Рішення

від 13.12.2024 по справі 911/2192/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2024 р. Справа № 911/2192/24

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про винесення додаткового рішення у справі

за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного підприємства «Медичні закупівлі України»

про стягнення 10 343 181, 84 грн

представники учасників справи не з`явилися

УСТАНОВИВ:

Господарський суд Київської області рішенням від 29.11.2024 у справі № 911/2192/24 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури (далі прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (далі ТОВ «Автоспецпром» / відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного підприємства «Медичні закупівлі України» про стягнення 10 343 181, 84 грн штрафних санкцій відмовив повністю.

05.12.2024 канцелярією Господарського суду Київської області в системі АС «Діловодство спеціалізованого суду» зареєстровано заяву ТОВ «Автоспецпром», яка сформована 04.12.2024 в підсистемі «Електронний суд», про винесення додаткового рішення у справі № 911/2192/24, за змістом якої відповідач просить суд, зокрема, стягнути з Київської міської прокуратури витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 120 000, 00 грн.

Господарський суд Київської області ухвалою від 06.12.2024 у справі № 911/2192/24 прийняв до розгляду заяву ТОВ «Автоспецпром» про винесення додаткового рішення, призначив її розгляд на 13.12.2024 та запропонував учасникам справи у строк до 13.12.2024 надати суду свої пояснення та / або заперечення щодо заяви відповідача про винесення додаткового рішення разом з доказами направлення копії вказаних пояснень та / або заперечень на адресу іншої сторони.

09.12.2024 через підсистему «Електронний суд» Державне підприємство «Медичні закупівлі України» надіслало заяву, в якій зазначило про необґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката, заявленого відповідачем у сумі 120 000, 00 грн, а також просить розгляд заяви проводити без участі їх представника.

12.12.2024 через підсистему «Електронний суд» Київська міська прокуратура надіслала заперечення щодо заяви про розподіл судових витрат, за змістом якої прокурор просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Автоспецпром» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання 13.12.2024 представники учасників справи не з`явилися, водночас ТОВ «Автоспецпром» надіслало клопотання про розгляд заяви про винесення додаткового рішення без участі його представника.

Розглянувши у судовому засіданні 13.12.2024 заяву ТОВ «Автоспецпром» про винесення додаткового рішення, суд зазначає таке.

Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123, ч. 1-3 ст. 126, ч. 8 ст. 129, ч. 1, 3 ст. 221 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Водночас згідно із положеннями ч. 1 ст. 124, ч. 2 ст. 161 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи є, зокрема, відзив на позовну заяву (відзив).

Так, ТОВ «Автоспецпром» безпосередньо у відзиві на позовну заяву зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 100 000, 00 грн (т.1, на звороті арк.с. 101).

04.12.2024, в межах визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України п`ятиденного строку після ухвалення рішення по суті позовних вимог у цій справі, відповідач, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, із відповідно поданою заявою, надав копії: договору № 23/02-20 про надання правової допомоги від 23.02.2020, додатку № 7 до договору № 23/02-20 про надання правової допомоги від 23.02.2020, акта приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2024, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (Адвокатським об`єднанням «Унілекс») у справі № 911/2192/24, яка розглядалася Господарським судом Київської області від 03.12.2024, рахунку на оплату № 03-12/2024-1 від 03.12.2024 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВК № 1120156 від 16.02.2024.

Із наявної в матеріалах справи копії договору, судом встановлено, що 23.02.2020 між Адвокатським об`єднанням «Унілекс» (далі АО «Унілекс» / об`єднання) та ТОВ «Автоспецпром» (далі клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 23/02-20 (далі договір), за умовами якого клієнт доручає, а об`єднання зобов`язується надавати за винагороду клієнту чи вказаним ним особам правову допомогу в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, його додатками.

Відповідно до положень п.п. 2.2, 2.7, 5.2, 6.1, 8.1 договору, завдання на надання правової допомоги, її обсяги, строки надання, визначаються за домовленістю сторін виходячи з потреб клієнта. Сторони погодили, що у випадку необхідності завдання на надання правової допомоги може визначатися сторонами в додатках до даного договору, які є невід`ємною частиною даного договору.

Протягом 3 (трьох) календарних днів після закінчення виконання завдання, передбаченого відповідним додатком до договору, об`єднання надає клієнту підписані уповноваженою особою та завірені печаткою об`єднання два примірники акта приймання-передачі наданих послуг, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Сторони погодили, що розмір гонорару визначається сторонами в відповідному додатку до договору.

Клієнт уповноважує об`єднання нести розумні витрати, пов`язані із наданням правової допомоги за цим договором.

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

За умовами додатку № 7 до договору про надання правової допомоги № 23/02-20 від 23.02.2020, наявного у матеріалах справи, сторони погодили такі обсяги правової допомоги (завдання на надання правової допомоги) та розмір винагороди: аналіз позовної заяви заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі позивача Міністерства охорони здоров`я України; підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з подібних судових справ, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень щодо можливих варіантів дій, обрання стратегії правового захисту; підготовка та подача до суду заяв та клопотань, заяв по суті справи та інших процесуальних документів у справі № 911/2192/24; участь адвоката в судових засіданнях у справі № 911/2192/24 розмір винагороди (гонорар): 120 000, 00 грн.

Також п.п. 1, 2 означеного додатку сторони визначили, що детальний опис послуг наданих в межах даного додатку до договору деталізується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг, який складається після завершення розгляду справи в суді відповідної інстанції.

Послуги відповідно до даного додатку приймаються клієнтом після виконання об`єднанням правової допомоги, визначеної відповідним підпунктом пункту 1 даного додатку. Об`єднання протягом 3 (трьох) календарних днів після завершення розгляду справи в суді відповідної інстанції надсилає клієнту на адресу, що вказана у договорі або електронну пошту підписані два примірники акта приймання-передачі наданих послуг з детальним описом та вартістю наданих послуг.

В розрізі викладеного, суд зазначає, що згідно із положеннями ч. 1 ст. 26, п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Договір про надання правничої допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити такі висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись визначені главою 52 ЦК України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Указані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Указане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та / або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

Отже з наявної в матеріалах справи копії договору про надання правової допомоги № 23/02-20 від 23.02.2020, судом встановлено, що означений правочин містить відсильну норму (п. 5.2) до додатку № 7 договору щодо визначення розміру гонорару, який, в свою чергу визначено у фіксованому розмірі.

Як вже зазначав суд, умовами додатку № 7 до договору визначено розмір винагороди (гонорар) у сумі 120 000, 00 грн, обсяг надання якої підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі наданих послуг.

Суд встановив, що за результатами наданої правової допомоги, 03.12.2024 між сторонами договору на виконання додатку № 7 підписано акт приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 120 000, 00 грн, з якого випливає, що АО «Унілекс» було надано, а клієнтом ТОВ «Автоспецпром» прийнято такі послуги (правову допомогу): аналіз позовної заяви заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі позивача Міністерства охорони здоров`я України; підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з подібних судових справ, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень щодо можливих варіантів дій, обрання стратегії правового захисту; підготовка та подача до суду відзиву на позовну заяву в судовій справі № 911/2192/24; підготовка та подача до суду заперечень на відповідь на відзив в судовій справі № 911/2192/24; підготовка та подача до суду клопотання про залишення позову без розгляду в судовій справі № 911/2192/24; участь в судових засіданнях у справі № 911/2192/24 (04.10.2024, 25.10.2024, 29.11.2024).

За результатами здійсненого судом аналізу акта приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2024, суд установив, що послуги, зазначені в цьому акті, пов`язані з розглядом справи № 911/2192/24, відповідно, вказана сума судових витрат на професійну (правничу) допомогу підтверджена належними та допустимими доказами.

Водночас суд ураховує приписи процесуального законодавства, а саме ч. 1, 3 ст. 124, ч. 6 ст. 129 ГПК України, за змістом яких випливає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Верховний Суд у додатковій постанові від 21.01.2021 у справі № 922/3812/19 та у постанові від 15.04.2021 у справі № 910/7540/19 виснував, що передбачене ч. 6 ст. 129 ГПК України поняття «істотне перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку» є оціночним і залежить від конкретних обставин справи.

Як випливає з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи складає 100 000, 00 грн, натомість у заяві про винесення додаткового рішення відповідач просить стягнути з прокуратури 120 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що заява відповідача про винесення додаткового рішення не містить жодних обґрунтувань щодо збільшення фактичної суми судових витрат.

У цьому випадку суд враховує, що підписуючи додаток № 7 до договору про надання правової допомоги № 23/02-20 від 23.02.2020, яким сторони погодили та визначили умови надання правової допомоги, суть якої полягає в аналізі вимог заявлених до відповідача та підготовці процесуальних документів (відзиву тощо), відповідач був обізнаний про визначений у цьому ж додатку розмір гонорару. Тому, зазначаючи у відзиві попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 100 000, 00 грн, відповідач свідомо визначив означену суму, що свідчить про те, що він міг передбачити такі витрати у розмірі 120 000,00 грн станом на момент подання відзиву.

Відтак, суд доходить висновку, що при розподілі судових витрат у цьому випадку доцільно виходити із розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, визначеному у відзиві на позовну заяву, а саме 100 000, 00 грн.

Водночас визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень зазначеної вище норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Київською міською прокуратурою подано заперечення щодо заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, за змістом яких прокурор просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Автоспецпром». В обґрунтування своїх заперечень прокурор посилається на необґрунтованість та не співмірність розміру заявлених відповідачем витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, оскільки, як зазначає прокурор, позиція, яка викладена відповідачем у відзиві на позовну заяву не є новою, а тому не потребує значних зусиль у підборі нормативно-правової бази та аналізу судової практики. Прокурор зауважив, що у провадженні лише Господарського суду Київської області перебуває 14 справ за аналогічними спорами. Враховуючи викладене прокурор вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат не відповідає критерію розумності та пропорційності щодо предмета спору, що свідчить про суттєве завищення вартості наданих послуг з правничої допомоги.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до згаданого припису під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До того ж не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.

В розрізі викладеного суд зазначає, що клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження. Проте, інший учасник у справі, на якого просить клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та / чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Суд погоджується з доводами Київської міської прокуратури про те, що розмір судових витрат відповідача є неспівмірним зі складністю цієї справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, у зв`язку із чим вимоги заявника про стягнення гонорару у сумі 100 000,00 грн за результатами розгляду справи № 911/2192/24 не відповідають критерію розумності, а їх відшкодування, з огляду на обставини цієї справи, матиме надмірний характер.

За таких обставин, враховуючи критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що заявлені відповідачем витрати на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції в розмірі 100 000, 00 грн (враховуючи недоведеність фактичної суми судових витрат порівняно із зазначеним орієнтовним розрахунком у відзиві) є надмірними для державної установи в умовах воєнного стану, що в свою чергу не відповідає критерію розумності та суперечить принципу розподілу таких витрат.

Отже враховуючи всі аспекти та складність цієї справи, а також враховуючи заперечення Київської міської прокуратури, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про винесення додаткового рішення та наявність підстав для стягнення з прокуратури на користь відповідача 10 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Щодо посилань прокурора у запереченнях щодо заяви про розподіл судових витрат на не підтвердження факту сплати коштів відповідачем за правничу допомогу, суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Твердження прокурора, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у цій справі, не містить детального опису вартості кожної послуги адвоката, що унеможливлює перевірку обґрунтованості цих витрат не заслуговують на увагу, оскільки розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати

Керуючись ст. 123, 129, 221, 237, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про винесення додаткового рішення.

2.Стягнути з Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, буд. 45/9, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (вул. Оксамитова, буд. 9, с. Петропавлівська Борщагівка, Київська обл., 08130, ідентифікаційний код 38183310) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Відмовити у задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про винесення додаткового рішення.

4.Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складено та підписано 20.12.2024.

Суддя П.В.Горбасенко