Постанова

від 11.12.2024 по справі 712/7800/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 712/7800/23

провадження № 61-9748 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави,

відповідачі: Черкаська міська рада, ОСОБА_1 , товариство

з обмеженою відповідальністю «Соснівка Нова»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Соснівка Нова» на постанову Черкаського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради

(далі - Черкаська МР), ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Соснівка Нова» (далі - ТОВ «Соснівка Нова»), третя особа - ОСОБА_2 ,

у якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської МР від 09 лютого 2021 року № 3-346 «Про передачу земельної ділянки у власність в районі

вулиці Геронимівської та вулиці Мечникова громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)»;

- витребувати у ТОВ «Соснівка Нова» на користь територіальної громади

міста Черкаси в особі Черкаської МР земельну ділянку, площею 0,0839 га, яка мала кадастровий номер 7110136700:02:015:0007, у координатах, межах та конфігурації,

що була передана вищевказаним рішенням Черкаської МР, шляхом виготовлення документації щодо об`єднання та поділу земельних ділянок: кадастровий номер 7110136700:02:015:1013, площею 0,0676 га, та кадастровий номер 7110136700:02:015:3013, площею 0,0739 га.

- вирішити питання понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказував, що рішенням Черкаської МР від 09 лютого 2021 року № 3-346 ОСОБА_1 , як учаснику АТО, передано безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) земельну ділянку в районі

АДРЕСА_1 , площею 0,0839 га (кадастровий

номер 7110136700:02:015:0007).

Згідно з документацією із землеустрою і висновками управління планування

та архітектури департаменту архітектури та містобудування Черкаської МР

від 06 вересня 2019 року № 71126-3, від 26 травня 2020 року № 01-29/24470

на вказану земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов`язані із розташуванням земельної ділянки,

площею 0,0839 га, в межах заповідної території «Черкаські берегові схили»,

а також із реалізацією містобудівної документації (земельна ділянка належить

до лікувальної зони «Г-4», до зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах «С-6(С-6п)») та пов`язані з розміщенням частини земельної ділянки,

площею 0,0051 га, площею 0,0005 га, в охоронній зоні навколо діючих інженерних комунікацій.

Прокурор уважав, що рішення міської ради не відповідало вимогам земельного

та містобудівного законодавства, оскільки відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Черкаської МР від 29 грудня 2011 року № 3-505,

на вищевказаній ділянці передбачена територія лікувальних закладів та санітарно-захисних зелених насаджень. Тому вказане рішення органу місцевого самоврядування слід визнати незаконним та скасувати.

У березні 2021 року ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку ОСОБА_2

на підставі договору купівлі-продажу, яка, у свою чергу, у червні 2021 року передала земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ «Соснівка Нова». У подальшому, товариство шляхом об`єднання та поділу земельних ділянок, у тому числі спірної ділянки, сформувало нові земельні ділянки, на які зареєструвало право власності

за собою.

У зв`язку з порушенням земельного законодавства наявні підстави

для витребування спірної земельної ділянки у ТОВ «Соснівка Нова» (дійсний власник земельної ділянки) на користь територіальної громади міста Черкаси (статті 330, 387, 388 ЦК України). ОСОБА_1 отримав спірну земельну ділянку у власність

із порушенням вимог законодавства, а відтак ОСОБА_2 та товариство набули її у власність в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати.

Прокурор указував про наявність правових підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах (стаття 23 Закону України «Про прокуратуру»), так як пред`явлення даного позову спрямовано на відновлення порушеного права територіальної громади міста Черкаси, як власника землі, на належне розпорядження землями комунальної форми власності. Черкаська МР не вчиняла дій на відновлення порушеного права територіальної громади, а іншого органу, який би здійснював функції з розпорядження землями територіальної громади немає.

З урахуванням наведеного, прокурор просив суд позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2024 року у складі судді Токової С. Є. у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка

з кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 відноситься до території садибної забудови, на якій можливо здійснювати будівництво житлового будинку, тому права міської ради, як розпорядника земель територіальної громади, у спірних правовідносинах не порушені.

Районний суд надав оцінку поданим сторонами доказам, у тому числі рішенню Черкаської міської ради від 13 травня 2021 року № 5-318 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)», яким зупинено дію Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04 грудня 2014 року № 2-513, й затверджено відповідні зміни до Генерального плану міста Черкаси. Саме

на підставі внесених змін спірна земельна ділянка віднесена до території садибної забудови.

У цій частині районний суд урахував відповідну судову практику Верховного Суду.

Суд першої інстанції відхилив доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природо-заповідного фонду та про неможливість передачі земельної ділянки для будівництва за відсутності затвердженого історико-архітектурного опорного плану міста Черкаси, оскільки археологічні об`єкти

на спірній земельній ділянці відсутні (відсутній культурний шар), земельна ділянка не відносилася до земель історико-культурного призначення за всіма ознаками,

а всі процедури захисту культурної спадщини були дотримані.

Оскаржуване рішення міської ради прийнято в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, спірна земельна ділянка відчужена особою,

яка мала на це право.

Суд першої інстанції застосував відповідні норми Конституції України, ЦК України, ЗК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2024 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави, задоволено частково.

Витребувано у ТОВ «Соснівка Нова» на користь територіальної громади

міста Черкаси в особі Черкаської МР земельну ділянку, площею 0,0839 га, яка мала кадастровий номер 7110136700:02:015:0007, у координатах, межах та конфігурації, що була передана рішенням Черкаської МР від 09 лютого 2021 року №3-346, шляхом виготовлення документації щодо об`єднання та поділу земельних ділянок: кадастровий номер 7110136700:02:015:1013, площею 0,0676 га, та кадастровий номер 7110136700:02:015:3013, площею 0,0739 га.

У решті позовних вимог прокурора відмовлено.

Стягнуто з Черкаської МР за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Черкаської МР, ОСОБА_1 , ТОВ «Соснівка Нова» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в рівних частках із кожного, тобто по 2 236,66 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прокурором доведено,

що спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення (рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів

від 29 березня 1991 року № 64; висновок Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації від 19 лютого

2020 року № 02/01-03-07/162/02/01-03-07; висновок Управління планування

та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської МР

від 06 вересня 2019 року № 71126-з, від 26 травня 2020 року № 01-29/24470; лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 20 січня 2023 року № 10-23-0.2-255\2-23).

Факт того, що спірна земельна ділянка має в складі землі історико-культурного призначення випливає із пояснювальних записок до документації

із землеустрою, розробленої інженером-землевпорядником ОСОБА_3 для об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: 7110136700:02:015:0004, 7110136700:02:015:0005 та 7110136700:02:015:0007, в земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:02:015:0013, а потім для поділу останньої на три інші земельні ділянки з кадастровими номерами: 7110136700:02:015:1013, площею 0,0676 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693468771101, номер запису про право власності - 49277332), 7110136700:02:015:3013, площею 0,0739 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693183471101, номер запису про право власності - 49270864), 7110136700:02:015:2013, площею 0,1424 га, на які потім зареєстровано право власності за ТОВ «Соснівка Нова». Відповідно до пояснювальних записок земельна ділянка має містобудівні обмеження - охоронна зона пам`ятки культурної спадщини (заповідна територія «Черкаські берегові схили») - площа земельних ділянок складає 0, 2839 га (а. с. 88, 100 т.1).

Належність спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення має місце саме через те, що вона знаходиться в межах заповідної зони «Черкаські берегові схили» (об`єкт культурної спадщини).

Апеляційним судом надано оцінку відповідним листам Міністерства культури України щодо необхідності виконання вимог пам`яткоохоронного законодавства

та обов`язковості розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану (далі - ІАОП). Черкаською МР не спростовано доводів прокурора

про відсутність розробленого та затвердженого ІАОП міста Черкаси на момент затвердження проєктної документації та передання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки. Тому оспорюване рішення міської ради прийняте всупереч вимог діючого на той час законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що спірна земельна ділянка на момент відведення не відповідала генеральному плану міста Черкаси та плану зонування території і такі обставини були підставою для відмови в наданні дозволу

на розроблення проєкта землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Подальше внесення змін до Генерального плану міста (Актуалізація), яке проведене Черкаською МР у 13 травня 2021 року, не має правового значення, оскільки суд повинен виходити з оцінки дій такого органу, вчинених останнім на момент прийняття оскаржуваного рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 11 вересня 2019 року у справі № 924/174/18, провадження № 12-82гс19).

Черкаська МР надала у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, цільове

та функціональне призначення якої не відповідало містобудівній документації

на момент прийняття оспорюваного рішення міської ради, тобто до внесення змін

в Генеральний план міста.

Спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (територіальної громади) поза його волею, а тому підлягає витребуванню (стаття 388 ЦК України). Саме

ця вимога позову прокурора є ефективною та забезпечить відновлення порушених прав територіальної громади, а не вимога про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що у даному випадку право на збереження історичних пам`яток, що становлять культурну цінність, має перевагу над правом особи на мирне володіння майном, так як спірна земельна ділянка знаходиться

в межах заповідної території «Черкаські берегові схили», а отже, є землею історико-культурного призначення, що має особливе значення та не могла передаватися

в приватну власність особі, без зміни її цільового призначення, яке здійснюється

за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що висновки про недоведеність порушення прав позивача, який представляє інтереси територіальної громади міста, зроблено судом першої інстанції без врахуванням правового судової практики Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати пропорційність заходу втручання держави у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо мирного володіння особою майном у разі конфлікту між таким правом особи і правами держави та суспільства (у даному випадку на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність), та щодо врахування тієї обставини, що землі історико-культурного призначення є землями

з особливим статусом та перебувають під посиленою правовою охороною держави.

Апеляційний суд застосував відповідні норми міжнародного права, а також норми Конституції України, ЦК України, ЗК України, законів України: «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності»,

«Про охорону культурної спадщини», врахував судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду

У липні 2024 року ТОВ «Соснівка Нова» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду; апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин,

які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 16 липня 2024 року. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Відмовлено у задоволенні клопотання заявника касаційної скарги про зупинення виконання судових рішень.

У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року письмові пояснення

Черкаської МР повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2024 року письмові пояснення

Черкаської МР, які за змістом є касаційною скаргою, залишено без руху. Надано Черкаській МР строк для усунення недоліків письмових пояснень.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Соснівка Нова» мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки про витребування спірної земельної ділянки на користь територіальної громади міста Черкаси, неправильно застосував норми матеріального права й не надав оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін. Суд апеляційної інстанції не врахував судову практику Верховного Суду

в аналогічних і подібних справах, а врахована судом судова практика

не є релевантною до спірних правовідносин.

Міська рада, передаючи земельну ділянку ОСОБА_1 , віднесла земельну ділянку до категорії земель громадської та житлової забудови. Основним видом містобудівної документації на місцевому рівні є Генеральний план населеного пункту. Рішенням Черкаської МР від 13 травня 2021 року № 5-318 зупинено дію Плану зонування території міста Черкаси, затверджено відповідні зміни Генерального плану міста Черкаси, на підставі чого спірна земельна ділянка віднесена до території садибної забудови і на ній можна здійснювати житлову забудову.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі територіальної громади міста Черкаси. Прокурор не може представляти інтереси територіальної громади міста у справі за позовом, де відповідачем вказується міська рада. Захищати інтереси держави повинні відповідні державні органи, а не прокурор. Останній не може бути альтернативним суб`єктом звернення до суду. При цьому позов підписано не керівником прокуратури, а його заступником, який не мав права його підписувати.

Черкаська МР законно передала земельну ділянку ОСОБА_1 , який є учасником АТО. У подальшому, власником земельної ділянки у визначений законом спосіб стало товариство, яке є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

При цьому земельна ділянка не відноситься до земель історико-культурного призначення. Крім того, у складі Генерального плану міста Черкаси наявна схема обмежень обумовлених історико-архітектурним опорним планом, що спростовує висновки суду про відсутність у міській раді ІАОП.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від заступника Черкаської окружної прокуратури, в якому вказується, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір

і вірно застосував норми матеріального права.

У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення Черкаської МР на касаційну скаргу (по суті відзив), в яких викладено власні аргументи Черкаської МР на підтримку касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Черкаської МР від 09 лютого 2021 року № 3-346 ОСОБА_1 передано

безоплатно у власність земельну ділянку в районі вулиці Геронимівської

та вулиці Мечнікова, площею 0,0839 га (кадастровий номер 7110136700:02:015:0007), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

У пункті 2 цього рішення вказано, що згідно з документацією із землеустрою

та висновками управління планування та архітектури департаменту архітектури

та містобудування від 06 вересня 2019 року № 71126-з та від 26 травня 2020 року

№ 01-29/24470 (кадастровий номер 7110136700:02:015:0007) наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов`язані із розташуванням земельної ділянки, площею 0,0839 га, у межах заповідної території «Черкаські берегові схили» та із реалізацією містобудівної документації (земельна ділянка належить до лікувальної зони «Г-4» та до зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах «С-6(С-6п)» та пов`язані із розміщенням частини земельної ділянки, площею 0, 0051 га та площею 0,0005 га, в охоронній зоні навколо діючих інженерних комунікацій.

Оформлення прав на земельну ділянку необхідно проводити згідно з чинним законодавством за умови внесення в приватизаційні документи запису

про встановлення обмеження містобудівного характеру.

Пунктом 3 рішення передбачено земельну ділянку віднести до категорії земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення - для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до генерального плану міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської МР від 29 грудня 2011 року № 3-505, на земельній ділянці,

що розташована в районі вулиці Геронимівської та вулиці Мечнікова,

площею 0,0839 га (кадастровий номер 7110136700:02:015:0007), передбачена територія лікувальних закладів та санітарно-захисних зелених насаджень (підтверджується фрагментом генерального плану міста Черкаси від 05 березня 2020 року, сформованого відділом містобудівного кадастру та геоінформаційної системи Управління планування та архітектури Департаменту архітектури

та містобудування Черкаської МР).

Згідно з планом зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської МР від 04 грудня 2014 року № 2-513, спірна земельна ділянка відноситься до функціональної зони «Г-4» - лікувальна зона, та «С-6п» - перспективна зона зелених насаджень в санітарно-захисних зонах (підтверджується фрагментом плану зонування території міста Черкаси, сформованого відділом містобудівного кадастру та геоінформаційної системи Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської МР).

Відповідно до документації із землеустрою та висновку Управління планування

та архітектури Департаменту архітектури та містобудування від 06 вересня

2019 року № 71126-з та від 26 травня 2020 року № 01-029/24470 на цю земельну ділянку (кадастровий номер 7110136700:02:015:0007) наявні містобудівні обмеження щодо землекористування, пов`язані із розміщенням земельної ділянки в межах заповідної території «Черкаські берегові схили» та пов`язані із реалізацією містобудівної документації (земельна ділянка належить до лікувальної зони «Г-4»

та до зони зелених насаджень в санітарно-захисних зонах «С-6(С-6п)») та пов`язані із розміщенням частини земельної ділянки, площею 0,005 га та площею 0,0005 га,

в охоронній зоні навколо діючих інженерних комунікацій.

За результатами проходження погоджувальної процедури постійною комісією

з питань земельних відносин на розгляд Черкаської МР було винесено проєкт рішення № 5756-8-з «Про відмову у передачі земельної ділянки у власність в районі вул. Геронимівської та вул. Мечнікова громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)».

У пункті 2 даного рішення зазначено, що громадянину ОСОБА_1 відмовлено

у передачі земельної ділянки до проведення актуалізації генерального плану

міста Черкаси.

У пояснювальній записці до проєкта вказаного рішення зазначено, що відповідно

до попереднього основного креслення проєкта «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)», земельна ділянка в районі

вулиці Геронимівської та вулиці Мечнікова належить до території садибної житлової забудови. Тобто, актуалізація на вказану земельну ділянку розробниками генплану врахована.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27 липня 2023 року № 340585441, державним реєстратором Управління

з питань державної реєстрації Черкаської міськради 18 березня 2021 року

прийнято рішення (індексний номер 57201181) про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 ділянки з кадастровим номером 7110136700:02:015:0007, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності № 41090389.

29 березня 2021 року ОСОБА_1 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за № 420.

01 червня 2021 року на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна ОСОБА_2 передала спірну земельну ділянку до статутного капіталу

ТОВ «Соснівка Нова», про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності від 03 червня 2021 року № 42365991.

13 січня 2023 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: 7110136700:02:015:0004, 7110136700:02:015:0005 та 7110136700:02:015:0007, було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:02:015:0013 (площа 0,2839 га).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,

Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 13 січня 2023 року на земельну ділянку кадастровий

номер 7110136700:02:015:0013 зареєстровано право приватної власності

за ТОВ «Соснівка Нова» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2681636371080, номер запису про право власності - 48992490).

25 січня 2023 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:02:015:0013 сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами: 7110136700:02:015:1013,

площею 0,0676 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693468771101, номер запису про право власності - 49277332), 7110136700:02:015:3013, площею 0,0739 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693183471101, номер запису про право власності - 49270864), та 7110136700:02:015:2013, площею 0,1424 га.

На вказані земельні ділянки зареєстровано право приватної власності

за ТОВ «Соснівка Нова».

Згідно з рішенням Черкаської МР від 13 травня 2021 року № 5-318

«Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)»: затверджено містобудівну документацію «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)», розроблену товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект»; внесені зміни до Генерального плану міста Черкаси, затвердженого зазначеним рішенням

від 29 грудня 2011 року № 3-505 «Про затвердження Генерального плану

міста Черкаси» згідно з містобудівною документацією, відповідно до пункту 1

цього рішення; встановлено, що після набрання чинності цим рішенням застосуванню підлягають положення Генерального плану міста Черкаси

з урахуванням внесених змін (актуалізації); зупинена дія Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської МР від 04 грудня 2014 року

№ 2-513 «Про затвердження Плану зонування території міста Черкаси», у частині,

що суперечить внесеним змінам до цього Генерального плану міста Черкаси.

Суд апеляційної інстанції встановив, що спірна земельна ділянка належить

до земель історико-культурного призначення, що підтверджується:

- рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів

від 29 березня 1991 року № 64, відповідно до якого з метою забезпечення охорони пам`яток археології, історії, а також збереження унікального природного ландшафту оголошено заповідною територією «Черкаські берегові схили». Пунктом 2 рішення передбачено, що проєктування будь-яких об`єктів, а також проведення земляних, намивних, будівельних робіт на заповідній території слід погоджувати з державними органами охорони пам`яток історії та культури, державними органами охорони природи;

- висновком Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю

Черкаської обласної державної адміністрації від 19 лютого 2020 року

№ 02/01-03-07/162/02/01-03-07, яким визначено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах об`єднаної охоронної зони пам`яток археології міста Черкаси;

- висновками Управління планування та архітектури Департаменту архітектури

та містобудування Черкаської МР від 06 вересня 2019 року № 71126-з

та від 26 травня 2020 року № 01-29/24470, згідно з яких на спірну земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, зокрема, земельна ділянка потрапляє в заповідну територію «Черкаські берегові схили»;

- листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 20 січня 2023 року № 10-23-0.2-255\2-23, відповідно до якого на земельну ділянку

з кадастровим номером 7110136700:02:015:0007 до Державного земельного кадастру внесено відомості про обмеження, у тому числі, зона особливого режиму забудови на площу 0,005 га та на площу 0,0782 га, зона охорони пам`ятки культурної спадщини на площу 0,0005 га та на площу 0,0782 га, охоронна зона навколо інженерних комунікацій на площу 0,0051 га та на площу 0,0005 га.

Факт того, що спірна земельна ділянка має в складі землі історико-культурного призначення вбачається з пояснювальних записок до документації із землеустрою, розробленої інженером-землевпорядником ОСОБА_3 для об`єднання

земельних ділянок з кадастровими номерами: 7110136700:02:015:0004, 7110136700:02:015:0005 та 7110136700:02:015:0007, в земельну ділянку

з кадастровим номером 7110136700:02:015:0013, а потім для поділу останньої

на три інші земельні ділянки з кадастровими номерами: 7110136700:02:015:1013, площею 0,0676 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693468771101, номер запису про право власності - 49277332), 7110136700:02:015:3013, площею 0,0739 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693183471101, номер запису про право власності - 49270864), 7110136700:02:015:2013, площею 0,1424 га, на які потім зареєстровано право власності за ТОВ «Соснівка Нова». Відповідно до пояснювальних записок земельна ділянка має містобудівні обмеження - охоронна зона пам`ятки культурної спадщини (заповідна територія «Черкаські берегові схили») - площа земельних ділянок складає 0, 2839 га (а. с. 88, 100, т.1).

Відповідно до листа Міністерства культури України від 26 квітня 2018 року

№ 38/10/15-18 з 01 січня 2019 року за умови відсутності затвердженого

в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану (далі - ІАОП) будь-яке нове будівництво, реконструкція та капітальний ремонт в історичних населених місцях, у тому числі тих, в яких визначені історичні ареали, є неможливим (а. с. 109-110, т.1).

З листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 02 липня

2021 року № 7578/6.11.1 вбачається, що Міністерство зверталося до голови Черкаської МР листом від 21 серпня 2020 року № 10434/6.11.1, в якому наголошувало на необхідності виконання вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства та обов`язковості розроблення ІАОП, однак, відповіді на даний лист не було (а. с.111, т. 1).

Відповідно до вказаного норма щодо обов`язковості розробки і затвердження ІАОП історичних населених місць інтегрована до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (стаття 17 даного закону) (а. с.112-115, т.1).

Розробка іншої містобудівної документації на місцевому рівні без розробки

та затвердження в установленому порядку ІАОП є такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У вказаному листі Міністерства культури та інформаційної політики України наголошено на необхідності вжиття невідкладних заходів щодо приведення

у відповідність до вимог статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» генерального плану історичного населеного міста Черкаси та розробки

і затвердження в установленому порядку ІАОП.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ «Соснівка Нова» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим

є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні

та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася

до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує

при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом до відповідачів, а саме до Черкаської МР, ОСОБА_1 та ТОВ «Соснівка Нова», у якому просив суд визнати незаконним і скасувати рішення міської ради про передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1

та витребувати її із чужого незаконного володіння останнього власника -

ТОВ «Соснівка Нова» на користь територіальної громади міста.

Щодо позовних вимог, заявлених до ТОВ «Соснівка Нова»

У статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

До ТОВ «Соснівка Нова» заявлено позовну вимогу про витребування спірної земельної ділянки.

Прокурор зазначав у позові, що рішенням Черкаської МР від 09 лютого 2021 року

№ 3-346 ОСОБА_1 було передано безоплатно у власність для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) земельну ділянку в районі вулиці Геронимівської та вулиці Мечникова, площею 0,0839 га (кадастровий номер 7110136700:02:015:0007).

У березні 2021 року ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку ОСОБА_2

на підставі договору купівлі-продажу, яка, у свою чергу, у червні 2021 року передала земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ «Соснівка Нова». У подальшому, товариство шляхом об`єднання та поділу земельних ділянок, у тому числі спірної ділянки, сформувало нові земельні ділянки, на які зареєструвало право власності

за собою.

Тобто товариство є титульним власником спірної земельної ділянки.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи,

в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено

до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні

особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду

за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених

до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні

і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи

та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права

на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав

на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів,

що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Крім того, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої вказаної норми права господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку

зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, спір у частині позовних вимог

про витребування земельної ділянки є спором про порушення цивільного права

та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичної особи щодо нерухомого майна.

Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведеної вище позовної вимоги віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд

у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду

у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою

для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення встановлених правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22

цього Кодексу.

Отже, судові рішення судів попередніх інстанцій у зазначеній частині слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити.

Такі правові висновки узгоджується з постановою Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 185/9673/21, провадження № 61-17708св23.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування

Прокурор, звернувшись до суду з даним позовом, просив скасувати відповідне рішення міської ради і витребувати на користь територіальної громади спірну земельну ділянку.

Апеляційний суд відмовив у задоволенні вимоги про скасування відповідного рішення органу місцевого самоврядування, так як ця вимога є неефективним способом судового захисту порушених прав територіальної громади.

З цього приводу Верховний Суд зазначає наступне.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом

або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного

або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання

або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який

є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження

№ 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження

№ 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження

№ 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження

№ 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження

№ 12-84гс20 та інших).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Позовна заява у цій справі подана прокурором в інтересах держави у зв`язку

із незаконним, на його думку, заволодінням земельною ділянкою, яка розміщена

в межах заповідної території, що зумовлює її віднесення до земель історико-культурного призначення, спочаткуфізичною особою, а в подальшому передана юридичній особі - ТОВ «Соснівка Нова».

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження

№ 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника

у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису

про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно,

а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування

з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме

за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно

від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним

(стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник

з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади

чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога

про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника

про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження

№ 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження

№ 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження

№ 14-125цс20).

Отже, вимога про визнання незаконним та скасування рішення міської радисама

по собі не відповідає належному способу захисту, а такі обставини повинні встановлюватися у межах справи про витребування такого майна з чужого незаконного володіння.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування

не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело

б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 21 серпня 2019 року

у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Ураховуючи викладене, заявлена у цій справі прокурором позовна вимога

про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування не відповідає належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду:

від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20),

від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20),

від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив вірні висновки, вирішуючи вказану позовну вимогу прокурора, й обґрунтовано відмовив у її задоволенні з підстав неефективно обраного способу судового захисту.

З огляду на мотиви цієї постанови та на її висновки, Верховний Суд не аналізує інші доводів касаційної скарги.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у подібних справах: № 185/9701/21, провадження № 61-4687св23 (постанова від 03 липня 2024 року), № 185/9673/21, провадження № 61-17708св23 (постанова від 24 липня 2024 року).

Висновки, зроблені за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного

у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині

або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених

статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовної вимоги прокурора до товариства про витребування спірної земельної ділянки підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення поро закриття провадження у цій частині. Постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову прокурора про визнання незаконним та скасування рішення міської ради слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Незважаючи на часткове задоволення касаційної скарги, з урахуванням висновків, зроблених Верховним Судом, розподіл судових витрат Верховим Судом

не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Соснівка Нова» задовольнити частково.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2024 року

та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 червня 2024 року в частині вирішення позовної вимоги заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави про витребування земельної ділянки у товариства

з обмеженою відповідальністю «Соснівка Нова» на користь територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради скасувати.

Провадження у справі у цій частині закрити.

В іншій частині постанову Черкаського апеляційного суду від 05 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець