Ухвала

від 06.01.2025 по справі 367/9431/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 січня 2025 року

м. Київ

справа № 367/9431/23

провадження № 61-17330ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Зубчук Оксана Русланівна , на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Пасаж» про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Пасаж» (далі - ПП «Пасаж») про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 березня 2004 року наказом від 01 березня 2004 року № 5-к ОСОБА_1 призначено на посаду директора ПП «Пасаж». 19 вересня 2023 року наказом № 03-к його звільнено з посади директора ПП «Пасаж» за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання.

Позивач звертав увагу суду, що він працював в ПП «Пасаж» з 01 березня 2004 року до 19 вересня 2023 року. Однак, за весь час роботи він жодного разу не скористався щорічною відпусткою та не отримав компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за весь період роботи в ПП «Пасаж» на час звільнення.

Позивач стверджував, що 19 вересня 2023 року він направив на адресу ПП «Пасаж» заяву про виплату компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки за період з 2004 року до 2023 рік за допомогою поштового зв`язку «Укрпошта». Проте, станом на 28 вересня 2023 року відповіді на заяву не надходило.

Позивач зазначав, що 29 вересня 2023 року адвокатом Зубчук О. Р. подано адвокатський запит до ПП «Пасаж» про надання наказу про звільнення та про надання довідки про доходи ОСОБА_1 за період з 01 березня 2004 року до 2023 року.

Позивач послався на те, що 29 вересня 2023 року ним подано заяву про виплату грошової компенсації за всі невикористані відпустки за період роботи в ПП «Пасаж» шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок. Однак, станом на 20 жовтня 2023 року відповіді на адвокатський запит від 29 вересня 2023 року та заяву про виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки за період роботи від ПП «Пасаж» не надходило.

Таким чином, ПП «Пасаж» не здійснило йому виплату компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 01 березня 2004 року до 19 вересня 2023 року.

Позивач стверджував, що з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 від 19 жовтня 2023 року, вбачається відсутність відомостей про виплату нарахованої заробітної плати в повному обсязі з боку відповідача у період з липня по вересень 2023 року, а також компенсації за невикористану відпустку.

Враховуючи вищевикладене, вважав, що ПП «Пасаж» при його звільненні не виплатило усі належні йому до виплати суми грошової компенсації за дні невикористаної ним щорічної відпустки.

Враховуючи вищевикладене, вважав, що його порушені права підлягають поновленню шляхом стягнення з ПП «Пасаж» грошової компенсації на його користь за всі невикористані дні щорічної відпустки за період з 01 березня 2004 року до 19 вересня 2023 року, що із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог становить 61 162,65 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Пасаж» про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. Стягнуто з ПП «Пасаж» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 339,89 грн. Стягнуто з ПП «Пасаж» на користь держави судовий збір в розмірі 784,23 грн.

У грудні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Зубчук О. Р., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасуватиоскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 30 = 90 840,00 грн) та становить 61 162,65 грн.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «б», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Посилання заявника на те, що встановлені у цій справі обставини позбавляють позивача можливості їх спростувати та у подальшому захистити в судовому порядку свої права, як на наявність підстави, передбаченої підпунктом «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Верховний Суд вважає безпідставними, оскільки по свої суті є припущеннями заявника, що не підтверджені жодними доказами.

Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявника (підпункт «в») пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

З огляду на наведені доводи, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Зубчук Оксана Русланівна, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Пасаж» про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник