Рішення

від 29.11.2024 по справі 911/2192/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2024 р. Справа № 911/2192/24

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного підприємства «Медичні закупівлі України»

про стягнення 10 343 181, 84 гривень

за участю представників:

прокурор: Дергунов Д.С. (посвідчення № 070103 від 01.03.2023)

від позивача: Кислицька Ю.О. (самопредставництво)

від відповідача: Поцелов А.О. (ордер серії №1120156 від 16.02.2024)

від третьої особи: Онищук Д.С. (довіреність № 15 від 12.03.2024)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.08.2024 через підсистему «Електронний суд» заступник керівника Київської міської прокуратури (далі прокурор / прокуратура) в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України (далі позивач) надіслав позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (далі ТОВ «Автоспецпром» / відповідач) про стягнення 10 343 181, 84 грн, з яких: 5 838 893, 00 грн штрафу та 4 504 288, 84 грн пені.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю № 09/527-12/2021 від 28.12.2021, укладеного між Державним підприємством «Медичні закупівлі України» та ТОВ «Автоспецпром», в частині дотримання строку поставки оплаченого повністю товару. В цьому випадку, прокурор зауважує, що порушено інтереси держави внаслідок незастосування до відповідача передбаченої договором неустойки за порушення останнім зобов`язань з поставки товару санітарного транспорту екстреної медичної допомоги, оплата за яким здійснювалася за кошти, які виділялися безпосередньо із загального фонду Державного бюджету України, внаслідок чого на користь держави не стягнуто відповідні кошти, які могли бути використані на задоволення її потреб.

Господарський суд Київської області ухвалою від 26.08.2024 залишив позовну заяву заступника керівника Київської міської прокуратури без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

04.09.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області прокурор подав пояснення на виконання вимог вказаної ухвали разом з доказами на їх підтвердження.

Господарський суд Київської області ухвалою від 09.09.2024 у справі № 911/2192/24, зокрема, прийняв позовну заяву заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство «Медичні закупівлі України» (далі ДП «Медичні закупівлі України» / третя особа); призначив підготовче засідання на 04.10.2024; встановив учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

18.09.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Автоспецпром» надіслало відзив на позовну заяву, в якому зазначило про відсутність своєї вини у несвоєчасній поставці автомобілів швидкої медичної допомоги, зокрема, відповідач послався на обставини непереборної сили (форс-мажор) військові дії проти нашої країни. Також відповідач звернув увагу на те, що договірні відносини існували між ним та ДП «Медичні закупівлі України», водночас предметом позову у цій справі є стягнення штрафних санкцій за договором, що, в розрізі правової природи неустойки, є виключною компетенцією ДП «Медичні закупівлі України» у спірних правовідносинах, тоді як Міністерство охорони здоров`я України, в особі якого в інтересах держави звернувся прокурор з цим позовом до суду, наділене лише повноваженнями контролю за використанням бюджетних коштів. Та обставина, що грошові кошти, які відповідач отримав в рахунок оплати за договором, були виділені за рахунок капітальних трансфертів підприємствам (установам, організаціям) із загального фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 2301220 (КЕКВ 3210) не нівелюють умов договору, оскільки умови про сплату пені та штрафу можуть встановлюватись сторонами у договорі і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня та штраф за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок третьої особи у справі. Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Суд долучив відзив до матеріалів справи.

24.09.2024 через підсистему «Електронний суд» Міністерство охорони здоров`я України надіслало клопотання, за змістом якого позовні вимоги заступника керівника Київської міської прокуратури вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позовній заяві. Означеним клопотанням позивач також просить, зокрема, приєднати до матеріалів справи № 911/2192/24 додаткові докази та врахувати їх під час прийняття рішення. Суд долучив клопотання позивача разом з доданими до нього додатками до матеріалів справи.

25.09.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідач надіслав клопотання про залишення позовної заяви заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, за твердженнями відповідача, позовна заява спрямована на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, в інтересах якого прокуратура не має права звертатися до суду в силу приписів закону.

26.09.2024 через підсистему «Електронний суд» прокуратура надіслала відповідь на відзив, в якій, подібно до викладених у позовній заяві обґрунтувань щодо визначення Міністерства охорони здоров`я України як належного позивача у цій справі, зазначає, що Міністерство охорони здоров`я України є головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров`я», та відповідно є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах. В розрізі викладеного прокурор також зауважує, що ДП «Медичні закупівлі України» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України, а тому наділене повноваженнями розпорядника нижчого рівня щодо забезпечення цільового та ефективного використання бюджетних коштів за укладеним договором. Судом долучено відповідь на відзив до матеріалів справи.

Також 26.09.2024 через підсистему «Електронний суд» ДП «Медичні закупівлі України» надіслало пояснення, в яких зазначено, що третя особа повністю погоджується та підтримує позовні вимоги викладені у позовній заяві. Однак Господарський суд Київської області ухвалою від 27.09.2024 залишив без розгляду пояснення третьої особи щодо позову або відзиву з підстав відсутності у представника Онищук Дарії Сергіївни повноважень на представництво ДП «Медичні закупівлі України» у цій справі.

Водночас 30.09.2024 через підсистему «Електронний суд» третя особа повторно надіслала пояснення щодо позову або відзиву, які суд залучив до матеріалів справи.

Також 30.09.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив, в яких, зокрема зазначає, що посилання прокурора на те, що ДП «Медичні закупівлі України» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України і у цій справі, та яке наділене повноваженнями розпорядника нижчого рівня є безпідставними, оскільки ДП «Медичні закупівлі України» не є бюджетною установою та відповідно не може виступати розпорядником бюджетних коштів ні головним, ні розпорядником нижчого рівня. Відповідач вкотре наголошує, що прокурор неодноразово зазначав, що Міністерство охорони здоров`я України як виконавець бюджетної програми, наділене організаційно-господарською компетенцією у відносинах щодо забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, проте у даній правовій ситуації не стоїть питання ефективного чи законного використання бюджетних коштів, оскільки предметом позову є стягнення договірних штрафних санкції. Означені заперечення судом долучено до матеріалів справи.

03.10.2024 через підсистему «Електронний суд» Київська міська прокуратура надіслала заяву про уточнення вимог позовної заяви, в прохальній частині якої, зокрема, просила: «вважати вірною наступну редакцію п. 2 прохальної частини позовної заяви, а саме: стягнути з ТОВ «Автоспецпром» на користь Міністерства охорони здоров`я України неустойку (штраф у сумі 5 838 893, 00 грн та пеню в сумі 4 504 288, 84 грн) у загальній сумі 10 343 181, 84 грн». В обґрунтування означених уточнень прокуратура зазначила, що в п. 2 прохальної частини позовної заяви помилково було зазначено про стягнення неустойки до Державного бюджету України без зазначення відповідного органу, а саме Міністерства охорони здоров`я України. Суд прийняв до розгляду заяву прокурора про уточнення позовних вимог.

23.10.2024 через підсистему «Електронний суд» прокурор надіслав заперечення щодо поданого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду.

Господарський суд Київської області ухвалою від 25.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 25.10.2024 у справі № 911/2192/24, зокрема, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.11.2024.

У судовому засіданні 29.11.2024, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до змісту наведених у позовній заяві доводів прокурора, за наслідками проведеної публічної закупівлі (UA-2021-12-06-017572-с), 28.12.2021 між ДП «Медичні закупівлі України» як замовником, та ТОВ «Автоспецпром» як постачальником укладено договір про закупівлю № 09/527-12/2021 (далі договір про закупівлю).

Положеннями п.п. 1.1, 1.2, 1.4, 3.1, 3.3, 4.1, 4.3, пп. 8.3.1 п. 8.3, п.п. 9.1, 9.2, 9.4, 9.7, 11.1, 15.3 договору про закупівлю визначено, що постачальник бере на себе зобов`язання у строки, в порядку та на умовах визначених цим договором, поставити замовнику спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги типу С як систему медичних виробів, допоміжних засобів до них та устаткування (код згідно з УКТЗЕД 8703 32 19 00) ДК 021:2015-34110000-1 легкові автомобілі (НК 024:2019-35988 автомобільна швидка допомога) (далі за текстом товар) (номер оголошення про проведення спрощеної закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2021-12-06-017572-с), а замовник прийняти такий товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару, обсяг та кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується в специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Цей договір виконується в рамках виконання бюджетної програми «розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров`я» та постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2021 р. № 339 «Деякі питання розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році».

Валюта цього договору є національна валюта України гривня. Загальна ціна товару складає 83 412 756, 35 грн без ПДВ. Ціна за одиницю товару вказується у специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата за товар, який є предметом цього договору, звільняється від оподаткування податком на додану вартість відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу 2 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Розрахунок здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий банківський рахунок постачальника, а у випадку здійснення передплати замовником на не бюджетний рахунок, відкритий постачальником в органах Державної казначейської служби України відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 р. № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», з подальшим використанням таких коштів на цілі, визначені додатковою угодою до цього договору.

Датою оплати за товар є дата списання грошових коштів з рахунку замовника.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений замовником у заявці на поставку товару, направленій замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором.

У разі здійснення попередньої оплати, поставка товару здійснюється відповідно до вимог пункту 8 Порядку здійснення заходів щодо забезпечення розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2021 р. № 339.

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

У разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, прострочення усунення недоліків товару згідно з пунктами 6.3, 7.6, 7.9.3. цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання.

У разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару більше ніж 14 календарних днів, замовник має право відмовитися від його подальшого прийняття. При цьому постачальник не звільняється від зобов`язань щодо оплати пені та штрафу передбачених цим договором, а також відшкодування замовнику документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, не передачею (несвоєчасною передачею) товару.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від повного виконання зобов`язань за цим договором.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 31.12.2021, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, у томи числі в частині штрафних санкцій та поставки товару до повного виконання.

Розірвання цього договору допускається лише за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до умов специфікації, яка є додатком № 1 до договору про закупівлю № 09/527-09/2021 від 28.12.2021, під товаром, що постачається за означеним договором розуміється: спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги типу С як система медичних виробів, допоміжних засобів до них та устаткування (код згідно з УКТЗЕД 8703 32 19 00) ДК 021:2015 34110000-1 легкові автомобілі (НК 024:2019 - 35988 автомобільна швидка допомога).

У пункті 2 вказаної специфікації сторони обумовили найменування товару спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (спеціалізований санітарний транспорт (тип С 4х4); кількість товару 49 одиниць; ціну за одиницю товару 1 702 301, 15 грн; суму без ПДВ 83 412 756, 35 грн.

Копії договору та додатків до нього, а саме: специфікації; форми, за якою має складатися заявка на поставку; форми, за якою має складатися акт контролю кількості, комплектності та якості товару наявні в матеріалах означеної справи.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що на виконання умов договору про закупівлю ДП «Медичні закупівлі України» перерахувало на користь ТОВ «Автоспецпром» попередню оплату в розмірі 83 412 756, 35 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 66 від 29.12.2021 із призначенням платежу: «передоплата за спец.саніт.транс.екстр.мед.доп. по рах. № 224 від 28.12.21р. зг. дог. № 09/527-12/2021 від 28.12.21р. ДУ № 1 від 28.12.21р».

В подальшому, відповідно до п. 4.1 договору про закупівлю, ДП «Медичні закупівлі України» 24.08.2022 направило ТОВ «Автоспецпром» заявку на поставку № 1 (Уточнююча № 2) до договору про закупівлю, за умовами якої замовник просив виконати, у строк до 30.11.2022 (включно), поставку партії товару: спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (спеціалізований санітарний транспорт (тип С 4х4) у кількості 49 одиниць загальною вартістю 83 412 756, 35 грн.

На підтвердження вказаних обставин прокурор долучив до позовної заяви паперову копію № 05/23339-08/2022 від 24.08.2022 електронної заявки на поставку № 1 (Уточнююча № 2) до договору про закупівлю.

Однак як зазначає прокурор, ТОВ «Автоспецпром», в порушення умов договору про закупівлю, товар не поставило, натомість 24.01.2023 між ДП «Медичні закупівлі України» та ТОВ «Автоспецпром» укладено додаткову угоду № 4 до договору про закупівлю № 09/527-12/2021 від 28.12.2021 про припинення його дії з 24.01.2023.

Так п. 1 додаткової угоди № 4 встановлено, що з урахуванням пункту 15.7 договору про закупівлю № 09/527-09/2021 від 28.12.2021, та з урахуванням листа постачальника від 18.01.2023 вих. № 05 щодо неможливості поставки товару за договором «спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4х4, тип С (спеціалізований санітарний транспорт (тип С 4х4)» в кількості 49 одиниць, враховуючи форс-мажорні обставини, які склалися у зв`язку з військовою агресією з боку росії, невчасне отримання коштів від Державної казначейської служби України, сторони дійшли згоди припинити дію договору з « 24» січня 2023 року.

Водночас у п. 2 додаткової угоди № 4 сторони погодили, що з моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов`язання сторін, що виникли з договору припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли із договору, але при цьому, постачальник не звільняється від зобов`язань щодо повернення протягом 5 банківських днів з дня набрання чинності цією угодою авансового платежу за непоставлений товар, сплати пені та штрафу, передбачених договором, а також відшкодування замовнику документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, непередачею (несвоєчасною передачею) продукції.

Отже звертаючись із позовом до суду, прокурор стверджує, що ТОВ «Автоспецпром» обумовлений договором № 09/527-09/2021 товар не поставило, у зв`язку з чим у замовника виникло право на здійснення нарахування неустойки згідно із розділом 9 договору про закупівлю № 09/527-09/2021 від 28.12.2021 та ст. 549, 629, 712 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку прокурора, наведеного у позовній заяві, неустойка, яка підлягає стягненню з ТОВ «Автоспецпром», складається із суми пені 4 504 288, 84 грн, нарахованої за загальний період з 01.12.2022 по 23.01.2023, та 7 % штрафу від ціни товару за прострочення відповідачем виконання обов`язку щодо поставки товару понад 30 днів 5 838 893, 00 грн, що разом становить 10 343 181, 84 грн.

Прокурор зазначає, що вказані обставини порушують інтереси держави, оскільки вони не лише поставили під загрозу забезпечення центрів екстреної медичної допомоги спеціалізованим санітарним транспортом в умовах воєнного стану, а й призвели до порушень майнових інтересів держави у бюджетній сфері, оскільки договір про закупівлю автомобілів швидкої допомоги фінансувався державою за рахунок капітальних трансфертів підприємствам (установам, організаціям), які виділялися безпосередньо із загального фонду Державного бюджету України.

В розрізі викладеного прокуратурою зазначено, що наказом Міністерства охорони здоров`я України № 1385 від 07.07.2021 затверджено паспорт бюджетної програми на 2021 рік КПКВК 2301220 КФКВК 0763 «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров`я», за якою із загального фонду Державного бюджету України для закупівлі спеціалізованого санітарного транспорту для центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф передбачено відповідне фінансування.

Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.03.2021 «Деякі питання розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році» затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті на 2021 рік на розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізацію і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров`я, який визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті на 2021 рік за програмою «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров`я».

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку використання коштів головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Міністерство охорони здоров`я України.

Однак, за доводами прокурора, Міністерство охорони здоров`я України як головний розпорядник бюджетних коштів належним чином не виконав покладених на нього обов`язків щодо захисту відповідних інтересів держави.

Незастосування до відповідача передбаченої договором неустойки призвело до незалучення відповідних коштів на користь держави, які могли бути використані для задоволення її потреб.

В розрізі вказаних обставин та наявності підстав для представництва інтересів держави у суді в особі Міністерства охорони здоров`я України, прокуратура зазначила, що:

02.05.2024 Київська міська прокуратура листом № 15/2-459вих24 повідомила Міністерство охорони здоров`я України про існування порушень інтересів держави у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Автоспецпром» як постачальником своїх договірних зобов`язань з поставки спеціалізованого санітарного транспорту, й наявності підстав для стягнення штрафних санкцій у судовому порядку. Зазначеним листом прокуратурою також витребувано інформацію та підтверджуючі документи, зокрема, щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави;

31.05.2024 Міністерство охорони здоров`я України листом № 14-13/22462/2-24 надало відповідь Київській міській прокуратурі, зазначивши про відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору, що унеможливлює здійснення позовної роботи, а тому в означеному листі висловило прохання вжити відповідних заходів Київською міською прокуратурою;

09.08.2024 Київська міська прокуратура листом № 15/2-5245-24, на виконання вимог, установлених ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомила Міністерство охорони здоров`я України про намір подати до суду позовну заяву в інтересах держави в особі останнього про стягнення з ТОВ «Автоспецпром» неустойки (пені та штрафу) за договору про закупівлю № 09/527-09/2021 від 28.12.2021.

Копії означених листів наявні в матеріалах справи.

Підсумовуючи прокурор зазначив, що Міністерство охорони здоров`я України як головний розпорядник бюджетних коштів та відповідальний виконавець бюджетної програми «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріальнотехнічної бази закладів охорони здоров`я», та який є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах не вжив всіх дієвих заходів претензійного характеру, зокрема щодо звернення до суду з відповідним позовом, відтак останнім не здійснено захисту інтересів держави, що згідно вимог ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Не погоджуючись із доводами прокурора, відповідач твердить про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, зважаючи на те, що позовна заява спрямована на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства (ДП «Медичні закупівлі України»), в інтересах якого прокуратура не має права звертатися до суду в силу приписів закону.

Відповідач наголосив, що ДП «Медичні закупівлі України» це окрема юридична особа, зареєстрована в установленому законом порядку і у спірних правовідносинах, які виникли на підставі договору про закупівлю № 09/527-12/2021 від 28.12.2021, є їх самостійним учасником. В частині здійснення розрахунків за вказаним договором про закупівлю, в тому числі щодо стягнення неустойки (пені та штрафу), ДП «Медичні закупівлі України» є самостійною стороною у зобов`язальних правовідносинах, тоді як Міністерство охорони здоров`я України не є стороною договору.

Викладені обставини, на думку відповідача, свідчать про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства охорони здоров`я України і є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, відповідно до вимог ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж відповідач заперечив проти доводів прокуратури щодо підстав стягнення неустойки, зазначивши, що внаслідок виникнення ряду незалежних від нього та непереборних обставин не вдалось за можливе поставити вчасно спеціалізовані автомобілі екстреної (швидкої) медичної допомоги за договором. Відповідач зауважив, що обставини, пов`язані з веденням військових дій проти нашої країни, є обставинами непереборної сили (форс-мажорними), що підтверджується офіційним листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Відповідач також посилається на те, що мали місце неодноразові випадки несвоєчасного проведення оплати за комплектуючі та медичне обладнання для автомобілів швидкої медичної допомоги органами Державної Казначейської служби України, внаслідок чого відповідач з незалежних та об`єктивних причин не мав можливості своєчасно укомплектувати автомобілі швидкої медичної допомоги, закупити бази (шасі) для автомобілів швидкої медичної допомоги та поставити їх у відповідності до умов договору. Відповідач зазначає, що додатковою перешкодою у належному виконанні умов договору також стали затримки поставки баз (шасі) для автомобілів швидкої медичної допомоги їх виробником концерном STELLANTIS.

Міністерство охорони здоров`я України та ДП «Медичні закупівлі України», зі свого боку, підтримали позовні вимоги прокуратури та просили позовні вимоги задовольнити повністю, через зарахування коштів, заявлених до стягнення до Державного бюджету України.

Щодо обґрунтувань підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (ч. 4).

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються:

у першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно;

«нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

«здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є «неналежною»;

«неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК України), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя); прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, прокурором у позовній заяві визначено позивачем Міністерство охорони здоров`я України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виснувала, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

При цьому прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43 означеної постанови Великої Палати Верховного Суду).

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З аналізу вказаної норми випливає, що за своєю правовою природою залишення позову без розгляду є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених указаною статтею недоліків або дій цієї особи. До того ж наведений у ст. 226 ГПК України перелік підстав для залишення позову без розгляду є вичерпним.

Відповідач, посилаючись на позицію постанови Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 908/1694/23 вважає, що позовна заява в цій справі має бути залишена без розгляду, з огляду на те, що спрямована на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, водночас в інтересах якого прокуратура не має права звертатися до суду.

Однак суд зазначає, що в цьому випадку прокурор звернувся із позовом в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, тобто державного органу, а не ДП «Медичні закупівлі України», яке в цій справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Оскільки Міністерство охорони здоров`я України є державним органом, та у цьому випадку відповідальним виконавцем бюджетної програми про розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізацію і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров`я, то прокурор має повноваження на представництво його інтересів у суді у випадках, визначених чинним законодавством.

Водночас у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову, а не залишення позову прокурора без розгляду на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2022 у справі № 904/1407/21.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Водночас обгрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в цій справі, прокурор зазначає, що договір про закупівлю автомобілів швидкої допомоги фінансувався державою за рахунок капітальних трансфертів, які виділялися безпосередньо із загального фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 2301220 (КЕКВ 3210), натомість Міністерство охорони здоров`я України як головний розпорядник бюджетних коштів та відповідальний виконавець бюджетної програми «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров`я» є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Також пославшись на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 прокурор зазначив, що використання коштів бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням відповідального органу є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів. Неефективне витрачання коштів державного бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси.

Із матеріалів справи випливає, що Київська міська прокуратура зверталася до Міністерства охорони здоров`я України листом № 15/2-459вих24 від 02.05.2024, у якому виклала суть виявленого порушення інтересів держави та просила надати інформацію щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

У відповідь на лист прокуратури, Міністерство охорони здоров`я України листом № 14-13/22462/2-24 від 31.05.2024 повідомило прокуратури про відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору, що унеможливлює здійснення позовної роботи.

Оскільки Міністерство охорони здоров`я України так і не вжило заходів щодо звернення до суду, з метою захисту інтересів держави, з позовом про стягнення пені та штрафу з ТОВ «Автоспецпром» у зв`язку із неналежним виконанням умов договору про закупівлю № 09/527-09/2021 від 28.12.2021, Київська міська прокуратура надіслала на адресу міністерства повідомлення № 15/2-5845-24 від 09.08.2024, в якому зазначила про наміри звернення до суду з позовом.

Отже на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Київська міська прокуратура повідомила уповноважений орган про пред`явлення вказаного позову до суду.

В контексті викладених положень Закону України «Про прокуратуру» та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що прокурор, звертаючись з цим позовом, достатньо обґрунтував підстави для представництва прокурором інтересів держави, підтвердив їх наявність, визначив орган, який у спірних правовідносинах здійснює владні функції від імені держави, та дотримався процедури визначеної ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та вимог ст. 53 ГПК України

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

Згідно приписів ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Водночас за приписами ч. 1, 3 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд установив, що між ДП «Медичні закупівлі України» і ТОВ «Автоспецпром» укладено договір про закупівлю, який за правовою природою підпадає під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України, глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655, ч. 1 ст. 662, ст. 663, 664, ч. 1 ст. 669 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи судом встановлено, що обумовлений договором про закупівлю № 09/527-12/2021 від 28.12.2021 товар спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги типу С як систему медичних виробів, допоміжних засобів до них та устаткування (код згідно з УКТЗЕД 8703 32 19 00) ДК 021:2015-34110000-1 легкові автомобілі (НК 024:2019-35988 автомобільна швидка допомога), відповідач третій особі ДП «Медичні закупівлі України» не поставив, натомість сторони дійшли взаємної згоди щодо припинення дії договору про закупівлю, що підтверджується додатковою угодою № 4 від 24.01.2023.

До того ж встановлені обставини відповідачем не заперечуються.

Отже відповідач є таким, що порушив виконання своїх зобов`язань за договором про закупівлю № 09/527-12/2021 від 28.12.2021.

Приписами ст. 610, 611, 612 ЦК України унормовано, що невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Водночас положення ст. 549, ч. 2 ст. 551 ЦК України визначають, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Із аналізу наведених вище положень ст. 230-231 ГК України, ст. 549, 551, 611 ЦК України випливає, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору. Зазначене стосується і зобов`язань, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, що має місце у цьому спорі, оскільки виконання зобов`язання з оплати відповідачу поставленого товару фінансувалося коштами державного бюджету за програмою за КПКВК 2301220.

При цьому, положення ч. 2 ст. 231 ГК України передбачають, що навіть у разі, якщо зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки (пені, штрафу) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією статтею Господарського кодексу України.

Оскільки між ДП «Медичні закупівлі України» та ТОВ «Автоспецпром» був укладений договір про закупівлю № 09/527-12/2021 від 28.12.2021, то відносини сторін мають договірний характер і саме договір визначає, зокрема підстави, порядок, умови, період та розмір відповідальності сторін.

Так умовами договору про закупівлю, а саме п. 9.2, 9.4, між сторонами погоджено, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, прострочення усунення недоліків товару згідно з пунктами 6.3, 7.6, 7.9.3. цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості; пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання;

у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару більше ніж 14 календарних днів, замовник має право відмовитися від його подальшого прийняття; при цьому постачальник не звільняється від зобов`язань щодо оплати пені та штрафу передбачених цим договором, а також відшкодування замовнику документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, не передачею (несвоєчасною передачею) товару.

Водночас як визначають приписи ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зазначеною нормою закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Схожий за змістом висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17.

Відповідно до ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас з аналізу положень ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України випливає, що одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що:

сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами;

сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 виснував, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Оскільки умовами договору про закупівлю № 09/527-12/2021 від 28.12.2021 сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили умови про те, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару постачальник сплачує саме замовнику пеню та штраф, у встановлених цим пунктом розмірах, відповідно доводи прокурора про необхідність стягнення пені та штрафу до Державного бюджету України (на користь Міністерства охорони здоров?я України), а не на рахунок третьої особи, є безпідставними.

Водночас та обставина, що грошові кошти, які ТОВ «Автоспецпром» отримало в рахунок оплати за договором про закупівлю № 09/527-12/2021 були виділені із загального фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 2301220 (КЕКВ 3210), не має правового значення, оскільки особливі умови договору про сплату пені та штрафу можуть встановлюватись сторонами у договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня і штраф за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок ДП «Медичні закупівлі України».

Походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких було оплачено закупівлю товару, виділення таких коштів із державного бюджету, не є підставою для зміни умов господарського договору і не є підставою для стягнення, всупереч умовам договору, неустойки до Державного бюджету України.

Також не заслуговують на увагу посилання прокурора на те, що нараховані суми підлягають стягненню з ТОВ «Автоспецпром» безпосередньо до Державного бюджету України відповідно до вимог п. 23 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України з огляду на таке.

Так, п. 23 ч. 2 зазначеної статті Бюджетного кодексу України передбачено зарахування до доходів загального фонду Державного бюджету України коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 6-3, 6-4, 6-9, і 13-5 частини третьої цієї статті, пунктами 37-39 частини першої статті 64, пунктом 13 частини першої статті 64-1 та пунктами 26 і 27 частини першої статті 66 цього Кодексу).

Зазначена норма регулює зарахування до Державного бюджету України штрафів та пені, які застосовуються відповідно до закону, тобто мова йде про податкові, митні адміністративні правопорушення тощо, а не про пеню та штраф, сплата яких передбачається у договірних відносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 909/532/23, від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23, від 09.09.2024 у справі № 902/1372/23.

З огляду на викладене, враховуючи положення умов договору про закупівлю, які, зокрема, передбачають обов`язок постачальника сплатити пеню і штраф у випадку затримки поставки / не поставки товару саме на рахунок замовника, яким є ДП «Медичні закупівлі України», суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог заступника керівника Київської міської прокуратури про стягнення штрафних санкцій з ТОВ «Автоспецпром» на користь Міністерства охорони здоров`я України.

Щодо інших доводів учасників справи, викладених в обґрунтування своїх правових позицій, зокрема щодо посилань відповідача на обставини непереборної сили, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах цього спору, оскільки наведені вище аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.94, серія A, № 303-A, п. 29).

Суд також ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006, зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволенні позовних вимог заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного підприємства «Медичні закупівлі України» про стягнення 10 343 181, 84 гривень.

2.Витрати по сплаті судового збору покласти на прокуратуру.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 16.12.2024.

Суддя П.В.Горбасенко