Постанова

від 03.12.2024 по справі 367/1972/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи 367/1972/20

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/17011/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Мерзлий Л.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Стрижеуса А.М., Мазурик О.Ф.

секретар - Черняк Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бучанської міської ради Київської області про визнання рішень Ворзельської селищної ради Київської області та скасування права власності на земельну ділянку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 вересня 2024 року,

встановив:

у березні 2020 року позивачка звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Ворзельської селищної ради Київської області в частині передачі відповідачам земельну ділянку, визнати недійсною реєстрацію права власності на земельну ділянку шляхом скасування її державної реєстрації.

У серпні 2020 року позивач подала клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання: Які фактично житлові приміщення (їх площа, адреса), на які зареєстровано право власності, розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 3210945600:01:057:0070, виходячи з технічних паспортів на нерухомість за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, відомостей про об`єкт нерухомого майна та інших документів, долучених до матеріалів цивільної справи № 367/1972/20? Чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3210945600:01:057:0070 на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .?

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03 вересня 2024 року клопотання було задоволено, призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Судова незалежна експертиза України».

Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

ОСОБА_3 також направив відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

У відповіді на відзив ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_1 . Після смерті матері позивачка успадкувала частину житлового будинку по АДРЕСА_1 . Як вбачається з технічних паспортів, за вказаною адресою в жилому будинку були зареєстровані як власність кв. АДРЕСА_3 та частина будинку.

Розмір земельної ділянки змінювався у зв`язку із виділенням (виокремленням) частини земельної ділянки іншим особам. Останній визначений виконкомом Ворзельської селищної ради розмір земельної ділянки за вказаним будинком встановлювався в 1999 році. В рішенні виконкому Ірпінської міської ради від 04 лютого 1999 року зазначено, що для обслуговування існуючого будинку по АДРЕСА_4 , загальна площа земельної ділянки становитиме - 1 320 кв.м.

05 березня 2009 року рішенням Ворзельської селищної ради від 05 березня 2009 року власникам квартири АДРЕСА_5 вказаного будинку було передано у власність земельну ділянку площею 0,0465 кв.м. для обслуговування будинку і господарських споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку від 11 березня 2010 року серії ЯЕ-772393 з кадастровим номером 3210945600:01:057:0050 по АДРЕСА_6 співвласниками земельної ділянки є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6

15 травня 2014 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_2 стала власницею квартири АДРЕСА_7 .

27 січня 2015 року рішенням виконкому Ворзельської селищної ради № 21 було надано дозвіл на виділення в окреме будинковолодіння частини жилого будинку літ. А на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з присвоєнням нової адреси, а саме: АДРЕСА_2 .

На підставі рішення виконкому Ворзельської селищної ради від 23 березня 2017 року була здійснена державна реєстрації земельної ділянки пл. 0,0250 га (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210946500:01:057:0070, та є у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 .

Позивачка вказує на те, що приватизація земельної ділянки пл. 0,025 га за вказаною адресою пройшла з порушенням норм законодавства щодо порядку та норм приватизації, та такою, що порушує її право власності.

В обґрунтування клопотання про призначення експертизи позивачка вказувала, що для належного з`ясування обставин у справі необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, та просила суд призначити експертизу, на вирішення якої поставити питання: Які фактично житлові приміщення (їх площа, адреса), на які зареєстровано право власності, розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 3210945600:01:057:0070, виходячи з технічних паспортів на нерухомість за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, відомостей про об`єкт нерухомого майна та інших документів, долучених до матеріалів цивільної справи № 367/1972/20? Чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3210945600:01:057:0070 на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .?

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03 вересня 2024 року клопотання було задоволено, призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Судова незалежна експертиза України».

Однак, у повному обсязі погодитись із таким висновком суду колегія суддів не може, оскільки він зроблений із порушенням норм процесуального права.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що поставлені на вирішення експертизи питання виходять за межі позовних вимог, а також те, що позивач ще не набула право власності на майно, за захистом якого вона звернулась до суду. Такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

В даному випадку позивач при зверненні до суду вказувала про те, що оскаржуваним нею рішенням селищної ради порушується її право власності на частину будинку та право на приватизацію земельної ділянки, розташованої під цією частиною будинку, а тому питання щодо розташування об`єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці входить до предмету доказування.

Разом з тим, при вирішенні питання про призначення експертизи судом першої інстанції не було взято до уваги положення Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а також ст. 107 ЦПК України в частині вимог до змісту ухвали про призначення експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частини 4, 5 статті 103 ЦПК України).

Отже, зважаючи на викладені норми закону, визначення експертної установи та питань, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, є прерогативою саме суду, сторони мають право лише запропонувати питання та експертну установу.

Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Суди не повинні ставити судовому експерту питання правового характеру, які повинні вирішуватися самим судом, тобто експерту можна ставити лише питання факту, а не правової оцінки.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Статтею 104 ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню; інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до пп. 6.1. п.6 Розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) основними завданнями земельно-технічної експертизи є: визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме: фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації; визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки; визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування); визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.

Пунктом 6.1.2 розділу ІІ зазначених Рекомендацій встановлено, що питання земельно-технічної експертизи вирішуються за наявності відповідної правовстановлювальної та технічної документації, зокрема результатів виконання топографо-геодезичних робіт, які проводяться відповідними фахівцями з використанням відповідного обладнання та бази даних.

Для вирішення питань земельно-технічної експертизи експерту необхідно надати оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної та технічної документації із землеустрою на земельну ділянку. У разі неможливості експертом самостійно виконати топографо-геодезичні роботи результати таких робіт повинні бути надані на дослідження органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). Для вирішення питань щодо визначення технічної можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками та надання варіантів такого розподілу (порядку користування) експерту, крім зазначених документів, необхідно надати правовстановлювальні документи на об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди тощо), що розташовані на земельній ділянці, дані про користування співвласників цими об`єктами або їх частинами, дані про частки співвласників, матеріали технічної інвентаризації. У разі якщо орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), вважає за необхідне врахувати при підготовці варіантів розподілу пропозиції учасників судового процесу, такі пропозиції повинні бути викладені в документі про призначення експертизи (залучення експерта) (п. 6.1.3 розділу ІІ).

Орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні відповідного виду експертизи, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5).

Пунктом 6.1.1 розділу ІІ зазначених Рекомендацій визначено орієнтовний перелік вирішуваних питань земельно-технічної експертизи, серед яких зокрема такі: Який фактичний порядок користування земельною ділянкою? Яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні співвласника (співвласників)? Чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок технічній документації? Чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки?

Судом першої інстанції не було зазначено про те, які саме матеріали мають бути досліджені експертом, а також поставлено на вирішення експертизи питання, формулювання яких є некоректними. Зокрема судом першої інстанції зазначено про необхідність з`ясування накладання земельної ділянки на будинок, що є технічно неможливим.

Статтею 379 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено висновок про призначення експертизи з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 вересня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2024 року.

Головуючий

Судді