Постанова

від 29.11.2024 по справі 367/9431/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи 367/9431/23

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/14897/2024

Головуючий у суді першої інстанції Ю.В.Кравчук

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

29 листопада 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання: Комар Л.А.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне підприємство «Пасаж»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Зубчук Оксаною Русланівною

нарішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2024 року, ухваленеу складі судді Кравчук Ю.В. в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Пасаж» (далі по тексту ПП «Пасаж») про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, в якому просив суд стягнути з ПП «Пасаж» грошову компенсацію на його користь за всі невикористані дні щорічної відпустки за весь період його роботи, починаючи з 01.03.2004 року по 19.09.2023 року у розмірі 151018,08 грн. та стягнути судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу. Позивач зазначав, що 01 березня 2004 року наказом № 5-к від 01 березня 2004 року він був призначений на посаду директора ПП «Пасаж». 19 вересня 2023 року наказом № 03-к він був звільнений з посади директора ПП «Пасаж» за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання.

Позивач звертав увагу суду, що він працював в ПП «Пасаж» з 01 березня 2004 року по 19 вересня 2023 року. Однак, за весь час роботи він жодного разу не скористався щорічною відпусткою та не отримав компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за весь період роботи в ПП «Пасаж» на час звільнення.

Позивач стверджує, що 19 вересня 2023 року він направив на адресу ПП «Пасаж» заяву про виплату компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки за період з 2004 року по 2023 рік за допомогою поштового зв`язку «Укрпошта». Проте, станом на 28 вересня 2023 року відповіді на заяву не надходило.

Позивач зазначає, що 29 вересня 2023 року адвокатом Зубчук О.Р. був поданий адвокатський запит до ПП «Пасаж» про надання наказу про звільнення та про надання довідки про доходи ОСОБА_1 за період з 01 березня 2004 року по 2023 рік.

Позивач послався на те, що 29 вересня 2023 року ним була подана заява про виплату грошової компенсації за всі невикористані відпустки за період роботи в ПП «Пасаж» шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок. Однак, станом на 20 жовтня 2023 року відповіді на адвокатський запит від 29 вересня 2023 року та заяву про виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки за період роботи від ПП «Пасаж» не надходило.

Таким чином, ПП «Пасаж» не здійснило йому виплату компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 01 березня 2004 року по 19 вересня 2023 року.

Позивач стверджує, що з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК -7 від 19 жовтня 2023 року, вбачається відсутність відомостей про виплату нарахованої заробітної плати в повному обсязі з боку відповідача у період з липня по вересень 2023 року, а також компенсації за невикористану відпустку.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що ПП «Пасаж» при його звільненні не виплатило усі належні йому до виплати суми грошової компенсації за дні невикористаної ним щорічної відпустки.

Позивач стверджує, що для обчислення заробітної плати для оплати щорічної відпустки береться період з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2023 року включно (виплати за 12 останніх місяців, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані дні відпустки):

6650,00 грн. (зарплата за серпень 2022р.)+ 6650,00 грн. (зарплата за вересень 2022р.) + 6850,00 грн. (зарплата за жовтень 2023 р.) + 6850 грн. ( зарплата за листопад 2022 р.)+ 6850, 00 грн. ( зарплата за грудень 2022р.)+ 6850, 00 грн. (зарплата за січень 2023 р.)+ 6850,00 грн.( зарплата лютий 2023 р.)+ 6850, 00 грн. (зарплата за березень 2023 р.) .)+ 6850, 00 грн. (зарплата за квітень 2023 р.)+ .)+ 6850, 00 грн. (зарплата за травень 2023 р.)+ .)+ 6850, 00 грн. (зарплата за червень 2023 р.)+ .)+ 6850, 00 грн. (зарплата за липень 2023 р.)= 81800, 00 грн.

81800, 00 : 259 робочих днів (365 днів у році)- 12 днів (кількість святкових та неробочих днів у році) = 331, 18 грн.

Таким чином, зазначає, що 331,18 грн. * 456 (дні невикористаної основної відпустки) = 151018, 08 грн. грошова компенсація за дні невикористаної відпустки.

Крім того зазначає, що розрахунок середньоденного заробітку для обрахунку компенсації за час затримки належних виплат 13400, 00 (заробітна плата за два останні місяці, що передують місяцю звільнення) : 43 ( кількість робочих днів в серпні - вересні 2023 року) = 311, 63 гривень.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що його порушені права підлягають поновленню шляхом стягнення з ПП «Пасаж» грошової компенсації на його користь за всі невикористані дні щорічної відпустки за період з 01 березня 2004 року по 19 вересня 2023 року, що із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог становить 61 162,65 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Пасаж» про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. Стягнуто з ПП «Пасаж» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5339 грн. 89 коп. Стягнуто із ПП «Пасаж» на користь держави судовий збір в розмірі 784 (сімсот вісімдесят чотири) гривні 23 копійки.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника Зубчук О.Р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 від 19.10.2023 р., вбачається відсутність відомостей про виплату нарахованої заробітної плати у повному обсязі з боку відповідача у період з липня по вересень 2023 року, а також компенсації за невикористану відпустку.

Для обчислення заробітної плати для оплати щорічної відпустки береться період з 01 січня 2023 року по 19 вересня 2023 року включно (виплати, нараховані у 2023 році):

- 5850,00 грн. (зарплата за січень 2023 р.) + 6 850,00 грн. (зарплата за лютий 2023 р.)

- 6 850,00 грн. (зарплата за березень 2023 р.) + 6 850,00 грн. (зарплата за квітень 2023 р.) + 6 850,00 грн. (зарплата за травень 2023 р.) +6 850,00 (зарплата за червень 2023 р..) + 6 850,00 грн. (зарплата за липень 2023 р.)+ 6 850,00 грн. (зарплата за серпень 2023 р.) + 4 240,47 грн. (зарплата за вересень 2023 р.) = 59 040,00 грн.

59 040,00 : 193 фактично відпрацьованих робочих днів = 306,00 грн./день.

306,0 грн. х 456 (дні невикористаної основної відпустки) = 139 536,00 грн. - грошова компенсація за дні невикористаної основної відпустки.

Зауважує, що суд взяв до уваги саме розрахунок відповідача при винесенні оскаржуваного рішення.

Апелянт зазначає, що станом на день подання апеляційної скарги сума несплаченої грошової компенсації на користь ОСОБА_1 за всі невикористані дні щорічної відпустки за весь період роботи починаючи з 01.03.2004 по 19.09.2023 складає 61 162,65 грн.

На думку апелянта, справа містить усі належні та допустимі докази щодо необхіднсті стягнення з ПП «Пасаж» грошової компенсації на користь ОСОБА_1 за всі невикористані дні щорічної відпустки за весь період роботи починаючи з 01.03.2004 по 19.09.2023 у розмірі 61 162,65 грн та судові витрати.

ПП «Пасаж», через свого представника адвоката Стребіж А.О. подано відзив на апеляційну скаргу у якому зазначено, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16.07.2024 року ухвалено на законних підставах і з повним з`ясуванням обставин з правильним застосування норм матеріального права без порушення норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Підприємство зазначає, що відповідач при розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної відпустки включив до розрахунку святкові та неробочі дні, встановлені законодавством, що суперечить п. 7 Порядку, суд взяв до уваги саме розрахунок відповідача при винесенні оскржуваного рішення оскільки він є таким, що відповідає вимогам закону.

Окрім того місяць, в якому відповідач був звільненений з роботи не рахується при обчисленні середньої заробітної плати для компенсації за невикористані відпустки, тоді як апелянт у наведеному розрахунку враховує вересень 2023 року.

Враховуючи приписи ст.5 Закону «Про відпустки» при розрахунку компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки враховуються святкові і неробочі дні. Крім того, з розміру нарахованої компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки треба відрахувати ставки ПДФО у розмірі 18 %, і військового збору у розмірі 1,5 %., що взагалі не береться до уваги апелянтом при розрахунку.

Також представник зауважує, що рішенння суду першої інстанції виконане з боку відповідача в повному обсязі, сплачені і витрати на правову допомогу і судовий збір.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 та його представник - адвокат Зубчук О.Р. підтримали подану апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав.

Представник ПП «Пасаж» - адвокат Стребіж А.О., яка брала участь у розгляді справи за допомогою конференцзв`язку, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 заперечувала, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16.07.2024 просила залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, представника ОСОБА_1 - адвоката Зубчук О.Р., пояснення представника ПП «Пасаж» - адвоката Стребіж А.О., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, судом взято до уваги розрахунок щодо нарахування компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 , який здійснений відповідачем та судом враховано, що ПП «Пасаж» було виплачено позивачу компенсацію за невикористані дні відпустки за період з 2005 по 19.09.2023 під час розгляду судом справи.

Не погоджуючись із рішенням суду апелянт стверджує, що ПП «Пасаж» не здійснено виплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період його роботи 2003 - 2004 рр. в сумі 279,60 грн., та за період 2004-2005 рр. в сумі 342,48 грн.

З таким твердженням апелянта колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 75 КЗпП України працівникові надається щорічна основна відпустка тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Аналогічна норма міститься й у статті 6 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Частиною першою статті 47 КЗпП України визначено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити неоспорювану ним суму.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частинами першою та третьою статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

У справі, яка переглядається судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ПП «Пасаж», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 призначений на посаду директора ПП «Пасаж» на підставі наказу № 5-к від 01 березня 2004 року.

19 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ПП «Пасаж» із заявою, в якій просив звільнити його з роботи із займаної посади директора за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та просив виплатити компенсацію за всі невикористані дні відпустки, за період з 2004 по 2023 роки.

ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ПП «Пасаж» за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання на підставі наказу № 03-к від 19 вересня 2023 року, що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до долученої відповідачем довідки № 01 від 22 грудня 2023 року та карток розрахунків по заробітній платі за 2004, 2005 роки, наданих суду відповідачем, ОСОБА_1 була нарахована та виплачена компенсація за невикористані дні відпустки за період 2003 - 2004 роки в сумі 279, 60 грн., за 2004 - 2005 в сумі 342, 48 грн. ОСОБА_1 , як директор ПП «Пасаж» не міг не володіти інформацією щодо своєї заробітної плати, отриманої ним у 2004-2005 роках, а крім того, розмір його заробітної плати зазначений у довідці повністю співпадає з розміром заробітної плати за листопад 2004 року та за липень 2005 року - місяці у яких ОСОБА_1 було нараховано та сплачено компенсацію за невикористану відпустку за період його роботи з 2004-2005 роки.

На думку колегії суддів, суд прийшов до вірного висновку, що позивачу не було виплачено при звільненні грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, за період його роботи в підприємстві починаючи з 2005 року до часу його звільнення з роботи.

25 грудня 2023 року ПП «Пасаж» добровільно виплатило ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 2005 року по 19 вересня 2023 року в розмірі 78423, 36 грн, що підтверджується копією квитанції № 9328-0566-5298-8502 від 25 грудня 2023 року.

Відповідачем було здійснено розрахунок щодо нарахування компенсації за невикористані дні відпустки, виходячи з наступного: сума компенсації = Середньоденна зарплата за фактично відпрацьований період у 2023 році * кількість днів невикористаної відпустки 19,5 % ( 18 % - ПДФО, 1,5 % - військовий збір), де середньоденна заробітна плата у 2023 р. = зарплата за фактично відпрацьований період 2023 року/кількість днів за фактично відпрацьований період.

Середньоденна заробітна плата 2023р= 54800/243=225,51 грн./день.

Заробітна плата за фактично відпрацьований період у 2023 році ОСОБА_1 становить: січень 2023 року 6850 грн.; лютий 2023 року 6850 грн.; березень 2023 року 6850 грн.; квітень 2023 року 6850 грн.; травень 2023 року 6850 грн.; червень 2023 року 6850 грн.; липень 2023 року 6850 грн.; серпень 2023 року 6850 грн. Загальна сума становить 54800 грн.

Таким чином, 225, 51 грн.* 432 (дні невикористаної основної відпустки) -19.5% (податки та обов`язкові платежі) = 78 423,36 грн.

На думку колегії суддів відповідачем вірно здійснено розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 за період з 2005 року по 19 вересня 2023 року в розмірі 78 423,36 грн. та звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про відпустки», тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та норма, правовими актами України, а також трудовим та/або колективним договором і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Враховуючи приписи ст.5 Закону «Про відпустки» при розрахунку компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки враховуються святкові і неробочі дні.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Окрім того, грошова компенсація за невикористані дні відпустки входить у перелік доходів фізичних осіб які підлягають оподаткуванню, а тому при нарахуванні та виплаті такого доходу є обов`язковим застосування приписів Податкового Кодексу України, основної ставки ПДФО у розмірі 18 %, згідно до п. 167.1 Податкового Кодексу України, так і військового збору у розмірі 1,5 %, згідно до п.п. 1.2 п. 16і підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ:

Основна ставка ПДФО становить 18 % бази оподаткування доходів, згідно до п. 167.1 Податкового Кодексу України, яка застосуванню до заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно - правовими договорами.

Щодо військового збору, то порядок нарахування та військового збору визначений п. 16і підрозділу 10 розділу XX "П положення" Податкового Кодексу України, згідно до якого платниками військового збору є ті ж особи які є платниками ПДФО відповідно до п ПКУ, в тому числі і фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, податкові агенти, тощо.

Податкові агенти, названі платниками, відповідальними за нарахування і сплату військового збору до державного бюджету, який утримується з доходів фізичних осіб - резидентів і нерезидентів під час їх нарахування (виплати).

Згідно до пп. 1.2 п. 16і підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення ПКУ, об`єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Зокрема, до таких виплат належать: як основна, так і додаткова заробітна плата (п. п. 2.1 і 2.2 Інструкції № 5); інші заохочувальні та компенсаційні виплати (п. 2.3 Інструкції № 5); інші виплати і винагороди у зв`язку з трудовими відносинами.

Відповідно до п. 1.3 п. 16і підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ ставка збору становить 1,5 % від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства, з розміру нарахованої компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки треба відрахувати ставки ПДФО у розмірі 18 %, і військового збору у розмірі і військового збору, що помилково не береться до уваги апелянтом при розрахунку.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо тієї обставини, що судом не вирішено питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених ОСОБА_1 , колегія суддів вважає їх необґрунтованими та зауважує, що рішенням суду стягнуто із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 339 грн. 89 коп., суд вважав, що саме такий розмір витрат є пропорційним розміру добровільно задоволених відповідачем (під час розгляду справи) вимог позивача. З такою думкою суду погоджується і суд апеляційної інстанції.

Як зазначалося вище, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 1001 від 29 вересня 2023 року, укладений між адвокатським об`єднанням «LegalArt» та ОСОБА_1 ; додаток № 1 до договору №1001 від 29 вересня 2023 року (кошторис); копія платіжної інструкції № 00.3269442460.1 від 24 жовтня 2023 року; рахунок фактура № ЛА/10-2023 від 24 жовтня 2023 року; акт виконаних робіт за договором № 1001 від 29 вересня 2023 року про надання правової (правничої) допомоги Адвокатським об`єднанням «ЛігалАрт» від 24 жовтня 2023 року; ордер про надання правової допомоги; копія платіжної інструкції №0.0.3422079801 від 18 січня 2024 року.

Враховуючи, що відповідачем добровільно здійснено виплату ОСОБА_1 78 423,36 грн. компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, що підтверджується копією квитанції № 9328-0566-5298-8502 від 25.12.2023, суд вірно визначив, що відшкодуванню позивачу відповідачем підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 339, 89 коп., що є справедливим.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, відсутні, а тому рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача пов`язані з поданням ним апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Зубчук Оксаною Русланівною , залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 16 грудня 2024 року.

Судді

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О. І. Шкоріна