Постанова

від 11.12.2024 по справі 906/1152/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1152/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Житомиробленерго»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 (колегія суддів: Павлюк І. Ю. - головуючий, Грязнов В. В., Розізнана І. В.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 30.07.2024 (суддя Сікорська Н. А.)

за позовом Акціонерного товариства «Житомиробленерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-СМ»

про визнання укладеною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Акціонерне товариство «Житомиробленерго» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-СМ» у якому, з урахуванням заяв про зміну підстав та уточнення позовних вимог, просило визнати укладеною додаткову угоду № 1-К (з додатками № 3, № 2) до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у редакції, яка викладена у позовній заяві.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою приведення у відповідність до законодавства договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з додатками, відповідачу було направлено додаткову угоду, укладення якої передбачено нормативно-правовими актами, але відповідач відмовився від її підписання.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.07.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024, у задоволенні позову відмовлено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів тих обставин з якими пов`язував свої вимоги, оскільки відсутні підстави вважати, що має місце зміна істотних обставин після укладення договору, які б були підставою для укладення запропонованої позивачем додаткової угоди.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати наведені судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує на те, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, від 20.02.2019 у справі № 915/1401/17, від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19, від 21.12.2021 у справі № 916/3646/20, від 01.02.2023 у справі № 910/9872/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/8823/22, від 21.02.2024 у справі № 906/172/23; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.3 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що суди у відповідності до норм матеріального та процесуального права надали належну правову оцінку поданим сторонами доказам і підстави для скасування судових рішень відсутні.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 28.10.2021 відповідачем (споживач) та позивачем (оператор системи) в особі начальника Житомирського РЕМ АТ "Житомиробленерго" укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №114 (далі - договір) з додатками, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору. Умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) та є однаковими для всіх споживачів.

4.2 Пунктом 12.8 договору визначено, що невід`ємною його частиною є, зокрема, додатки: 1) № 1 "Заява-приєднання"; 2) № 2 "Паспорт точки/точок обліку електричної енергії"; 3) № 3.1 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, що використовується на об`єктах споживача"; 4) № 4 "Порядок розрахунків" зі зразком звіту про покази засобів обліку. Звіт про покази засобів обліку надається споживачем щомісячно; 5) № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

4.3 Відповідно до додатку № 3.1 до договору ("Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, що використовується на об`єктах споживача") ступінь напруги приєднання на об`єктах позивача становить 110/0,4 кВт з 1 класом напруги.

4.4 За змістом пункту 2 додатку № 6.1 до договору ("Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін") межа розподілу балансової належності електромереж встановлюється між основним споживачем (ФОП Шолохом В. В.) і оператором системи (АТ "Житомиробленерго"): на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів 1 с.ш. 110 кB п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с ЗВА та 2 с.ш. 110 кВ п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська.

4.5 18.07.2023 розпорядженням НКРЕКП № 191-р "Про усунення порушень" позивача зобов`язано у строк до 01.10.2023 привести у відповідність договірні відносини та внести зміни до договору в частині визначення класу напруги у відповідності до вимог положень пункту 8.1 глави 8 Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175.

4.6 28.07.2023 позивач направив відповідачу лист, в якому вказав, що згідно постанови НКРЕКП від 25.08.2021 № 1431 з 01.01.2022 втратила чинність постанова НКРЕКП від 13.08.1998 № 1052, якою було затверджено порядок визначення класів споживачів електричної енергії диференційованими за класами напруги. Також зазначив, що постановою НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430 внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175. У зв`язку із змінами, тариф на послуги з розподілу за об`єктом відповідача визначено на рівні другого класу. До вищевказаного листа додано проект додаткової угоди до договору, але відповідач у відповіді на вказаний лист відмовився від її підписання.

4.7 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.8 Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.9 Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.10 У даній справі, судові рішення щодо відмови у позові, яка переглядається у касаційному порядку, суди розглянули спір про внесення змін до договору.

4.11 У касаційній скарзі, заявник зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

4.12 Проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі, що не були враховані судами при вирішенні спору у цій справі, колегія суддів вважає, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, та на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.13 У даній справі приймаючи рішення суди виходили із того, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.04.2024 у справі № 906/448/23, яке набрало законної сили, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-СМ" до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено та зазначено, що оскільки позивач є споживачем, який не отримує електричну енергію від оператора системи розподілу безпосередньо, а є споживачем, що отримує електроенергію від споживача, що є власником мереж, який, у свою чергу, отримує електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності за 1 класом напруги та з огляду на те, що за умовами укладеного між сторонами договору ступінь напруги приєднання на об`єктах споживача визначено для позивача 1 клас напруги, дії відповідача щодо нарахування позивачу вартості послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням тарифу для 2-го класу в даному випадку є неправомірними.

4.14 Посилання в касаційній скарзі на те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, від 20.02.2019 у справі № 915/1401/17, від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19, від 21.12.2021 у справі № 916/3646/20, від 01.02.2023 у справі № 910/9872/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

4.15 Верховний Суд зазначає про те, що посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами зазначених висновків Верховного Суду є безпідставними, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, є необґрунтованою та не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

4.16 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою заявника підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.17 Колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

4.18 З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частину статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

4.19 Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 911/1186/20, від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19.

4.20 Скаржник у касаційній скарзі зазначає на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/8823/22, від 21.02.2024 у справі № 906/172/23.

4.21 Перевіривши такі доводи позивача, колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

4.22 У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

4.23 Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/22039/21, від 20.06.2023 у справі № 917/504/22, від 18.07.2023 у справі № 910/2419/20.

4.24 З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 910/908/22, від 14.06.2023 у справі № 924/521/21, від 31.05.2023 у справі № 909/433/21.

4.25 Однак скаржник, зазначаючи про необхідність відступлення від наведених висновків, не навів вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступлення від таких висновків Верховного Суду, а саме не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення). Тому посилання скаржника на положення пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України є необґрунтованими, оскільки скаржник в касаційній скарзі не зазначає жодних мотивів необхідності такого відступлення.

4.26 Щодо посилань заявника касаційної скарги на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах суд зазначає наступне.

4.27 Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.28 Частиною першою статті 628 наведеного Кодексу передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.29 Відповідно до частини першої статті 638 вказаного Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

4.30 Частиною першою статті 640 зазначеного Кодексу встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

4.31 Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів. За приписами статті 187 цього ж Кодексу судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору.

4.32 Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

4.33 Таким чином, необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов`язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.

4.34 Пунктом 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що укладення, внесення змін, продовження дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами (тобто і договору про надання послуг з розподілу електричної енергії), здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

4.35 Поняття «межа балансової належності», а саме, точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, чітко та однозначно сформульоване у ПРРЕЕ, не викликає його неоднозначного розуміння, та відповідно, підлягає встановленню з урахуванням обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки поданих сторонами доказів.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 906/1256/23.

4.36 Відповідно до пункту 2.1.2 глави 2.1 розділу ІІ ПРРЕЕ оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.

4.37 Згідно з пунктом 2.1.12 ПРРЕЕ невід`ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою.

4.38 Із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідно до умов укладеного договору, відповідачу встановлено 1-й клас напруги та рівень напруги. Відповідач має живлення від мереж основного споживача - ФОП Шолоха В. В., тобто є субспоживачем та отримує електроенергію на межі балансової належності із номінальною напругою нижче 27,5 кВ.

4.39 Суди врахувавши вищевказане рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.04.2024 у справі № 906/448/23, яке набрало законної сили, дійшли висновку, що між позивачем та відповідачем безпосередньо відсутня межа балансової належності, а в укладеному між відповідачем та позивачем договорі встановлено напругу приєднання на об`єктах позивача, що відповідає першому класу напруги, тому відсутні правові підстави для визнання укладеною додаткової угоди.

4.40 Колегія суддів зазначає, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено положеннями процесуального закону. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

4.41 Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.

4.42 Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

4.43 Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки вони об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали правильну юридичну оцінку обставинам справи, доводам і запереченням сторін, відтак з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

4.44 Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч.2).

4.45 За вказаних обставин підстав для скасування оскаржених судових рішень у цій частині доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, немає.

4.46 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 3, 315, 316, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Житомиробленерго» у справі № 906/1152/23 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

В іншій частині касаційну скаргу Акціонерного товариства «Житомиробленерго» залишити без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов