Ухвала

від 13.12.2024 по справі 914/607/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/607/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд"

на рішення Господарського суду Львівської області

у складі судді Гоменюк З. П.

від 17.07.2024 та

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Орищин Г. В., Галушко Н. А., Желік М. Б.

від 22.10.2024

за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Львівської міської ради: Львівське комунальне підприємство "Львівавтодор"

про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням умов договору у розмірі 236 313,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" 236 313,71 грн збитків, завданих неналежним виконанням умов договору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 у справі № 914/607/24 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" на користь Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради 236 313,71 грн вартості фактично невиконаних робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт вул. Данила Апостола (від будинку № 9-А до вул. Генерала В. Курмановича) у промзоні "Сигнівка" (45000000-7).

Постановою від 22.10.2024 Західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 у справі № 914/607/24.

25 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 914/607/24.

Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.

Ціна позову у даній справі становить 236 313,71 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн). Таким чином справа № 914/607/24 є малозначною.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" зазначає, що касаційна скарга у даній справі подається, зокрема, з підстав передбачених підпунктами "а", "б" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважує, що предметом спору у справі № 914/607/24 є стягнення вартості фактично невиконаних робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт вул. Данила Апостола (від будинку № 9-А до вул. Генерала В. Курмановича) у промзоні "Сигнівка" (45000000-7). Разом з тим, у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/554/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" до Львівського комунального підприємства "Львівавтодор", предметом спору у якій є, поміж іншого, стягнення вартості виконаних та не оплачених робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт вул. Данила Апостола (від будинку № 9-А до вул. Генерала В. Курмановича) у промзоні "Сигнівка" (45000000-7). Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" наголошує, що виконало свої зобов`язання за договором ще в жовтні 2020 року, однак відповідач ухиляється від оплати виконаних робіт. Зважаючи на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2024, якою залишено в силі рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 у справі № 914/607/24, яким встановлено нібито факт не належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" своїх зобов`язань по об`єкту: "Капітальний ремонт вул. Данила Апостола (від будинку № 9-А до вул. Генерала В. Курмановича) у промзоні "Сигнівка" (45000000-7), обставини встановлені вказаними судовими рішення, в силу вимог частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України можуть вплинути на рішення суду у справі № 914/554/24, і Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" позбавлене можливості спростувати ці обставини. Окрім цього, на розгляді Рівненського міського суду перебуває кримінальне провадження № 42021140000000082 від 15.04.2021 щодо директора Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" ОСОБА_1 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України. В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд", з корисних мотивів, достовірно знаючи про реальні обсяги виконаних робіт, виготовив завідомо неправдиві офіційні документи, які були підставою для приймання виконаних робіт замовником та для проведення за ними остаточних розрахунків між сторонами. Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/114-21/13747-БТ від 05.10.2021 встановлено, що обсяги та вартість фактично виконаних будівельних робіт частково не відповідають обсягам та вартості будівельних робіт. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" не виконало належним чином роботи, які були передбачені проектно-кошторисною документацією, проте отримало оплату за їх виконання за рахунок бюджетних коштів. Отже обставини щодо нібито не належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" своїх зобов`язань по договору можуть бути покладені в основу вироку про наявність в діях директора Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України. З урахуванням викладеного, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд", справа № 914/607/24, рішення якої оскаржуються до Верховного Суду, має виняткове значення для скаржника, оскільки від оскаржуваних рішень залежатиме результат розгляду справи № 914/554/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" до Львівського комунального підприємства "Львівавтодор", предметом спору у якій є, поміж іншого, стягнення вартості виконаних та не оплачених робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт вул. Данила Апостола (від будинку № 9-А до вул. Генерала В. Курмановича) у промзоні "Сигнівка" (45000000-7) та результат розгляду справи по обвинуваченню директора Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (справа № 463/6381/22). Окрім того, оскільки Західним апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові не було враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.06.2022 у справі № 916/1466/21, від 18.07.2022 у справі № 922/1825/21, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17, з огляду на характер та предмет спірних правовідносин, враховуючи численні справи за позовами органів прокуратури до суб`єктів господарювання про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням договору підряду, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже суди по різному застосовують до подібних спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду.

Розглянувши викладені доводи щодо наявності випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі, передбачених підпунктами "а", "б" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.

При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Верховний Суд звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:

- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;

- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

При цьому, алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Водночас аргументи та доводи, викладені у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, адже вони не містять жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" не наводить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм права у подібних правовідносинах. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами. Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" також не наведено обґрунтувань, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Суд зауважує, що якщо суди першої та/або апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку - то це є виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, і не є належним обґрунтуванням наявності випадку для перегляду в касаційному порядку судових рішень, зокрема, у малозначних справах, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, положення про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт "б" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України) означає, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, має обґрунтувати зазначені обставини та додати докази на їх підтвердження. Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" не вказало такі конкретні обставини, що встановлені судовими рішеннями у справі № 914/607/24, які вона позбавлена можливості спростувати у справі 914/554/24, а обставини того, що обсяги та вартість фактично виконаних будівельних робіт частково не відповідають обсягам та вартості будівельних робіт, які були передбачені проектно-кошторисною документацією, встановлені не судовими рішеннями, а висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/114-21/13747-БТ від 05.10.2021.

Також, за оцінкою Суду, касаційна скарга не містить й переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення справи № 914/607/24 для скаржника. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним їх власним тлумаченням, до переоцінки доказів, які були здійснені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті, і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржником не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені підпунктами "а", "б" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 914/607/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" на рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/607/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" на рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

О. А. Кролевець