Постанова

від 10.12.2024 по справі 761/8414/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/8414/24 головуючий у суді І інстанції Саадулаєв А.І.

провадження № 22-ц/824/14951/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Трутнєвим Сергієм Валерійовичем на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року у справі за клопотанням представника ОСОБА_2 - адвоката Шмарова Олексія Валерійовича про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рижков Сергій Іванович, про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсним заповіту та визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

У проваджені Шевченківського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рижков Сергій Іванович, про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсним заповіту та визнання права власності на спадкове майно, у якому позивач просить суд:

встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , а саме, що ОСОБА_5 є двоюрідною тіткою ОСОБА_1 ;

визнати недійсним заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рижковим С.І. 19 липня 2023 року за реєстровим №299, спадкоємцем за яким є ОСОБА_2 , а заповідачем зазначено ОСОБА_6 ;

визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 ;

вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 липня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та яка належала ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , смерть якої настала ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а також на майно, яке знаходиться в цій квартирі з проведенням його опису в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та опечатуванням жилого приміщення (квартири).

29 липня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шмаров Олексій Валерійович подав клопотання про скасування заходів забезпечення позову в частині арешту майна, яке знаходиться в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , з проведенням його опису в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та опечатуванням жилого приміщення (квартири).

Заява обґрунтована тим, що накладання арешту на рухоме майно, яке знаходиться в квартирі з проведенням опису в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та опечатування жилого приміщення (квартири) є безпідставним не пов`язаним з предметом позовних вимог у даній справі, не стосуються предмету позову, тоді як відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року заяву відповідача про часткове скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову в частині арешту майна, яке знаходиться в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , з проведенням його опису в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та опечатуванням жилого приміщення (квартири).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Трутнєв Сергій Валерійович 07 серпня 2024 року через систему Електронний Суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, незабезпечення балансу інтересів усіх учасників справи, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року та відмовити у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд у якості обставини яка не була йому відомою та існувала на момент постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, послався на подану 15 липня 2024 року представником відповідача довіреність за змістом якої, як вважає суд, спадкодавиця ще в липні 2023 року уповноважила відповідача представляти її інтереси з приводу квартири, яка є предметом спору.

Наведені судом першої інстанції обставини скасування заходів забезпечення позову не стосуються питання усунення підстав, за яких такі заходи забезпечення були застосовані, а довіреність, на яку наявне посилання в оскаржуваній ухвалі, припинила свою дію з моменту смерті довірителя в відповідності статті 248 ЦК України, тобто de jure не існувала як правочин на момент постановлення ухвали, та, відповідно, не могла змінювати умови, що існували на момент вжиття заходів забезпечення позову.

Більш того, за змістом цієї довіреності відповідач був уповноважений на представлення інтересів довірителя (спадкодавиці) з питань, що пов`язані виключно з постачанням газу до квартири.

Також суд у порушення процесуальних норм під час вирішення питання скасування заходів забезпечення позову констатував відсутність співмірності між заходом забезпечення позову в частині арешту майна, яке знаходиться в квартирі з проведенням його опису та опечатуванням жилого приміщення, чим перебрав на себе повноваження суду апеляційної інстанції та порушив принципи правової визначеності res judicata, оскільки оскаржуваним рішенням спростував раніше встановлену ухвалою про забезпечення позову співмірність, чим допустив повторний розгляд вже раз вирішеного питання.

Співмірність між заходом забезпечення позову в частині арешту майна, яке знаходиться в квартирі та заявленими позовними вимогами вбачається в тому, що за умови визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру за позивачкою як єдиним спадкоємцем, майно, яке знаходиться в жилому приміщенні та по суті являє собою предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, набувається нею у натурі за наслідком спадкування об`єкта та не потребує обов`язкового окремого оформлення права власності.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Трутнєвим Сергієм Валерійовичем на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року у справі за клопотанням представника ОСОБА_2 - адвоката Шмарова Олексія Валерійовича про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рижков Сергій Іванович, про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсним заповіту та визнання права власності на спадкове майно, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Трутнєв Сергій Валерійович вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шмаров Олексій Валерійович заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обгрунтованою.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи клопотання відповідача про часткове скасування заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що накладання арешту на рухоме майно, яке знаходиться в квартирі з проведенням його опису в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та опечатування жилого приміщення (квартири) не пов`язано з предметом позовних вимог у даній справі, та не стосується предмета позову, оскільки позивачка не заявляла вимоги щодо права власності на майно, яке знаходиться в спірній квартирі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Частиною 1 статті 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в спорах про зняття арешту з майна» роз`яснено судам, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. При цьому, із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто, сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як передбачено ч. ч. 6-9 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі №705/4132/19, забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев`ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.

Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Поряд з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18).

За обставинами цієї справи, рухоме майно, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 не є предметом спору, а тому накладання арешту на нього з проведенням опису в порядку передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження» та опечатування жилого приміщення (квартири) є неспівмірним до позовних вимог.

Разом з тим, висновки місцевого суду щодо довіреності, виданої ОСОБА_3 15 липня 2024 року на представництво її інтересів ОСОБА_2 з приводу квартири, яка є предметом спору, не спростовують встановлених обставин неспівмірності вжитих заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав до скасування заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, яке знаходиться в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , з проведенням його опису в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та опечатуванням жилого приміщення (квартири), вжитих на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2024 року, оскільки судом повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами та застосовані норми процесуального права.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Трутнєвим Сергієм Валерійовичем - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2024 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова