Ухвала

від 16.12.2024 по справі 922/4367/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"16" грудня 2024 р. м ХарківСправа № 922/4367/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши матеріали

позовної заявиПісочинської селищної ради (62416, Харківська обл., с. Пісочин, вул. ім. Беліменків, буд. 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд" (61022, м. Харків, вул. Іванівська, буд. 1, оф. 34) про стягнення 27754567,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Пісочинська селищна рада звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східбуд", в якій просить стягнути з відповідача неповернутий у строк аванс у розмірі 27754567,98 грн.

Разом з тим, позивачем у позовній заяві заявлено клотання про відстрочення сплати судового збору у повному обсязі на строк до 27 грудня 2024 року.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором №503 від 27.08.2024 в частині повернення отриманого авансу.

Дослідивши матеріали позовної заяви, господарський суд зазначає, що позовну заяву слід залишити без руху з огляду на наступне.

Вимогами пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Натомість позивачем не зазначено у позовній заяві відомостей про наявність або відсутність в учасників справи електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, що є недоліком позовної заяви, в розумінні пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України, який підлягає усуненню шляхом подання до суду таких відомостей.

Крім того, пунктом 2 частини 1 статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з вимогами частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі №916/228/22 зазначено, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".

У даному разі з позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення 27754567,98 грн.

Враховуючи, що позовна заява надійшла до суду в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", а тому з огляду на положення частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", позивач мав надати суду докази сплати судового збору у розмірі 333054,81 грн.

Водночас позивачем у позовній заяві викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору у повному обсязі на строк до 27 грудня 2024 року.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що позивач є неприбутковою бюджетною організацією, грошові рахунки якої обслуговуються в Державній казначейській службі України, на такі рахунки поширюються вимоги бюджетного законодавства про порядок розподілу видатків місцевого бюджету на конкретні заздалегідь заплановані (передбачені) розпорядником цілі. Для сплати вказаної суми судового збору Пісочинській селищній раді необхідно прийняти відповідне рішення про перерозподіл напрямків видатків місцевого бюджету. Таке рішення приймається більшістю голосів під час пленарного засідання депутатської сесії селищної ради. Оскільки подання цього позову викликане нагальною необхідністю вжиття заходів, спрямованих на повернення невикористаного у строк авансу в судовому порядку, через можливість зупинення операцій з бюджетними коштами, позивач просить суд прийняти позовну заяву до розгляду. Крім того, зазначає, що судовий збір буде сплачений позивачем після прийняття рішення сесії Пісочинської селищної ради про передбачення такої суми судового збору у складі видатків місцевого бюджету.

Розглянувши вказане вище клопотання, суд зазначає наступне.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведеною вище правовою нормою Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов для відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Вказана норма закріплює дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. При цьому його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі.

Суд враховує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного та чітко визначеного переліку доказів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. Водночас у кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів у сукупності щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Також, із системного аналізу змісту норм цієї статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 року у справі №0940/2276/18.

Таким чином, суд констатує, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи положення статті 129 Конституції України та статті 5 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі і у питанні звільнення від сплати судового збору, про що також вказує численна практика Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін."). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади (рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії", заява №68490/01, п. 57).

Окрім того, ЄСПЛ зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001, № 28249/95, § 60).

Варто відмітити, що статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).

Приписами статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Таким чином, вибіркове, позбавлене правових та фактичних підстав надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими шляхом відстрочення сплати судового збору призведене до порушення окреслених вище засад судочинства, сприятиме виникненню сумнівів у відповідача щодо об`єктивності та неупередженості суду при дотриманні судом норм матеріального та процесуального права, а також нівелюється важливість врахування правової позиції Верховного Суду, що є неприпустимим.

Враховуючи зазначене, господарський суд не вбачає наявності безумовних обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що зумовило б вчинення такої процесуальної дії.

Наведена правова позиція знайшла своєї змістовне відображення у численних ухвалах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 914/2483/22, від 13.02.2023 у справі №910/6998/21, від 07.10.2022 у справі № 914/288/22, від 26.07.2022 у справі № 910/9328/21, від 31.07.2022 у справі №910/11257/21, від 05.03.2021 у справі №910/9741/20, від 06.01.2021 у справі №927/579/19, від 31.03.2021 у справі № 903/465/20.

Отже, підстави для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору з огляду на наведені вище законодавчі приписи та правову позицію Верховного Суду відсутні, що не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

За таких обставин, подана позовна заява не відповідає вимогам статті 164 ГПК України, оскільки відсутні докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, що є недоліком позовної заяви, який підлягає усуненню.

Відповідно до статті 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Пісочинської селищної ради про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків - у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

4. Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами на підставі статті 174 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвалу підписано 16.12.2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова