Рішення

від 03.12.2024 по справі 541/2096/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2096/24

Номер провадження 2/541/823/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 грудня 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

секретаря судового засідання Ніколаєнко М.В.,

позивача ОСОБА_1 та її представника, адвоката - Ткаченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про негайне відібрання дітей від батька та повернення їх матері, треті особи виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради, як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, як орган опіки та піклування,-

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. На підтвердження позовних вимог зазначала, що 22 червня 2019 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 . Від шлюбу народилось двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . 25 серпня 2023 року рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області шлюб був розірваний.

20 жовтня 2023 року рішенням Карлівського районного суду Полтавської області позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено, а саме визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з нею відмовлено.

17 квітня 2024 року постановою Полтавського апеляційного суду рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2023 року скасовано і ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 паро визначення місця проживання дітей задоволено та визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за місцем орендованого житла: АДРЕСА_2 .

Однак, ОСОБА_2 ухиляється від виконання зазначеного судового рішення та в добровільному порядку не повертає дітей, які і надалі продовжують проживати разом з ним за адресою: АДРЕСА_3 . Вона вимушена лише відвідувати по можливості і з дозволу відповідача своїх малолітніх дітей, тільки на вихідні та не зважаючи на рішення суду не маю можливості проживати постійно з ними.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області 10 травня 2024 року відкрито загальне провадження у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання (а.с.41).

27.06.2024 відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визначення місця проживання спільних малолітніх дітей (а.с.111-113).

Ухвалою суду від 06.09.2024 відмовлено у прийнятті до спільного розгляду зустрічної позовної заяви відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання спільних малолітніх дітей, так як на переконання суду спільний розгляд первісної позовної заяви про відібрання дітей від батька та повернення матері є недоцільним із зустрічною позовною заявою про повторне визначення місця проживання спільних дітей з батьком. Їх спільний розгляду призведе до необґрунтованого затягування розгляду справи за рахунок збільшення предмету спору та збільшення учасників справи. Вирішення первісного позову ОСОБА_1 можливе без вирішення зустрічного позову, що в свою чергу не перешкоджає ОСОБА_2 звернутись з своїм позовними вимогами в загальному позовному провадженні (а.с.124).

Ухвалою суду від 06 вересня 2024 року підготовче провадження по справі закрите та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просила їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, його представник подав заяву, просив проводити розгляд справи без його участі та участі відповідача.

Представники органів опіки та піклування в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положенням ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що від шлюбу між сторонами народилось двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . 25 серпня 2023 року.

20 жовтня 2023 року рішенням Карлівського районного суду Полтавської області позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено, а саме визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з ОСОБА_1 відмовлено.

17 квітня 2024 року постановою Полтавського апеляційного суду рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2023 року скасовано і ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 паро визначення місця проживання дітей задоволено та визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за місцем орендованого житла: АДРЕСА_2 (а.с. 15-24).

Постановою Верховного Суду України від 07.08.2024 постанову Полтавського апеляційного суду України від 17.04.2024 залишено без змін (а.с. 102-109).

Таким чином постанова Полтавського апеляційного суду від 17.04.2024 набрала законної сили.

Відповідач не виконує вищевказану постанову апеляційного суду та не повертає дітей, що не заперечував відповідач в ході розгляду справи.

За змістом ст.ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, у тому числі коли дитина розлучається з одним з батьків, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до вимог ст. 51 Конституції України та ст. 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї.

Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Главою 13 СК України визначені особисті немайнові обов`язки батьків, серед яких, зокрема закріплені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

У частині першій статті 161 СК України зазначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що саме під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Згідно з частиною першою статті 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54. ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) зроблено висновок, що відповідно до статті 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала. Положення цієї статті покликані захистити права того з батьків, з ким на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання, і не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки місце проживання неповнолітньої дитини було визначено судом саме з відповідачем.

Отже судом встановлено, що рішенням суду визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за місцем орендованого житла: АДРЕСА_2 . Однак відповідач по справі ОСОБА_2 не виконує вказане вище рішення та не повертає дітей матері, тому суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Суд не вбачає підстав для негайного виконання рішення, оскільки діти перебувають в безпечному місці зі своїм рідним батьком, доглянуті, матір дітей, позивач по справі, має можливість зустрічатися з ними, протиправні дії щодо заборони зустрічі з дітьми зі сторони відповідача відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому враховуючи повне задоволення позову, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 161,162 СК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 352 ЦПК України , суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Відібрати у батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_1 , малолітніх дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передати їх матері, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , рнокпп НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення його повного тексту.

Повний текст рішення виготовлено 12 грудня 2024 року.

Суддя О. А. Городівський