поясненнях підтвердив отримання від ТОВ "ОстФерт" № 24/10-13 від 24.10.2024 заяви про зарахування зустрічним однорідних вимог, строк виконання яких настав в порядку ст. 601 ЦК України та ст.203 ГК України.

Оцінивши надані заявником до матеріалів заяви докази, суд дійшов висновку, що заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.10.2024 №24/10-13 не було порушено вимог, встановлених статтями 203 ГК України та 601 ЦК України.

У ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись положеннями ст.328 ГПК України, ст.601 ЦК України, з урахуванням того, що відповідач звернувся до позивача (стягувача) із заявою № 24/10-13 від 24.10.2024 про зарахування зустрічним однорідних вимог в рахунок погашення сум, стягнутих рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у цій справі, зважаючи на те, що стягувачем такий односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджено, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/4216/24 від 13.06.2024, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" на користь Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" пені у сумі 245443,35 грн, 3% річних у сумі 23016,39 грн та судового збору у сумі 4026,90 грн.

Враховуючи викладене, суд задовольняє заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" про визнання наказу у справі №910/4216/24 таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. 232-235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" про визнання наказу у справі №910/4216/24 таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду міста Києва від 05.11.2024, виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/4216/24 від 13.06.2024, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" (01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 14/1, офіс 215, ідентифікаційний код 44610731) на користь Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" (40003, Сумська область, місто Суми, вулиця Харківська, П/В 12, ідентифікаційний код 05766356) пені у сумі 245443,35 грн, 3% річних у сумі 23016,39 грн та судового збору у сумі 4026,90 грн.

3. Ухвала набрала законної сили після її оголошення - 11.12.2024 та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 16.12.2024.

Суддя С. О. Турчин