Постанова

від 05.11.2024 по справі 372/3914/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 372/3914/23

провадження № 22-ц/824/12862/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Усковій Я. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про визнання наказів протиправними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року в складі судді Кравченка М. В.,

встановив:

13.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - ПАТ «Центренерго») про визнання наказів протиправними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом ПАТ «Центренерго» №46-к від 16.02.2023 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника департаменту безпеки та контролю.

Наказом ПАТ «Центренерго» №94-к від 03.04.2023 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника департаменту безпеки та контролю ПАТ «Центренерго».

Наказом в.о. генерального директора ПАТ «Центренерго» Спички В. №174-к від 23.06.2023 начальнику департаменту безпеки та контролю ПАТ «Центренерго» ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання своїх функціональних обов`язків.

Позивач дисциплінарне стягнення вважає незаконним, оскільки не вчиняв проступку, який би давав підстави для оголошення догани.

На переконання позивача, він, сумлінно виконуючи свої функціональні обов`язки, діючи в інтересах відповідача, після всебічного та об`єктивного вивчення кандидатур ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дійсно не погодив їх кандидатури на вакантні посади. При цьому відповідач, не зажадавши від позивача обґрунтувань чи/та мотивувань непогодження вказаних кандидатур, не обмежившись більш легкими формами дисциплінарного впливу, одразу застосував до нього дисциплінарне стягнення, що ставить під сумнів його об`єктивність та неупередженість.

Зазначив, що повідомлення про необхідність надати пояснення №1159-1161 були відправлені позивачу 22.06.2023 о 15 год.17 хв. (вхід. №1159), о 15 год.19 хв. (вхід. №1160), о 15 год. 13 хв. (вхід. №1161).

Позивач побачив надходження цих повідомлень у себе на комп`ютері близько 16:20-16:25 год., у зв`язку із проведенням з 14:00 до 16:20 нарад. До завершення робочого дня залишалось 35 хв. Намагаючись виконати вказівки керівництва, позивач розпочав писати пояснення. Проте, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, виходячи з вельми стислих строків, необхідних для написання пояснень, маючи намір вчасно виконати доручення керівництва, враховуючи важливість їх отримання для керівника до встановленого ним часу та усвідомлюючи, що до 16:45 він не встигне надати таку інформацію у письмовій формі, позивачем було прийнято рішення направити на ім`я керівника службові записки №1164, №1165, №1166 із проміжними доповідями щодо поставлених доручень. Зміст цих записок зводиться до того, що позивач готовий особисто зайти до керівника та предметно доповісти по суті наданих доручень №1159-1161 усно.

Позивач прибув о 16:50 - 16:55 год. у приймальню в. о. генерального директора для надання особистої доповіді по зазначеним у його службових записках питанням, де прочекав останнього близько 30 хв. ( якого у цей час в кабінеті не було). Повернувшись біля 17:20 та помітивши, що позивач його чекає, керівник закрився у своєму кабінеті і відмовився його прийняти.

Так і не дочекавшись прийому керівника, зробивши висновок, що запитування останнім інформація не є для нього актуальною та терміновою, позивач близько 17:50 год. залишив приймальню керівника.

Позивач вважає, що ненадання письмових пояснень з приводу поставлених у дорученнях питань у встановлені строки було зумовлено об`єктивними, не залежними від позивача чинниками.

Ненадання пояснень відносно себе є конституційним правом особи, а не її обов`язком, що виключає можливість визнати правомірним притягнення робітника за невиконання такого розпорядження роботодавця.

Відповідачем було порушено ч. 1 ст. 149 КЗпП України щодо витребування пояснень від позивача перед притягненням його до відповідальності за наказом №174-к.

Наклавши стягнення на позивача, в.о. генерального директора ПАТ "Центренерго" Спичка В. перевищив свої службові повноваження.

Наказом в.о. генерального директора ПАТ «Центренерго» Спички В. №178-к від 26.06.2023, за неналежне виконання своїх функціональних обов`язків, передбачених посадовою інструкцією та іншими актами ПАТ «Центренерго», ОСОБА_1 звільнено з посади начальника департаменту безпеки та контролю ПАТ «Центренерго» на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України 26 червня 2023 року.

Наказом в.о. генерального директора ПАТ «Центренерго» Спички В. №200-к від 05.07.2023 внесено зміни до п. 1 наказу №178-к від 26.06.2023, а саме, дату звільнення 26 червня 2023 року змінено на 05 липня 2023 року.

Позивач вважає своє звільнення незаконним. Позивачем у період з 23.06.2023 до 26.03.2023 не було вчинено проступків, які б були пов`язані із невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Порушення, яка ставляться у вину позивача в наказі про звільнення, були вчинені ним до 26.04.2023. Датою затвердження ним висновку службового розслідування за фактами закупівлі засобів індивідуального захисту для працівників Зміївської ТЕС та Трипільської ТЕС, оскільки саме розслідування відбувалося у період з 01.03.2023 (згідно наказу №32 та доручення в. о. генерального директора ПАТ ОСОБА_4 ) до 02.05.2023 (дата реєстрації висновку й матеріалів службового розслідування та службової записки до них). Таким чином, проступок позивача, за який його було звільнено, вчинено ним не після накладення стягнення шляхом догани 23.06.2023, а значно раніше, що виключає обставину систематичного невиконання ним своїм трудових обов`язків.

Позивач також вважає, що відповідач притягнув його до дисциплінарної відповідальності із порушенням строку, передбаченого ч. 1 ст. 148 КЗпП України, а також порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 149 КЗпП України.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд:

визнати протиправним наказ ПАТ «Центренерго» від 23.06.2023 № 174-к «Про дисциплінарне стягнення»;

визнати протиправним наказ ПАТ «Центренерго» від 23.06.2023 № 178-к «Про звільнення»;

визнати протиправним наказ ПАТ «Центренерго» від 05.07.2023 № 200-к «Щодо внесення змін до наказу ПАТ «Центренерго» № 178-к від 26.06.2023»;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника департаменту безпеки та контролю ПАТ «Центренерго»;

стягнути з ПАТ «Центренерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 липня 2023 року по дату ухвалення рішення суду по суті розгляду справи, визначений без утримання податків, зборів, інших обов`язкових платежів.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

31.05.2024 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не було надано оцінки клопотанню позивача про залишення відзиву та доказів, які подавались разом із ним, без розгляду, з огляду на їх направлення на неіснуючу адресу позивача, а також діям відповідача, який свідомо порушив вимоги ч. 4 ст. 178 ЦПК України, не застосувавши до них правові наслідки, передбачені ч. 9 ст. 83 ЦПК України.

Судом першої інстанції не надано оцінки клопотанню позивача про визнання доказів недопустимими, чим порушено вимоги процесуального закону, передбачені пунктами 2, 3 ч. 3 ст. 265 ЦПК України.

Крім цього, судом не надано належної оцінки доводам позивача та його показам в якості свідка щодо підстав та мотивів непогодження ним кандидатур ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вакантні посади.

Відповідач не довів, а суд під час розгляду справи не встановив, що позивач при узгодженні кандидатур ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вакантні посади зобов`язаний був свої рішення будь-яким чином мотивувати та/чи обґрунтовувати, складати при цьому будь-які висновки, доповідати про це комусь.

Суд у мотивувальній частині рішення помилково зазначив як встановлену обставину, що саме через непогодження позивачем кандидатур ОСОБА_2 та ОСОБА_3 останні не були призначені на посади.

Разом із цим суд залишив поза увагою покази свідка ОСОБА_1 про те, що 26.06.2023 в.о. генерального директора ПАТ Спичка В. погодив кандидатури ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ті посади, на які позивач їх не погодив. Таким чином, непогодженням ним вказаних кандидатур не спричинило шкоди чи збитків ані відповідачу, ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 .

Доводи позивача про те, що його не можна було притягати до відповідальності за ненадання пояснень, нехай і у формі вказівок роботодавця, були неправильно оцінені судом.

Судом першої інстанції не врахований висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року (справа №539/4752/18), у відповідності до якого, «якщо роботодавець не доведе, що працівник відповідно до зобов`язальних інструкцій має вчиняти дії по виконанню вищевказаних доручень роботодавця, то саме по собі існування розпоряджень (вказівок) роботодавця, якими зобов`язано працівника здійснити певну роботу, не може доводити вину працівника у порушенні трудової дисципліни чи у невиконанні своїх функціональних обов`язків, обсяг яких визначено певним регуляторним документом».

Такий висновок є ще одним підтвердженням на користь позиції позивача про те, що вказівки керівництва не є абсолютними, і можуть не виконуватися працівником, якщо це справді не підтверджується відповідними його функціональними обов`язками згідно із локальними актами, з якими роботодавець повинен був його перед допуском до роботи ознайомити.

Судом залишено поза увагою, що в матеріалах справи відсутній такий доказ, як посадова інструкція начальника департаменту безпеки та контролю ПАТ «Центренерго», за неналежне виконання якої позивача було звільнено з роботи.

Відповідачем не надано доказів того, що йому стало відомо про вчинення позивачем проступку, за який його було звільнено, саме 26.05.2023. Сама по собі дата, зазначена на заявах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , без їх відповідної реєстрації у системі документообігу та резолюції на них в.о. генерального директора, як того вимагають Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5, не дають можливості точно встановити дату виявлення відповідачем проступку.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність вини позивача у порушенні трудової дисципліни під час проведення службового розслідування.

01.06.2024 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав доповнення до апеляційної скарги, в яких посилається на безпідставність часткового задоволення судом клопотань позивача про витребування доказів, невмотивованість та незаконність ухвал суду першої інстанції від 01.11.2023 та від 27.11.2023, порушення судом процесуального обов`язку, передбаченого п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, недотримання судом ст. 129 Конституції України, ст. 6 Європейської конвенції прав людини, ст. 2, 12, 13 ЦПК України, незабезпечення судом виконання позивачем своїх процесуальних обов`язків, передбачених п.п.2, 4 ч. 2 ст. 43, ч. 1, 5 ст. 81, ч. 1, 2 ст.83 ЦПК України.

02.07.2024 представник ПАТ «Центренерго» - адвокат Гаврись Я. В. через підсистему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив продовжити процесуальний строк, встановлений судом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, до 16.07.2024, залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Клопотання про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу обґрунтоване тим, що ухвалою Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року встановлено 5-ти денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, яка була доставлена до Електронного суду 27 червня 2024 року (четвер). Встановленого судом часу на надання правової оцінки доводам, викладеним в апеляційній скарзі, підготовки, написання та подачі відзиву на апеляційну скаргу було недостатньо, враховуючи, що апеляційна скарга є об`ємною, в Україні застосовуються графіки стабілізаційних та екстрених відключень світла, представник відповідача здійснював представництво інтересів ПАТ "Центренерго" з 01.07.2024 по 02.07.2024 в справах №910/8658/20, №908/815/22, №911/1341/22, №911/1341/22, №640/12571/22.

16.07.2024 представник ПАТ «Центренерго» - адвокат Гаврись Я. В. через підсистему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доповнив доводи апеляційної скарги, зазначені у відзиві, який було подано 02.07.2024.

Клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву підлягає задоволенню, з огляду на значний обсяг поданої позивачем апеляційної скарги з урахуванням доповнень.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на законність та обґрунтованість ухваленого по справі рішення та безпідставність доводів позивача, які були ним викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Логвиненко С. П. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник ПАТ "Центренерго" - адвокат Гаврись Я. Б. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Переглянувши справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що наказом ПАТ "Центренерго" №46-к від 16.02.2023 ОСОБА_1 прийнято на роботу з 20.02.2023 по 19.02.2024 на посаду заступника начальника департаменту безпеки та контролю, на умовах строкового трудового договору.

