Рішення

від 12.12.2024 по справі 910/13396/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2024Справа № 910/13396/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/13396/23

за позовом Акціонерного товариства "УКРПОШТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР"

про стягнення 1 404 417,08 грн та зобов`язання вчинити дії

За участю представників сторін:

від позивача: Гоч В.М.;

від відповідача: Носик Б.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "УКРПОШТА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" (далі - відповідач) про стягнення 1 404 417,08 грн та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено виконання зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 04.06.2021 № 040621-01/198ПсЕ, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про: стягнення з відповідача 1.404.417,08 грн., з яких: 966.756,82 грн. - вартість поставлених товарів неналежної якості, 176.635,92 грн. - пеня, 193.351,36 грн. - штраф за поставку неякісного товару та 67.672,98 грн. - штраф за порушення строків усунення дефектів товару понад 30 днів; зобов`язання відповідача отримати та забрати (вивезти) за свій рахунок товар поставлений позивачу (персональні комп`ютери в кількості 47 одиниць, недоліки якого встановлені в акті про виявлені недоліки товару від 02.08.2022), за адресою: м. Київ, вул. Митрополита А. Шептицького, 16/4, в повному обсязі в п`ятиденний строк з дати набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13396/23 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 910/13396/23, позовні вимоги Акціонерного товариства "УКРПОШТА" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" на користь акціонерного товариства "УКРПОШТА" вартість поставлених товарів неналежної якості в сумі 966 756 грн 82 коп., пеню в сумі 175 949 грн 74 коп., штраф за поставку неякісного товару в сумі 193 351 грн 36 коп., штраф за порушення строків усунення дефектів товару понад 30 днів в сумі 67 672 грн 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 23 739 грн 96 коп. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" отримати та забрати (вивезти) за свій рахунок товар поставлений Акціонерному товариству "УКРПОШТА" (персональні комп`ютери в кількості 47 одиниць, недоліки якого встановлені в акті про виявлені недоліки товару від 02.08.2022), за адресою: м. Київ, вул. Митрополита А. Шептицького, 16/4, в повному обсязі в п`ятиденний строк з дати набрання рішенням суду законної сили.

Постановою Верховного Суду від 12.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 910/13396/23 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 справу № 910/13396/23 прийнято до провадження та ухвалено розглядати справу здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 31.10.2024.

08.10.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 відмовлено у задоволенні представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

31.10.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для подання додаткових письмових пояснень та доказів.

У підготовчому засіданні 31.10.2024 за клопотанням представників сторін оголошено перерву до 28.11.2024.

01.11.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, оскільки місцем адвокатської діяльності є місто Дніпро.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" адвоката Носика Б.М. про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

27.11.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 01.10.2024, до якої додано гарантійний лист № 332-2020 від 04.12.2020 та технічну специфікацію , підписані та надані ТОВ «Алтаюр» у складі тендерної пропозиції.

Крім того, 27.11.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких, зокрема, наголошується про пропуск позивачем строку позовної давності, та клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, з метою встановлення обставин, які входять у предмет доказування при вирішення даного спору щодо наявності дефектів у поставлених відповідачем по Договору № 040621-01/198ПсЕ від 04.06.2021 персональних комп`ютерах, які були повернуті позивачем за Актами № 10 від 10.02.2022 та № 11 від 18.02.2022.

Присутній у підготовчому засіданні 28.11.2024 представник відповідача просив задовольнити клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи з підстав, наведених у клопотанні.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача щодо призначення у справі судової товарознавчої експертизи заперечив, посилаючись на те, що відповідач навмисно затягує вирішення спору по суті, оскільки неякісний товар було повернуто ще в лютому 2022 року і до теперішнього часу відповідач жодних своїх гарантійних зобов`язань за договором не виконав і жодних дій щодо ремонту або заміни неякісного товару не вчинив.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення товарознавчої експертизи з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається у разі потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, необхідно провести певні обчислення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 160/3944/19.

Водночас, з матеріалів справи та пояснень представників сторін убачається, що персональні комп`ютери, які повернуті позивачем за Актами № 10 від 10.02.2022 та № 11 від 18.02.2022 як неякісні, отримані були відповідачем більше ніж два роки тому та за цей час відповідач не позбавлений був права самостійно провести відповідні дослідження щодо якості цих комп`ютерів. Також, представник відповідач не зміг повідомити суду місце знаходження цих комп`ютерів на даний час, умови їх зберігання та яким чином буде здійснена їх доставка до експертної установи.

При цьому, судом ураховано, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, суд вважає, що клопотання відповідача про призначення товарознавчої експертизи не буде сприяти вирішення спору по суті, а його метою є виключно затягування розгляду справи по суті.

Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв та клопотань учасників справи, оскільки судом здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. У судовому засіданні 28.11.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.12.2024, яка занесена до протоколу судового засідання.

Присутній у судовому засіданні 12.12.2024 представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 12.12.2024, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством "УКРПОШТА" проводився відбір за Рамковою угодою № 250121-05/198/ш від 25.01.2021, укладеної в порядку Закону України «Про публічні закупівлі», постачальника товару за ДК 021:2015 - 30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина) (персональний комп`ютер).

Невід`ємними додатками Рамкової угоди № 250121-05/198/ш від 25.01.2021 є Додаток № 1 - Відомості щодо предмету закупівель (Технічна специфікація) та Додаток № 2 - Форма договору про закупівлю.

Переможцем закупівлі стало ТОВ Алтаюр», з яким АТ Укрпошта уклала договір на поставку товару.

Отже, до моменту укладання договору поставки від 04.06.2021 № 040621-01/198ПсЕ відповідач був ознайомлений з вимогами позивача щодо технічних характеристик товару, який є предметом закупівлі, та умов поставки товару.

04.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" за договором - постачальник) та Акціонерним товариством "Укрпошта" (за договором - покупцем) був укладений Договір поставки № 040621-01/198ПсЕ, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити Покупцю у власність товар, найменування, якість та технічні характеристики, кількість та ціна якого визначаються у специфікації, яка є додатком № 1 до договору (далі - товар), а Покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах договору.

Сторони також підписали Додаток № 1 - Специфікація, у якій визначили, що кількість товару - 2100 одиниць; ціна договору становить 28 717 920,00 з ПДВ. Мета використання товару: для забезпечення робочих місць комп`ютерною технікою. Гарантійний строк товару не менше 36 місяців з поставки товару покупцю, крім джерела безперебійного живлення, гарантійний строк на який не менше 24 місяців; маніпулятора типу «миша», клавіатури та USB-кабелів, гарантійний строк не менше 12 місяців.

Також у Специфікації наведені вимоги до якості та технічних характеристик товару (т. І, арк. 116-118).

Згідно п. 2.1 договору, Постачальник повинен поставити Покупцю товар, якість якого та якість матеріалів (сировини) виготовлення цього товару повинні відповідати вимогам, які зазначені у додатку № 1 до договору. Постачальник гарантує, що товар не має недоліків та дефектів, що пов`язані із якістю матеріалів, з яких він (товар) виготовляється та/або із технологією його (товару) виробництва, відповідає всім необхідним вимогам охорони праці, екології, пожежної безпеки та санітарно-гігієнічним вимогам.

Відповідно до п. 2.3. договору, постачальник зобов`язується поставити товар, гарантійний строк придатності якого становить не менше строку, що зазначений у Специфікації, але в будь-якому випадку не менше строку встановленого виробником товару. Постачальник гарантує якість товару у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі і складові частини товару вважається рівним гарантійному строку на товар в цілому.

У п. 2.6 договору сторони передбачили, що якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені недоліки: невідповідність товару повністю або частково умовам договору, постачальник зобов`язується за свій рахунок усунути всі виявлені дефекти шляхом заміни дефектного товару новим товаром відповідно до умов цього договору протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту направлення покупцем письмового повідомлення постачальнику.

Покупець інформує постачальника про дефекти або невідповідність поставленого товару умовам договору письмово, включаючи опис дефекту невідповідності одним із способів, визначених умовами договору. Всі витрати, пов`язані з транспортуванням товару, згідно із гарантійним строком, визначеного в цьому пункті, покладаються на постачальника.

У п. 4.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року на умовах поставки «Зі сплатою мита» (скорочено - DDP). Місце поставки - м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 2 або на іншу адресу покупця в межах м. Києва, за згодою постачальника за умови отримання від покупця відповідного письмового повідомлення.

Згідно п. 4.17 договору, приймання товару по якості здійснюється на предмет відповідності поставленого товару вимогам цього договору, наявності механічних пошкоджень тощо.

Перевірка якості товару здійснюється шляхом проведення вибіркової перевірки поставленої партії товар, якщо партія поставленого товару включає понад 50 одиниць товару, в іншому випадку здійснюється суцільна перевірка товару (п. 4.18 договору).

Відповідно до п. 4.25. договору, у випадку виявлення прихованих дефектів товару покупець має право пред`явити постачальнику претензію та за власним вибором вимагати заміну дефектного товару або усунення виявлених дефектів або відмовитись від товару та повернути кошти, сплачені за такий товар. Постачальник на підставі претензії покупця в строк, що не перевищує 20 (двадцяти) календарних днів з дати отримання такої претензії, якщо інше не встановлено в самій претензії, здійснює власними силами та за свій рахунок заміну дефектного товару на якісний, або усуває виявлені дефекти або повертає покупцю сплачені за товар кошти, за вибором покупця.

Згідно з пунктом 5.2 договору за порушення строків поставки товару або умов якості товару постачальник несе відповідальність та сплачує позивачу штрафні санкції в розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов договору здійснено на користь позивача поставку товару у кількості 2100 одиниць відповідно до видаткових накладних, а саме: від 02.09.2021 № 293 - ціна за одиницю товару: 13.675,20 грн. з ПДВ; кількість - 50; від 10.09.2021 № 303 - ціна за одиницю товару: 13.360,33 грн. з ПДВ; кількість - 120; від 21.09.2021 № 307 - ціна за одиницю товару: 13.351,72 грн. з ПДВ; кількість - 420; від 27.09.2021 № 315 - ціна за одиницю товару: 13.322,56 грн. з ПДВ; кількість - 120; від 29.09.2021 № 318 - ціна за одиницю товару: 13.290,06 грн. з ПДВ; кількість - 120; від 30.09.2021 № 324 - ціна за одиницю товару: 13.292,84 грн. з ПДВ; кількість - 120; від 12.10.2021 № 338 - ціна за одиницю товару: 13.195,92 грн. з ПДВ; кількість - 240; від 13.10.2021 № 340 - ціна за одиницю товару: 13.190,99 грн. з ПДВ; кількість - 60; від 21.10.2021 № 349 - ціна за одиницю товару: 13.127,63 грн. з ПДВ; кількість - 60; від 22.10.2021 № 350 - ціна за одиницю товару: 13.124,84 грн. з ПДВ; кількість - 60; від 27.10.2021 № 363 - ціна за одиницю товару: 13.222,39 грн. з ПДВ; кількість - 60; від 28.10.2021 № 364 - ціна за одиницю товару: 13.200,95 грн. з ПДВ; кількість - 60; від 02.11.2021 № 366 - ціна за одиницю товару: 13.165,99 грн. з ПДВ; кількість - 120; від 04.11.2021 № 367 - ціна за одиницю товару: 13.143,47 грн. з ПДВ; кількість - 120; від 12.11.2021 № 383 - ціна за одиницю товару: 13.080,24 грн. з ПДВ; кількість - 370.

Після отримання товару покупець виявив приховані недоліки у поставлених 26-ти одиницях товару на загальну суму 343 086,89 грн, про що були складені Акти прийому-передачі (повернення) товару від 10 лютого 2022 року № 10 та від 18 лютого 2022 року №11, підписані сторонами.

Комп`ютери за вказаними актами були отримані відповідачем та до теперішнього часу перебувають у нього. Дана обставина визнається учасниками справи.

З урахуванням положень пункту 2.6 договору постачальник мав усунути недоліки товару або замінити його на новий товар за актом № 10 - не пізніше 02 березня 2022 року та за актом № 11 - не пізніше 10 березня 2022 року.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 12.07.2022 за вих. № 412-7, в якому вимагав повернути товар згідно з гарантійними зобов`язаннями.

У подальшому, позивач виявив приховані недоліки ще у поставлених 47 одиницях товару, про що комісія покупця склала Акт про встановлення ймовірних недоліків товару від 27 липня 2022 року № б/н.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 27.07.2022 за № 412-8 про забезпечення явки представника постачальника для здійснення огляду товару, на який отримав відповідь ТОВ «Алтаюр» від 03 серпня 2022 року № 85-2022 про неможливість такої явки, у зв`язку з воєнним станом, введеним в Україні, а також зазначив про розірвання договору на підставі п. 5.8. договору.

Оскільки відповідач відмовився забезпечити явку своїх представників для огляду 47 одиниць товару на предмет їх технічної несправності та невідповідності умовам договору, позивач самостійно склав Акт про виявлені недоліки товару від 02.08.2022.

18.08.2022 засобами електронної пошти позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про усунення прихованих дефектів товару за договором поставки № 040621-01/198ПсЕ від 04.06.2021, до якого додав Акт про виявлені недоліки товару від 02.08.2022.

З урахуванням положень п. 2.6 договору відповідач мав усунути недоліки товару або замінити його на новий товар за вказаним повідомлення не пізніше 08 вересня 2022.

Однак, відповідач не здійснив у зазначений строк усунення недоліків/заміни поставленого позивачу товару, з огляду на що позивач у серпні 2023 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" про:

- стягнення 1 404 417,08 грн, з яких: 966 756,82 грн - вартість поставлених товарів неналежної якості, 176 635,92 грн - пеня, 193 351,36 грн - штраф за поставку неякісного товару та 67 672,98 грн - штраф за порушення строків усунення дефектів товару понад 30 днів;

- зобов`язання відповідача отримати та забрати (вивезти) за свій рахунок товар, поставлений позивачу (персональні комп`ютери в кількості 47 одиниць, недоліки якого встановлені в акті про виявлені недоліки товару від 02 серпня 2022 року), за адресою: м. Київ, вул. Митрополита А. Шептицького, 16/4, в повному обсязі в п`ятиденний строк з дати набрання рішенням суду законної сили.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем належними засобами доказування не доведено поставку відповідачем неякісного товару, оскільки акти про недоліки товару складені в односторонньому порядку. Також, відповідач зазначає про пропуск строку позовної давності на звернення до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статей 11, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України договір як підстава для виникнення господарських зобов`язань є обов`язковим для виконання сторонами, за загальним правилом сторони не мають права змінити умови відповідного зобов`язання в односторонньому порядку, а повинні виконувати його належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ст. 265 Господарського кодексу України).

Предметом поставки можуть бути, зокрема, продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ст. 266 Господарського кодексу України).

Товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов (у разі наявності) або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту (ст. 270 Господарського кодексу України).

При цьому в силу вимог статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Зокрема, в разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Водночас, згідно з положеннями статі 269 Господарського кодексу України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу (ч. 1).

Стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки) (ч. 2).

Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб (ч. 5).

Постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни (ч. 6).

Тобто вказаними нормами законодавства встановлений обов`язок постачальника усунути за власний рахунок недоліки поставлених товарів, виявлені як під час їх прийняття, так і протягом гарантійних строків. Зазначеному обов`язку постачальника відповідає право покупця вимагати такого усунення, яке відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Способом захисту вказаного права може бути, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі.

Згідно із статтею 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Щодо доводів відповідача, що під час поставки товару позивачем не було заявлено жодних претензій відносно якості поставленого товару, суд зазначає наступне.

Умовами п. 4.18 договору визначено, що перевірка якості товару здійснюється шляхом проведення вибіркової перевірки поставленої партії товар, якщо партія поставленого товару включає понад 50 одиниць товару, в іншому випадку здійснюється суцільна перевірка товару.

Як убачається з матеріалів справи товар поставлявся партіями. Із 15 партій товару тільки в одній містилося 50 одиниць товару, тобто перевірка товару на якість під час його отримання мала вибірковий характер, виходячи з умов договору.

Відтак, виявлення у подальшому з 2100 одиниць поставленого товару скритий недоліків у 73 одиницях товару відповідає умовам договору та не свідчить про порушення умов договору з боку покупця щодо приймання товару за якістю під час його поставки.

Положеннями пункту 2.6 договору передбачено, що якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені недоліки: невідповідність товару повністю або частково умовам договору, відповідач зобов`язується за свій рахунок усунути всі виявлені дефекти шляхом заміни дефектного товару новим товаром відповідно до умов цього договору протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту направлення позивачем письмового повідомлення відповідачу.

Разом з тим, судом установлено, що після отримання товару (під час гарантійного строку) позивачем виявлені приховані недоліки такого товару на загальну суму 343 086,89 грн, про що складено акти прийому-передачі (повернення) товару від 10.02.2022 №10 та від 18.02.2022 № 11, які підписані сторонами без зауважень. Зокрема, відповідно до зазначених актів покупець передає, а постачальник приймає для усунення недоліків або заміни на новий якісний аналогічний товар системні блоки з наступними виявленими недоліками: не вмикається, не працює, не запускається, проблема з SSD, синій екран, проблеми з блоком живлення, постійно перезавантажується і т. п.

Отже, враховуючи положення пункту 2.6 договору, відповідач мав усунути недоліки або замінити товар на новий за актом № 10 - не пізніше 02.03.2022, за актом № 11 - не пізніше 10.03.2022.

Проте, у зазначені строки відповідачем не здійснено усунення недоліків товару та не здійснено заміну такого товару на новий.

Крім того, судом установлено, що позивачем також були виявлені приховані недоліки 47 позицій товару, про що складено акт від 27.07.2022 № б/н, і позивач звернувся до відповідача з листом від 27.07.2022 № 412-8 про забезпечення явки представника відповідача з метою здійснення огляду товару, у відповідь на який отримана відповідь від 03.08.2022 № 85-2022 про неможливість такої явки, у зв`язку з воєнним станом.

В подальшому, позивачем складено акт про виявлені недоліки товару від 02.08.2022 № б/н, вартість якого становить 623 669,93 грн з ПДВ. Зокрема, відповідно до зазначеного акта персональні комп`ютери не працюють або працюють некоректно (вмикаються, але операційна система не завантажується; під час роботи самовільно вимикаються, перезавантажуються; і т. п.).

Частиною 2 статті 679 Цивільного кодексу України якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Дана норма як і частина 6 статті 269 Господарського кодексу України передбачає презумпцію вини постачальника у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації).

У постанові Верховного Суду у складі палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 викладено висновок щодо застосування статті 269 Господарського кодексу України, відповідно до якого у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

За змістом частин 1, 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).

В силу вимог статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Верховний Суд у п. 8.22 постанови від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 дійшов висновку, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, у розумінні положень норми ст. 79 ГПК України на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме відповідачем повинно бути доведено, що увесь поставлений товар відповідав технічним характеристикам і не мав скритих недоліків.

Водночас, відповідач жодних належних і допустимих доказів на спртосування тверджень позивача щодо поставки 73 одиниць неякісного товару суду не надав.

Суд також, зауважує, що 26 одиниць товару перебувають у розпорядженні відповідача з лютого 2022 року, що не побавляло його можливості звернутися в будь-яку незалежну компетентну організацію для підтвердження відповідності хоча б 26 одиниць товару умовам договору, який позивач повернув.

Серед іншого, судом урахувано, що на день розгляду справи гарантійний строк на поставлений відповідачем за договором поставки № 040621-01/198ПсЕ від 04.06.2021 товар закінчився, проте зобов`язання відповідачем щодо гарантійних зобов`язань не виконані.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин та не надає право на односторонню відмову від виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до частини 1 статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно із частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Як вже було зазначено, у цій справі недоліки товару були виявлені у межах гарантійного строку на товар, відповідачем усунуті не були, а відтак позивач правомірно звернувся до суду за захистом своїх порушених прав шляхом відшкодування вартості поставлених товарів неналежної якості та вивезення товару неналежної якості за свій рахунок.

При цьому, обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, визначається судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину (ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо правової кваліфікації спірних правовідносин.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Щодо нарахованого штрафу та пені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Приписами частини 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, зокрема, встановлено, що за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов`язання мало бути виконано, а нарахування господарської санкції у вигляді пені здійснюється за шість місяців прострочення виконання зобов`язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд визнав його арифметично невірним.

Позовна вимога про стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені підлягає задоволенню в сумі 175.949,74 грн., а саме: 250.966,99 грн х 0,1 % х 182 = 45 675,99 грн; 92.119,90 грн х 0,1 % х 182 = 16 765,82 грн; 623 669,93 грн х 0,1 % х 182 = 113 507,93 грн..

Позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за поставку неякісного товару в сумі 193 351,36 грн. та штрафу за порушення строків усунення дефектів товару понад 30 днів в сумі 67 672,98 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Щодо доводів відповідача відносно пропуску строку позовної давності, суд зазначає наступне (враховуючи на підставі ч.4 ст. 236 ГПК України правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі № 910/17888/20).

Відповідно до вимог глави 19 Цивільного кодексу України можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю, адже згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 1 статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Зокрема, скорочена позовна давність встановлена статтею 681 Цивільного кодексу України, згідно з якою до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Водночас, у силу частини 8 статті 269 Господарського кодексу України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 01.08.2019 у справі №911/1205/18, дійшов висновку, що аналіз норм частини 8 статті 269 Господарського кодексу України та статті 680 Цивільного кодексу України свідчить, що передбачені даними статтями строки позовної давності за своєю правовою природою є два різних строки. Так, визначений частиною 8 статті 269 Господарського кодексу України строк стосується договору поставки товару, тоді як строк обумовлений статтею 680 Цивільного кодексу України є строком, який застосовується щодо договору купівлі-продажу товару.

Оскільки положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу та строки позовної давності застосовуються до господарських правовідносин, зокрема відносин поставки, лише в тому випадку, якщо вони не врегульовані Господарським кодексом України, що прямо передбачено частиною 1 статті 223 і частиною 5 статті 265 зазначеного Кодексу, суд погоджується з висновком про те, що в разі виникнення між сторонами у справі зобов`язань, які своїм характером та змістом притаманні договору поставки, то до спірних правовідносин підлягають застосовуванню саме норми частини 6 статті 269 Господарського кодексу України.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 18 - 22, ст. 144) доповнити пунктом 7 такого змісту: "7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Отже, перебіг строку, який відбувався в період дії карантину, не зараховується при його обчисленні. А тому з моменту настання строку виконання відповідачем зобов`язання під час дії карантину (02.03.2022, 10.03.2022, 08.09.2022) і до моменту звернення позивача до суду з даним позовом (22.08.2023), перебіг строків позовної давності був зупинений.

Оскільки строки позовної давності були зупинені на період дії карантину, їх перебіг/обчислення продовжено з моменту скасування карантину - то відповідно строк позовної давності на звернення позивача до суду з даним позовом не сплив, оскільки почав обчислюватися з дня скасування карантину. А тому доводи відповідача про пропуск строку позовної давності - відхиляються судом через необґрунтованість.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" (03037, м. Київ, пр-т Валерія Лобановського, буд. 56/21, офіс 8.4; код ЄДРПОУ 37210479) на користь Акціонерного товариства "УКРПОШТА" (01001, м. Київ, вул.. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРПОУ 21560045) вартість поставлених товарів неналежної якості в сумі 966 756 грн. 82 коп., пеню у розмірі 175 949 грн 74 коп., штраф за поставку неякісного товару в розмірі 193 351 грн 36 коп., штраф за порушення строків усунення дефектів товару понад 30 днів у розмірі 67 672 грн 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 23 739 грн 96 коп.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" (03037, м. Київ, пр-т Валерія Лобановського, буд. 56/21, офіс 8.4; код ЄДРПОУ 37210479) отримати та забрати (вивезти) за свій рахунок товар поставлений Акціонерному товариству "УКРПОШТА" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРПОУ 21560045) (персональні комп`ютери в кількості 47 одиниць, недоліки якого встановлені в акті про виявлені недоліки товару від 02.08.2022), за адресою: м. Київ, вул. Митрополита А. Шептицького, 16/4, в повному обсязі в п`ятиденний строк з дати набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти вимог - відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.12.2024.

Суддя А.І. Привалов