Наказом №93-к від 03.04.2023 заступника начальника департаменту безпеки та контролю апарату управління ПАТ "Центренерго" ОСОБА_1 переведено на посаду начальника безпеки та контролю апарату управління ПАТ "Центренерго" на умовах строкового трудового договору з 03.04.2023 по 02.04.2026.

03.04.2023 між ПАТ "Центренерго" (роботодавець) та ОСОБА_1 (працівник) укладено трудовий договір №116/2023, за умовами якого працівник зобов`язується, зокрема, дотримуватись вимог законів та нормативно-правових актів України, Статуту, Правил внутрішнього трудового розпорядку, трудової дисципліни, внутрішніх документів Роботодавця ( п.3.1.3).

Відповідно п. 3.5. трудового договору роботодавець має право, зокрема, вимагати від працівника якісного виконання трудових обов`язків, відповідної кваліфікації, дотримання трудової дисципліни, здійснювати контроль за виконанням працівником трудових обов`язків.

Відповідно до Положення про департамент безпеки та контролю ПАТ «Центренерго», затвердженого рішенням Дирекції ПАТ «Центренерго» №35/2021 від 26.05.2021, департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює погодження кандидатів на заміщення вакантних посад, переміщення, переведення працівників апарату управління та відокремлених підрозділів Товариства ( п. 3.10). Начальник департаменту несе персональну відповідальність за неналежне виконання або невиконання завдань та функцій, визначених цим Положенням, а також неналежне виконання або невиконання посадових обов`язків підпорядкованими йому працівниками департаменту, що передбачені відповідними посадовими інструкціями, - в межах, визначених чинним трудовим законодавством України ( п.6.1.1.).

Судом встановлено, що 14.06.2023 ОСОБА_1 були надіслані на погодження матеріали відносно ОСОБА_3 на посаду начальника відділу внутрішнього контролю та економічної безпеки Трипільської ТЕС , яку позивач не погодив без наведення будь-яких обґрунтувань.

Судом також встановлено, що листом від 15.06.2023 №05/165-2251 т.в.о. директора Зміївської ТЕС П. Курило, на виконання рішення Дирекції ПАТ «Центренерго» від 26.01.2022 (протокол №05/2022) звернувся до в.о. генерального директора ПАТ «Центренерго» В. Спички з проханням погодити прийом ОСОБА_2 на посаду начальника відділу внутрішнього контролю та економічної безпеки на час служби під час мобілізації ОСОБА_8 .

Листом №13/2401 від 21.06.2023 начальник департаменту безпеки та контролю ОСОБА_1 надав відповідь т.в.о. директора Зміївської ТЕС П. Курилу про те, що відповідно до п.3.1 Положення про відділ внутрішнього контролю та економічної безпеки та контролю ним не погоджена кандидатура ОСОБА_2 на посаду начальника відділу внутрішнього контролю та економічної безпеки Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго».

З огляду на формальний характер непогодження кандидатури ОСОБА_2 та відсутність аргументованих висновків з цього приводу, в. о. генерального директора ПАТ «Центренерго» В. Спичка 22.06.2023 о 15.17 год. надіслав Кичі В. В. повідомлення про необхідність надати письмові пояснення до 16 год. 45 хв. 22 червня 2023 року.

В. о. генерального директора ПАТ «Центренерго» В. Спичка 22.06.2023 о 15.18 год. надіслав Кичі В. В. повідомлення про необхідність надати письмові пояснення до 16 год. 45 хв. 22 червня 2023 року з приводу підстав надіслання ним відповіді на звернення, адресоване в. о. генерального директора та обґрунтування того, у зв`язку з чим він вважав наявними у нього повноважень на надання такої відповіді.

З огляду на формальний характер непогодження кандидатури ОСОБА_3 та відсутність аргументованих висновків з цього приводу, в. о. генерального директора ПАТ «Центренерго» В. Спичка 22.06.2023 надіслав ОСОБА_1 повідомлення про необхідність надати письмові пояснення до 16 год. 45 хв. 22 червня 2023 року.

Службовими записками №1164 , №1165 та №1166 від 22.06.2023 ОСОБА_1 повідомив керівника ПАТ «Центренерго», що по ситуації, яка склалася, готовий проінформувати його особисто.

Наказом ПАТ «Центренерго» №174-к від 23.06.2023 «Про дисциплінарне стягнення», начальнику департаменту безпеки та контролю ПАТ "Центренерго" ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання своїх функціональних обов`язків.

Відповідно до преамбули вказаного наказу, догана оголошена з огляду на неналежне виконання ОСОБА_1 п. 3.10 розділу Положення про Департамент безпеки та контролю в частині необґрунтованого та невмотивованого непогодження прийняття на посаду начальника відділу внутрішнього контролю та економічної безпеки Зміївської ТЕС Хворостян А. А., необґрунтованого та невмотивованого непогодження прийняття на посаду начальника відділу внутрішнього контролю та економічної безпеки Трипільської ТЕС ОСОБА_3 , не виконання п.п.5.5.4 п.5.5 розділу 5 Положення, що виявилося у невиконанні доручень (повідомлень) в.о. Генерального директора ПАТ "Центренерго" від 22.06.2023 №№1159-1161, п.п. 6.1.1. п. 6.1 розділу 6 Положення в частині персональної відповідальності начальника департаменту за невиконання завдань та доручень, визначених Положенням.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання наказу ПАТ «Центренерго» від 23.06.2023 № 174-к «Про дисциплінарне стягнення» протиправним, суд першої інстанції виходив з того, що генеральний директор у відповідності до Статуту ПАТ «Центренерго» мав право надавати розпорядження та/або вказівки, які є обов`язковими для виконання усіма працівниками товариства. При цьому позивач не виконав доручення керівника ПАТ «Центренерго» та не надав письмові пояснення з приводу непогодження кандидатур працівників на зайняття відповідних посад.

При обранні виду стягнення у виді догани відповідачем було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку та обставини, за яких вчинено проступок.

Колегія суддів погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції, оскільки непогодження кандидатів на заміщення вакантних посад, без наведення відповідних мотивів прийняття такого рішення, за своєю суттю є неналежним виконанням позивачем своїх завдань та функцій, а ненадання на вимогу керівника письмових пояснень з цього приводу є порушенням трудової дисципліни праці, за яке відповідачем правомірно накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

При цьому недотримання роботодавцем вимог ст. 149 КЗпП України перед накладенням дисциплінарного стягнення не свідчить про незаконність самого наказу № 174-к від 23.06.2023.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції підстава дисциплінарного правопорушення та вина ОСОБА_1 були доведені роботодавцем, тому сам факт невиконання відповідачем обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування наказу від 23.06.2023 № 174-к «Про дисциплінарне стягнення».

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку доводам позивача щодо неможливості ним надання письмових пояснень з огляду на брак часу та погіршення стану здоров`я, як необґрунтованим.

Вимога надання пояснень з приводу непогодження кандидатур на заміщення вакантних посад не може бути розцінена як зобов`язання позивача надати пояснення відносно себе.

При цьому до відповідальності у виді догани позивача притягнуто не за ненадання письмових пояснень, або за свавільність чи перевищення своїх повноважень при непогодженні кандидатур, а за те, що непогодження кандидатур на заміщення вакантних посад не було обґрунтовано ним жодним чином.

З огляду на викладене, доводи позивача щодо наявності у нього обґрунтованих підстав непогодження запропонованих кандидатур на вакантні посади правового значення для надання оцінки законності дій відповідача при виданні оскаржуваного наказу не мають.

Та обставина, що непогодження позивачем кандидатур не спричинило шкоди чи збитків ні відповідачу, ні особам, чиї кандидатури він не погодив, враховано відповідачем при обранні такого виду дисциплінарної відповідальності, як догана.

Відповідно до п.18.29(9) Статуту ПАТ «Центренерго» генеральний директор має право приймати на роботу, звільняти з роботи, приймати інші рішення з питань трудових відносин товариства з працівниками товариства, з урахуванням положень цього Статуту.

Наклавши стягнення на позивача, в.о. генерального директора ПАТ "Центренерго" Спичка В. діяв в межах своїх повноважень.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. таким чином. питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції в частині правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани не спростовують.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом повно з`ясовані обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення ухваленого по справі рішення в цій частині без змін.

Судом встановлено, що наказом в.о. генерального директора ПАТ «Центренерго» №178-к від 26.06.2023, у зв`язку з систематичним порушенням норм законодавства про працю, положень Інструкції про проведення службових розслідувань в ПАТ «Центренерго» та внутрішніх документів і актів ПАТ «Центренерго» у сфері праці під час проведення службового розслідування, за результатами якого складено висновок службового розслідування за фактами закупівлі засобів індивідуального захисту для працівників Зміївської та Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго», який 26.04.2023 затверджено головою комісії, начальником департаменту безпеки та контролю ПАТ «Центренерго» Віктором Кичею, яким рекомендовано притягнути працівників до дисциплінарної відповідальності, враховуючи попереднє дисциплінарне стягнення у виді догани, за неналежне виконання своїх функціональних обов`язків, передбачених посадовою інструкцією та іншими актами ПАТ «Центренерго», ОСОБА_1 звільнено з посади начальника департаменту безпеки та контролю на підставі п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наказом в.о. генерального директора ПАТ «Центренерго» №200-к від 05.07.2023 внесено зміни до п. 1 наказу №178-к від 26.06.2023, а саме, дату звільнення 26 червня 2023 року змінено на 05 липня 2023 року.

Обґрунтовуючи підстави позову в частині незаконності свого звільнення з роботи, позивач посилався на те, що наказ про звільнення №178-к від 26.06.2023 не містить належного мотивування причин звільнення, конкретні факти порушень трудових обов`язків та точний час їх вчинення, а тому вказаний наказ не відповідає вимогам трудового законодавства.

Крім цього, в період з 23.06.2023 до 26.06.2023 позивачем не було вчинено нового порушення трудової дисципліни, оскільки вчинок, за який його звільнили, був скоєний значно раніше, у період до 26.04.2023, тобто до застосовування першого стягнення.

На думку позивача, з моменту виявлення проступку, який ставить йому у вину відповідач в наказі про звільнення, минуло більше одного місяця.

Так, дату виявлення проступку необхідно відраховувати з 09.05.2023 - дати, коли Дирекцією разом з в. о. генерального директора ПАТ «Центренерго» розглядалися матеріали службового розслідування разом із доданими до них розписками працівників про ознайомлення з висновком службового розслідування та Актом про відмову від ознайомлення з висновком службового розслідування. З огляду на зазначене, відповідач притягнув відповідача до відповідальності з порушенням строку, передбаченого ч. 1 ст. 148 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині визнання протиправними наказів про звільнення позивача, з урахуванням зміни дати звільнення, та поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції виходив з доведеності систематичності невиконання позивачем своїх посадових обов`язків та дотримання відповідачем при звільненні позивача визначеної законодавством процедури звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Проте колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Отже, головною умовою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За правилами пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника за його трудовим договором чи випливають з Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).

Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20 (провадження № 61-11862св20) зазначив, що «систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок».

За змістом закону, звільнення працівника згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є крайньою мірою, коли подальше залишення на роботі порушника трудової дисципліни суперечить інтересам установи. При визначенні наявності вини працівника в невиконанні або неналежному виконанні обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку або посадовими інструкціями, необхідно враховувати об`єктивні причини.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що наказ про його звільнення не містить зазначення, в чому саме полягає невиконання позивачем обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Аналізуючи зміст оспорюваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 26 червня 2023 року, колегія суддів дійшла висновку, що цей наказ не містить складу дисциплінарного проступку, зокрема за яких обставин, які дії чи бездіяльність допущені ОСОБА_1 , яке саме конкретне порушення, передбачене Інструкцією про проведення службових розслідувань в ПАТ «Центренерго» та внутрішніх документів і актів ПАТ «Центренерго» у сфері праці під час проведення службового розслідування, він вчинив.

За відсутності доказів доведеності вини працівник не може бути притягнутим до дисциплінарної відповідальності.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, а також не врахував ту обставину, що за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

З огляду на те, що наказ про звільнення містить посилання на вчинення ОСОБА_1 проступку після затвердження ним 26.04.2023 висновку службового розслідування за фактами закупівлі засобів індивідуального захисту для працівників Зміївської та Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго», правові підстави для висновку про те, що вказаний проступок було вчинено після застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани, відсутні.

Відповідачем не доведено, що після застосування 23 червня 2023 року до ОСОБА_1 стягнення у виді догани, ним вчинено інший дисциплінарний проступок.

Тож суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача правової підстави для звільнення позивача з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

За відсутності зазначення в наказі про звільнення які саме дії чи бездіяльність допущені ОСОБА_1 , за яке його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для перевірки доводів апеляційної скарги в цій частині та встановлення цієї обставини.

З огляду на зазначене, відсутні підстави надавати правову оцінку витребуваним за клопотанням позивача доказам.

Колегія суддів погоджується з мотивами, які були викладені в апеляційній скарзі щодо заперечень на ухвали Обухівського районного суду Київської області від 01 листопада 2023 року та 27 листопада 2023 року.

Разом з тим, допущені судом першої інстанції порушення в частині відмови у витребуванні доказів були усунуті судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач не довів систематичності невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а тому у відповідача були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають обставинам справи , не узгоджуються з нормами матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про незаконність звільнення позивача у розумінні статті 40 КЗпП України, та наявність правових підстав для його поновлення на роботі.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з пунктами 5, 8 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи те, що спірний наказ про звільнення підлягає скасуванню, позивач - поновленню на роботі, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно наданого відповідачем розрахунку середньо денного заробітку та середньомісячної заробітної плати, з яким погодився представник позивача, заробітна плата позивача, яка входить в розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку №100, становить:

за травень 2023 року - 141 527, 25 грн;

за червень 2023 року - 115 506,33 грн;

всього 253 033,58 грн.

Виходячи з кількості робочих днів у травні 2023 року - 23 та червні 2023 року - 15, всього 38, середньоденна заробітна плата позивача складає: 6 413, 18 грн.

З огляду на викладене, кількість днів вимушеного прогулу, які підлягають оплаті, складає 349 робочих дні ( з 06 липня 2023 року по 05 листопада 2024 року).

Таким чином, у зв`язку з незаконним звільненням з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2 238 200 грн (6 413,18 грн х 349 робочих дні).

Вказана сума зазначена без вирахування встановлених законодавством України податків і зборів.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з ПАТ «Центренерго» в дохід держави підлягає судовий збір в сумі 41 602 грн: за подання позову 16 640,80 грн ( 1073,60 грн х 3) +13 420 грн; за подання апеляційної скарги 24 961,20 грн ( 16 640,80 грн х150%).

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним наказів Публічного акціонерного товариства «Центренерго» від 26.06.2023 № 178-к «Про звільнення», та від 05.07.2023№ 200-к «Щодо внесення змін до Наказу ПАТ «Центренерго» № 178-к від 26.06.2023», поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним наказ Публічного акціонерного товариства «Центренерго» від 26.06.2023 № 178-к «Про звільнення».

Визнати протиправним наказ Публічного акціонерного товариства «Центренерго» від 05.07.2023 № 200-к «Щодо внесення змін до Наказу ПАТ «Центренерго» № 178-к від 26.06.2023».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Департаменту безпеки та контролю Публічного акціонерного товариства «Центренерго» з 06 липня 2023 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (ЄДРПОУ 22927045) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 липня 2023 року по 05 листопада 2024 року в розмірі 2 238 200 грн (два мільйони двісті тридцять вісім тисяч двісті) з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

В решті рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в дохід держави судовий збір в сумі 41 602 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.12.2024.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук